Стивен Фрай – Міфи (страница 11)

Переможцям — трофеї. Подібно до виконавчого директора, який щойно завершив поглинання ворожої компанії, Зевс хотів, аби старе керівництво звільнили, а на їхні місця взяли його людей. Він виділив кожному зі своїх братів і сестер окремі володіння, зони їхньої божественної відповідальності. Президент безсмертних призначив свій кабінет міністрів.

На себе він прийняв загальне командування як верхов­ний лідер та імператор, володар небосхилу, майстер погоди і штормів: Цар богів, Батько небес, Збирач хмар. Грім і блискавка належали йому. Орел і дуб стали його емблемами, як тоді, так і тепер це були символи нестримної витонченості та непереборної могутності. Його слово було законом, його сила була колосальною. Але він не був ідеальним. Він був дуже, дуже далеким від досконалості.

Гестія

З усіх богів Гестія — «перша, яку зжерли, і остання, яку звільнили», — напевно, найменш відома нам, можливо, через те, що Зевс у своїй мудрості призначив її царством домашнє вогнище. У наш менш общинний вік центрального опалення й окремих кімнат для кожного члена сім’ї ми не надаємо домашньому вогнищу такого важливого значення, як наші предки, греки та інші народи. Однак навіть для нас це слово означає дещо більше, ніж просто камін. Ми маємо на увазі «вогнище та дім». Англійське слово «hearth» («вогнище») походить від слова «heart» («серце»), так само як «вогнище» сучасною грецькою мовою буде «καρδιά» («кардіа»), що також означає «серце». У Стародавній Греції ширше поняття домашнього вогнища було виражене словом «οίκος» («ікос»), яке живе для нас сьогодні у таких англійських словах, як «економіка» та «екологія». Латинською «вогнище» буде «focus», що говорить само за себе. Дивно й водночас чудово, що зі слів для домашнього вогнища ми дістали слова «cardiologist» («кардіолог»), «deep focus» («глибокий фокус») та «eco-warrior» («ековоїн»). Суттєве значення цент­ральної ролі, яке їх поєднує, також розкриває важливе значення домашнього вогнища для греків і римлян, а отже, й важливість Гестії, його головного божества.

Відмовившись од пропозицій вийти заміж від інших богів, Гестія присвятила себе вічному дівоцтву. Бувши спокійною, задоволеною, доброю, гостинною і домашньою, вона прагнула триматися далі від щоденної боротьби за владу та політичних махінацій інших богів17. Гестія була скромним божеством, тож її зазвичай зображують у простому вбранні, коли підносить полум’я в чаші або сидить на грубій вовняній подушці на простому дерев’яному троні. У Греції існував звичай казати молитву до неї перед кожним прийманням їжі.

17 Гостинність, або Ксенія, була настільки надзвичайно шанованою богинею в грецькому світі, що Гестія поділила турботу про неї із самим Зевсом, якого іноді називали Зевс Ксеній. Іноді боги перевіряли людську гостинність, як ми побачимо в історії про Філемона та Бавкіду. Такі події були відомі як теоксенії. А ось ксенофоби, чия назва теж походить звідси, ніколи не простягають руку дружби незнайомцям.

Римляни, які дали їй ім’я Веста, вважали її настільки важливою, що заснували школу жриць, які присвятили їй своє життя, знаменитих дів-весталок. Їхній обов’язок, окрім довіч­ного целібату, полягав у тому, щоб вогонь, який символізував її, ніколи не згасав. Вони були першими вартовими священного вогню.

Ви можете собі уявити, що існує не так багато епічних історій про цю ніжну й чарівну богиню. Я знаю лише одну, яку ми почуємо незабаром. Звичайно, ця історія подає її у дуже гарному світлі.

Лотерея

Далі Зевс повернувся до своїх темних і неспокійних братів Аїда і Посейдона. Вони продемонстрували однакову майстерність, хоробрість і хитрість у війні проти титанів, тож він вважав цілком справедливим, що вони мають тягнути жереб, коли мова зайшла про те, хто буде панувати у двох найважливіших регіонах — у морі та в підземному світі.

Ви пам’ятаєте, що Кронос забрав контроль над усіма речами у, під і над морем у Таласси, Понта, Океана й Тетії. Тепер Кроноса не стало, тож царство солоної води опинилося в руках Зевса. Що стосується Підземного світу, який включає Тартар, таємничі Асфоделеві луки (про які розповім пізніше) і підземну темряву, контрольовану Еребом, — настав час, щоб усе це також підпорядковувалось єдиному головному божеству, комусь із покоління Зевса.

Аїд і Посейдон не любили один одного, тож коли Зевс спочатку заклав руки за спину, а тоді простягнув їх перед собою зі стиснутими кулаками, вони завагались. У випадках конкуренції братів кожен брат зазвичай бажає того, що хоче інший.

— Аїд сподівається отримати моря чи Підземний світ? — запитав Посейдон. — Якщо він хоче правити Підземним світом, тоді я теж цього хочу, просто щоб допекти йому.

Аїд думав у тому ж дусі.

«Хоч що б я отримав, — сказав він собі, — я тріумфально кричатиму, аби тільки подратувати цього дурня Посейдона».

У кожному з простягнутих кулаків Зевса лежав коштовний камінь: в одному був сапфір, блакитний, як море, а в другому — шматок гагату, чорний, як Ереб. Посейдон здригнувся від захвату, коли торкнувся тильної сторони правої руки Зевса й побачив, як вона відкрила йому яскраво-синій сапфір.

— Океани тепер мої! — заревів він.

— Це означає — так! — вигукнув Аїд, сильно труснувши своїм кулаком. — Це означає, що моїм буде Підземний світ. Ха-ха!

Проте насправді його нудило від цієї перспективи. Боги інколи бувають такими дітьми!..

Аїд

Це був останній раз, коли Аїд сміявся. З цього часу всі веселощі та почуття гумору повністю покинули його. Можливо, обов’язки царя Підземного світу повільно знищили будь-який юнацький запал і легкість сприйняття, які колись могли в нього бути.

Він спустився глибоко під землю, щоб створити своє королівство. Хоча його ім’я завжди асоціюватиметься зі смертю та потойбічним життям, а все царство Підземного світу (яке має носити його ім’я) — з болем, покараннями та вічними стражданнями, Аїд також став символом багатства й розкошів. Коштовне каміння та дорогоцінні метали, які видобувають глибоко під землею, а також безцінні врожаї зерна, овочів і квітів, які проростають під землею, — усе це є нагадуванням про те, що з тління та смерті знову з’являється життя, достаток і багатство. Римляни називали його Плутоном, і такі похідні слова, як «плутократ» та «плуто­ній», говорять про цю велику розкіш та силу18.

18 Іноді ви можете зустріти ім’я «Dis» (латинське слово, що означає «багатий»), яке використовується для позначення його або його юдейсько-християнського нащадка, Люцифера. Данте у своєму Пеклі в «Божественній комедії» назвав пекельне місто Діс. Сьогодні лише загадкові упорядники кросвордів використовують це ім’я/назву з періодичною частотою.

Під особисте командування Аїда перейшли Ереб і Нікс, а також їхній син Танатос (сама Смерть). Через цей підземний світ звивалася ціла система річкових божеств, надто темних і жахливих для того, щоб текти просто неба. Головною з них була Стікс (Ненависть), донька Тетії та Океана, чиє ім’я та «стигійські» атрибути згадуються й досі, коли ми хочемо описати щось темне, грізне й похмуре, щось пекельно чорне й задумливе. В неї впадали Флегетон, полум’яна ріка вогню, Ахерон, ріка горя, Лета, води забуття, та Коцит, потоки плачу й голосіння. Харона, брата Стікс, призначили перевізником душ померлих, тож весь час він чекав на них, спершись на свою жердину, на березі Стікс. Він мріяв про те, що одного дня тисячі душ прийдуть до берегів річки і заплатять йому ціну за перевезення через неї. Одного дня, незабаром.

Аїд подарував персональний ареал фуріям, народженим на землі ериніям, щоб вони жили в найтемнішому серці його королівства. Звідти вони втрьох могли полетіти в будь-який кінець світу, щоб помститися тим порушникам, чиї злочини були настільки мерзенними, що заслуговували на їхню жорстоку увагу.

З часом Аїд завів домашнього улюбленця — гігантського триголового пса з хвостом змії, нащадка тих жахливих дітей Геї й Тартара, Єхидни і Тифона. Його звали Кербер (хоча він відгукувався і на своє римське ім’я Цербер). Він був первісним псом пекла, грізним і невтомним сторожем та охоронцем Підземного царства.

В озері Лерна, яке можна було використовувати як один із входів до Підземного світу, Аїд поселив Гідру, ще одну дитину Тартара та Геї. Раніше я згадував про страшні мутації, можливі під час спаровування монстрів, і різниця між Кербером і його сестрою Гідрою є яскравим тому прикладом. З одного боку, з’явився пес із трьома головами, якими ще якось можна було керувати, та елегантним зміїним хвостом, яким він міг махати; а з іншого — його сестра, багатоголовий водяний звір, якого майже неможливо було вбити. Відрубайте одну з її голів — і на її місці вона зможе відростити ще десять.

Незважаючи на ці зоологічні звірства, Аїд у той час був тихим місцем, що ним керував бог, якому залишалося мало роботи. Щоб пекло було зайняте, потрібні смертні істоти. Істоти, які вмирають. Тож поки що ми залишимо Плутона, який сидить на своєму холодному пекельному троні в похмурій задумі, такий же ворожий, холодний і далекий, як і та планета, що носить його ім’я19, і про себе проклинає те щастя, яке дало панування над морями його ненависному брату.