Стивен Фрай – Міфи (страница 49)

Сізіф відпустив їх, пообіцявши провести розслідування. Він вже здогадувався, що цим загадковим злодієм був його сусід Автолік, але як це довести? Сізіф був хитрим і розумним, але Автолік був сином самого Гермеса, принцом розбійників і пройдисвітів, богом, який, бувши ще немовлям, украв худобу Аполлона. Від Гермеса Автолік успадкував не тільки схильність брати корів, які йому не належали, але й здатність чаклувати, через що було дуже важко зловити його на місці злочину52. Крім того, худоба, яку втратили Сізіф і його сусіди, була коричнево-білою та з великими рогами, тоді як корови Автоліка були чорно-білими й зовсім безрогими. Це збивало з пантелику, але Сізіф був упевнений, що за цим стоять заклинання, яким його навчив Гермес, і що Автолік таємно змінює масть викрадених корів.

52 Підлого витівника, кишенькового злодія, лудильника та «розкрадача різноманітних дрібниць» у «Зимовій казці» Шекспіра звуть Автоліком.

— Гаразд, — сказав він сам собі, — побачимо, що ви­явиться могутнішим: дешева магія бастарда бога хитрощів чи вроджений розум та інтелект Сізіфа, засновника Коринфа, найрозумнішого царя у світі.

Він наказав, щоб на ратицях усієї його худоби та худоби його сусідів вирізьбили дрібними літерами фразу «Автолік украв мене». Протягом наступних семи ночей, як і очікувалося, місцеві стада продовжували регулярно зменшуватися. На восьмий день Сізіф і найбільші землевласники регіону завітали до Автоліка.

— Вітаю вас, мої друзі! — вигукнув їхній сусід, весело помахавши їм рукою. — Чим я заслужив честь вашого ­візиту?

— Ми прийшли оглянути вашу худобу, — сказав Сізіф.

— Ласкаво прошу. Ви теж думаєте розводити чорно-білих корів? Мені кажуть, що моє племінне стадо є унікальним для цього регіону.

— О, воно дійсно унікальне, — відповів Сізіф. — Де ще можна побачити такі ратиці?

Він підняв передню ногу однієї з корів.

Автолік нахилився вперед, прочитав слова, вирізьблені на ратиці, й весело знизав плечима.

— Ах, — сказав він. — Це була весела пригода.

— Забирайте їх, — наказав Сізіф. Поки землевласники гнали тварин, Сізіф поглянув на дім Автоліка. — Гадаю, я заберу всіх ваших корів, — сказав він. — До останньої телиці, — під цим він мав на увазі Амфітею, дружину ­Автоліка.

Сізіф не був гарним чоловіком53.

53 Викрадення та зґвалтування Амфітеї породило чутки про те, що Сізіф був справжнім батьком доньки Автоліка Антіклеї. Антіклея одружилася з Лаертом, і їхній шлюб породив великого героя Одіссея, також відомого як Улісс, який прославився насамперед завдяки своїй хитрості та кмітливості.

Орел

Визначна подія, коли він зумів перехитрити нащадка самого бога хитрощів, ударила Сізіфу в голову. Він почав вірити у те, що він — дійсно найрозумніша та найвинахідливіша людина в усьому світі. Сізіф вважав себе царем, який розв’язує всі проблеми, тож роздавав рекомендації з усіх питань, які йому ставили, і стягував за свої поради величезні суми. Але є велика відмінність між підступністю та здоровим глуздом, хитрістю та розумом, кмітливістю та мудрістю.

Пам’ятаєте річкового бога Асопа? Саме у водах його беотійської річки купалася фіванська жриця Семела, яка привернула увагу Зевса, внаслідок чого на світ з’явився Діоніс. На його превеликий жаль, у бога цієї річки була донька Егіна, яка була досить красивою, щоб теж привернути увагу Зевса. У вигляді орла бог спустився з Олімпу та схопив дівчину, а потім відніс її на острів біля узбережжя Аттики. Засмучений річковий бог шукав її скрізь, запитуючи в кожного, кого зустрічав на своєму шляху, чи знають вони хоч щось про місцезнаходження його улюбленої дочки.

— Кажете, молода дівчина, одягнена в козячу шкуру? — відповів йому Сізіф, коли настала його черга ділитись інформацією. — Так, нещодавно я бачив саме таку дівчину, яку схопив орел. Вона купалася в річці, коли він пірнув з боку сонця... Це було найбільш...

— Куди він її поніс? Ви бачили це?

— Ці браслети зі справжнього золота? Мушу зауважити, що вони дуже гарні.

— Візьміть їх, вони ваші. Тільки зжальтесь і розкажіть мені, що сталося з Егіною.

— Я був тоді високо на пагорбі, тому бачив усе. Орел поніс її... А цей ваш перстень, у ньому смарагд, чи не так? Ой, дякую вам, тепер дайте мені згадати... Так, вони полетіли за море і приземлилися он там, на тому острові. Підійдіть до вікна. Ви можете побачити його просто на горизонті, бачите? Здається, цей острів називають Енона. Там ви їх і знайдете. Ой, ви вже йдете?

Асоп найняв човен і попрямував до острова. Він не подолав і половини шляху, як Зевс побачив, що він наближається, і послав громовицю в його бік. Її вибух підхопив Асопа та його човен і, створивши сильний приплив, поніс його через гирло у його власну річку54.

54 Асоп керував принаймні двома річками. Одна текла в Беотії та зрошувала Фіви, а друга, про яку йде мова тут, протікала через Коринф.

От цей Сізіф! Зевс вже деякий час спостерігав за цим лиходієм. Повз бога ксенії не пройшло непоміченим те, що Сізіф мав історію жорстокого поводження з гостями, які подорожували його землями. Він обкладав їх податками, забирав їхні скарби та домагався їхніх жінок, ­безсоромно порушуючи всі канони священних законів гостинності. А тепер він наважився втручатись у справи, які не мали до нього ніякого відношення, втручатись у справи вищого за себе, розповідати плітки про самого Царя богів. Настав час ужити заходів. Треба подати приклад, який слугуватиме застереженням для інших. Він заслужив смерть і прокляття.

Зевс постановив, що, незважаючи на царську кров Сізіфа, його життя було надто лихим, надто безсоромним, аби заслужити гідний перехід у компанії Гермеса до Підземного світу. Натомість Зевс послав Танатоса, саму Смерть, щоб той закував і супроводжував його.

Обманути Смерть

Наскільки такий похмурий дух був узагалі здатний на якісь життєрадісні емоції, Танатос завжди насолоджувався миттю, коли він з’являвся перед тими, хто був приречений на смерть.

Його виснажена фігура, одягнена в чорне й оточена потоками пекельних газів, які витікали з нього, з’являлася перед ними, бувши невидимою для всіх інших, а тоді Танатос простягав руку до своїх жертв із жорстокою та навмисною повільністю. В ту мить, коли він торкавсь їхнього тіла кінчиком свого кістлявого пальця, з їхньої душі виходив жалібний стогін. Танатос діставав велике задоволення, спостерігаючи за тим, як шкіра його жертв блідне, а очі тремтять і застигають, коли в них згасає життя. Але понад усе він любив звук останнього тремтливого зітхання душі, коли вона виривалася зі свого смертного тіла й одягала його кайдани, готова йти за ним.

Сізіф, як і більшість хитрих та амбітних інтриганів, спав сторожко. Його розум був завжди напоготові, й він міг прокинутися від найменшого шуму. Тож навіть тихий шепіт Смерті, яка ковзнула в його спальню, змусив його сісти.

— Хто ви такий, хай вас пекло проковтне?

— Хто я такий? Пекло — це те, ким я є. Уха-ха-ха! — Танатос вибухнув таким зловісним і мерзенним сміхом, який так часто змушував помираючих смертних божевільно кричати.

— Припиніть стогнати. Що з вами? У вас болить зуб? Розлад травлення? І не говоріть загадками. Як вас звати?

— Моє ім’я... — Танатос зробив паузу для ефекту. — Моє ім’я...

— У мене немає часу так сидіти всю ніч.

— Моє ім’я...

— У вас узагалі є ім’я?

— Танатос.

— О, то ви сама Смерть, так? Гм. — Сізіфа це не вразило. — Я думав, що ви вищий.

— Сізіфе, сину Еола, — мовив Танатос моторошним тоном, — царю Коринфа, володарю...

— Так, так, я знаю, хто я такий. Здається, це у вас проблеми з запам’ятовуванням свого імені. Сідайте поруч, чому б і ні? Дайте відпочити своїм ногам.

— Мої ноги не втомлюються. Я ширяю в повітрі.

Сізіф подивився на підлогу.

— О, справді, так і є. Тож ви прийшли за мною?

Не впевнений, що будь-які його слова будуть сприйняті з тією повагою і благоговінням, на які вони заслуговують, Танатос мовчки показав Сізіфу свої кайдани й загрозливо потряс ними перед його обличчям.

— Отже, ви принесли з собою кайдани. Це залізо?

— Сталь. Незламна сталь. Ці кайдани викувані у вогні Гефеста циклопом Стеропом. І зачаровані моїм володарем Аїдом. Хоч кого б вони зв’язали, він не зможе звільнитися без волі підземного бога.

— Це вражає, — визнав Сізіф. — Але з мого досвіду скажу, що з усіх кайданів можна звільнитися. Крім того, там навіть немає замка чи клямки.

— Засув і пружина в них надто хитро продумані, щоб їх могли побачити смертні очі.

— Це ви так кажете. Але я ні на секунду не повірю, що вони працюють. Б’юсь об заклад, що ви не зможете замкнути їх навіть навколо своєї худої руки. Давайте, спробуйте.

Такого відкритого глузування над його безцінними кайданами прибулець просто не зміг стерпіти.

— Дурна людино! — вигукнув Танатос. — Такі складні пристрої перебувають поза розумінням смертних. Ось подивіться! Оберніть ланцюги один раз навколо моєї спини і залиште їх спереду. Це легко. Тоді з’єднайте мої зап’ястя, а потім закрийте браслети. І якщо ви люб’язно натиснете ось тут, щоб закрити застібку, там є невидима панель і... Ось!

— Так, тепер бачу, — задумливо сказав Сізіф. — Справді бачу. Я помилявся, сильно помилявся. Яка чудова майстерність!

— Ой.

Танатос спробував помахати кайданами, але вся верхня частина його тіла тепер була скута й нерухома.