Стивен Фрай – Троя (страница 6)

Самотній і нещасний, Еак блукав своїм островом, благаючи свого батька Зевса про допомогу. Коли він заснув під деревом, його розбудила колона мурашок, яка марширувала через його обличчя. Він озирнувся й побачив цілу колонію, що роїлася навколо нього.

— Батьку Зевсе! — вигукнув він. — Нехай на цьому острові потоваришують зі мною стільки смертних, скільки мурашок на цьому дереві.

Він застав Зевса в гарному настрої. У відповідь на молитву свого сина Цар богів перетворив тих мурах на людей, яких Еак назвав мірмідонянами від грецького слова «myrmex», що означає «мураха». Згодом більшість мірмідонян покинули Егіну та оселились у Фтії. І тому Пелей обрав місцем свого вигнання та спокути Фтію: щоб жити разом із мірмідонянами20.

20 Тут ми прощаємося з Еаком. Одначе варто зазначити, що після смерті Еака його батько Зевс винагородив його (якщо можна це назвати винагородою), призначивши його одним із трьох суддів Підземного світу разом із його критськими зведеними братами Міносом та Радамантом. Див. «Міфи» і «Герої».

Еврітіон, цар Фтії, привітав Пелея і — як це зробив Кіхрей Саламінський для Теламона — очистив його від злочину, призначив спадкоємцем і віддав за нього свою доньку.

Одруження з донькою царя Антігоною21; народження доньки Полідори; високий статус у Фтії як спадкоємця престолу мірмідонян; очищення від його злочину — у Пелея справи йшли добре. Але вони з Теламоном були зроблені з однакової енергійної та неспокійної матерії, і спокійна буденність подружнього життя не влаштовувала жодного з них. Протягом наступних років вони відзначилися на борту «Арго» під час пошуків Золотого руна, а згодом, як і багато ветеранів-аргонавтів, вони прибули до Калідона, щоб приєднатися до полювання на жахливого вепра, якого Артеміда послала туди для спустошення сільської місцевості22. У розпалі тієї легендарної погоні спис Пелея відлетів задалеко й смертельно поранив його тестя Еврітіона. Випадковість чи ні, але це був іще один кривавий злочин, іще одне вбивство родича, і Пелей знову потребував царського спокутування.

21 Не плутати з фіванською Антігоною, дочкою Едіпа. Див. «Герої».

22 Див. «Герої».

Царем, який запропонував очистити його від злочину цього разу, був Акаст, син давнього ворога Ясона Пелія; тож тепер Пелей попрямував до еолійського королівства Акаста, Іолка23. Будь терплячим, читачу.

23 Ви вже усвідомлюєте, як сильно може заплутати така кількість схожих назв та імен у цих історіях. Пелея не слід плутати з Пелієм або горою Пеліон, яка незабаром стала його домом. Насправді, незважаючи на те, що гора називається Пеліон у набагато більш давній історії про велетнів, які намагалися поставити її на вершині гори Осса (див. «Міфи»), цілком можливо, що вона дістала свою назву від Пелея, що означає «каламутний». Можливо, ім’я Пелій, чий власник походив із цієї місцевості, має таке значення. Можливо, греки вважали Еолію особливо каламутною частиною світу, оскільки це гірський регіон, і тут випадає більше опадів, ніж у інших регіонах Греції. Іншим потенційним і менш чарівним значенням цього слова є «темний колір екстравазованої крові»... Див. «Герої».

На той час Пелей уже переріс ті непривабливі риси свого характеру, які змусили його відіграти таку жахливу роль у вбивстві свого молодшого зведеного брата Фока, і тепер усі вважали його скромною, доброзичливою та чарівною людиною. Він був такий скромний, такий чарівний, такий доброзичливий — і до того ж такий красивий, — що невдовзі дружина Акаста Астідамія виявила, що її охопила пристрасть до Пелея. Одного вечора вона прийшла до нього в спальню і зробила все можливе, щоб спокусити його, але безуспішно. Його почуття пристойності як гостя та друга Акаста змусило його завмерти від жаху, коли вона неодноразово притискалася до нього своїм тілом. Вражена відмовою, Астідамія перетворила свою любов на ненависть.

Ті з вас, хто знають історію про Беллерофонта та Стенебею, або про сина Тесея Іпполіта та Федру24, або навіть про Йосипа та дружину Потіфара з Книги Буття, вже добре знайомі з легендою або повторюваним сюжетом про «зневажену жінку» і про те, як ця історія неминуче розвивається.

24 Звичайно, якщо людина не є плодом інцестуального зв’язку.

Розлючена від приниження, Астідамія надіслала повідомлення Пелеєвій дружині Антігоні, яка була вдома у Фтії, де виховувала їхню дочку Полідору.

— Антігоно, хочу повідомити тобі, що твій чоловік Пелей, якого ти вважала таким вірним, тепер заручений із моєю зведеною дочкою Стеропою. Я можу уявити, якою болісною для вас стане ця новина. Пелей не приховував своєї неприязні до вас. Ваша фігура після пологів, як розповідає він при дворі, тепер така пухка й м’яка, як перезріла фіга, і він узагалі не може дивитися на вас. Добре, що ви почуєте це від мене, а не від того, хто бажає вам зла. Ваша подруга, Астідамія.

Коли Антігона прочитала це повідомлення, вона вийшла з палацу і повісилася.

Проте навіть такого жахливого результату виявилося недостатньо для мстивої Астідамії, яка тепер підійшла до свого чоловіка з похиленою головою і здавленими риданнями.

— О, мій чоловіче... — почала вона.

— У чому справа? — запитав Акаст.

— Ні, я не можу сказати. Ні, я не можу...

— Я наказую тобі сказати мені, що тебе турбує.

Вийшла жахлива історія. Як хтивий Пелей прийшов до її спальні й домагався її. Як вона відбила спробу зґвалтування і написала листа Антігоні про зрадливість її чоловіка. Як Антігона у своєму приниженні та горі покінчила з собою. Як Астідамія хотіла приховати все це від Акаста, що, здавалося, так любив Пелея... Але тепер він змусив її розповісти йому це... О, боги, вона сподівалася, що не вчинила нічого поганого, сказавши йому про це?..

Навіть коли Акаст заспокоював свою дружину, його розум уже був налаштований на невблаганний курс. Одначе він знав, що має бути обережним. Убити свого гостя було б порушенням священних законів гостинності. Ба більше, Пелей був онуком Зевса. Лише дурень підняв би на нього руку. Однак Акаст був сповнений рішучості влаштувати смерть хтивого та розпусного лиходія, який наважився доторкнутися до його дружини.

Наступного дня він і його челядь узяли свого молодого гостя на полювання. Після обіду Пелей, змучений погонею, знайшов на галявині в темному лісі трав’яний килим і поринув у глибокий сон. Давши сигнал своїм людям мовчати, Акаст підкрався до нього та забрав його меч, могутню зброю, викувану Гефестом і подаровану батькові Пелея самим Зевсом. Акаст сховав його в чагарнику, що був непо­далік, і, посміхаючись від радості, він та його люди навшпиньки пішли геть, залишивши Пелея й далі бачити сни. Акаст знав, що вночі ця місцевість стає смертельно небезпечною через кентаврів-мародерів, наполовину коней і наполовину людей, які обов’язково знайдуть Пелея та вб’ють його.

Справді, не минуло й двох годин, як стадо диких кентаврів на краю лісу понюхало повітря й відчуло запах людини.

Так, у кожного з нас є два дідусі25. З боку батька Пелей мав Зевса, а з боку матері — мудрого, вченого та благородного Хірона, безсмертного кентавра, який був учителем Асклепія та Ясона26. Так сталося, що того вечора Хірон був серед загону кентаврів, який вийшов із лісу й помчав до сплячого Пелея. Хірон галопом обігнав усіх, розбудив Пелея і знайшов його меч. Коли вони провели інших кентаврів, вони обійнялися. Пелей був улюбленим онуком ­Хірона.

25 Асклепій був великим цілителем, який здобув божественний статус бога медицини. Див. «Міфи».

26 «Біля копит» було б точніше.

— Я стежив за тобою, — сказав кентавр. — Ти став жертвою великої кривди.

Пелей дізнався від Хірона про те, що накоїла Астідамія, і завив од горя через втрату Антігони та від люті через несправедливість, учинену щодо нього. Він прибув до Фтії, спорудив гробницю для своєї померлої дружини та повернувся в Іолк із армією своїх найкращих фтійських ­воїнів — елітних мірмідонян. Акаста вбили, злу Астідамію розсікли на шматки, а Фессала — сина Ясона, давнього друга Пелея, — посадили на трон. Відтоді Еолія почала називатися Фессалією, як вона називається і по сьогодні.

Замість того щоб повернутися до Фтії і жити життям принца та спадкоємця, Пелей прийняв пропозицію Хірона провести час разом із ним у його гірській печері, щоб набратися розуму біля ніг цього славетного кентавра27. У Хіро­на було так багато мудрості та знань, які він міг передати онуку, тож їхнє життя на горі Пеліон протягом року чи близько того тривало в спокійному ритмі. Але потім Хірон почав помічати в Пелеї новий неспокій, який був чимось схожий на смуток.

27 Тетія була однією з перших дванадцяти дітей-титанів первісних божественних істот Урана та Геї; разом із Понтом, Талассою та Океаном вона була одним із перших божеств морів та океанів (див. «Міфи»). На її честь геологи назвали стародавнє мезозойське море, яке колись вкривало більшу частину території сучасної Європи та Західної Азії. Воно має назву Тетіс.

— Тебе щось непокоїть, — сказав він одного вечора. — Скажи мені, що сталося. Ти не берешся за навчання з тією радістю та завзяттям, як колись. Ти дивишся на море, і в твоїх очах я бачу загублений погляд. Ти все ще сумуєш за своєю Антігоною?

Пелей повернув до нього своє обличчя.

— Мушу зізнатися, що ні, — сказав він. — Це інше кохання.