Стивен Фрай – Міфи (страница 48)

Велика краса Пелопа привернула увагу Посейдона, і на деякий час вони стали коханцями. Проте навколо юнака вже згустилися темні хмари, і його подальше життя та вчинки накликали нове прокляття на нього та весь його дім49. У поєднанні з прокляттям, яке заробив своїм жахливим злочином Тантал, це прокляття мало переслідувати його нащадків аж до останнього представника їхнього роду, Ореста.

49 За історичною традицією, він був названий домом Атрея, на честь одного з його синів. Падіння дому Пелопа та Атрея пов’язане з долями багатьох героїв і воїнів аж до періоду Троянської війни та її наслідків. Агамемнон, Клітемнестра та Орест були нащадками Пелопа і, як кажуть, успадкували його прокляття та прокляття Тантала. Звичайно, ім’я Пелопа продовжує жити в Пелопоннесі, великому півострові на південному заході від грецького материка.

Самого Тантала відправили просто до Тартару і покарали так, як має бути покараний той, хто насмілився запросити богів пригощатися плоттю жертви такого жахливого злочину. Його по пояс поставили в ставок із водою. Над його головою гойдалося віття дерева, з якого звисали соковиті й апетитні плоди. Голод і спрага лютували всередині нього, але щоразу, коли він тягнувся, щоб відкусити плід, гілка опинялася поза його досяжністю. Щоразу, коли він нахилявся, щоб напитися, вода в ставку відходила, відмовляючи йому. Він не міг піти звідти, бо над ним, погрожуючи розчавити його, якщо він наважиться тікати, ширяв великий камінь із твердого хімічного елемента, який одного дня назвуть «танталом»50.

50 Тантал є одним із тих тугоплавких металів, які сьогодні є важливими складовими у виробництві багатьох наших електрон­них пристроїв.

Там Тантал стоїть і сьогодні, болісно близький до насичення їжею та водою, але ніяк не може їх отримати, зображуючи нестерпне розчарування, з яким пов’язане його ім’я, — він терпить танталові муки, але ніколи не зможе насититися до кінця часів51.

51 Танталом також називають невелику шафу, що містить дві або три карафи з алкогольними напоями, зазвичай із бренді, віскі або ромом. Напої виставлено в її вітрині, але саму шафу замкнено, а, отже, вона зовсім недосяжна для дітей, які бігають будинком.

Сізіф

Братська любов

Вічне покарання, яке Сізіф змушений терпіти у царстві Аїда, також стало частиною мови та міфології, але в його історії є дещо більше за той знаменитий камінь, який він приречений нескінченно й безрезультатно штовхати на гору. Сізіф був лихим, жадібним, дволиким і часто жорстоким чоловіком, та хіба хтось не зможе знайти хоч щось привабливе — навіть героїчне — в його нестримному запалі та зухвалій непокорі, з якими він прожив (і фактично пережив) своє життя? Небагато смертних наважувалося випробовувати терпіння богів у такий безрозсудний спосіб. Його нерозважлива зневага та відмова попросити вибачення чи підкоритися роблять його схожим на грецького Дон Жуана.

У Девкаліона та Пірри, які пережили Великий потоп, був син на ім’я Геллен (або Еллін), на честь якого греки й сьогодні називають себе еллінами. У Геллена народився син Еол, у якого в свою чергу було чотири сини: Сізіф, Салмоней, Атамант і Кретей. Сізіф і Салмоней ненавиділи один одного такою щирою й невблаганною ненавистю, якої ще не бачив людський світ. Вони змагалися за прихильність своїх батьків, змагалися за все — з колиски жоден із них не міг стерпіти успіх іншого. Два принци переросли королівство свого батька Еолію, як тоді називали Фессалію, і вирушили на південь і на захід, аби заснувати власні королівства. Салмоней правив Елідою, тоді як Сізіф заснував Ефіру, яку пізніше назвали Коринфом. Із цих фортець вони дивились один на одного через весь Пелопоннес, а їхня запекла ворожнеча посилювалася з кожним роком.

Сізіф так сильно ненавидів Салмонея, що це позбавило його сну. Він хотів його смерті, смерті, смерті. Це бажання було настільки жахливим, що він навіть кілька разів ударив себе кинджалом у стегно, щоб позбутися його. Але нічого не міг із цим вдіяти. Якби він наважився вбити свого брата, за нього жахливо б помстилися фурії. Братовбивство було одним із найгірших злочинів по крові. Зрештою він вирішив порадитися з оракулом у Дельфах.

— Сини Сізіфа й Тіро повстануть, щоб убити Салмонея, — прорекла Піфія.

Це була солодка музика для вух Сізіфа. Тіро була його племінницею, дочкою його ненависного брата Салмонея. Сізіфу залишалося тільки одружитися і народити з нею синів. Синів, які «повстануть, щоб убити Салмонея». У ті часи дядьки могли одружуватися з племінницями, не викликаючи осуду, тому він почав спокушати і зваблювати Тіро кіньми, коштовностями, віршами та океанами власного шарму, оскільки Сізіф міг бути дуже чарівним, коли він того бажав. З часом його залицяння спрацювали, Сізіф і Тіро одружились, і вона народила йому двох сильних хлопчиків.

Одного дня, кілька років по тому, Сізіф вирушив на риболовлю зі своїм другом Мелопом. Засмагаючи на березі річки Сіта, вони почали розмову. В той самий час Тіро вирушила з палацу зі служницею, обома синами, яким було п’ять і три роки, та кошиком із їжею та вином, бажаючи здивувати Сізіфа сімейним пікніком.

Повернімося на берег річки, де Мелоп і Сізіф ліниво розмовляли про коней, жінок, спорт і війну. Тим часом Тіро зі своєю компанією йшла до них через поля.

— Скажіть мені, пане, — мовив Мелоп, — мене завжди дивувало, що, незважаючи на вашу запеклу ворожнечу з царем Салмонеєм, ви все одно вирішили одружитися з його донькою. І наскільки я можу судити, ви все ще не любите його так само сильно, як і раніше.

— Не люблю? Я ненавиджу, зневажаю, плюю на нього і чхати на нього хотів, — сказав Сізіф, гучно розсміявшись. Цей сміх дозволив Тіро, яка вже була неподалік, точно визначити їхнє місцезнаходження. Поки вона з дітьми наближалася, то вже могла розчути кожне слово, сказане її чоло­віком.

— Я одружився з цією шльондрою Тіро лише тому, що так сильно ненавиджу Салмонея, — казав він. — Розумієш, оракул у Дельфах сказав мені: якщо у мене від неї будуть сини, то вони виростуть і вб’ють його. Тож коли він помре від рук своїх власних онуків, я позбудуся свого мерзенного свинопикого брата, не боячись переслідування ериній.

— Це... — Мелоп намагався знайти потрібне слово.

— Блискуче? Хитро? Геніально?

Тіро зупинила своїх синів, які вже збиралися бігти до місця, звідки було чути голос батька. Розвернувши їх, вона швидко підштовхнула їх до закруту річки, служниця йшла за ними.

Тіро піддалася харизмі Сізіфа, але вона любила свого батька Салмонея з такою відданістю, яка затьмарювала все інше. І думка про те, щоб дозволити своїм синам вирости і вбити їхнього діда, була для неї нестерпною. Вона знала, як кинути виклик пророцтву оракула.

— Ходи, дитинко, — сказала вона старшому, — поглянь униз на струмок. Бачиш там рибок?

Маленький хлопчик став на коліна на березі річки й подивився у воду. Тіро поклала руку на його шию й штовхнула його під воду. Коли він перестав борсатися, вона зробила те саме і з молодшим.

— Тепер, — сказала вона досить спокійним тоном враженій служниці, — ти маєш зробити наступне...

Того дня Сізіф і Мелоп наловили багато риби. Щойно сонце почало сідати, і вони зазбиралися додому, перед ними з’явилася служниця Тіро, нервово присідаючи в реверансі.

— Пробачте, ваша величносте, але цариця просить, щоб ви привітали принців. Вони граються на березі річки, чекають на вашу величність. Просто за тією вербою, пане.

Сізіф пішов у вказане місце і знайшов там двох своїх синів, які лежали, витягнувшись на траві, бліді й бездиханні.

Служниця втекла, рятуючи своє життя, і про неї більше ніхто не чув. Коли розлючений Сізіф дійшов до свого палацу з оголеним мечем, Тіро благополучно прямувала до королівства Еліда, де правив її батько. Після її повернення додому Салмоней одружив її зі своїм братом Кретеєм, із яким вона була дуже нещаслива.

Сам Салмоней, такий же гордий і марнославний, як і його ненависний брат, панував у Еліді як свого роду бог. Стверджуючи, що він здатний викликати такі ж сильні бурі, як і сам Зевс, він наказав побудувати мідний міст, яким він полюбляв їздити на своїй колісниці з шаленою швидкістю, тягнучи за собою чайники, казанки та залізні каструлі, котрі мали імітувати звук грому. Одночасно з цим слуги підкидали в небо палаючі смолоскипи, що мало імітувати блискавку. Така блюзнірська зухвалість впала в око Зевсу, який покінчив із цією виставою справжнім ударом громовиці. Цар, його колісниця, мідний міст, кухонне приладдя та все інше розірвалися на атоми, а тінь Салмонея кинули на вічні муки до найтемніших глибин Тартару.

Сізіфові завдання

Сізіф улаштував великий бенкет, аби відсвяткувати смерть свого дурного брата-громовержця. Наступного ранку його розбудила депутація ображених лордів, земле­власників та орендарів. Після того, як він протер очі від сну й усунув свій головний біль келихом нерозбавленого вина, він погодився вислухати причину їхнього занепокоєння.

— Ваша величносте, хтось краде нашу худобу! Кожен з нас може повідомити про втрату поголів’я. Ваші власні королівські стада також виснажені. Ви — мудрий і розумний цар. Звичайно, ви можете дізнатися, хто несе за це відповідальність.