Стивен Кинг – Лети або тремти (страница 51)

— Досить довго, якщо залишаєшся поруч із тим, хто тобі не подобається? Мабуть, ви знали якийсь особливий підхід, аби не викликати його антипатію та не нарватися на звільнення, бо кажете, що це були його звичні методи взаємодії з працівниками.

Почувши сарказм Фейна, Тіллі неспокійно засовався.

— Який це має стосунок до смерті містера Ґрея? — несподівано наїжачився він.

— Намагаюся знайти якесь підґрунтя.

— Що сталося? — не вгавав Тіллі. — Я припускаю, в нього стався серцевий напад?

— А хіба в нього були проблеми з серцем?

— Наскільки мені відомо, ні. Він мав зайву вагу й жер, як свиня. Зважаючи на те, яким напруженим було його життя, я б не здивувався, дізнавшись, що це стало причиною смерті.

— А ця подорож була якоюсь особливо напруженою?

— Не більше, ніж зазвичай. Ми летіли на зустріч із керівниками наших американських філій.

— Як вам здавалося, поведінка містера Ґрея була звичною?

Тіллі аж захихотів. Звук був неприємний.

— Він був собою — агресивним, грубим і нахабним. Збирався звільнити кількох і хотів зробити це привселюдно, аби якнайдужче принизити їх. Він завжди відчував від цього кайф. А тоді… — Тіллі завагався, і його погляд зробився замисленим. — Він гортав документи, які були у нього в дипломаті. Схоже, один із них його розхвилював, і за кілька хвилин у нього почався напад…

— Напад? Мені здавалося, ви сказали, що в нього не було проблем зі здоров’ям?

— Насправді я сказав, що в нього була схильність до астми. У нього траплялися спричинені стресом напади астми.

— Сказали. То в нього почався астматичний напад? Він приймав якісь ліки?

— Він завжди носив із собою інгалятор. Ґрей був марнославний і гадав, що ніхто з нас про це не знає. Такий видатний керівник не хоче зізнаватись у своїй фізичній слабкості. Тож, коли в нього траплялися напади, він зникав кудись, аби скористатися інгалятором. Це було так очевидно. Яка іронія, що його улюбленою цитатою з книги Екклезіяста були слова «Vanitas vanitatum, omnis vanitas»[62]!

— Тож ви хочете сказати, що він пішов у туалет, аби скористатися інгалятором?

— Саме це я й кажу. Коли спливло чимало часу, я почав хвилюватися.

— Хвилюватися? — Фейн ледь помітно посміхнувся. — Судячи з ваших слів, хвилювання за добробут вашого начальника не було вашим пріоритетом.

Губи Тіллі стиснулися в презирливу посмішку.

— Особисті почуття тут ні до чого. Я не Елджі, котрий вкладає в роботу всю душу. Мені платили за роботу, і я ставився до неї чесно та професійно. Я не мусив любити Генрі Ґрея. Мене не цікавило, що робить чи не робить Генрі Ґрей, якщо це не стосувалося роботи, за яку він мені платив. Мене не цікавили його коханці та закляті вороги.

— Дуже добре. Отже, він пішов у туалет і не повернувся?

— Як я вже казав, спливло трохи часу, і я покликав стюардесу, а вона пішла перевірити, чи з ним усе гаразд. Я хвилювався рівно настільки, наскільки цього вимагала моя секретарська посада.

— Заждіть хвилинку, містере Тіллі.

Фейн підійшов туди, де стояла досі бліда й дещо знер­вована Саллі Біч, і тихенько сказав:

— Як думаєте, ви могли б піти до місця містера Ґрея і знайти його дипломат? Я б хотів, щоб ви принесли його сюди.

Незабаром дівчина повернулася з невеличким коричневим шкіряним дипломатом. Фейн узяв його, аби показати Френкові Тіллі.

— Ви можете підтвердити, що це дипломат містера Ґрея?

Чоловік неохоче кивнув.

— Не думаю, що вам слід це робити, — запротестував він, коли Фейн клацнув замками.

— Чому?

— Там конфіденційна власність компанії.

— Гадаю, в розслідуванні ймовірного вбивства можна не брати до уваги ці заперечення.

Френк Тіллі здивувався.

— Вбивства?.. Але це означає… що смерть була насильницькою? Ніхто нічого не казав про вбивство.

Фейн був надто зайнятий сортуванням документів, аби відповісти. Він витягнув один аркуш і показав його Тіллі.

— Він переглядав цей документ, коли у нього почалися труднощі з диханням?

— Я не знаю. Напевно. Аркуш виглядав схоже — це все, що я можу сказати.

Це була роздрукована на принтері сторінка. На ній було лише два речення:

«Ти помреш іще до того, як сяде літак. Memento, “homo”, quia pulvis es et in pulverem revertis[63]».

Фейн відкинувся на стільці з легковажною посмішкою. Він простягнув аркуш секретареві.

— Ви знавець латини, містере Тіллі. Як би ви переклали надруковану тут фразу?

Тіллі насупився.

— Чому ви вважаєте, наче я знавець латини?

— Кілька хвилин тому ви промовили латинську фразу. Я гадав, вам відоме її значення.

— Я майже не знаю латини. Містер Ґрей був прихильником пишних фраз і висловів латиною, тож я намагався запам’ятати ті, якими він послуговувався найчастіше.

— Розумію. Отже, ви не знаєте, що це означає?

Тіллі подивився на роздруковану записку. Похитав головою.

— «Memento» означає «пам’ятати», чи не так?

— Ви колись чули вислів «memento mori»? Це відоміша версія того, що написано тут.

Тіллі знову похитав головою.

— Можу припустити, що там написано «пам’ятай про щось»?

— Як гадаєте, чому латинське слово «людина» взяте в лапки?

— Я не знаю, що це означає. Я не знаю латини.

— Тут написано приблизно таке: «Пам’ятай, людино, що ти порох і повернешся до пороху». Записку, вочевидь, набрали на комп’ютері в текстовому редакторі. Упізнаєте якісь прикметні риси?

Тіллі похитав головою.

— Це може бути будь-який із сотні стандартних ком­п’ютерів компанії. Сподіваюся, ви не натякаєте, наче це я погрожував містерові Ґрею смертю.

— А як це потрапило в його дипломат? — поцікавився Фейн, ігноруючи коментар.

— Мабуть, хтось туди поклав.

— У кого був до нього доступ?

— Здається, ви далі звинувачуєте мене? Я ненавидів його. Але не настільки, щоб ризикувати головою. Він був виродком, але це була курка, яка несе золоті яйця. Не було жодного сенсу позбуватися його.

— Саме так, — задумливо пробурмотів Фейн.

Його погляд зачепився за блокнот, що лежав у дипломаті, й він узявся гортати сторінки, а Френк Тіллі сидів, стурбовано розглядаючи його. Фейн знайшов список ініціалів із заголовком «негайне звільнення» та датою.

— Перелік людей, котрих він збирався звільнити? — зауважив Фейн.

— Я казав вам, що він збирався привселюдно покарати керівників і назвав мені кілька імен.