Стивен Фрай – Міфи (страница 12)

19 Або карликова планета, як її зараз зневажливо називають. Супут­никами Плутона є Стікс, Нікс (або Нікта), Харон, ­Кербер та Гідра.

Посейдон

Посейдон був зовсім іншим богом, ніж Аїд. Він міг бути таким же жорстоким, бурхливим, марнославним, примхливим, непослідовним, неспокійним, лютим і незбагненним, як і океани, якими він командував. Але він також міг бути вірним і вдячним. Подібно до своїх братів і деяких сестер, він теж часто виявляв наполегливе фізичне бажання, глибоку платонічну любов і всі почуття, що існують між ними. Як і всі боги, Посейдон був жадібним до того, щоб ним захоплювалися, приносили йому жертви, корилися йому та обожнювали його. Щойно він ставав вашим другом, він залишався ним навіки. Щойно він ставав вашим ворогом, він залишався ним навіки. Посейдон також прагнув чогось більшого за жертвопринесення у вигляді спалень і виливань, чогось більшого за молитви. Він завжди пильно й жадібно стежив за наймолодшим зі своїх братів, тим, хто тепер називав себе «найстаршим» і «царем». Якщо великий Зевс зробить надто багато помилок, Посейдон одразу прийде, щоб скинути його з трону.

Циклопи, які колись викували для Зевса громовиці, створили тепер могутню зброю і для Посейдона — тризуб. Цей масивний тризубий рибальський спис можна було використовувати для того, щоб збудити припливні хвилі та вихори, навіть змусити землю тремтіти від землетрусів, що дало Посейдону прізвисько «Той, хто трясе землю». Його пристрасть до своєї сестри Деметри змусила його винайти коня, щоб справити на неї враження й догодити їй. Згодом його пристрасть до Деметри згасла, але кінь завжди залишався для нього священним.

Під поверхнею того, що ми зараз називаємо Егейським морем, Посейдон побудував величезний палац із коралів і перлів, у якому він оселився разом зі своєю дружиною-царицею Амфітрітою, дочкою Нерея та Доріс або (як дехто каже) Океана та Тетії. Весільним подарунком Посейдона Амфітріті став найперший дельфін. Вона народила йому сина Тритона, чоловіка-русала, якого зазвичай зображували, коли він сидів на своєму хвості й дмухав щоками у велику морську раковину. Якщо направду казати, Амфітріта, здається, була досить безбарвною царицею і з’являється лише в небагатьох оповіданнях, що являють певний інте­рес. Посейдон витрачав майже весь свій час на залицяння до надзвичайно виснажливої кількості красивих дівчат і хлопців; ці дівчата породили від нього ще більшу кількість монстрів, напівбогів і героїв-людей, до яких входять Персі Джексон і Тесей, якщо називати лише двох.

Римським еквівалентом Посейдона був Нептун, його гігантська планета оточена супутниками, серед яких є Таласса, Тритон, Наяда20 та Протей21.

20 Що досить дивно, адже наяди, як ми вже знаємо, були прісноводними німфами, на відміну від нереїд і океанід, які жили у солоній воді. Можливо, в цьому випадку астрономи не проконсультувалися зі знавцями історії та міфографами, перш ніж присвоювати цю назву.

21 Протей, Морський старець, який умів змінювати свою форму, пас морських звірів і багато знав. Щоб отримати від нього інформацію, потрібно було його побороти, що було складно, оскільки він міг швидко й неочікувано перетворюватися на будь-яку кількість різних істот — від ящірки до леопарда, від дельфіна до малого гризуна. Із цієї його слизької здатності ми, британці, отримали слово «protean» («різноманітний», «багатогранний»).

Деметра

Наступною з дітей Кроноса, на яку було покладено її божественні обов’язки, була Деметра. Її волосся було кольору стиглої пшениці, її шкіра була схожа на вершки, а очі — блакитніші за волошки. Вона була такою ж казково красивою, як і будь-яка інша з богинь, за винятком хіба... Що ж, питання про те, хто була найкрасивішою богинею з усіх, виявиться найбільш болючим, тернистим і, зрештою, катастрофічним із усіх питань, які коли-небудь ставилися.

Деметра була такою гарною, що привернула небажану увагу своїх братів Зевса і Посейдона. Щоб втекти від Посейдона, вона перетворилася на кобилу, і тоді, щоб погнатися за нею, він перетворився на жеребця. Плодом цього союзу стало лоша Аріон, яке виросло в безсмертного коня, магічно наділеного даром мови22. А від Зевса вона народила доньку Персефону, історію про яку буде розказано пізніше.

22 Не плутати з Аріоном, автором пісень, із яким ми познайомимося пізніше.

Зевс призначив Деметру відповідальною за збір урожаю, а разом з цим і дав їй верховну владу над ростом, родючістю та порами року. Її римське ім’я було Керера, від якого ми отримали англійське слово «cereal» («злаки»)23.

23 Деметра часто перекладається як «мати-ячмінь» або «мати-кукурудза», хоча тепер вважається більш вірогідним, що на початку її ім’я означало «мати-земля», що підкреслює, наскільки ґрунтовно покоління богів Зевса вирвало кермо влади з рук Геї.

Подібно до Гестії, Деметра — одне із божеств, які сьогодні є менш зрозумілими нам як особистості, ніж інші члени її пристрасної та харизматичної родини. Але, як і у випадку з Гестією, її володіння мали першорядне значення для греків; храми та культи, присвячені їй, набагато пережили ті, що були присвячені більш поверховим і марнославним богам. А одна велика історія, присвячена Деметрі, її дочці та богу Аїду, є настільки ж прекрасною, як і драматичною, глибокою та правдивою.

Гера

Гера вийшла з Реї передостанньою24. Слова, які досі застосовуються для її характеристики і які б сильно її розлютили, такі: «горда», «владна», «ревнива», «пихата» і ­«мстива». У мистецтві та звичайних згадках її часто обтяжують трьома додатково принизливими прийменниками, що в англійській мові закінчуються на «-esques»: «statuesque» («статечна»), «Rubenesque» («рубенівська») і — завдяки її римському імені — «Junoesque» («юнонська»).

24 В англійській мові «Hera» («Гера») справді анаграматично походить від «Rhea» («Рея»); принаймні я таке чув, але ми не будемо ганятися за цим зайцем.

Доля та її нащадки були немилосердні до Цариці небесної. На відміну від Афродіти чи Геї, у неї немає планети, названої на її честь25, а вона мусить нести тягар своєї репутації, яка зображує її більше реактивною, ніж активною — вона тільки те й робить, що завжди реагує на численні зради свого чоловіка-брата Зевса.

25 Ми не маємо забувати, що Гея також є планетою: це наш рідний світ. Латинською вона звалася Теллус або Терра Матер, а для британців вона була саксонізована як «Earth» (споріднена з германською богинею Ерде, Ерда, Йоет або Урд).

Легко навісити на Геру ярлики тиранки й зануди — ревнивої та підозрілої, яка бушує й кричить і в ці миті стає схожою на картину зневаженої «гарріданської дружини» (можна легко уявити, як вона жбурляє порцелянові тарілки у своїх безпорадних прислужників), як вона злісно мститься німфам і смертним, які викликали її невдоволення тим, що не спалили достатньо тварин на її вівтарях або, що найстрашніше, скоїли злочин, вступивши в інтимний зв’язок із Зевсом (незалежно від того, відбувалося це з їхньої згоди чи проти їхньої волі, вона ніколи їм не прощала і могла ображатися на них усе життя). Але бувши амбітною, снобістською, такою, що консервативно захищає ієрархію та не терпить виявів оригінальності чи харизми, а вона, безумовно, саме такою і була — справжнім архетипом багатьох літературних тіток і кінематографічної вдови з драконячим характером, — однак при цьому Гера ніколи не була нудною26. Сила та рішучість, із якими вона протистояла богу, що міг би знищити її одним ударом громовиці, демонструє її велику віру в себе, а також хоробрість.

26 Можу припустити, що акторка Марі Дресслер, героїня п’єси Оскара Вайлда «Як важливо бути серйозним» леді Брекнелл і тітка Агата з «Дживса і Вустера», якщо назвати всього три чудові приклади, можуть простежити свій родовід від Гери.

Я дуже люблю її, і, хоча я впевнений, що я б став заїкатися, червоніти і ніяково глитати в її присутності, вона знаходить у мені відданого шанувальника. Вона наділила богів силою тяжіння, вагою та незмірним даром того, що римляни називали «auctoritas» [лат. «авторитет». — Прим. пер.]. Якщо через це вона здається тією, хто псує веселощі, — що ж, інколи потрібно їх псувати і кликати дітей з ігрового майданчика додому. Її головною сферою відповідальності був шлюб; тваринами, пов’язаними з нею, були павич і ­корова.

Під час війни проти титанів вона та Зевс перетворилися на гармонійну пару, і йому стало очевидно, що вона — єдина богиня, яка має достатньо присутності, гідності й владності, щоб стати його дружиною-консортом і народити йому нових богів.

І хоча він потріскував від напруження, нетерпіння й недовіри, їхній шлюб усе одно був величним.

Новий дім

Прагнення Зевса створити нову еру, новий порядок у Всесвіті мало на меті дещо більше, ніж простий розподіл повноважень і сфер впливу між його братами та сестрами. Зевс уявляв собі щось більш освічене й раціонально влаштоване за ті криваві та жорстокі тиранії, які існували раніше.

Він уявляв зібрання з дванадцяти головних богів — додекатеон, як він сам вирішив його назвати по-грецьки27. Наразі ми зустріли шістьох із них, дітей Кроноса та Реї. Звісно, вже існувало ще одне божество, до якого можна було звернутися по допомогу і яке було старшим за будь-кого з них, — народжена з піни Афродіта. У той час, коли сталася титаномахія, Зевс забрав Афродіту з Кіпру, усвідомлюючи, що вона стане великим призом, якщо її буде викрадено, викуплено чи завербовано титанами. Протягом останніх десяти років вона із задоволенням жила серед них, тож богів тепер стало семеро28.