Стивен Кинг – Лети або тремти (страница 52)
— У цьому переліку лише ініціали, і починається він з О. Т. Е. — Фейн глипнув на Тіллі, вигнувши брову. — Це Оскар Елджі?
— Навряд чи, — з поблажливою посмішкою озвався той. — Це Отіс Т. Елліотт, генеральний менеджер нашої американської філії, що займається базами даних.
— Зрозуміло. Подивимося, чи вдасться нам упізнати інших.
Він переглянув інші ініціали, а Тіллі доповнив їх іменами. Наступні четверо теж були керівниками Ґреєвих компаній. Останніми у списку були ініціали «Ft».
— Ф. Т. підкреслено тричі, а ще є примітка «без вихідної допомоги». Хто такий Ф. Т.?
— Самі знаєте, що Ф. Т. — мої ініціали, — тихенько зауважив Тіллі. Він зблід і раптом зробився дуже похмурий. — Присягаюся, він нічого не казав мені про моє звільнення, коли ми обговорювали цей список. І словом не прохопився.
— Гаразд, а є в компанії ще хтось із ініціалами Ф. Т.?
Тіллі насупився, намагаючись пригадати, але врешті-решт похитав головою й покірно здвигнув плечима.
— Ні, це можу бути лише я. От виродок! Він ніколи не казав мені, що планує. Гадаю, це мало бути маленьке, гарненьке привселюдне приниження.
Із-за завіси з’явився Гектор Росс і жестом покликав до себе Фейна.
— Мабуть, я вже можу сказати, як це було зроблено, — задоволено оголосив він.
Фейн усміхнувся другові.
— Я теж. Виправ мене, якщо я помиляюся. Ґрей пішов до туалету, щоб скористатись інгалятором і полегшити напад астми. Він вставив інгалятор у рот, звично натиснув на нього, і… — Криміналіст увірвав фразу, здвигнувши плечима.
Росс мав приголомшений вигляд.
— Як ти?.. — Він глипнув за Фейнове плече, де, нервово посмикуючись, сидів Френк Тіллі. — Він зізнався тобі, що підлаштував це все?
Фейн похитав головою.
— Ні. Але я маю рацію?
— Гарна гіпотеза, однак для її підтвердження потрібна лабораторна експертиза. Я знайшов у роті крихітні шматочки алюмінію та якоїсь пластичної вибухівки. Щось однозначно вибухнуло, з такою силою викинувши крихітний сталевий набій йому в піднебіння, що той пробив мозок і смерть була негайною, як ти і припустив від початку. Хоч що спровокувало вибух, сили він був надзвичайної. Тож у роті й щоках застрягли тільки малесенькі уламки. Я ретельно обшукав кабінку і теж знайшов деякі сліди. Диявольська вигадка!
— Це влаштував хтось, хто знав, що в нашого друга Ґрея є слабкість, і пішов ва-банк. Ґрей не любив користуватись інгалятором на публіці й завжди шукав собі тиху місцину. План спрацював чудово, і злочин став майже ідеальним, його майже неможливо було розкрити. З самого початку скидалося, наче жертві вистрелили в рот у зачиненому туалеті.
Гектор Росс із симпатією всміхнувся колезі.
— Натякаєш, що ти вже знаєш відповідь?
— О так. Пам’ятаєш ту пісню, що ми співали в школі:
Бо життя — то річ поважна.Гріб — не ціль. І не спіши…«Прах єси і в прах повернеш» —Не стосується душі[64].
Гектор Росс кивнув.
— Давненько я не співав її, друже. Це щось із Лонгфелло, так?
Фейн широко всміхнувся.
— Саме так. У її основі лежать рядки з «Книги Буття» «terra es, terram ibis» — ти порох і до пороху вернешся. Запросіть сюди, будь ласка, капітана Еванса, — звернувся він до старшого стюарда Джеффа Райдера, котрий чекав указівок від Росса. Коли той пішов, Фейн знову перевів погляд на друга. — Є за що подякувати урокам латини.
— Не розумію, друже.
— Наш убивця занадто полюбляв внутрішні жарти латиною, якими обмінювався зі своїм начальником.
— Маєш на увазі його секретаря? — Гектор глипнув на Френка Тіллі.
— Тіллі запевняє, що не може перекласти навіть «memento mori».
— «Пам’ятай про смерть»?
Фейн несхвально подивився на друга.
— Насправді це означає «пам’ятай, що смертний», а слова «memento mori» зазвичай пов’язують із людським черепом або якимось предметом, що нагадує нам про нашу смертність.
Капітан Еванс підійшов до них і очікувально переводив погляд із Фейна на Росса.
— Ну, які новини?
— Аби вберегтися від неприємних сцен у літаку, капітане, я б порадив вам зв’язатися по радіо з поліцією й попередити, що їм доведеться заарештувати одного з пасажирів за звинуваченням у вбивстві. Не варто робити наступні кроки, доки ми не приземлимося. Цей чоловік далеко не втече.
— Який чоловік? — із похмурим виразом обличчя захотів дізнатися Еванс.
— Він записаний у ваших списках як Оскар Елджі з туристичного класу.
— І як йому вдалося?..
— Просто. Елджі був не лише служником Ґрея — гадаю, з прозорих натяків містера Тіллі можна зрозуміти, що він був і його коханцем. Схоже, Елджі підтверджує це своєю смертельною запискою, в якій виділив слово «homo», яке означає «людина», проте ми також знаємо, що люди мого покоління використовують цей жаргонізм на позначення гомосексуаліста.
— Як ти дізнався, що Елджі розуміє латинські каламбури? — поцікавився Росс.
— Побачивши тіло Ґрея, юний Елджі пробурмотів ті самі слова. «Terra es, terram ibis» — ти порох і до пороху вернешся.
— Сварка між коханцями? — припустив Росс. — Кохання обернулось на ненависть і всіляке таке, як лаконічно висловився Біллі Шекспір[65]?
Фейн кивнув.
— Ґрей збирався позбутися Елджі водночас як коханця і працівника, тож хлопець вирішив, так би мовити, перервати свою кар’єру коханця в польоті. У дипломаті є записка, в якій ідеться про те, що Елджі слід звільнити негайно і без вихідної допомоги.
Тіллі, котрий тихенько сидів, різко захитав головою.
— Ні, немає там такого, — перебив він доктора. — Ми ж читали список разом. І я сказав вам, що ініціали О. Т. Е. пов’язані з Отісом Елліоттом. Факс про його звільнення я відправив ще до посадки на літак.
Фейн люб’язно всміхнувся.
— Ви забули про Ф. Т.
— Але це мої…
— Ви ж не поділяли пристрасті свого начальника до латинських виразів, так? Запис про Ф. Т. спантеличив мене. Не можна було думати, що людина з репутацією Ґрея напише «F», а потім маленьку «t», маючи на увазі ініціали «Ф. Т.» Але я прогледів цей факт. Це не були ваші ініціали, містере Тіллі. «Ft.» — це абревіатура. А конкретніше, «fac» від «facere» — робити і «totum» — все. Фактотум. А хто був Ґреєвим фактотумом?
Запала тиша.
— Гадаю, ми довідаємося, що це вбивство було заплановане принаймні тиждень або й два тому. Коли я почав розуміти, яким механізмом убили Ґрея, залишилося знайти людину, здатну на розробку такого механізму, в котрої одночасно були мотив і нагода. Витягніть руки, містере Тіллі.
Секретар неохоче погодився.
— Неможливо щиро повірити, що ці руки сконструювали витончений механізм, чи не так? — поцікавився Фейн. — Ні, Елджі, прихильник моделювання і майстер на всі руки, трохи вдосконалив один із Ґреєвих інгаляторів, аби після натискання той вибухнув у роті, простромивши мозок голкою. Просто, але ефективно. Він знав, що Ґрей не любить з’являтися з інгалятором на публіці. Щодо всього іншого йому довелося покластися на випадок, і доля виявилася прихильною до нього. Злочин мало не став абсолютно нерозв’язним. І все, напевно, вдалося б, якби жертва та вбивця не були занадто великими любителями латинських жартів між собою.
Фахівець із турбулентності. Стівен Кінг
Стівен Кінг — це я — написав щонайменше дві історії про страх польотів. Одна називається «Ленґоліери», і за її сюжетом зняли мінісеріал. Друга, «Нічний політ», розповідає про вампіра, котрий не перетворювався на кажана, а керував приватним літачком. Та історія перетворилася на повнометражний фільм. А ця абсолютно нова.
Коли пролунав телефонний дзвінок, Крейґ Діксон сидів у вітальні півлюксу в готелі «Чотири сезони», насолоджуючись доставленою прямісінько в кімнату дорогою їжею й дивлячись кіно на платному каналі. Доти спокійне серцебиття втратило свою незворушність і пришвидшилось. Діксон був ні до чого не прив’язаний, ідеальне перекотиполе, і лиш одна людина знала, що він зараз у цьому розкішному готелі навпроти парку Бостон-Коммон. Йому не хотілося відповідати, але чоловік, якого він називав організатором, телефонуватиме знову й знову, аж доки він візьме слухавку. А якщо він відмовиться відповідати, це матиме свої наслідки.
Це не пекло, подумав він, помешкання занадто гарне. Але це чистилище. І жодних шансів на звільнення в найближчій перспективі.
Діксон вимкнув звук і підняв слухавку. Він не привітався. Просто сказав:
— Так нечесно. Я лише два дні тому повернувся з Сіетла. Ще відновлюю сили.
— Зрозумів, і мені страшенно шкода, але тут з’явилася справа, а ти єдиний доступний. — «Шкода» прозвучало як «фкода».
Організатор мав заспокійливий голос, що заколисував тебе, як у діджея на радіо, от тільки шепелявість час від часу псувала звучання. Діксон ніколи його не бачив, але уявляв високим і худим, із блакитними очима й гладеньким обличчям, невизначеного віку. Насправді він, напевно, тлустий, лисий і смаглявий, однак Крейґ відчував, що образ у його голові ніколи не зміниться, адже не сподівався колись побачити організатора. За роки роботи на фірму — якщо це фірма — він познайомився з багатьма фахівцями з турбулентності, і жоден з них ніколи не бачив цього чоловіка. Жоден із фахівців, які з ним працювали, не міг похизуватися гладеньким обличчям; навіть люди ще до тридцяти або за тридцять мали підстаркуватий вигляд. Річ не в роботі, яка була нескладною, хай навіть часом доводилося виходити вночі. Річ у тім, що саме робило їх спроможними нею займатися.