Стивен Фрай – Міфи (страница 6)

До того часу, коли Кронос проковтнув Геру, п’яту дитину Реї, її кохання до Кроноса вже перетворилося на ненависть. Тієї ж ночі він схопив її та знову кохався з нею. Рея заприсягнулася собі: якщо вона завагітніє знову, він ніколи не забере у неї шосту дитину. Але як вона могла йому завадити? Він був усемогутній.

Одного ранку Рея встала й відчула знайому нудоту. Вона була вагітна. Її божественні інстинкти підказували їй, що її шосте дитя буде хлопчиком.

Рея покинула гору Отріс і вирушила на пошуки матері й батька. Незважаючи на те, що вона сприяла їхньому падінню, вона зберегла довіру доньки до їхньої мудрості та доброї волі. Рея також знала, що їхня лють через її участь у їхньому вигнанні була нічим порівняно з їхньою невмирущою ненавистю до Кроноса.

Протягом трьох днів її заклики до Геї та Урана лунали пагорбами і печерами світу.

— Мати-земле, Батьку-небо, почуйте свою дочку і прийдіть їй на допомогу! Син, який порізав і вигнав вас, став наймерзеннішим із чудовиськ, найлиховіснішою та найнеприроднішою істотою в усьому творінні. Він з’їв п’ятьох ваших онуків. У мені є ще одна дитина, яка готова з’явитися на світ. Навчіть мене, як її врятувати. Навчіть мене, я благаю вас, і я виховаю хлопчика так, щоб він завжди вас шанував.

Далеко внизу почувся глибокий і страшний шум. Земля здригнулася під ногами Реї. В її вухах пролунав голос Урана, але разом із ним вона почула також спокійні тони своєї матері.

Утрьох вони виношували дивовижний план.

Підміна

Аби втілити цей дивовижний план у життя, Рея вирушила на Крит, щоб порадитися з козою на ім’я Амальтея. Також на острові жили меліади, німфи ясена, що виробляє манну. Як ви пам’ятаєте, вони вискочили з ґрунту, просоченого кров’ю Урана, разом із фуріями та гігантами. Після підбадьорливої розмови з Амальтеєю Рея поспілкувалася з цими лагідними та добродушними німфами. Задоволена тим, що все, що їй потрібно було влаштувати на Криті, вдалося влаштувати, вона повернулася на гору Отріс, аби підготуватися до народження.

Кронос вже помітив, що його дружина чекає на дитину, і він готувався до того щасливого дня, коли зможе поглинути шосту свою дитину. Він не ризикував. Пророцтво Урана все ще дзвеніло в його вухах, і забобонні напади параної, що нищать усіх деспотичних узурпаторів, ставали у цього диктатора щодня лютішими.

Гея розповіла Реї про певний камінь — об’єкт із ідеального магнетиту, що був відповідного розміру для їхніх цілей, гладенький і за формою схожий на квасолину, — такий можна знайти на пагорбах неподалік від самої гори Отріс17.

17 Насправді територія центральної Греції, де розташована гора Отріс, донині називається Магнезія: вона дала назву магнію, магнітам і, звичайно, магнетиту. І марганцю теж через орфографічну помилку.

Вранці Кронос любив крокувати з одного кінця Греції в інший, відвідуючи кожного зі своїх братів-титанів і сестер-титанід, він удавав, що хоче порадитися з ними, але насправді бажав переконатися в тому, що вони не готують проти нього змову. У той час, коли Рея знала, що він буде на березі моря, відвідуючи Океана й Тетію, вона пішла до того місця, яке їй описала Гея, знайшла там цей камінь і віднесла його додому на гору Отріс, де вона сповила його, мов дитя. План почав утілюватися в життя.

Одного разу після обіду, коли Кронос був достатньо близько, щоб почути Рею, але достатньо далеко, щоб швидко прибути до неї, вона почала кричати, як під час пологів. Усе голосніше й голосніше лунали її болісні крики, роздираючи тканину повітря, аж поки після раптової тиші їх не змінила найкраща імітація першого плачу немовляти, на яку Рея тільки була спроможна.

Звичайно, незабаром прибув Кронос. Його тінь упала на Рею.

— Віддай мені дитину, — сказав він.

— Жахливий володарю та чоловіче... — Рея кинула на нього благальний погляд. — Можливо, ти дозволиш мені залишити це маля? Подивися на нього, воно таке миле, таке невинне. Таке безгрішне.

Із грубим сміхом Кронос вихопив щільно загорнуте немовля з рук Реї та одним великим ковтком спустив його у свій шлунок, разом із пелюшками та всім іншим. Воно впало вниз, як і інші, не торкаючись стінок органів. Вдаривши себе в груди раз, потім іще раз, Кронос голосно відригнув і залишив свою змучену дружину ридати наодинці зі своїм горем.

У той час, коли він пішов, її ридання перетворилися на істеричні, ледь придушені звуки та крики. Звуки та крики дикого реготу.

Перевівши подих і вставши з ліжка, Рея зісковзнула з гірського схилу й попрямувала до Криту, мандруючи так швидко, як тільки могла в такому важкому стані вагітності.

Критське дитя

Реї вдалося досить легко прибути на Крит. Із ніжною допомогою кози та меліад вона підготувалася до пологів у безпечній і комфортній печері на горі Іда. Незабаром вона народила неймовірно красивого хлопчика. І назвала його Зевсом.

Подібно до того, як Гея завербувала свою наймолодшу дитину Кроноса, щоб помститися своєму синові та чоловікові Урану, так і Рея пообіцяла собі, що виховуватиме цю свою наймолодшу дитину так, аби мати змогу знищити свого чоловіка та брата Кроноса. Цей жахливий цикл жаги до крові, жадібності та вбивства, який позначав пологові муки первісного світу, продовжиться і в наступному поколінні.

Рея знала, що має повернутися на гору Отріс, перш ніж Кронос помітить її відсутність і запідозрить, що щось не так. Як і було домовлено, коза Амальтея буде вигодовувати дитинча своїм ситним і поживним молоком, а меліади годуватимуть його солодкою та корисною манною, що витікає смолою з їхніх ясенів. Таким чином малий Зевс зможе вирости на Криті міцним і добре вигодуваним. А Рея навіду­ватиме його так часто, як тільки зможе, щоб навчити його мистецтву помсти.

Хоча це найвідоміша версія міфу, існує ще багато різних розповідей про те, як Зевсу вдалось уникнути уваги великого Кроноса, бога землі, неба й морів. Ув одній із них згадується, як німфа на ім’я Адамантея підвісила малого Зевса на мотузці до дерева. Перебуваючи між землею, морем і небом, він залишався невидимим для свого батька. Це цікавий сюжет у дусі Далі: дитина, що стане наймогутнішою з усіх істот, булькає, лепече й хихотить у повітрі, зависаючи між трьома стихіями, над якими їй судилося панувати.

Присяга на вірність

Поки Зевс залишався таємницею для свого батька, він зміцнів на козячому молоці та манні на Криті й навчився ходити, говорити і розуміти навколишній світ, тим часом Кронос викликав своїх братів-титанів і сестер-титанід на гору Отріс, аби вони поновили свої обітниці вірності й покори.

— Тепер це наш світ, — сказав він їм. — Доля розпорядилася так, що я маю бути бездітним, аби краще правити. Але ви всі мусите виконувати свій обов’язок. Плодіться! Напов­ніть світ нашою титанічною расою. Виховайте своїх дітей так, аби вони слухалися мене в усьому, і я дам вам власні землі та провінції. А тепер схиліться переді мною.

Титани низько вклонилися йому, і Кронос видав вдоволений рик, який був його найближчою емоцією, що виражала щастя. Мстиве пророцтво його батька було відвернуто; тепер може початися вічна Ера титанів.

Критський хлопчина

Кронос, можливо, вдоволено рикнув, але Морос, утілення року та загибелі, лише посміхнувся — як він робить завжди, коли могутні світу цього демонструють свою самовпевненість. Цього разу Морос посміхнувся, бо бачив, як Зевс росте й міцнішає на Криті. Він ставав найсильнішим і найвражаючим чоловіком у всьому творінні — справді, на його сяйво стало майже боляче дивитися18. Корисність козячого молока й живильна сила манни дали йому міцні кістки, спортивну статуру, блискучі очі та сяюче волосся. Зевс здійснив подорож, якщо використовувати грецькі терміни, від «παῖς» («пес»), тобто «хлопчика», і «έφηβος» («ефівос»), тобто «підлітка», до «κοῦρος» («курос»), тобто «юнака», а звідти до чудового прикладу того, що ми сього­дні називаємо молодиком. Вже зараз на його підборідді та щоках пушком вимальовувалися перші контури того, що мало стати легендарним і могутнім прикладом мистецтва відрощування бороди19. Зевс володів тією впевненістю й невимушеним виглядом командира, що вирізняють тих, кому судилося керувати. Він скоріше міг розсміятися, ніж розлютитись, але коли в ньому розпалювався гнів, він міг налякати кожну живу істоту в межах своєї орбіти.

18 Так часто буває з надзвичайно привабливими людьми. Ми зобов’язані просити вибачення або відвести свій погляд, коли наша краса викликає дискомфорт.

19 Питання про те, скільки часу потрібно безсмертним для того, щоб їх відлучили від грудей, щоб вони навчилися ходити, говорити і стали дорослими, є дискусійним. Деякі джерела стверджують, що Зевс виріс із немовляти в юнака за один рік. Час богів і час смертних, здається, плинуть по-різному, як, наприклад, у собак і людей чи у слонів та мух. Мабуть, для нас краще не зосереджуватися надто буквально на часовій структурі міфу.

З самого початку він демонстрував таке поєднання радості до життя та сили волі, що сповнювало благоговінням навіть його матір, а деякі свідчили про те, що молоко Амальтеї наділяло юнака надзвичайними здібностями, поки він ріс. Досі критські гіди розважають туристів розпові­дями про дивовижні здібності молодого Зевса. Вони розповідають історію (наче вона сталася протягом їхнього життя) про те, як, бувши немовлям, Зевс грався зі своєю улюбленою нянею-козою і, не підозрюючи про свою неймовірну силу, випадково відламав один із її рогів20. Завдяки його і без того величезним божественним силам, цей зламаний ріг миттєво наповнився найсмачнішою їжею — свіжим хлібом, овочами, фруктами, в’яленим м’ясом і копченою рибою — запасом, який ніколи не закінчувався, хоч скільки б із нього брали. Так виник знаменитий ріг достатку, корнукопія [від лат. cornu соріае. — Прим. пер.].