Стивен Кинг – Лети або тремти (страница 49)

— А причина?

Росс прикусив губу.

— Мені б хотілося винести тіло, аби мати змогу пов­ністю його оглянути. — Він ще трохи повагався. — Перш ніж я це зроблю, мені б хотілося, аби мій колега, доктор Фейн, теж подивився. Доктор Фейн — психолог-криміналіст, і я неабияк поважаю його думку.

Еванс подивився на доктора уважно, намагаючись знайти в його словах якийсь прихований зміст.

— Як нам може допомогти психолог-криміналіст, якщо це не?..

— Мені однаково дуже б цього хотілося, капітане. Чи не міг би він хоча б подивитися? — Россів голос зробився наполегливішим.

Уже за кілька хвилин Джеррі Фейн вийшов з дверей того ж туалету й серйозно подивився на свого супутника.

— Ди-ви-на, — зауважив він. Це слово пролунало навмисно повільно.

— Ну? — нетерпляче перепитав капітан Еванс. — Що це означає?

Фейн красномовно здвигнув плечима в тісному проході.

— Це означає, що нічого доброго немає, капітане. — В його словах чувся сарказм. — Гадаю, нам слід дістати тіло, аби мій колега міг з’ясувати причину смерті, а тоді ми визначимо, яким чином цей чоловік помер.

Еванс фиркнув, намагаючись опанувати роздратування.

— Голова нашої компанії чекає на мене на радіозв’язку, докторе. Мені б хотілося розповісти йому щось позитивніше. Гадаю, ви мене зрозумієте: так вийшло, що він знайомий з містером Ґреєм. Вони відвідують один гольф-клуб чи щось таке.

Фейн не втрачав іронії:

— Був знайомий. У минулому часі. Гаразд, можете сказати вашому голові: схоже на те, що його партнера по гольфу вбили.

Еванс був шокований.

— Це неможливо. Це, напевно, було самогубство.

Гектор Росс відкашлявся й стурбовано глипнув на друга.

— Ти робиш такі далекосяжні висновки, друже? — пробурмотів він. — Зрештою…

Фейн залишився незворушним і перебив його спокійним і водночас рішучим тоном:

— Хоч яким саме був спосіб, котрим заподіяли смертельну рану, гадаю, ти погодишся, що смерть настала миттєво. Передня частина голови під очима й носом мало не повністю відірвана. Огидно. Схоже, йому вистрелили в рот.

До Еванса повернувся дар мови. Тепер, поміркувавши, він збагнув, що саме його так спантеличило. Була його черга повправлятися в сарказмі.

— Якби тут вистрілили з вогнепальної зброї, навіть найменшого калібру, попри те що тіло прийняло на себе основну дію кулі, її вистачило б, щоб пробити борт літака та спричинити розгерметизацію. Вам відомо, що може накоїти куля, яка протне фюзеляж на майже одинадцятикілометровій висоті?

— Я не стверджував, що це була вогнепальна зброя. — Фейн продовжував люб’язно всміхатися. — Я сказав, що схоже, наче в нього вистрелили.

— Навіть якщо його вбив вогнепальний постріл, чому це не могло бути самогубство? — втрутився старший стюард. — Він сидів у замкненому туалеті, чорт забирай! І двері були замкнені зсередини.

Фейн поблажливо подивився на нього.

— Я недарма наголосив, що смерть була миттєвою. Мені ще ніколи не траплявся небіжчик, котрому вдалося підвестись і заховати зброю після вдалої спроби самогубства. Тут лежить небіжчик з огидною смертельною раною, яка спричинила миттєву смерть… і жодного сліду зброї. Дивина, чи не так?

Еванс глянув недовірливо.

— Це просто сміховинно… — В його голосі не було впевненості. — Ви серйозно? Зброя, мабуть, за дверима чи ще десь.

Фейн не завдав собі клопоту відповідати.

— Але, — Еванс розпачливо вів далі, знаючи, що криміналіст щойно промовив уголос саме те, що непокоїло його самого: зброя зникла, — невже ви хочете сказати, що Ґрея вбили, а тоді перенесли до туалету?

Фейн упевнено похитав головою.

— Боюся, все значно складніше. Судячи з крові, що бризнула з рани, заплямувавши стіни кабінки, на момент убивства він був у туалеті за замкненими зсередини дверима, якщо вірити вашому старшому стюардові.

Джефф Райдер неспокійно завовтузився.

— Двері були замкнені зсередини, — підтвердив він, намагаючись захиститися.

— То як тоді… — почав Еванс.

— Саме це нам слід довідатись, капітане. Я не маю жодного бажання узурпувати владу, та чи можна дещо запропонувати?..

Еванс не відповів. Він розмірковував над неможливістю щойно висловленого Фейном припущення.

— Капітане?..

— Так? Перепрошую, що ви сказали?

— Чи можна дещо запропонувати? Поки Гектор робитиме попередній огляд, аби спробувати дізнатися причину смерті, чи дозволите ви мені розпитати колегу містера Ґрея? Можливо, тоді ми дізнаємося не лише як, а й чому.

Еванс задумливо стиснув губи.

— Мені здається, я не маю таких повноважень. Мені доведеться поговорити з очільником нашої компанії.

— Якнайшвидше, капітане. Ми зачекаємо тут, — спокійно озвався Фейн. — І тим часом разом з доктором Россом винесемо тіло з туалету.

Мосс Еванс повернувся майже миттєво. Утім Росс і Фейн уже винесли з туалету тіло Кінлоха Ґрея й поклали його між перегородкою і переднім рядом салону першого класу.

Еванс знічено відкашлявся.

— Докторе Фейн, мій очільник дав вам повне право діяти в цій ситуації так, як ви вважатимете за потрібне… до посадки літака, ось. А тоді, звичайно, вам доведеться передати справу місцевій поліції. — Він здвигнув плечима й додав, наче хтось потребував пояснень: — Схоже, голова моєї компанії чув про вашу репутацію… криміналіста? Він залюбки передає цю справу до ваших із доктором Россом рук.

Фейн похмуро нахилив голову.

— Ви здійсните вимушену посадку? — поцікавився він.

— Мій начальник наказав нам продовжувати політ до місця призначення, докторе. Оскільки людина померла, немає сенсу здійснювати вимушену посадку задля медичної допомоги.

— Гаразд. Отже, у нас є три години, щоб розібратися з цією справою. Чи не могла б ваша стюардеса організувати мені куточок, де я зможу побалакати з колегою містера Ґрея? Вона сказала мені, що це його особистий секретар. Я хочу перекинутися з ним кількома словами, не викликавши паніки серед пасажирів.

— Подбай про це, Джеффе, — наказав старшому стюардові капітан Еванс. Він глипнув на Фейна. — Кажуть, що вбивця зазвичай знайомий із жертвою? То чи не робить це його секретаря головним підозрюваним? Чи всіх пасажирів перевірять, шукаючи якогось зв’язку з Ґреєм?

Фейн розплився в широкій усмішці.

— Я часто помічаю, що в таких справах не може бути жодних узагальнень.

Еванс здвигнув плечима.

— Якщо це допоможе, я можу ввімкнути табло з прохан­ням до пасажирів повернутися на свої місця та пристебнутися. Можу сказати, що ми передбачаємо турбулентність. Це завадить допитливим роззявам потрапити сюди.

— Це неабияк допоможе, капітане, — запевнив його Гектор Росс, дивлячись угору зі своєї позиції біля трупа.

Еванс іще трохи повагався.

— Я повернуся до кабіни пілотів. Тримайте мене в курсі.

За кілька хвилин після того, як Еванс пішов, пролунали збуджені голоси. Фейн побачив, що стюардеса Саллі Біч щосили намагається затримати юнака, котрий рухався в їхньому напрямку.

Юнак був дуже рішуче налаштований.

— Кажу вам, я працював на нього. — Голос обурено гучнішав. — Я маю право бути тут.

— Ви летите туристичним класом, сер. У вас немає права перебувати в першому класі.

— Якщо щось сталося з містером Ґреєм, я вимагаю…