Стивен Фрай – Троя (страница 36)

Гектор усміхнувся.

— На тебе неможливо злитись. Я знаю, що ти сміливий, готовий і здатний боротись, але моє серце розбивається, коли я чую, як інші зневажають тебе. Зробімо сьогодні так, щоб обидва наші імені прожили ще так довго, доки у людей будуть язики для того, щоб співати.

Пліч-о-пліч брати вийшли з міста на рівнину, де точилася битва.

Вони миттєво кинулися в бій, і кожен із них одразу знищив по одному видатному ахейському воїну.

Афіна й Аполлон, спостерігаючи за цим, кидали одне на одного косі погляди.

— Я гадаю, що ти хочеш кинутися в бій і принести перемогу своїм улюбленим аргосцям, — сказав Аполлон. — А що заважає мені зробити те саме для троянців?

— Наш батько заборонив нам... Зупинімо це кровопролиття й натомість зробімо щось мудре...

— Наприклад?

Афіна розповіла Аполлону про свій план, і він схилив голову.

— Буде так, як ти скажеш...

Син Пріама Гелен, провидець і оракул королівської родини, у ту ж мить почув голос, який шепотів йому на вухо. Він негайно вирушив на пошуки свого старшого брата, що ­перебував просто в самому центрі битви, де він рубав своїх ворогів.

— Гекторе! — сказав Гелен, відводячи брата вбік. — Послухай. Боги сказали мені: щоб зупинити кровопролиття, кожна сторона має назначити свого чемпіона.

— Що? — перепитав Гектор, важко дихаючи. — Ми вже спробували це...

— Чому б не спробувати ще раз? Двобій між Менелаєм і Парісом нічого не вирішив. Твоє життя проти життя того, кого оберуть греки? Один на один?

Гектор швидко це обдумав, а потім підвищив свій голос, аби кинути виклик.

— Почуйте мене, воїни Еллади! — вигукнув він. — Пришліть мені свого найкращого воїна, щоб він став вашим чемпіоном. Якщо він переможе мене, він зможе забрати мої обладунки та зброю, але тоді він мусить повернути моє тіло до Трої для очищення та спалення. Якщо я переможу його, я позбавлю його зброї та обладунків, але залишу його тіло, щоб ви його забрали й очистили. Цей поєдинок усе вирішить. Чи погоджуєтеся ви на ці умови?

Менелай одразу заговорив, знову запропонувавши себе на роль чемпіона, але Агамемнон змусив його замовкнути.

— Ти вже досить важко боровся, брате. Твоя рана на нозі все ще загоюється. Крім того, навіть такий великий воїн, як ти, не зрівняється з Гектором. Він уже перевершує тебе самим тільки своїм зростом.

Тоді встали ще дев’ять інших знаменитих греків: сам Агамемнон, Діомед, Ідоменей, Великий та Малий Аякси, Одіссей і ще троє воїнів. Кожен із них видряпав своє ім’я на камінці, які вони потім кинули у шолом Агамемнона. Агамемнон потряс свій шолом, і звідти вискочив камінець з іменем Аякса Теламоніда — Аякса Могутнього.

Піднявся захоплений і радісний шум, бо ахейці вірили, що цей велетень майже непереможний. Його розміри та силу не міг перевершити жоден воїн із обох ворогуючих армій. Аякс озброївсь і підняв свій величезний прямокутний щит, який складався з семи шарів товстої шкіри, а завершальним шаром на ньому була кована бронза. Ми з вами змогли б підняти цей щит так само, як ми змогли б підняти справжню гору.

Знову армії розійшлися, щоб створити посередині арену для поєдинку.

Аякс і Гектор зіткнулись один з одним. Гектор отримав честь першого кидка, і його спис пробив перші шість шарів шкіри на щиті Аякса, але був відбитий останнім. Далі настала черга Аякса, його спис пробив щит Гектора і пробив би його тіло, якби Гектор вчасно не відвернувся.

Воїни з обох боків були надто захоплені двобоєм, щоб кричати.

Вони тремтіли від усвідомлення того, що спостерігають за тим, як твориться історія. Історія такого важливого значення, що стане основою легенд. Грація та швидкість Гектора проти могутності й сили Аякса.

Тепер вони знову зіштовхнулись один з одним. Аякс іще раз проткнув щит Гектора й завдав дотичного удару в шию, порізавши його м’яку шкіру. Гектор жбурнув у ворога величезний камінь, на що Аякс відповів цілим валуном, удвічі більшим за камінь, що змусило Гектора впасти на коліна.

Аякс підійшов ближче, а потім подивився на небо.

— Сонце сідає, — сказав він, простягаючи Гектору руку й допомагаючи йому підвестись. Їхній поєдинок було перервано. З галантністю принца Гектор подарував Аяксу свій срібний меч, а Аякс став на коліна, щоб віддати Гектору свій бойовий пояс. Тоді вони не могли цього знати, але срібний меч Гектора та бойовий пояс Аякса ще відіграють величезну й трагічну роль у майбутній драмі.

Так із честю завершивсь їхній двобій. Напружені бої цього дня також закінчились, але війна не стала ближчою до завершення, ніж у той свій перший день понад дев’ять років тому.

Зміна вітру

Тієї ночі в стінах Трої, в кімнаті для нарад у палаці Пріама, Антенор наполегливо вимагав повернути Єлену. Але Паріс навідріз відмовився це робити.

— Я поверну той скарб, який я забрав зі Спарти та Мікен, і додам до нього свій скарб, але я не можу і не хочу віддати Єлену.

Цю пропозицію, передану гінцями під час перемир’я до ахейського табору, було відхилено.

Наступного дня війна продовжилася на рівнині. У відповідь на неодноразові прохання Фетіди, щоб Зевс виконав свою обіцянку й покарав Агамемнона, Цар богів обрушив на греків дощ із громовицями.

Ахейські війська охопив безлад, і тільки Нестор тримався стійко, знову й знову прориваючись через троянські лінії на своїй колісниці. Приклад цього чоловіка, вдвічі старшого за наступного за рангом полководця їхньої армії, наповнив греків новою відчайдушною мужністю, але Нестор остаточно вийшов із бою, коли стріла Паріса пронизала мозок його коня, що вів колісницю. Діомед врятував його і посадив у свою колісницю. Великий стогін розчарування й страху вирвався з лав ахейців.

Усі сили вторгнення повернулись і помчали через рівнину назад до своїх кораблів. Агамемнон не був радий такому повороту подій. Він підвів голову до неба, сльози текли по його обличчю.

— Ти покинув нас, великий Зевсе? Спочатку всі ті знаки та знамення змусили нас повірити, що ми переможемо, а тепер сталось оце? Нехай хоч мої сміливі воїни врятуються від смерті. Якщо ми мусимо зазнати поразки у цій війні, то нехай так і буде, але ця бійня несправедлива. Несправедлива. Несправедлива.

Зевс, що, як завжди, розривався між задоволенням бажань Гери та Афіни, задоволенням прохання Фетіди та задоволенням свого власного інстинктивного захоплення героями з обох сторін, був засмучений, побачивши Агамемнона, Царя людей, який ридав, як дитина. Тож він послав великого орла, який почав ширяти над полем битви, тримаючи у кігтях мале оленя. Грецьке військо, сприймаючи це як добру прикмету, згуртувалося.

Тепер Тевкр із Саламіну, найвеличніший лучник із обох армій, узявся до роботи: під прикриттям щита свого зведеного брата Аякса він почав стріляти по ворогах, вбиваючи їх одного за одним. Від його стріл упало восьмеро королівських чи просто знатних троянців, але не принц Гектор. Однак він дістав погонича Гектора Архептолема, але це тільки дужче розлютило Гектора, який зіскочив із колісниці, налетів на Тевкра з каменем у руці й ударив ним лучника у груди, перш ніж той устиг зробити ще один постріл зі свого лука. Аякс кинувся йому на допомогу. Він відштовхнув Гектора, підхопив Тевкра і, перекинувши його через плече, побіг із ним до ахейських позицій, переслідуваний розлюченим Гектором і, як йому здавалось, усім троянським військом.

Увесь могутній грецький експедиційний корпус тепер відступив за частокіл, його загострені кілки були останнім відчайдушним захистом від троянських сил.

Агамемнон підвівсь, усе ще в сльозах, усе ще звинувачуючи Зевса в тому, що той покинув їхню справу.

— Ми повертаємося додому, — голосив він. — Нас перемогли. Ми ніколи не візьмемо Трою. Вони відтіснили нас до моря. Вони досить близько, щоб закидати нас вогнем. Ми мусимо сісти на наші кораблі й відплисти геть.

Діомед підвівся.

— Я не можу повірити у те, що наш головнокомандувач так мало вірить у себе і в нас. Боги дали Царю людей усе. Таке багатство, якого не знав навіть цар Мідас із Фрігії. Славне ім’я. Найкращу землю, найкращу родину — все прийшло до нього в житті, а тепер, під час цієї єдиної невдачі, він верещить, як дитина, і благає, щоб його забрали додому. Що ж, тоді пливи додому, Агамемноне. Але я залишаюся. Гадаю, Стенел також залишиться зі мною?

— Так! — заревів Стенел, вдаривши обухом свого списа об землю138.

138 Зі старого царського дому Аргосу, вірний супутник Діомеда.

— Хто ще? — запитав Діомед.

Нестор встав.

— Я залишаюся, — сказав він. — Царю людей, витріть свої очі й подумайте! Троя згуртувалася, тому що Гектор, їхній найвеличніший воїн, їхній найблагородніший принц, їхній найкращий боєць, надихає їх своїм прикладом і своєю бойовою майстерністю. У нас є лише один воїн, який може його перевершити, — він швидший, вправніший, сильніший і більш здібний в усіх відношеннях. Але він зараз дметься у своєму наметі, відмовляючись одягнути свої обладунки та битися з нами. Чому? Бо ви забрали Брісеїду та образили його. Хіба ви не бачите, що ви маєте це виправити?

Агамемнон схилив голову і вдарив себе кулаками в груди.

— Я був дурнем! — вигукнув він. — Син Фетіди та Пелея сам по собі вартий цілої дивізії. Моя пиха та мій запальний характер узяли гору наді мною. Але я виправлю це. Присягаюсь Олімпійською дванадцяткою, що виправлю це!