Стивен Фрай – Міфи (страница 15)

Крила Меліси опустилися від розчарування32.

32 Звичайно, це не востаннє, коли ми станемо свідками того, як Зевс грає з клятвами та хитро вивертається з обіцянок.

— Однак, — сказав Зевс, піднявши руку, — відтепер тобі буде легше збирати свій мед завдяки моєму наказу, адже ти більше не працюватимеш сама. Ти будеш королевою цілої колонії, цілого рою продуктивних підданих. Крім того, я дарую тобі смертельне й болісне жало.

Крила Меліси жваво піднялися.

— Але, — вів далі Зевс, — хоча тому, кого ти вжалиш, це принесе гострий біль, тобі й твоїм підданим це принесе смерть. Нехай буде так.

Почувся ще один гуркіт грому, і небо почало прояснятися.

Меліса відразу відчула дивний рух усередині себе. Вона подивилася вниз і побачила: щось довге, тонке й гостре, як спис, висувається з кінця її живота. Це було жало, що мало форму тонкої голки, але закінчувалося лихим і жахливим шипом. З диким посмикуванням, дзижчанням і останнім голосним зойком вона полетіла геть.

«Меліс» — грецьке слово, що й досі позначає медоносну бджолу, і це правда, що її жало — самогубна зброя на крайній випадок. Якщо бджола спробує полетіти геть після того, як її жало застрягло у проколотій шкірі жертви, вона витягне власні нутрощі, коли буде намагатися звільнитися. Набагато менш корисна і старанна оса не має такого шипа на кінці жала і може без небезпеки для себе скільки завгодно разів жалити своїх ворогів. Але оси, хоч якими б вони були надокучливими, ніколи не пред’являли богам таких егоїстичних і пихатих вимог.

Також правда, що наука називає ряд комах, до якого належить медоносна бджола, «hymenoptera» [лат. «перетинчастокрилі». — Прим. пер.], що з грецької перекладається як «весільні крила».

Їжа богів

Можливо, не тільки запальний характер і нетерпіння змусили Зевса так жорстоко покарати Мелісу, чий мед справді був неймовірно смачним. Можливо, це була політика. Адже там зібрався весь світ безсмертних, аби стати свідком цієї миті. Це стало для всіх них уроком непримиренності Царя богів.

Тиша, яка тепер панувала на весільному бенкеті, була такою ж темною й моторошною, як ті грозові хмари, що з’явилися раніше. І тоді Зевс підняв високо над головою амфору з медом.

— Для моєї цариці та моєї коханої дружини я благословляю цю амфору. Вона ніколи не буде порожньою. Вона годуватиме нас вічно. Хто скуштує цього меду, ніколи не постаріє і не помре. Цей мед буде їжею богів, а якщо його змішати з соком фруктів, він стане напоєм богів.

Здійнявся радісний гамір, над головами полетіли голуби, хмари й тиша розвіялися. Музи Калліопа, Евтерпа і Терпсіхора виступили вперед і сплеснули в долоні. Заграла музика, зазвучали хвалебні гімни і почалися танці. Багато тарілок було розбито в екстазі — традиція, що зберігається донині скрізь, де греки збираються, щоб попоїсти, відсвяткувати й заробити гроші на туристах.

Грецькою слово «безсмертний» буде «амбротос», а саме «безсмертя» — це «амбросія», що й стало назвою цього особ­ливим чином благословенного меду. Його ферментовану питну форму, різновид медовухи, вони назвали нектаром на честь квітів, солодким даром яких і був цей напій.

Поганий Зевс

Чаша Гери переповнилася — в буквальному смислі, бо в цю мить уважна наяда наповнювала її келих до країв і через краї нектаром, — але також і в переносному. Її старший син уклав блискучий шлюб, а Зевс присягнувсь їй у вірності й відданості перед усіма, хто має значення у світі.

Проте вона не помітила, що навіть зараз її ненаситний Цар богів хтивим поглядом спостерігав за танцями Лето, найкрасивішої німфи з острова Кос33. Лето була донькою титанів Феби та Коя, які самі нещодавно з вдячністю дістали амністію від Зевса й були присутні на святі.

33 Кос — батьківщина сорту салату ромен, який носить назву цього острова і є одним із основних інгредієнтів салату «Цезар».

Знайомий голос прошепотів у вухо Зевса:

— Ти думаєш, що моя двоюрідна сестра Лето завдячує тобі своїм життям і тому має бути готова розділити з тобою ліжко?

Зевс подивився в мудрі, жартівливі очі своєї наставниці Метіди, океаніди, чиї розум, хитрість і проникливість не мали рівних. Метіди, яку він усе ще кохав і яка, як він був упевнений, кохала його. Його кров, уже підігріта нектаром і амброзією, ще більше розігрілася танцями та музикою34. Іскра, яка завжди проскакувала між ним і Метідою, загрожувала спалахнути великим вогнем.

34 Насправді в жилах богів текла не кров, а красива сріб­лясто-золота рідина під назвою іхор. Це була парадоксальна рідина, тому що, зберігаючи всі якості амброзії та нектару, що дарували вічне життя, вона була смертельно отруйною для смертних.

Вона побачила це і підвела руку.

— Ніколи, Зевсе, ніколи. Я була тобі як мати. Крім того, сьогодні день твого весілля — невже ти втратив усе відчуття пристойності?

Усе відчуття пристойності було саме тим, що Зевс вже давно втратив. Він торкнувся Метіди під столом. Вона стривожено відійшла. Зевс підвівся й рушив за нею. Вона прискорила свій крок, повернула за ріг і побігла вниз схилом гори.

Зевс кинувся навздогін, перетворюючись спочатку на бика, згодом на ведмедя, потім на лева і врешті на орла. Метіда сховалася глибоко в печері за купою валунів, але Зевс, перетворившись на змію, зумів прослизнути крізь щілину в скелях і оповити її своїми кільцями.

Метіда завжди кохала Зевса і, втомлена й зво­рушена водно­час його наполегливістю, нарешті погодилась. Але навіть коли вони зійшлися разом, щось непокоїло Зевса. Про­роцтво, яке він почув од Феби. Щось про дитину Метіди, яка повстане, щоб скинути свого батька.

Після цього, під час грайливої розмови у ліжку, вони почали розмову про перетворення — «μεταμόρφωση» («метаморфози»), як їх називають по-грецьки. Про те, як бог чи титан може перетворювати інших або себе на тварин, рослини і навіть неживі предмети, як це робив Зевс, переслідуючи Метіду. Вона привітала його з досягненням майстерності в цьому мистецтві.

— Так, — відповів Зевс із деяким самовдоволенням. — Я гнався за тобою у вигляді бика, ведмедя, лева та орла, але я зловив тебе, коли став змією. Ти маєш репутацію хитрої та мудрої, Метідо, але я зміг тебе перехитрити. Визнай це.

— О, я впевнена, що могла б тебе перемогти. Наприклад, якби я перетворилася на муху, ти б ніколи не зловив мене, чи не так?

Зевс засміявся.

— Ти так гадаєш? Як же мало ти мене знаєш.

— Тоді давай, — дражнила його Метіда. — Спіймай мене зараз!

Із дзижчанням і свистом вона перетворилася на муху й кинулася літати печерою. Зевс миттєво перетворився на ящірку, і швидким помахом довгого та липкого язика ­Метіда (разом із будь-якою можливою дитиною Зевса, яка вже зараз могла формуватися в її лоні) була успішно перенесена в його живіт. Недобра звичка його батька Кроноса їсти кожного, кому пророкували його перемогти, здавалося, передалася й Зевсу.

Коли він повернувся на Олімп у своїй звичній формі, поздоровляючи себе з тим, наскільки він виявився розумнішим за нібито хитру Метіду, музика й танці були в розпалі, а його дружина, здавалося, нічого не помітила.

Матір всіх мігреней

У Царя богів розболілася голова. Не через похмілля після весільного бенкету, і це не був головний біль через існування якоїсь надокучливої проблеми, яку треба було розв’язати, — у нього як у лідера їх завжди було вдосталь, — а головний біль у сенсі справжнього болю в голові. І цей біль був жахливим. Із кожним днем він посилювавсь, аж поки Зевс не опинився в найбільш гострій, пекучій, сліпучій і нестерпній агонії, яку коли-небудь переживав бог за всю історію. Боги мають імунітет від смерті, старіння та багатьох інших жахів, які вражають і лякають смертних, але вони не мають імунітету від болю.

Ревіння, виття та крики Зевса заповнили всі долини, каньйони та печери материкової Греції. Вони дзвеніли в гротах, на скелях і в бухтах островів, поки світ не подумав, що це гекатонхейри вийшли з Тартару і почалася нова титаномахія.

Брати, сестри та інші члени родини Зевса стурбовано зібралися навколо нього на березі моря, де вони знайшли його, коли він благав свого племінника Тритона, старшого сина Посейдона, втопити його в морській воді. Тритон відмовився робити таку жахливу річ, тож усі ламали голову й намагалися придумати інше рішення, а бідолашний Зевс тупав ногами і кричав від мук, так сильно стискаючи свою голову руками, наче намагався її розтрощити.

Тоді Прометей, улюблений молодий титан Зевса, придумав ідею і прошепотів її на вухо Гефесту, який нетерпляче кивнув головою, перш ніж пошкутильгати назад до своєї кузні так швидко, як тільки його могли нести його недосконалі ноги.

Те, що відбувалося в голові Зевса, було досить цікавим. Не дивно, що він страждав від такого нестерпного болю, адже майстерна Метіда весь цей час наполегливо працювала в його черепі, виплавляючи, обпалюючи та куючи обладунки та зброю. У різноманітній, здоровій та збалансованій дієті бога було достатньо заліза та інших металів, мінералів, рідкісноземельних і розсіяних елементів для того, щоб вона могла знайти в його крові та кістках усі необхідні їй інгредієнти, всі потрібні руди та сполуки.

Гефест, який схвалив би її елементарну, але ефективну обробку металу, повернувся на переповнений пляж із величезною сокирою, що мала подвійне лезо в мінойському стилі.