Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 114)

— Патруль Три, Патруль Три, відповідайте! Негайно! Негайно!

Розділ 8

1

З голосінням радіо Рід Берровз наказав Баррі залишатися на місці.

— Без проблем, — відповів Баррі.

Він тричі стукнув у борт «Флітвуда», сигнал Віллі Берку — той навпочіпки ховався за шторою, яка відокремлювала кабіну автодому від його житлової частини — що вступає в дію План Б. План Б був доволі простим: прорватися, поки Баррі відволікатиме патруль, наскільки це йому вдасться.

Принциповим було, щоб зброя потрапила у в’язницю, і щоб його дівчатка опинилися в безпеці й не були скривджені.

Баррі не думав про це двічі. Його, звісно, заарештують, але він знає одного суперового адвоката.

Він поклав руку на плече Верну Ренґлу, делікатно відводячи того від передка автодому.

— Схоже, ніби хтось там, в управі, навалив повний підгузок, — життєрадісно зауважив Ренґл, бездумно рухаючись під рукою адвоката. — Куди ми йдемо?

А йшли вони подалі від автодому, найперше, щоб Ренґл не побачив, як там на водійське сидіння прослизає Віллі Берк, і по-друге, щоб дати «Флітвуду» дорогу поїхати вперед так, щоб нікого не задавити. Втім, Баррі не міг сказати цього офіцерові. Концепція, яку він завжди намагався довести до свідомості своїх дівчат, полягала в тім, що закон безособовий; в ньому не важать твої почуття, важать твої аргументи. Якщо ти можеш цілковито відокремитися від власних преференцій, це тільки на краще. Насправді тобі варто скинути з себе власну шкіру і прибрати на себе шкіру свого клієнта, водночас тримаючись свого розуму.

(Ґерда, яку запросив на побачення один школяр — лише десятикласник, але все одно набагато старший за неї — недавно намагалися вмовити свого батька, щоб узяв її клієнткою pro bono[321] і довів матері, що вона достатньо доросла, щоб поїхати з тим хлопцем у кіно. Це було надзвичайно вигадливо з боку Ґерди, але Баррі взяв собі самовідвід на підставі їхнього родинного зв’язку. А також тому, що, як її батько, він не мав наміру дозволяти їй бодай кудись їхати з хлопцем, якому вже майже п’ятнадцять, і в нього, мабуть, стояк кожного разу, як вітер дмухне. «Якщо Кері Бенсон так сильно хоче провести з нею час, — сказав тоді Баррі, — то нехай пригостить її десертом з морозива в „Молочних смаколиках“ просто тут, у місті. І при світлі білого дня».)

Чого Баррі вирішив не розкривати перед Ґердою, це ризику наявності цілковитої провини. Інколи, натягнувши на себе шкіру клієнтів, ти тільки й дізнаєшся, що вони — ти — шокуюче, безнадійно, де вже там прикидатися, винні, як перворідний гріх. І коли виникає така ситуація, єдиною розумною тактикою залишається заводити на манівці і плутати, сперечатися про деталі, сипати пісок у букси і затягувати. Якщо пощастить, можна виснажити супротивну сторону до того, що вони запропонують тобі вигідну угоду, аби лише тебе здихатися, чи ще краще, роздражнити, розпалити їх так, щоб самі зруйнували свою справу нанівець.

Маючи це на думці, він зімпровізував найприголомшливіше запитання, яке тільки зміг терміново вигадати:

— Послухайте, Верн. Хотів відвести вас убік, щоби дещо запитати.

— Окей…

Баррі конфіденційно нахилився:

— Ви обрізаний?

Дощ сіявся краплями на скельця окулярів Верна Ренґла, затуманюючи його очі. Баррі почув, як ревнув двигун автодому, почув брязк, коли Віллі ввімкнув передачу, але коп того не зауважив. Запитання про обрізання утворило в двигуні його голови «газовий корок».

— Той-во, містере Голден… — Верн машинально дістав свою носову хустинку і почав її перескладати, — це, типу, приватне, розумієте.

Позаду них грюкнуло, заридало дертям металу об метал.

На той час Рід Берровз уже вскочив на водійське сидіння крузера, щоб прийняти виклик Террі, але мікрофон вислизнув з його вологої долоні. Ті секунди, що промайнули, поки він нахилявся, щоб дістати його з ніші для ніг і розплутати шнур, виявилися важливими, бо вони дозволили Віллі Берку ввімкнути передню передачу.

— Прийом, Патруль Три слухає. Берровз на зв’язку, — промовив Рід, щойно він знову заволодів мікрофоном.

У вікно він побачив, як автодім огинає передок крузера по гравійному узбіччю і трав’янистому схилу в південному напрямку. Це видовище не стривожило Ріда, воно його спантеличило. Навіщо Баррі посунув свій автодім? Чи це Верн його посунув, щоби дати комусь проїхати? Дурня якась. Їм треба розібратися з цим крючкодером і його «Флітвудом», перш ніж братися до когось, хто теж хоче тут проїхати.

По радіо заревів голос Террі Кумса:

— Заарештуйте Баррі Голдена і конфіскуйте його машину! У нього купа вкраденої зброї, і він поїхав до в’язниці. Ви мене чуєте…

Передок автодому вдарив передок крузера і мікрофон удруге вискочив з руки Ріда, а його поле огляду вихнулося вбік, немов на завісах.

— Гей!

2

У задній частині «Флітвуда» хитнуло Джареда. Він упав з дивана просто на зброю.

— Ти в порядку? — спитав Ґарт.

Доктор утримався на ногах, притиснувшись спиною до стійки кухоньки і вчепившись руками за раковину.

— Йо.

— Дякую, що спитав про мене.

Мікейла зуміла утриматись на дивані, хоча й упала на бік. Ґарт усвідомив, що він у захваті від Мікі. Вона має стрижень, як то казали за старих часів. Він би й крихти в ній не змінював. Її ніс і все решта найближче до тієї бездоганності, якої лишень тільки можливо досягти.

— Я й не мусив, Мікі, — відгукнувся він. — Я знаю, що ти в порядку, бо ти завжди в порядку.

3

«Флітвуд» повільно, зі швидкістю миль п’ятнадцять на годину, котився вперед, перехняблено чіпляючись за схил поза узбіччям, відсовуючи вбік крузер. Метал вищав проти металу. Верн охнув і миттю повернувся до Баррі. Цей адвокат просто засцяв йому очі. Тож Верн вгатив йому в око, посадивши Баррі на гузно.

— Зупини автодім! — волав Рід з прочинених дверей повзучого крузера. — Стріляй по колесах!

Верн витяг свою службову зброю.

«Флітвуд» відірвався від крузера і почав набирати швидкість. Опинившись поза узбіччям під кутом «на другу годину», автодім тепер вибирався на середину дороги. Цілячись у праве заднє колесо, Верн занадто швидко натис на гачок. Куля пішла зависоко, колупнувши борт автодому. Той був на відстані приблизно п’ятдесяти ярдів. Щойно «Флітвуд» вчепиться за дорогу, він втече. Верну вистачило хвильки, щоб зосередитися, і він прицілився, як слід, знову маючи на меті праве заднє колесо… і вистрелив у повітря, бо Баррі Голден повалив його на землю.

4

Джареда — на підлозі, з прицілами і дулами, які впиралися йому в спину — оглушило пострілом. Якось він відчував верещання біля себе — ця жінка, Мікейла? Флікінджер? — але не вухами його чув. Його очі знайшли дірку в борту, куля проробила отвір, схожий на верхівку підірваної петарди. Його вперті в підлогу автодому долоні відчували рух коліс під низом, як вони набирають швидкості, буркочучи на асфальті.

Флікінджер так і залишався на ногах. Вчепившись у свою кухонну стійку. Ні, це не Флікінджер кричав.

Джаред подивився туди, куди дивився лікар.

Туди, де на дивані лежали фігури в коконах. Кривава рана зяяла в грудях третьої в ряду, найстаршої з дівчат, Ґерди. Вона підвелася з дивана і непевно ступила вперед. Це вона кричала. Джаред побачив, що вона рушає до Мікейли, яка забилася в куток на паралельному дивані. Дівчина підняла руки, розірвавши павутиння, яким вони були примотані до її тіла, а вигляд роззявленого, виючого рота під тією оболонкою вражав. З діри в її грудях сіялись нетлі.

Флікінджер вхопив Ґерду. Вона крутнулась, її руки вчепилися йому в горло, обох повело і вони спіткнулися на розсипаній по підлозі зброї. Два тіла вгатилися в задні двері. Клямка клацнула, двері розчахнулись і вони вивалилися надвір, переслідувані виром нетлів і потоком зброї з набоями.

5

Євка простогнала.

— Що? — спитала Ейнджел. — Що трапилося?

— Ох, — відгукнулась Євка. — Нічого.

— Брехуха, — сказала Джінет.

Вона так і тулилася в ніші душа. Ейнджел мусила віддати Джінет належне: вона майже така ж уперта, як сама Ейнджел.

— Ти так охаєш, коли люди вмирають. — Джінет зробила вдих. Нахиливши голову, вона звернулася до когось невидимого: — Вона так охкає, коли люди вмирають, Дейміене.

— Мабуть, так і є, Джінет, — сказала Євка. — Мабуть, я так і роблю.

— А я ж казала. Хіба ні, Дейміене?

— Ти ж там ніхера не бачиш, Джінет, — сказала Ейнджел.

Погляд Джінет залишався прикутим до порожнечі.

— Ейнджел, нетлі вилетіли в неї з рота. В ній були нетлі. А зараз облиш мене в спокої — я хочу побалакати зі своїм чоловіком.

Євка вибачилася:

— Мушу декому подзвонити.

6

Рід почув Вернів постріл, метнувся через консоль поліційного крузера і відкрив пасажирські двері. Він устиг побачити зад автодому, який важко дерся на косогір, хляскали, відкриваючись і закриваючись, його задні двері.

На дорозі лежали два тіла. Рід дістав з кобури службовий пістолет і побіг до них. Далі тіл, одна поза одною, лежали три чи чотири штурмових гвинтівки з кількома десятками набоїв, розсипаними між ними.

Підбігши до тіл, він став. Кров і сіра речовина помалювали асфальт біля голови чоловіка, який простерся ближче. Рід надивився різних трупів, але тут картина була особливою, можливо, преміум-класу. В процесі падіння окуляри цього парубка підскочили і всілись у нього над лобом, у кучерявому волоссі. Таке розташування окулярів надавало йому якогось теплого, дружнього вигляду шкільного вчителя, недоречного для людини, що лежить мертва на дорозі з розбризканим по асфальту мозком.