Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 113)
— Що ти маєш рацію. Вона пішла на пси. Сьогодні вранці я їздив у «Шопвел», до того як на службу. Там так, наче на нього бомбу скинули.
Удалині під пагорбом, у сірому світлі надвечір’я, вони побачили якесь авто, що рухалося в їхній бік.
— Ріде?
— Що?
— Без жінок не буде ж і дітей.
— У тебе справжній науковий розум, без сумніву, — сказав Рід.
— Якщо це не припиниться, що буде з людством років за шістдесят або сто?
Це було таке, про що Ріду Берровзу не хотілося думати, особливо коли його дружина лежить у коконі, а дитину доглядає (либонь, абияк) їхній древній сусіда містер Фрімен. Та й ніколи було про те думати. Той автомобіль уже достатньо наблизився, щоб їм побачити величезний, помальований під зебру кемпер і те, що він уповільнюється, неначе збирається завертати на тюремну дорогу. Та тільки як, коли Патруль Три стоїть поперек неї.
— Це Голдена автодім, — сказав Верн. — Того адвоката. Мій брат його обслуговує там, у Мейлоку.
«Флітвуд» під’їхав і зупинився. Відкрилися водійські двері, і виліз Баррі Голден. Водночас офіцери вилізли з Патруля Три.
Голден привітав їх усмішкою:
— Джентльмени, я приїхав благовістити вам радість велику.
Ні Рід, ні Верн не відповіли усмішками на його усмішку.
— Ніхто не проїде до в’язниці, містере Голден, — сказав Рід. — Наказ шерифа.
— Дозвольте, я не вважаю це в строгому сенсі правдивим, — сказав Баррі, все ще усміхаючись. — Гадаю, такий наказ видав джентльмен на ім’я Френк Ґірі, а він є тим, кого заведено називати самоправцем. Чи не так?
На це Рід не знав як відповісти, тому промовчав.
— Як би там не було, — продовжив Баррі. — Я отримав дзвінок від Клінта Норкросса. Він вирішив, що передача тієї жінки місцевому органу правопорядку буде правильним вчинком.
— Ну, слава Богу, нарешті! — вигукнув Верн. — У людини прокинувся здоровий глузд!
— Він запросив мене до в’язниці, щоб полегшити оформлення справи і зафіксувати в офіційних паперах, чому він відійшов від протоколу. Насправді, просто формальність.
Рід хотів було спитати:
— Патруль Три, Патруль Три, відповідайте! Негайно!
8
Якраз коли Рід з Верном вперше помітили наближення автодому Баррі Голдена, Террі Кумс увійшов до їдальні «Олімпія» і попрямував до столу, за яким сидів Френк з копом Пітом Ордвеєм. Френк був менш ніж радий побачити Кумса на ногах і в порядку, але маскував своє незадоволення як тільки міг.
— Агов, Террі.
Террі кивнув обом. Він був поголений і у свіжій сорочці. Вигляд мав не найкращий, проте тверезий.
— Джек Албертсон сказав мені, хлопці, що ви тут. — Джек Албертсон був одним з поліціянтів на пенсії, якого затягнули знову на службу два дні тому. — Я отримав недобру звістку з округу Бриджер п’ятнадцять хвилин тому.
Від Террі не пахло алкоголем. Френк сподівався це поправити. Йому не подобалося заохочувати людину, в якої, мабуть, початкова стадія алкоголізму, але з Кумсом легше працювати, коли він трохи наглитаний.
— Що сталося в Бриджері? — перепитав Піт.
— Аварія на шосе. Суддя Сілвер з’їхав у Доррів Рівчак. Він загинув.
—
Вигук Френка пролунав так гучно, що навіть Гас Ферейн вискочив до них з кухні.
— Яка лиха втрата, — сказав Террі. — Добрий чоловік був. — Він підтягнув собі стілець. — Є якісь думки, навіщо він туди їздив?
– Їздив побалакати з одним знайомим у Коглині, колишнім фебеерівцем, щоб той допоміг вправити розум Норкроссу, — сказав Френк. — Мабуть стався інфаркт. Суддя вже мав жахливий вигляд, знесилений і тремтливий. — Якщо він загинув… гадаю, все скасовується.
Френку знадобилися зусилля, щоб заспокоїтися. Йому подобався суддя Сілвер, і він охоче з ними погоджувався — до певної міри. Тепер тієї міри не залишилося.
— А та жінка досі у в’язниці, — нахилився вперед Френк. — Не спить. Норкросс брехав, коли казав, що вона в коконі. Гікс мені розповів.
— Гікс має кепську репутацію, — сказав Террі.
Френк цього як не чув.
– І це ще не все щодо неї. Вона ключ.
— Якщо ця курва це розпочала, вона знає, як його зупинити, — сказав Піт.
Террі пересмикнув губами.
— Цьому нема доказів, Піте. А оскільки ця Аврора почалася за півсвіту звідси, це схоже на висмоктану з пальця вигадку. Я гадаю, нам усім треба передихнути і просто…
Ожив Френків вокі-токі. Викликав Дон Пітерз:
— Френку! Френку, озвися! Мені тре’ побалакати з тобою! Краще відповідай мерщій, бо вони нахер…
Френк підніс рацію собі до рота:
— Френк слухає. Повертайся сюди. І утримуйся від брудних слів, ти у відкритому ефі…
Френк не встиг відповісти, як Террі вихопив вокі-токі в нього з руки.
— Говорить Кумс. Хто це зробив?
— Баррі Голден на якомусь великому матір-його-перетуди автодомі! Ваша диспетчерка сказала, що з ним були й інші, але вона на три чверті безпам’ятна і не зна, хто саме!
— Усю зброю? — запитав Террі, ошелешений. — Вони забрали
— Ні, ні, не всю, я гадаю, у них не було часу, але багато! Господи Ісусе, той автодім такий
Террі дивився на рацію у себе в руці, заціпенілий. Френк наказав собі тримати язика на припоні, дозволити Террі зробити калькуляцію самотужки… але це було просто понад його силу. Та хіба бодай колись він був на таке здатний, коли гнівався?
— Ти й зараз думаєш, що нам треба передихнути і просто перечекати Норкросса? Ти ж бо розумієш, куди вони повезли ту зброю, хіба не так?
Террі скинув на нього очима з губами стуленими так міцно, що вони майже зникли.
— Я думаю, ти, мабуть, забув, хто тут головний, Френку.
— Вибачте, шерифе.
Його руки під столом були так міцно зціплені, що аж дрижали, нігті прорили півмісяці в його долонях.
Террі так і не зводив з нього очей.
— Скажи мені, що ти поставив когось там, на дорозі до в’язниці.
«Це була б твоя провина, якби я цього не зробив, такий сякий п’яндилига». Ах, а хто ж частував його спиртним?
— Поставив. Там Ренґл і Берровз.
— Добре. Це вже добре. В якому вони крузері?
Френк цього не знав, але знав Піт Ордвей.
— Трійка.
Пітерз белькотів щось далі, але Террі його вимкнув і натис ВИКЛИК.