Стивен Фрай – Міфи (страница 3)

5 Тетія — це також назва, яку палеонтологи дали великому старо­давньому морю, що було предком Середземного моря.

6 Оскільки океанід було, можливо, три тисячі, було б марно перераховувати їх, навіть якби всі їхні імена були відомі. Але варто представити Каліпсо, Амфітріту та темну й страшну Стікс, яка, як і її брат Ніл, стала божеством дуже важливої річки. Ще одна океаніда заслуговує на згадку, але тільки через її ім’я — Доріс. Океаніда Доріс. Вона вийшла заміж за морського бога Нерея і народила від нього багатьох нереїд, дружніх морських німф.

Далі Гея відвідала свою дочку Мнемосіну, яка була зайнята тим, що була невимовною. Вона здавалася дуже поверховою, дурною і неосвіченою істотою, яка нічого не знала і, здавалося, розуміла ще менше. Але це було оманливим висновком, адже з кожним новим днем вона ставала все розумнішою й розумнішою, все більш обізнаною та все більш здібною. Її ім’я означає «пам’ять» (і дало нам слово «мнемоніка»). На час візиту її матері світ і космос були дуже молодими, тому Мнемосіна не мала можливості наповнити себе знаннями чи досвідом. З роками її нескінченна здатність зберігати інформацію та чуттєвий досвід зробили її мудрішою майже за всіх. Одного разу вона породила дев’ять дочок — муз, із якими ми познайомимося пізніше.

— Ви хочете, щоб я допомогла вам убити Урана? Хіба Небесний батько взагалі може померти?

— Тоді допоможи скинути його з престолу або знешкодити... Це й так не більше за те, на що він заслуговує.

— Я не допомагатиму вам.

— Чому ж ні?

— На це є причина, і коли я про неї дізнаюсь, я згадаю її і скажу вам.

Роздратована Гея пішла далі до Теї, яка також перебувала у ще одному союзі братів і сестер зі своїм братом Гіперіоном.

Згодом вона мала народити Геліоса-сонце, Селену-місяць та Еос-світанок, тож вони мали цілком достатньо батьківських турбот, тому також не виявили інтересу до планів Геї скинути Урана.

Зневірившись через відмову свого блідого й неавантюрного потомства відповідати тому, що вона уявляла собі як їхнє божественне призначення — не кажучи вже про відразу від того, наскільки вони всі здавалися закоханими та одомашненими, — Гея спробувала звернутися до Феби, мабуть, найрозумнішої і найпроникливішої з усіх дванадцяти. Із самого раннього віку сяюча Феба показала, що вона володіє даром пророцтва.

— О ні, Мати-земле, — сказала вона, коли почула план Геї. — Я не можу брати участі в такій змові. Я не бачу в ній нічого хорошого. До того ж я вагітна...

— Будь ти проклята, — кинула їй Гея. — Від кого? Б’юсь об заклад, що від Коя.

Вона мала рацію: брат Феби Кой справді був її чоловіком. Гея з новою люттю кинулася геть, аби відвідати тих своїх нащадків, що залишилися. Напевно ж, хтось із них мав апетит до бійки?

Вона звернулася до Феміди, яку одного дня всюди вважатимуть втіленням справедливості та мудрої поради7, і Феміда мудро порадила своїй матері забути несправедливу ідею узурпації влади в Урана. Гея уважно вислухала цю мудру пораду і — як це робимо всі ми, смертні чи безсмертні, — проігнорувала її, вирішивши натомість випробувати мужність свого сина Крія, який вступив у союз із її донькою від Понта, Еврібією.

7 Пізніше Феміда стала уособленням закону, справедливості та звичаїв — певних правил, які регулюють те, яким є або має бути порядок речей.

— Убити мого батька? — Крій недовірливо глянув на матір. — А-але як... Я маю на увазі... Чому?.. Я маю на увазі...

— Що нам із цього, мамо? — запитала Еврібія, яку називали «жорстокосердою».

— О, тільки весь світ і все, що в ньому є, — сказала Гея.

— І ми поділимо його з вами?

— Поділите зі мною.

— Ні! — сказав Крій. — Залиште нас, мамо.

— Це варто обдумати, — сказала Еврібія.

— Це надто небезпечно, — сказав Крій. — Я забороняю.

Гея з гарчанням повернулася й вирушила на пошуки свого сина Япета.

— Япете, мій улюблений хлопчику! Знищ чудовисько Урана і прав разом зі мною!

Океаніда Клімена, яка народила Япету двох синів і була вагітна ще одним, виступила вперед.

— Яка мати може просити про таке? Для сина вбивство власного батька є найстрашнішим злочином. Весь Космос закричить од жаху.

— Мушу погодитися, мамо, — сказав Япет.

— Прокляття вам і прокляття вашим дітям! — плюнула Гея.

Материнське прокляття — страшна річ. Ми згодом побачимо, як помруть діти Япета і Клімени: Атлант, Епіметей і Прометей.

Рея, одинадцята з дітей Геї, яких вона про це попросила, сказала, що не братиме участі в цьому плані, але — підвів­ши руки, щоб зупинити шалений потік образ із боку своєї матері, — висловила думку, що її брату Кроносу, останньому з цих сильних і прекрасних дітей, може дуже сподобатися ідея скинути свого батька. Вона, Рея, багато разів чула, як він проклинав Урана та його силу.

— Справді? — вигукнула Гея. — Ти в цьому впевнена? Що ж, тоді де він?

— Мабуть, тиняється десь біля печер Тартару. Вони з Тартаром дуже добре ладнають. Вони обидва такі темні. Похмурі. Лихі. Чудові. Жорстокі.

— Овва, тільки не кажи мені, що ти закохана в Кроноса...

— Замовте за мене добре слівце, мамо, будь ласка! Він просто такий мрійливий. Ці чорні блискучі очі. Ці громові брови. Це тривале мовчання.

Гея завжди вважала, що тривале мовчання її наймолодшого сина вказує ні на що інше, як на тупість інтелекту, але вона розумно утрималася від цього коментаря. Запевнивши Рею, що вона, звичайно, гаряче посватає її Кроносу, Гея помчала вниз, вниз, вниз до печер Тартару, щоб знайти його.

Якщо ви скинете бронзове ковадло з небес, йому знадобиться дев’ять днів, аби досягти землі. Якщо ви скинете це ковадло з землі, вам знадобиться ще дев’ять днів, аби воно дісталося Тартару. Іншими словами, земля розташована на півдорозі між небом і Тартаром. Або можна сказати, що Тартар настільки далекий від землі, як земля далека від неба. Це дуже глибоке, бездонне місце, але це також більше, ніж просто місце. Пригадайте, що Тартар також був первісною істотою, яка народилася з Хаосу одночасно з Геєю. Тож коли вона дійшла до нього, вони привітались як члени сім’ї.

— Геє, а ти набрала вагу.

— Ти маєш жахливий вигляд, Тартаре.

— Що, в біса, ти хочеш від мене?

— Замовкни хоча б на секунду, і я тобі все розповім...

Цей запеклий обмін «люб’язностями» не завадить їм у майбутньому спаруватися та породити Тифона — найгіршого та найсмертоноснішого з усіх монстрів8. Але зараз Гея була не в гуморі ані для любові, ані для обміну образами.

8 Тифон подарував нам висипний тиф, черевний тиф і смертоносний тропічний шторм, тайфун. Пізніше ми зустрінемо двох огидних нащадків Тифона від напівжінки-напівводяної змії, яку називають Єхидною.

— Слухай сюди. Мій син Кронос — він десь тут?

Її брат видав покірний стогін.

— Майже напевно. Я б хотів, щоб ти наказала йому залишити мене в спокої. Цілими днями він нічого не робить, тільки тиняється тут, дивлячись на мене з опущеними очима та розкритим ротом. Я думаю, що він закоханий у мене. Він копіює мою зачіску і мляво притуляється до дерев і валунів, маючи при цьому жалюгідний меланхолійний і незрозумілий вигляд. Ніби він чекає, що хтось його намалює чи щось таке. А коли він не дивиться на мене, він дивиться вниз, в отвір із лавою. Насправді він і зараз там, от поглянь. ­Спробуй хоч якось напоумити його.

Гея підійшла до сина.

Серп

Проте Кронос (або Кронус, як він іноді називав себе) не був таким стражденним і вразливим юнаком, схожим на емо, якого можна було собі уявити за описами Реї і Тартара, оскільки він був найсильнішим представником і так неймовірно сильної раси. Він, безперечно, був похмуро красивим; отже, він був понурим. Якби у Кроноса були якісь приклади, він, можливо, ототожнив би себе з Гамлетом у його найбільш інтроспективному стані або з Жаком у його найбільш самопотураючо-хворобливому стані [персонаж комедії Вільяма Шекспіра «Як вам це сподобається». — Прим. пер.]. Або з Костянтином із «Чайки» з нотками Морріссі. Проте в ньому також було щось від Макбета і ще більше від Ганнібала Лектера — як ми побачимо згодом.

Кронос був першим, хто виявив, що задумливе мовчання часто сприймається як ознака сили, мудрості та влади. Бувши наймолодшим із дванадцяти, він завжди ненавидів свого батька. Глибока й пронизлива отрута із заздрості та образи починала підривати його здоровий глузд, але йому вдалося приховати силу своєї ненависті від усіх, окрім своєї обожнюваної сестри Реї, яка була єдиним членом його родини, з ким він почувався достатньо комфортно, щоб показувати свою справжню сутність.

Коли вони піднімалися з Тартару, Гея влила ще більше отрути в його сприйнятливі вуха.

— Уран жорстокий. Він божевільний. Я боюся за себе і за всіх вас, мої любі діти. Давай, синку, давай.

Вона вела його до гори Отріс. Ви пам’ятаєте той дивний і жахливий артефакт, який, як я вам казав, вона створила й сховала в ущелині гори перед тим, як відвідати кожного зі своїх дітей? Тепер Гея відвела Кроноса в це місце і показала йому, що вона зробила.

— Візьми його. Давай.

Чорні очі Кроноса заблищали, коли вони розпізнали форму й значення цього найдивнішого предмета.

Це був серп. Величезна коса, чиє велике зігнуте лезо було викуване з адаманту [міфічний метал. — Прим. пер.], чия назва означає «неприборканий». Величезний агрегат із сірого кременю, граніту, діаманта й офіоліту, чиє лезо у формі півмісяця було нагострене максимально. Лезо, яке може перерізати будь-що.