Стивен Фрай – Міфи (страница 13)

27 Відколи Зевс ухвалив це рішення, число дванадцять, здається, набуло важливих властивостей. Звичайно, воно ділиться на два, три, чотири та шість, що робить його вдвічі більш складним, ніж те безглузде число десять. Дюжину все ще можна побачити у нашому світі у знаках Зодіаку, годинах дня, місяцях, дюймах і пенні (ну, принаймні коли я був хлопчиком, то давали по дванадцять пенні за кожен шилінг), не кажучи вже про племена Ізраїлю, учнів Ісуса, дні Різдва та азіатський дванадцятирічний цикл. Тож ми живемо в дванадцятковому світі.

28 Боги були — якщо добре подумати — племінниками та племінницями Афродіти. Адже вони були народжені Кроносом, а вона народилася із сімені Урана.

Як титани зробили своєю рідною горою Отріс, так і Зевс тепер обрав для своєї резиденції гору Олімп, найвищу вершину Греції. Він і його боги будуть відомі як олімпійці, і вони правитимуть так, як ще не правили ніякі божественні істоти до чи після них.

Коротун

Гера була вагітна, коли боги переселилися на Олімп. Вона не могла бути ще більш задоволеною своїм становищем. Її амбіція полягала в тому, щоб народити від Зевса дітей такої величної могутності, сили та краси, що її титул Цариці неба був би забезпечений навіки. Вона знала, що Зевс мав блукаюче око, і була сповнена рішучості не дозволити блукати будь-якій іншій частині його тіла. Спочатку вона народить найвеличнішого з богів, хлопчика, якого вона назве Гефестом, а потім Зевс одружиться з нею належним чином і назав­жди підкориться її волі. Таким був її план. Одначе плани безсмертних так само страждають од жорстоких хитрощів Мороса, як і плани смертних.

Коли настав час, Гера лягла і народила Гефеста. На її жах, дитина виявилася такою смаглявою, потворною і маленькою, що, кинувши на сина один гидливий погляд, вона схопила його і жбурнула вниз зі схилу гори. Інші боги спостерігали, як немовля, плачучи, відскочило від скелі, а потім зникло в морі. Настала страшна тиша.

Що трапилося з Гефестом, ми дізнаємося досить скоро, але поки що зупинимося на Олімпі, де Гера незабаром знову завагітніла від Зевса. Цього разу вона доклала усіх зусиль, аби подбати про себе: харчувалася здоровою їжею та обережно, але регулярно займалася фізичними вправами, відповідно до всіх затверджених правил і практик вагітності та пологів. Вона хотіла справжнього сина, а не коротуна, якого можна скинути з гори.

Це війна

У свій час Гера справді народила міцну, сильну і вродливу дитину, яку вона полюбила всім своїм серцем.

Арес, як вона його назвала, з самого дитинства був сварливим, жорстоким і агресивним хлопчиком. Він починав сварки з усіма і не думав ні про що, окрім стуку зброї та коней, колісниць, списів і бойових мистецтв. Тож цілком природно, що Зевс, який із самого початку не злюбив його, призначив його богом війни.

Арес — Марс для римлян — був, звичайно, нерозумним, монументально дубовим і позбавленим уяви, бо, як усім добре відомо, війна — це дурість. Проте навіть Зевс неохоче визнав, що він є необхідним доповненням до олімпійської родини. Війна може бути дурістю, але вона також неминуча, а іноді — чи можна так узагалі казати? — навіть необхідна.

Коли Арес швидко виріс і став дорослим, він відчув нестримний потяг до Афродіти — а в яких богів його не було? Можливо, його ще більше збентежило те, що вона відчувала до нього те саме. Вона насправді кохала його; його жорстокість і сила приваблювали якусь глибинну частину її душі. Він так само теж покохав її, наскільки такий жорстокий звір взагалі був здатний на цю емоцію. Кохання й війна, Венера та Марс завжди мали тісний зв’язок. Ніхто точно не знає чому, але на пошуках цієї відповіді було зароб­лено багато грошей.

Зачарований трон

Щоб зміцнити своє становище загальновизнаної Цариці неба та беззаперечної дружини-консорта Зевса, Гера відчула потребу влаштувати весільний бенкет, грандіозну публічну церемонію, яка назавжди поєднає її у шлюбі із Зевсом.

Майже до всього, що вона робила, Геру спонукали два основні імпульси — пристойність і честолюбство. Вона була рада бачити, що її син закохався в Афродіту, але не довіряла богині. Якби Афродіта погодилася публічно стати дружиною Ареса, як Зевс мав зробити це з Герою, то це зробило б усе обов’язковим та офіційним, затвердивши її тріумф постійною печаттю. Таким чином, перше у світі весілля урочисто укладе два шлюби.

Було призначено дату й розіслано запрошення. Почали надходити подарунки, найдивовижнішим із яких, як усі погодилися, був прекрасний золотий стілець, адресований особисто Гері. Ніколи ще не бачили такого чудового й дивовижного предмета. Хоч ким би був анонімний відправник, було очевидно, як заявила сама Гера, що він чи вона мають найвишуканіший смак. Задоволено посміхаючись, вона опустилася на трон. Його підлокітники миттєво ожили й стрибнули всередину, міцно обійнявши її. З усіх сил вона старалася, проте не могла звільнитися, підлокітники замкнулися навколо неї, і вона опинилася в пастці. Залунали жахливі крики.

Кульгавий

Існують різні сумніви, розбіжності й припущення щодо того, що сталося з Гефестом після того, як він був скинутий із небес. Дехто каже, що про божественне немовля піклувались океаніда Еврінома або титаніда Тетія, мати Евріноми, або, можливо, Фетіда, нереїда (дочка Нерея та Доріс), яка через багато років мала народити Ахілла. Проте здається певним, що Гефест виріс на острові Лемнос, де він навчився кувати метал і виготовляти вишукані й складні речі. Він швидко виявив надзвичайний талант до виготовлення корисних, декорованих і навіть магічних артефактів, які — у поєднанні з його силою під час роботи з міхами та очевидною стійкістю до опіків у сильному жарі кузень — зробили його найвидатнішим із ковалів.

Під час падіння зі схилу Олімпа він пошкодив свою ногу, внаслідок чого дістав кульгавість. Зі своєю незграбною ходою, трохи спотвореними рисами обличчя та розпатланими чорними кучерями він був страшним видовищем. Проте пізніше його репутація була пов’язана з вірністю, добротою, добрим гумором і врівноваженим характером. Грецькі міфи рясніють історіями про немовлят, залишених на смерть у диких лісах чи покинутих на вершинах гір через те, що якесь пророцтво передрікало, що одного дня вони принесуть лихо своїм батькам, племені чи місту, або через те, що їх вважали проклятими, потворними чи зіпсованими. Проте здається, що такі вигнанці завжди виживають і повертаються, щоб виконати пророцтво або відвоювати своє право первородства.

Гефест дуже хотів повернутися на Олімп, що, як він знав, за правом народження, був його домівкою, але він усвідомлював, що не зможе зробити це без гіркоти чи на правильних умовах, якщо не дозволить собі хоча б один виважений акт помсти, що доведе силу його характеру та його право на божественність і стане його пропуском на небеса.

Тож коли Гефест навчався свого ремесла та працював з міхами, його меткий кмітливий розум розробив план, який його меткі кмітливі пальці перетворили на дивовижну реальність.

Рука Афродіти

Бувши міцно зв’язаною на золотому троні, Гера завила від люті й розчарування. Ані її сила, ані навіть сила самого Зевса не змогли звільнити її від цього проклятого предмета. Невже вона запросила весь безсмертний люд на бенкет, на якому вона сидітиме, закута, мов злочинець у кайданах? Це було б гротескно і негідно. З неї сміятимуться. Що це за магія тут діє? Хто зробив це з нею? Як їй звільнитися від цих чар?

Нещасний Зевс, засипаний верескливим градом із запитань і скарг, звернувся по допомогу до інших богів. Він проголосив, що той, хто зуміє звільнити Геру, зможе побратися з Афродітою, що було найбільшою шлюбною нагородою всіх часів.

Арес був сильно роздратований цим безапеляційним наказом. Хіба незрозуміло, що він мав одружитися з Афродітою?

— Заспокойся, — сказав Зевс. — Ти сильніший за всіх інших богів разом узятих. Ваш союз у безпеці.

Афродіта теж була впевнена в ньому й підштовхнула свого коханого вперед підбадьорливими словами. Але ніякі ривки чи штовхання, удари чи лайка Ареса не мали ніякого ефекту. Навіть здавалося, що чим більше він напружувався, тим сильнішою хваткою стискав Геру трон. Посейдон (незважаючи на те, що Амфітріта вже була його дружиною-консортом) зробив одну жваву спробу, яка також закінчилася нічим. Навіть Аїд піднявся з Підземного царства, щоб спробувати визволити Геру з її дедалі більш незручного стано­вища. Але все було марно.

Коли сам Зевс несамовито й даремно смикав підлокітники трону, терпляче витримуючи ще більше образ від приниженої та розлюченої Гери, у цій метушні пролунав ввічливий, але наполегливий кашель. Боги, які зібралися на бенкет, обернулися.

У головному залі небесного палацу стояв Гефест із легкою посмішкою на своєму перекошеному обличчі.

— Привіт, мамо, — сказав він. — Якісь проблеми?

— Гефесте!

Він пошкутильгав уперед.

— Я так розумію, що є якась винагорода?..

Афродіта втупилася в підлогу, закусивши губу. Арес гарк­нув і кинувся вперед, але Зевс його притримав. Інші боги розступилися, щоб дозволити цій маленькій потворній істоті дошкутильгати туди, де сиділа Гера, ув’язнена на своєму золотому троні. Одним дотиком його пальців підлокітники золотого трону розкрились, і Гера була вільна29. Вона звелася на ноги, поправила свою сукню та випростала свою поставу, щоб показати світові, що вся ситуація весь час була під її контролем. Щоки Афродіти почервоніли. Цього не могло бути!