Стивен Фрай – Міфи (страница 17)

39 Нам дозволено вживати тут це заїжджене слово — воно все-таки грецьке і дозволяє нам уявити їхню доньку Афіну, спов­нену витонченості харит.

У пошуках притулку

Мудрість у вигляді Метіди, можливо, й шепотіла Зевсу на одне вухо, але в іншому він завжди чув гарячі заклики пристрасті. Коли красиві дівчата й жінки — а іноді й юнаки — з’являлися на його шляху, ніщо не могло зупинити його. Він гнався за ними з одного кінця світу на інший, навіть якщо йому доводилося перетворюватися на величезну кількість тварин, аби досягти свого. Щойно його охоплював напад пристрасті, Метіда могла контролювати його не більше, ніж шепіт може вгамувати бурю, тоді як дикі крики ревнивої люті Гери мали не більше сили, щоб відкликати його назад, ніж помахи крил метелика можуть збити з курсу корабель.

Я вже згадував, що пристрасний погляд Зевса вже одного разу впав на Лето, скромну доньку титанів Феби та Коя. Я можу уявити, що «скромна» — це дошкульне слово, яке жінка може почути стосовно себе (зрештою, рідко хтось називає скромними чоловіків), але Лето якраз мала стати певним другорядним божеством, яке являє саме ту якість скромної гідності, яку й має на увазі слово «скромна»40. Та все одно Зевс незабаром погнався за нею і отримав те, що хотів.

40 Я подивився в «Тезаурусі», і мені запропонували такі синоніми: «невибаглива, покірна, м’яка, стримана, усамітнена, тиха, сором’язлива, боязка, невпевнена, небагатослівна, соромлива, відлюдна; пристойна, порядна, жіночна, респектабельна, правильна, доброчесна, чиста, невинна, цнотлива; твереза, статечна, врівноважена, манірна, добропорядна, моральна». Я не думаю, що багато жінок стрибали б од захвату, якби в їхньому описі використали ці слова.

Непоказній титаніді Лето (Латона у римлян) пізніше поклонялись як богині материнства, а також як зразку скромності. Ймовірно, це було на честь вагітності, яка, щойно Зевс покінчив із нею, виявилася найхоробрішим тріумфом над підступом. Бо коли Гера дізналася, що її чоловік нагородив Лето дитиною, вона наказала своїй бабусі Геї позбавити Лето будь-якої землі, де вона могла б народити. Геру вже й так зводило з розуму те, що позашлюбна Афіна дістала більше прихильності Зевса, ніж її благородні та улюблені сини Гефест і Арес (здається, що у своєму раптовому спалаху материнських почуттів до свого первістка вона забула, що колись скинула його з небес), і вона не збиралася дозволити ще одному божку-бастарду з’явитися на світ і порушити належний порядок, який існував на Олімпі. У Гері є багато рис, які нагадують дружину римського імператора Августа Лівію або дружин певних англійських королів і мафіозних донів. Вона завжди оберігала династію та родовід і завжди була готова на все заради честі та родини, роду та спадку.

Діставши відмову виходити на берег, бідолашна юна Лето плавала морями під час своєї вагітності в пошуках місця, де б народити дитину. Вона намагалася знайти притулок у диких гіперборейців, які жили за Північним вітром41, але, злякавшись гніву Гери, вони не дозволили їй залишитися. На морі Лето всіма способами молилася Зевсу, який і втягнув її в цю жахливу ситуацію; але влада Царя богів ґрунтувалася на прийнятті та підтримці права інших богів самотужки керувати власними сферами впливу та здійснювати власну волю. Він не міг втрутитися й скасувати едикт Гери чи зняти її жахливі чари. Лідери, королі та імператори завжди скаржаться на те, що вони мають менше свободи за своїх підданих, і в цьому є частка правди. Так і Зевс, незважаючи на всю свою могутність і велич, завжди був обмежений принципами консенсусу та колективної відповідальності уряду, які дозволяли йому правити.

41 У тогочасній Фракії, що зараз поділена між Грецією, Болгарією та Туреччиною.

Найкраще, що він міг зараз зробити для Лето, — це переконати свого брата Посейдона спричинити підйом хвиль, аби направити її човен до Делосу, невеликого й безлюдного острова, що плаває у вирах Кікладських островів; він не був прикріплений до морського дна, а тому мав імунітет від прокляття Гери.

Близнюки

Змучена Лета висадилася на гостинний плавучий острів Делос, її сил ледве вистачило, щоб відповзти за дюни і сховатися під нерівною смугою соснових дерев, які обрамляли берег. Кілька кедрових горіхів і трави, які вона з’їла там, не могли прогодувати те активне життя, що, як вона відчувала, б’ється всередині неї, тому вона попрямувала до зеленої долини, яку бачила вдалині. Там, під горою Кінт (або Кінф), вона протягом місяця харчувалася фруктами та насінням і жила, як дика істота, проте була в безпеці від прокляття Гери. За цей час її живіт так сильно роздувся, аж вона злякалася, що носить під серцем чудовисько чи гіганта. Але все одно вона добувала їжу, їла й відпочивала, добувала їжу, їла й відпочивала.

Одного дня муки голоду змінилися новими, гострішими нападами болю. Сама, без сторонньої допомоги Лето народила дівчинку, найпрекраснішу дитину на світі42. Лето вигадала для неї ім’я Артеміда. Міцна й наділена дивовижною сріблястою швидкістю та гнучкою силою дівчинка-немовля була змушена виконувати негайну та чудесну роботу навіть у цей найперший день свого життя. Адже тепер Лето зрозуміла, чому її вагітність була такою складною та важкою — всередині неї була ще одна дитина, і цей молодший брат-близнюк застряг боком у родовому каналі, спричиняючи жахливі муки матері. Виявилося, що Артеміда має інстинктивне відчуття того, як можна найлегше народити дитину в такому випадку, і допомогла своїй матері з народженням чудового брата-близнюка.

42 Афродіта й Афіна, які були рівні їй за красою, не були народжені у прямому смислі цього слова, тому це твердження є правильним.

Мати й дочка скрикнули від радісного здивування, коли хлопчик видав свої перші здавлені крики. Адже волосся на його голові не було таким чорним, як у його сестри чи матері, воно було світлим — спадок від його бабусі по материнській лінії, сяючої Феби. Лето назвала дитину Аполлоном. «Делоський Аполлон», як його іноді називали на честь місця його народження, або «Феб Аполлон» на знак поваги до його бабусі-титаніди та його власної сяючої золотої краси, оскільки ім’я Феб означає «сяючий».

Артеміда

Зевс любив Артеміду майже так само сильно, як любив Афіну, і доклав великих зусиль, аби захистити її від гніву Гери, яка не могла терпіти, що їй доведеться дивитися на ще одну дитину перелюбу, особливо на ту, яку вона ­зверхньо характеризувала як галасливого шибеника і ганьбу для жіночої божественної гідності.

Одного дня, коли Артеміда була ще зовсім маленькою дівчинкою, Зевс знайшов її — вона грайливо ловила й відпускала мишей та жаб у підліску біля підніжжя гори Олімп. Він сів на камінь біля неї і посадив її собі на коліно.

Вона деякий час посмикувала його за бороду, а потім запитала:

— Батьку, ти мене любиш?

— Артемідо, що за питання! Ти знаєш, що люблю. Ти знаєш, що я люблю тебе всім своїм серцем.

Якщо ви є дитиною невірного батька-розпусника, немає майже нічого, на що ви не змогли б змусити його погодитися. Тепер Артеміда крутила Зевсом навколо своїх пальців так само, як крутила волосся з його бороди.

— Ти любиш мене так сильно, щоб виконати моє ба­жання?

— Звичайно, моя люба.

— Гм. Якщо подумати, то це нічого не значить. Ти виконуєш бажання найменших і найменш значущих німф та водяних духів. Ти зміг би виконати кілька моїх бажань?

Всередині Зевс застогнав. Увесь світ, здавалося, гадав, що бути всемогутнім, сидіти на троні Олімпу та керувати небом і землею — це найлегша робота, яку тільки можна придумати. Що вони знали про батьківську провину, суперництво між братами та сестрами, боротьбу за владу та ревнивих дружин? Якщо порадуєш одного члена родини, інший ­одразу розлютиться.

— Кілька бажань? Милостиві боги! Я гадав, що у тебе вже є все, чого тільки може бажати дівчинка? Ти безсмертна і, досягнувши піку своєї краси, ніколи не постарієш. Ти сильна, розумна, швидка і... ой! — Цей останній вигук був його реакцією на те, як із його підборіддя з деякою жорстокістю було вирвано одну волосину.

— Це неважкі бажання, тату. Прості маленькі речі.

— Дуже добре, давай їх послухаємо.

— Я ніколи не хочу мати хлопця чи чоловіка й не хочу, щоб чоловік торкався мене, розумієш, певним чином...

— Так, так... гм... Цілком розумію.

Можливо, це був перший раз, коли Зевс почервонів.

— Крім того, я хочу багато різних імен, як у мого брата. «Епіклеси» — так вони називаються. А також лук. Я помітила, що в нього є ціла колекція, а в мене немає, тому що я дівчинка, це абсолютно несправедливо. Зрештою, я його старша сестра-близнючка. Гефест може зробити мені справді особливий лук як подарунок на народження, як він зробив для Аполлона. Будь ласка, срібний лук зі срібними стрілами. А ще я хочу туніку до колін для полювання, тому що довгі сукні — дурні та непрактичні. Я не хочу опікуватися містами чи селами, я хочу керувати схилами гір і лісами. І оленями. Я люблю оленів. І собаками, принаймні мисливськими собаками, а не кімнатними, з яких ніякої користі. І, якщо ти будеш дуже-дуже ласкавий, я б хотіла, щоб хор молодих дівчат співав мені у храмах хвалебні гімни, а група німф вигулювала моїх собак, доглядала за мною та допомагала мені захищатися від чоловіків.