Стивен Фрай – Міфи (страница 2)
У той самий час — оскільки все має відбуватись одночасно, доки не з’явиться Час, щоб розділити події, — Хаос породив іще дві сутності: Гею (землю) і Тартара (глибини та печери під землею).
Я можу здогадатися, про що ви могли подумати. Ці створіння звучать досить чарівно: День, Ніч, Світло, Глибини та Печери. Але це не були боги й богині, вони навіть не були особистостями. І, можливо, вас також вразила думка про те, що, оскільки ще не існувало часу, не могло бути ніяких драматичних оповідань, ніяких історій, адже історії починаються з фраз «Одного разу...» чи «У прадавні часи...».
Ви маєте рацію, якщо так подумали. Те, що на початку виникло з Хаосу, було первинними, елементарними принципами, позбавленими будь-якого реального кольору, характеру чи інтересу. Це були первісні божества, Перший орден божественних істот, від яких походять усі боги, герої та чудовиська грецької міфології. Вони існували над усім і лежали під усім... чекаючи.
Тиха порожнеча цього світу заповнилася, коли Гея сама народила двох синів1. Першим був Понт (море), а другим був Уранос (небо) — більше відомий нам як Уран, чиє ім’я завжди викликало великий захват у дітей віком від дев’яти до дев’яноста років [бо так називається американський шоколадний батончик. —
1 Такий прийом непорочного зачаття, або партеногенезу, досі зустрічається в природі. У попелиць, деяких ящірок і навіть акул — це досить поширений спосіб мати нащадків. Проте в такий спосіб не отримати тих варіацій, які дають два набори генів; те саме в генезисі грецьких богів. Найцікавіші боги — це завжди нащадки двох батьків, а не одного.
Уран, який волів називати себе Ураносом, був небом і небесами в тому самому смислі, в якому — на самому початку — первісні божества були тими речами, які вони представляли та якими керували2. Можна сказати, що Гея була землею у вигляді пагорбів, долин, печер і гір, але також могла зібратись у форму, яка може ходити й говорити. Хмари Урана-неба клубочились і вирували над нею, але вони також могли об’єднатися в форму, яку ми могли б упізнати. Було ще так рано після створення всього. І вирішено було ще дуже мало.
2 Дійсно, по-грецьки слово «οὐρανός» («уранос») й донині означає «небо».
Другий орден (покоління)
Уран-небо всюди покривав свою матір Гею-землю. Він покривав Гею в обох смислах: він покривав її, як небо все ще покриває землю до цього дня, і він покривав її, як жеребець покриває кобилу. Коли він це зробив, сталося щось дивовижне. Народився Час.
І народилося ще дещо — як це краще назвати? Особистість? Драма? Індивідуальність? Характер із усіма його недоліками та вадами, настроями та пристрастями, планами та мріями. Почався смисл, можна і так сказати. Посів Геї дав нам смисл, проростання думки у форму. Сім’яна семантична семіологія від сімені неба. Я залишу такі припущення тим, хто має більшу кваліфікацію, але все одно це була велична мить. Створивши та поєднавшись із Ураном, своїм сином, а тепер і чоловіком, Гея розмотала стрічку життя, що тягнеться аж до історії людства й до нас самих, до вас і до мене.
Із самого початку союз Урана та Геї був надзвичайно плідним. Першими з’явилися дванадцять міцних, здорових дітей — шість хлопців і шість дівчат. Цими чоловіками були Океан, Кой, Крій, Гіперіон, Япет і Кронос. Жінками — Тея, Феміда, Мнемосіна, Феба, Тетія та Рея. Цим дванадцятьом судилося стати Другим орденом божественних істот, які заслужили собі легендарні імена.
І якось, коли з’явився Час, почав іти годинник, годинник космічної історії, який цокає й до цього дня. Можливо, відповідальним за це був хтось із цих новонароджених, ми зможемо з’ясувати це пізніше.
Не задовольнившись цими дванадцятьма сильними й красивими братами та сестрами, Уран і Гея дали світові ще більше потомства — дві типові, проте примітно некрасиві групи трійнят. Першими з’явилися три циклопи — одноокі велетні, які дали своєму батькові-небу цілий новий діапазон виразів і модуляцій. Найстаршого циклопа назвали Бронт (грім)3, потім ішов Стероп (блискавка), а потім Арг (яскравість). Так Уран зміг наповнити небеса спалахами блискавок і громом. Він насолоджувався шумом і видовищем. Але друга трійня, яку народила Гея, ще сильніше змусила здригнутися його й усіх, хто їх бачив.
3 Бронтозавр, або «громовий ящір», отримав свою назву від імені Бронта. Сестри-романістки з Йоркширу, можливо, також. Їхній батько народився з прізвищем Бранті, але змінив його на Бронте, можливо, щоб надати своєму ірландському імені величного дзвону класичного грому, можливо, на честь адмірала Нельсона, якого зробили герцогом Бронте, — це герцогство було розташоване на схилах Етни; вважається, що воно отримало свою назву від циклопа, який дрімав під горою.
Мабуть, найкраще сказати, що вони були мутаційним експериментом, який ніколи не має повторитися, генетичним глухим кутом. Адже кожен із цих новонароджених — гекатонхейрів4 — мав по п’ятдесят голів і сто рук, і всі вони були огиднішими, лютішими, жорстокішими та могутнішими, ніж усе, що колись отримало життя. Їх звали Котт Лютий, Гієс Довгорукий та Егеон Морський козел, іноді також званий Бріарей Могутній. Гея любила їх. В Урана вони викликали огиду. Можливо, його найбільше вжахнула думка, що він, Володар Неба, міг стати батьком таких дивних і потворних істот, але я думаю, що, як і більшість ненависті, його огида ґрунтувалася на страху.
4 «Гекатон» означає «сотня», а «хейри» — «руки» (як у слові «хіропрактик»).
Сповнений відрази, він прокляв їх: «За те, що образили мої очі, ви ніколи більше не побачите світла!» Вигукнувши ці люті слова, він заштовхав їх разом із циклопами назад у лоно Геї.
Помста Геї
У нас є вагома причина замислитися над тим, що насправді означає «він заштовхав їх назад у лоно Геї». Деякі люди вважають, що це означає, що він поховав гекатонхейрів у надрах землі. Божественна ідентичність у цей ранній час була змінною величиною, тож важко визначити, наскільки бог був особою, а наскільки — атрибутом. Тоді ще не існувало великих літер. Гея, Мати-земля, була тим самим, що і «гея», сама земля, так само як «уран», тобто небо, і Уран, Небесний батько, були одним і тим же.
Проте безсумнівним є те, що, відреагувавши таким чином на трьох гекатонхейрів, своїх власних дітей, і повівшись зі своєю дружиною з такою огидною жорстокістю, Уран скоїв свій перший злочин. Первісний злочин, який не залишиться безкарним.
Агонія Геї була нестерпною, і всередині неї, поряд із трійкою гекатонхейрів, які звивалися, дерли її кігтями на трьохстах руках і били ста п’ятдесятьма головами, виникла ненависть, найбільш жахлива та невблаганна ненависть до Урана, сина, якого вона породила, і чоловіка, від якого вона народила нове покоління. І, як плющ, що звивається навколо дерева, в ній виріс план помсти.
Поки вона мучилася від пронизливого болю, що завдавали їй гекатонхейри, які рвали її зсередини, Гея відвідала Отріс, велику гору, яка дивиться вниз на те, що ми зараз називаємо центральною грецькою областю Фтіотидою. З її вершини можна побачити рівнину Магнезія, що тягнеться до блакитних вод західного Егейського моря, які огинають Малійську затоку й охоплюють спорадичні розсипи островів, що називаються Спорадами. Але Гею поглинули надто сильний біль і надто сильна лють, аби вона могла насолодитись одним із найчарівніших краєвидів у світі. На вершині гори Отріс вона взялася за роботу, бажаючи створити з її каменю найбільш незвичайний і жахливий артефакт. Дев’ять днів і ночей вона працювала, поки не виготовила предмет, який згодом сховала в ущелині гори.
Потім вона вирушила відвідати своїх дванадцятьох гарних і сильних дітей.
— Ти вб’єш свого батька Урана і правитимеш космосом разом зі мною? — запитувала вона кожного з них по черзі. — Тоді ти успадкуєш від нього небо, і все творіння стане нашим домініоном.
Можливо, ми часто уявляємо, що Гея — Мати-земля — м’яка, тепла, щедра і добра. Що ж, іноді це так, але пам’ятайте, що вона зберігає всередині себе вогонь. й іноді вона може бути жорстокішою, суворішою і жахливішою навіть за найпримхливіше море.
Якщо говорити про морський світ, то першими з дітей, яких Гея намагалася залучити на свій бік, були Океан і його сестра Тетія5. Але вони перебували в процесі переговорів щодо розділу океанів із Талассою, первісною богинею моря. У той час усе це покоління демонструвало й грало своїми м’язами, поки вони встановлювали свої галузі знань і контролю, а також покусували, гарчали та випробовували силу й домінування одне над одним, як цуценята в одному кошику. Океану спала на думку ідея створити припливи й течії, які мали б бігти по всьому світу, як велика солона ріка. Тетія збиралася народити від нього дитину — звичайно, в ті перші дні це не вважалося гріхом, адже тоді розмноження було б неможливим без кровозмішувальних зв’язків. Вона була вагітна Нілом, а згодом породила й інші річки та щонайменше три тисячі океанід або морських німф, привабливих божеств, які так само легко пересувалися на суші, як і в морських водах. Вони вже мали двох дорослих доньок: Клімену, що була коханкою Япета, та розумну й мудру Метіду, яка відігрáє дуже важливу роль у майбутньому6. Пара була щаслива й з нетерпінням чекала на спокійне життя на океанській хвилі, тому ніхто з них не бачив жодної причини допомагати вбивати свого батька Урана.