Стивен Фрай – Міфи (страница 46)

Афіна, для якої змії були священними, також віддячила йому, подарувавши глек із кров’ю Горгони. Ви можете подумати, що це поганий подарунок. Але це далеко не так. Іноді діє закон протилежностей. Навіть одна крапля сріблясто-золотого іхору, який робить богів безсмертними, є смертельною для людини, якщо вона доторкнеться до неї або скуштує її. З іншого боку, кров такої смертоносної та небезпечної істоти, як змієволоса Горгона, має силу повертати мертвих до життя.

До свого двадцятиріччя Асклепій опанував усі мистецтва хірургії та медицини. На прощання він обійняв свого вчителя Хірона та пішов у великий світ, аби стати першим в істо­рії лікарем, аптекарем і цілителем. Його слава з великою швидкістю поширилася Середземномор’ям. Хворі, кульгаві й нещасні стікалися до його приймальні, біля якої він повісив табличку — дерев’яний жезл, обвитий змією. Цей знак і сього­дні можна побачити на багатьох каретах швидкої допомоги, клініках і (часто сумнівних) медичних вебсайтах42.

42 Деякі клініки використовують посох Асклепія (або Гіппократа) — грубу дерев’яну палицю, обвиту однією змією. Інші використовують кадуцей Гермеса — більш тонкий та елегантний посох, обвитий двома зміями, голови яких зустрічаються у верхній частині композиції та увінчані парою крил. Здається, цей вибір не має ніякого професійного чи клінічного значення; це суто питання уподобань.

Він одружився з Епіоною, чиє ім’я означає «заспокійлива» або «звільнення від болю». Вони стали батьками трьох синів і чотирьох дочок. Асклепій навчав своїх дівчат так само старанно, як Хірон навчав його.

Найстаршу дочку Гігею він навчав практикам чистоти, дієти та фізичних вправ, які сьогодні називають «гігієною» на її честь.

Панацеї він відкрив мистецтво універсального здоров’я, лікарського приготування та виробництва ліків, а також методи лікування, які могли зцілити будь-яку хворобу, — саме це й означає її ім’я: «лікувати все».

Акесо він навчав самому процесу зцілення, включаючи те, що ми тепер називаємо імунологією.

Наймолодша дочка Іасо спеціалізувалася на одужанні та відновленні сил.

Старші сини Махаон і Подалірій стали прототипами армійських лікарів. Пізніше їхню участь у Троянській війні було описано Гомером.

Наймолодшого сина Телесфора зазвичай зображують у капюшоні і дуже невисокого зросту. Сферою його досліджень були реабілітація та відновлення, повернення пацієнта до повного здоров’я.

Усе могло б бути добре, якби Асклепій тримав глек, який подарувала йому Афіна, щільно закритим. Щільно закритим. Ми не можемо точно знати, чи було це прагнення прославитися як свого роду святий і рятівник, чи було це щире бажання перемогти смерть за допомогою свого мистецтва, але одного разу Асклепій використав кров Горгони, щоб оживити померлого пацієнта, потім він зробив це вдруге й невдовзі почав використовувати її так само вільно й регулярно, як касторову олію.

Аїд почав бурчати й палати від гніву. Не в змозі більше це терпіти, він зайшов так далеко, що покинув Підземне царство і розлючено постав перед троном свого брата Зевса.

— Цей чоловік краде в мене душі. Він відтягує їх від Танатоса саме в ту мить, коли вони вже готові перейти до нас. Із цим треба щось робити.

— Я згодна, — сказала Гера. — Він руйнує належний порядок речей. Якщо людина позначена смертю, втручання смертного у це неприпустимо. Твоя донька вчинила дуже нерозумно, давши йому кров Горгони.

Зевс спохмурнів. Не можна було заперечувати правдивість їхніх слів. Він розчарувався в Афіні. Вона не зрадила його таким кричущим і непростимим чином, як це зробив Прометей, але у цих двох історій були подібні моменти, які його непокоїли. Смертні були смертними, і цим усе сказано. Відкривати їм доступ до зілля, що давало їм перевагу над смертю, було зовсім неправильно.

Громовиця, що вразила Асклепія, була абсолютно несподіваною, як завжди буває з блискавками серед ясного неба. Вона вбила його на місці. Уся Греція оплакувала втрату свого улюбленого й цінного лікаря та цілителя, але Аполлон не тільки оплакував смерть свого сина. Він також лютував. Щойно він почув цю новину, він пішов до майстерні Гефеста і трьома швидкими стрілами вбив Бронта, Стеропа та Арга, циклопів, вічним завданням і задоволенням яких було виготовлення громовиць для Небесного батька.

Не можна було пробачити таке зухвале бунтарство. Зевс був нетерпимий до будь-якої загрози своїй владі й завжди діяв швидко, щоб придушити найменший натяк на повстання. Аполлона скинули з Олімпу й відправили служити фессалійському цареві Адмету на низькій посаді, де він мав пробути один рік та один день. Адмет заслужив прихильність Зевса своєю надзвичайно теплою гостинністю та добротою до незнайомців — це завжди було прямим шляхом до серця Зевса.

Як ви пам’ятаєте, в юності Аполлона покарали за вбивство змія Піфона. Його краса, величність і золота чарівність приховували за собою вперту волю та запальний характер. Одначе він досить легко погодився на це покарання. Адмета неможливо було не любити, і, служачи у нього пастухом, Аполлон подбав про те, щоб кожна корова під його опікою народжувала близнюків43. Велика рогата худоба та близнюки завжди були для нього особливими.

43 Поет і вчений Каллімах, який жив у ІІІ ст. до н. е., припустив, що Аполлон і Адмет стали захопленими коханцями під час періоду його служби у царя.

Тим часом Асклепія підняли на небо як сузір’я Зміє­носця.

Пізніші перекази стверджували, що Зевс повернув Асклепія до життя і зробив його богом. Це правда, що в усьому Серед­земноморському світі йому, його дружині та дочкам поклонялись як божественним істотам. Храми на його честь, відомі як асклепії, виникали всюди й були дуже схожі на сучасні курорти й оздоровчі клуби. Їхні священники, що були одягнені в біле, купали, масажували і балували заможних відвідувачів безглуздими оліями, кремами та запатентованими сумішами, як вони продовжують робити це й сьогодні. Тоді священним для Асклепія зміям (неотруйних видів) дозволялося повзати лікувальними кімнатами та клініками, що, мабуть, рідше зустрічається в наших сучасних храмах здоров’я. Про дух і розум тоді дбали так само, як і зараз. Зрештою, «холістичний» — це слово грецького походження. На ранок після ночівлі (відомої як «інкубація») люди розповідали свої сни священникам, і сам Асклепій теж часто являвся пацієнтам. Особливо, гадаю, тим, хто платив найбільше.

Храм Асклепія в Епідаврі був таким же великим магнітом для мандрівників, яким сьогодні є його знаменитий міський театр. Відвідувачі все ще можуть побачити там записи про хвороби, лікування, дієти та зцілення пацієнтів, які туди стіка­лися.

Злочин і кара

Регулярна поява, втручання та злягання богів із представниками людства, що були б для нас такими дивовижними, хвилюючими й тривожними подіями, якби все це відбувалося сьогодні, інколи сприймались як належне більш дурними та самовпевненими смертними Срібної епохи. Деякі царі були настільки пихатими, що ігнорували найелементарніші заповіді богів і виявляли до них кричущу неповагу. Проте такі блюзнірські акти приниження їхньої величі рідко залишалися безкарними. Подібно до батьків, які виховували дітей жахливими моральними байками, або подібно до Данте чи Ієроніма Босха з їхніми застережливими пекельними пейзажами, стародавні греки, здавалося, насолоджувались деталями та неймовірною розмаїтістю часто-густо складних і нестерпних тортур, які Олімп та Аїд вигадували для тих чоловіків і жінок, чиї злочини найбільше їх гнівили.

Іксіон

Не було в очах Зевса важчого гріха, ніж зрада ксенії — священного обов’язку господарів перед гостями та гостей перед господарями. Мало хто зі смертних виявляв більше презирства до цих принципів, ніж Іксіон, цар лапітів, стародавнього племені з Фессалії.

Його першим злочином була проста жадібність. Ми знайомі з ідеєю посагу — практикою, коли родини потенційних наречених платять за те, щоб їхніх дочок зняли з їхньої шиї. У найдавніші часи все робилося навпаки: майбутні чоловіки платили родині нареченої за право одружитися з їхньою дочкою. Іксіон одружився з красунею Дією, але відмовився платити її батькові, царю Фокіди Дейонею, узгоджений викуп за наречену. За це ображений Дейоней послав своїх воїнів, які забрали в Іксіона табун його найкращих коней. Приховуючи свою злість за широкою посмішкою, Іксіон запросив Дейонея на вечерю до свого палацу в Ларисі. Коли той прибув, Іксіон штовхнув його у вогненну яму. Це кричуще порушення правил гостинності було затьмарене ще тяжчим гріхом убивства по крові. Вбивство члена родини вважалося найогиднішим табу. Цим вчинком Іксіон скоїв одне з перших убивств по крові, і якщо він не очиститься від своєї провини, фурії переслідуватимуть його, поки він не зійде з розуму.

Усі принци, лорди та сусідні землевласники Фессалії мали свої причини, щоб не любити Іксіона, тож ніхто з них не запропонував провести катарсис — ритуальний процес очищення, який мав би викупити його провину. Одначе Цар богів був у напрочуд поблажливому настрої. Жителі Фессалії швидко продемонстрували свою огиду до подвійного злочину Іксіона: знущання над ксенією та вбивства родича. Проте Зевс мав твердий намір бути милосердним. Він не тільки зняв із Іксіона його провину, але й дійшов до того, що запросив його побенкетувати на Олімпі.