Стивен Фрай – Троя (страница 3)

Кажуть, що дурень швидко розлучається зі своїм золотом, але варто також пам’ятати, що ті, хто завжди відмовляється розлучатися зі своїм золотом, є найбільшими дурнями.

Помста обдурених богів була швидкою і нещадною. Аполлон запустив через стіни у місто чумні стріли; за кілька днів звук голосіння та стогонів здійнявся навколо Трої, оскільки принаймні один член кожної родини був уражений смертельною хворобою. У той же час Посейдон послав у протоку Геллеспонт величезне морське чудовисько. Усе судноплавство на схід та захід було заблоковано його лютою присутністю, і Троя незабаром залишилася без торгівлі та мита, від яких залежало її процвітання.

Ось вам і Палладій та Удача Трої.

Перелякані громадяни стікалися до палацу Лаомедонта і вимагали від нього допомоги. Тоді цар звернувся до своїх жерців і пророків, які були однодумцями в цьому.

— Надто пізно платити богам те золото, яке ви їм винні, ваша величносте. Тепер є лише один спосіб задобрити їх. Ви мусите принести в жертву морській істоті свою доньку ­Гесіону.

У Лаомедонта було багато дітей10. Хоча Гесіона, можливо, була його улюбленицею, його власна плоть і кров були для нього важливішими, ніж власна плоть і кров (так би мови­ти), і він знав, що коли він проігнорує настанови пророків, налякане та розгніване населення Трої все одно розірве його на шматки та принесе в жертву Гесіону.

10 Один із них, Тіфон, одружився з Еос, богинею світанку, й отримав безсмертя від Зевса. Безсмертя, але не вічну молодість. У результаті він тривалий час старів, поки Еос не перетворила його на зеленого коника. Див. «Міфи».

— Виконайте це, — сказав він, важко зітхнувши й роздратовано змахнувши рукою.

Гесіону схопили та прикували до скелі в Геллеспонті, де вона чекала на зустріч зі своєю долею в пащі морського звіра11.

11 Доля, ідентична тій, що спіткала ефіопську принцесу Андромеду, яку врятував прапрадід (і зведений брат) Геракла Персей. Див. «Герої».

Уся Троя затамувала подих.

Порятунок і знищення

Дивіться, приходить герой-переможець

Саме в той час, у ту саму мить, коли Гесіона, прикута до своєї скелі, почала молитися до богів Олімпу про свій порятунок від морського дракона Посейдона, до брами Трої прибули Геракл і його гурт послідовників, які поверталися після його Дев’ятого подвигу, здобуття пояса Іпполіти, цари­ці амазонок.

Разом із його друзями Теламоном та Оїклом Геракла провели до царя. І хоча троянський двір був ушанований візитом великого героя, Лаомедонт більше думав про спусто­шені комори свого охопленого чумою та заблокованого з моря міста, ніж про привілей приймати у своєму палаці Геракла та його послідовників, хоч якими б відомими та шанованими вони були. З ним подорожувала невелика армія, але Лао­медонт знав, що всі вони очікують, що їх нагодують. А тільки сам Геракл мав апетит сотні чоловіків.

— Ласкаво просимо, Геракле. Чи довго ви плануєте вшановувати нас своєю компанією?

Геракл із деяким подивом оглядав похмурий двір.

— Чому у вас такі довгі обличчя? Мені казали, що Троя — найбагатше та найщасливіше королівство в усьому світі.

Лаомедонт перемістився на своєму троні.

— Ви з усіх людей мусите знати, що ми лише іграшки богів. Що таке чоловік, як не нещасна жертва їхніх дрібних примх і мстивих ревнощів? Аполлон наслав на нас чуму, а Посейдон — чудовисько, яке блокує наш морський канал.

Геракл вислухав жалюгідну та здебільшого сфабриковану версію Лаомедонта про події, які призвели до жертвопринесення Гесіони.

— Мені це не здається надто складною проблемою, — сказав він. — Усе, що вам потрібно, — це щоб хтось очистив морський шлях від того дракона і врятував вашу доньку — як ви сказали, її звати?

— Гесіона.

— Так, її. А чума невдовзі сама минеться, смію сказати, так завжди і відбувається...

Лаомедонт засумнівався.

— Це все добре, але як щодо моєї доньки?

Геракл уклонився.

— Робота на кілька хвилин.

Лаомедонт, як і всі у грецькому світі, чув розповіді про подвиги Геракла: очищення стаєнь царя Авгія, приборкання критського бика, полювання на велетенського вепра на горі Ерімант, перемога над немейським левом та знищення лернейської гідри... Якщо цей незграбний бик, який замість одягу носить шкіру лева та має дуб замість палиці, справді здійснив такі неможливі подвиги і переміг таких жахливих істот, тоді він міг би звільнити Геллеспонт і врятувати Гесіо­ну. Але завжди виникало питання оплати.

— Ми небагате королівство... — збрехав Лаомедонт.

— Не турбуйтеся про це, — сказав Геракл. — Все, що я ­попрошу натомість, — це ваші коні.

— Мої коні?

— Коні, яких мій батько Зевс послав вашому діду Тросу.

— Ах, ті коні, — Лаомедонт махнув рукою, ніби кажучи, що це дрібниці. — Мій дорогий гостю, очистіть канал від цього дракона та поверніть мені мою доньку, і ви отримаєте їх — так, і їхні срібні вуздечки також.

Менш ніж за годину Геракл, тримаючи клинок у зубах, ­пірнув у води Геллеспонту і вступив у боротьбу з великими хвилями Посейдона. Гесіона, прикута до скелі, тепер вода сяга­ла їй по пояс, здивовано спостерігала за тим, як величезний, м’язистий чоловік, сильно дриґаючи ногами, пливе ­просто до найвужчої частини каналу, де причаївся дракон.

Лаомедонт, Теламон та Оїкл, а з ними й решта вірного грецького загону Геракла, спостерігали за цим із берега. Тела­мон прошепотів Оїклу:

— Поглянь на неї! Чи ти коли-небудь бачив красивішу дівчину?

У той час як Гесіона справді являла собою найпривабливіше видовище, Оїкл дивився лише у той бік, де його кумир вступав у бій із великим морським драконом у простій, прямій і жорстокій конфронтаційній манері, якою він і прославився. Геракл прямував просто до істоти, а дракон, не злякавшись героя, широко розкрив свою пащу і накинувся на Геракла.

Оїкл вважав, що він добре знає свого друга і воєначальника, але те, що Геракл зробив потім, стало для нього цілковитою несподіванкою. Без жодної зупинки він поплив просто у розкриту пащу чудовиська. Коли Геракл зник із поля зору, крики підтримки з берега затихли, всіх охопила приголомшена тиша. Ковтнувши і клацнувши своїми колосальними щелепами, істота піднялася з води з тріумфаль­ним ревом, перш ніж пірнути на глибину. Гесіона була врято­вана — принаймні на деякий час, — але Геракл... Геракл зник. Геракла, найбільшого, найсильнішого, найсміливішого та найшляхетнішого з героїв, проковтнули за мить, без ­ніякої боротьби.

Звичайно, Оїкл та інші мусили розуміти, що не все так просто. Опинившись у смердючих нутрощах тварини, ­Геракл негайно почав сильно рубати монстра своїм клинком. Через, як здавалося, цілу вічність, на поверхню полетіли луска й шматки м’яса12. Першим це побачив Теламон і повідомив усіх своїм гучним криком, коли море почало кипіти від крові й розірваної плоті. Коли сам Геракл, важко дихаючи, нарешті вибрався на берег, із нього текла морська вода, а греки та троянці, які зібралися поруч, вигукнули могутнє: «Ура!». Як вони могли сумніватись у найвеличнішому з усіх героїв?

12 Деякі історики стверджували, що Геракл провів усередині чудовиська цілих три дні, що здається малоймовірним. Кажуть, що саме стільки днів пророк Іона просидів у череві великої риби, тому, можливо, це канонічна тривалість перебування всередині морського чудовиська у таких історіях.

Невдовзі Гесіона, яка тремтіла від холоду, із вдячністю прийняла плащ та руку підтримки Теламона, коли вона та веселі воїни супроводжували Геракла поворітьма до Лаомедонта13.

13 Існують різні версії цієї історії, згідно з якими їдкий шлунковий сік дракона або повністю позбавив Геракла його волосся, або назавжди зробив його волосся білим.

Проте деякі люди ніколи не вчаться на своїх помилках. Коли Геракл зажадав коней, що, як було домовлено, стануть його платою, Лаомедонт зашипів крізь зуби, так само як він зробив це з Аполлоном і Посейдоном.

— О, ні, ні, ні, — сказав він, хитаючи головою з боку в бік. — Ні, ні, ні, ні, ні. Ми домовилися, що ви звільните Геллеспонт, а не залишите його забитим жиром, кров’ю та кістками. Моїм людям знадобляться тижні, щоб прибрати той безлад, що ви залишили на березі. «Звільню Геллеспонт» — це були ваші власні слова й ваша власна умова. Чи можете ви це заперечити?

Лаомедонт виставив уперед свою бороду й окинув пронизливим поглядом залу, де зібралися придворні та члени його елітної царської гвардії.

Його власні слова...

— «Звільню його», — казав він...

— Як завжди, ваша величність має рацію...

— Бачите? Тому я ніяк не можу заплатити вам. Звісно, я вдячний вам за повернення Гесіони, але я впевнений, що дракон не заподіяв би їй шкоди. Свого часу ми могли б і самі забрати її з тої скелі, і, безумовно, не влаштували б при цьому такий безлад.

З ревом обурення Геракл узявся за свою палицю.

Воїни гвардії Лаомедонта негайно вихопили свої мечі й утворили навколо свого царя захисне коло.

Теламон наполегливо прошепотів на вухо Гераклу:

— Облиш це, мій друже. Їх значно більше за нас, тисяча до одного. Крім того, ви мусите вчасно повернутися до Тірін­фа, щоб розпочати свій Десятий — і останній — подвиг. Якщо ти запізнишся хоча б на один день, ти втратиш усе. Дев’ять років зусиль будуть витрачені даремно. Облиш це, він того не вартий.

Геракл опустив свою палицю й плюнув на півколо воїнів, за якими сховався Лаомедонт.