Стивен Фрай – Міфи (страница 29)
Ерос — лідер еротів, бог фізичного кохання та сексуального бажання.
Геділог — дух мови кохання та ніжних слів, який зараз, як ми можемо припустити, наглядає за валентинками, любовними листами та романтичною художньою літературою.
Гермафродит — захисник жінкоподібних чоловіків, чоловікоподібних жінок і представників того, що ми зараз називаємо гендерною флюїдністю.
Гімерос — втілення відчайдушного, бурхливого кохання, яке так нетерпляче бажає здійснитися, що готове вибухнути.
Гіменей — вартовий шлюбного ложа та весільної музики.
Потос — уособлення млосної туги й любові до тих, хто відсутній поруч або помер.
З них усіх найбільш впливовим і руйнівним був Ерос, а все завдяки своїй силі та здатності сіяти лихо та розбрат. Є два варіанти історії про його походження та особистість. Одна історія про народження Космосу розповідає, що він вилупився з великого яйця, яке відклала Нікс, а тоді вискочив із нього, щоб посіяти все життя у Всесвіті. Тож його можна зарахувати до числа найперших первісних духів, які започаткували каскад творіння. А в міфах, які, мабуть, були найбільш поширеними в античному світі, він був сином Ареса та Афродіти. Під римським іменем Купідон його зазвичай зображували у вигляді крилатої дитини, яка сміється і збирається випустити стрілу зі свого срібного лука, що є дуже впізнаваним образом і в наш час, і це робить Ероса, мабуть, найбільш відомим з усіх богів античної давнини.
В англійській мові з ним асоціюються слова «cupidity» («жадібність») і «erotic desire» («еротичне бажання»), як і миттєва й неконтрольована закоханість, що виникає внаслідок того, що людину пронизує його стріла, яка змушує його жертв закохатися в першу людину (чи навіть тварину), котру вони побачать після її влучання22. Ерос може бути таким же примхливим, пустотливим, випадковим і жорстоким, як і саме кохання.
22 «Купідоне, натягни свій лук і випусти свою стрілу
Любов, любов, любов
У греків було щонайменше чотири слова для позначення любові.
Агапе — це була велика та щедра любов, яку ми б назвали «милосердною» і яка могла стосуватися будь-якого святого виду любові, наприклад, любові батьків до своїх дітей або любові парафіян до свого бога23.
23 Біблія короля Якова так завершує тринадцятий розділ Першого послання апостола Павла до Коринтян (звичайно, воно було написане грецькою мовою): «А тепер зостаються віра, надія, милосердя, всі три разом; але найважливіше з них — милосердя». У сучасних перекладах «милосердя» перекладається просто як «любов».
Ерос — вид любові, названий на честь однойменного бога (або це бог був названий на честь цього виду любові). Така любов, яка приносить нам найбільше проблем. Бувши набагато сильнішими за ніжність, проте набагато слабшими за духовну любов, ерос та еротика можуть привести нас до слави чи до ганьби, до найвищого ступеня щастя чи до найглибшої ями відчаю.
Філія — форма любові, що застосовується до дружби, приязності та прихильності. Ми бачимо її сліди в таких словах, як «франкофілія», «некрофілія» та «філантропія».
Сторге — любов і відданість, які хтось може відчувати до своєї країни або до своєї спортивної команди, можна вважати сторгічною.
Сам Ерос, якого пізніші художники епохи Відродження та бароко зображували у вже описаній мною манері — веселим і зухвалим херувимом із ямочками (іноді із зав’язаними очима, що вказувало на норовливу та свавільну натуру цього стрільця), — для греків був дорослим молодим чоловіком, який мав багато досягнень. Художник, атлет (як сексуальний, так і спортивний), він вважався покровителем і захисником одностатевої чоловічої любові, а також був головним у спортзалі та на біговій доріжці. Він асоціювався з дельфінами, півниками, трояндами, факелами, лірами і, звичайно ж, із луком і сагайдаком, наповненим стрілами.
Можливо, найвідоміший міф про Ероса та Психею — Фізичне кохання та Душу — вже повністю дозрів для тлумачення та роз’яснення. Однак я вважаю, що його найкраще розповідати, як і всі міфи, — не як алегорію, наповнену символами байку чи метафору, а як оповідання. Просте оповідання. Воно містить багато літературних прийомів і сюжетних поворотів, які ми асоціюємо з пізнішими пригодницькими оповіданнями та казками24, можливо, тому, що воно дійшло до нас у формі того, що багато хто вважає найсильнішим кандидатом на звання найпершого в історії роману — «Золотий осел» римського письменника Апулея25. Вплив цього оповідання на західне мислення, фольклорну літературу та мистецтво — не кажучи вже про його чарівність — виправдовує, як я сподіваюся, його детальний переказ.
24 Ви можете помітити велику схожість цієї історії, наприклад, із казками «Красуня і чудовисько» та «Попелюшка».
25 Апулей, який працював у ІІ ст. н. е., походив із Північної Африки, але писав латинською мовою, тому використовував імена Купідон (а також Амур) замість Ероса, Венера замість Афродіти та Аніма замість Психеї. Переклад, який передає повне значення цього слова, означає не просто «душа», а «подих життя» — «той, що оживляє». Якщо перекладати Апулея дослівно, то можна дістати справді дуже алегоричну казку: «Кохання сказало Душі, що вона не мусить дивитися на нього», «Душа втекла від Кохання» тощо.
Психея
Одного разу в країні, назву якої тепер втрачено для нас, жили цар, цариця та їхні три прекрасні дочки. Царя назвемо Арістідом, а царицю — Дамаріс. Дві старші дочки, Каланта і Зона, були такими гарними, що ними захоплювалися всюди; проте наймолодша, яку звали Психея, була настільки прекрасною, що багато хто в королівстві відмовився від культу Афродіти і став поклонятися цій дівчині замість неї. Афродіта була ревнивою та мстивою богинею і не могла стерпіти суперництва, особливо з боку смертної. Тож вона викликала свого сина Ероса.
— Я хочу, щоб ти знайшов свиню, — сказала вона йому, — найпотворнішу й найволохатішу в усій країні. А тоді вирушай до палацу, де живе Психея, випусти в її серце свою стрілу і переконайся, що свиня буде першою істотою, яку вона побачить.
Звиклий до своєрідних прохань своєї матері, Ерос із бадьорим настроєм вирушив виконувати її доручення. Він купив у свинопаса, який жив неподалік від палацу, особливо щетинистого та смердючого кабана і того самого вечора привів його до вікна кімнати, де спала Психея. Він намагався безшумно пролізти крізь її вікно зі свинею під пахвою, але у худорлявого й атлетичного бога це вийшло більш незграбно, ніж можна було припустити.
У цей час дуже швидко сталося кілька речей.
Ерос нарешті приземлився на підлогу в освітленій місяцем кімнаті.
Психея спокійно собі дрімала далі.
Ерос міцно затиснув кабана між своїх ніг.
Ерос потягнувся рукою за плече, щоб витягти стрілу зі свого сагайдака.
Свиня заверещала.
Схвильований Ерос подряпав свою власну руку вістрям стріли, поки натягував свій лук.
Психея різко прокинулась і запалила свічку.
Ерос побачив Психею і глибоко закохався в неї.
Оце так сюжетний поворот. Сам бог кохання закохався. Можна припустити, що наступна річ, яку він зробить, — це випустить стрілу в Психею, і для них усе закінчиться щасливо. Але тут Еросу досить добре вдалося виплутатися з цієї історії. Його кохання було настільки справжнім, чистим і абсолютним, що він не міг навіть подумати про те, щоб обдурити Психею і відібрати у неї право вибору. Він кинув на неї останній погляд, сповнений туги, а тоді повернувся й вистрибнув із вікна назад у ніч.
Психея побачила, як її спальнею дико бігає свиня, щось винюхуючи на підлозі, й вирішила, що їй, мабуть, сниться сон, задула свічку та знову заснула.
Пророцтво та жертвопринесення
Наступного ранку царя Арістіда стривожив слуга, який повідомив правителю, що його молодша дочка, здається, перетворила свою спальню на якийсь свинарник. Він і цариця Дамаріс вже й так були достатньо стурбовані тим, що, на відміну від своїх сестер Каланте та Зони, які одружилися з багатими землевласниками, Психея вперто відмовлялася виходити заміж. Тож звістка про те, що вона вирішила спілкуватися зі свинями, змусила його діяти. Він вирушив до оракула Аполлона, щоб дізнатися, яким може бути майбутнє молодшої доньки.
Після того, як було принесено правильні жертви та виголошено правильні молитви, Сивіла дала йому таку відповідь:
— Прикрасьте свою доньку квітами та віднесіть її на висоту. Покладіть її там на камінь. Той, хто прийде забрати її собі в дружини, є найнебезпечнішою істотою землі, неба та води. Усі боги Олімпу бояться його могутності. Так передбачено, тож так і має бути. Якщо ви це не зробите, те створіння спустошить усе ваше королівство, а за цим прийдуть розбрат і відчай. Тоді вас, Арістіде, назвуть руйнівником щастя вашого народу.
Через десять днів із міста вирушила дивна процесія. Високо на ношах, прикрашена квітами й одягнена в сукню найчистішого білого кольору, сиділа похмура, але покірна Психея. Їй повідомили про пророцтво оракула, і вона прийняла його. Її так звана краса завжди викликала у неї роздратування. Дівчина ненавиділа метушню та мороку, яку вона викликала, а також те, як дивно поводилися люди в її присутності та як химерно й самотньо вона почувалася. Психея не збиралася виходити заміж, але якщо вона вже мусила це зробити, тоді кровожерливий звір був би не гіршим вибором за нудного принца-підлабузника з очима місячного теляти. Агонія його надмірної уваги принаймні швидко закінчиться.