Стивен Фрай – Герої (страница 8)

— Я не можу в це повірити, — сказала вона. — Я просто не можу в це повірити! Як ти це зробив?

— О, що ж, — сказав Персей, розбиваючи її кайдани двома стрімкими ударами арпи. — Я завжди почувавсь у воді, мов удома. Тож я просто підплив під нього, тримаючи лезо перед собою, і розрізав йому живіт. Хочеш підвезу тебе?

Коли вони прибули до королівського палацу, Андромеда вже була так само безнадійно закохана в нього, як і він у неї.

Кассіопея дуже зраділа, побачивши свою доньку живою, і вона була в захваті від думки про те, що цей красивий молодий герой стане її зятем.

— Не забувай, моя люба, що Андромеду вже обіцяно моєму братові Фінею, — тихо мовив цар Кефей.

— Ой, тьху, — сказала Кассіопея, — це була орієнтовна угода, а не офіційні заручини. Він усе зрозуміє.

Фіней не зрозумів. Будучи братом Єгипта і нащадком Ніла13, він вважав, що союз із Андромедою дозволить йому об’єднати наймогутніші королівства на ріці Ніл. Він не збирався дозволяти якомусь цуцику з косою відібрати це у нього. В чутки про те, що цей цуцик може літати, він не повірив.

13 Ніл був одним із найважливіших річкових богів, потамоїв, і його нащадки розлилися Єгиптом, Лівією та Ефіопією. В Азії та Європі імена цих божеств, напівбогів і смертних усе ще можна знайти сьогодні на наших мапах.

Тож так сталося, що музика й сміх під час бенкету на честь заручин у великій залі ефіопського палацу були заглушені Фінеєм і великим гуртом чоловіків, які увірвалися на свято зі зброєю.

— Де він? — заревів Фіней. — Де той хлопець, який насмілився стати між мною та Андромедою?

Сидячи за головним столом, де бенкетувала царська родина, Кассіопея та Кефей збентежено спостерігали за тим, як Персей невпевнено звівся на ноги.

— Я гадаю, що сталася якась помилка, — сказав він.

— Твоя правда, хай тебе фурії вхоплять, — сказав Фіней. — І це ти її зробив. Цю дівчину пообіцяли мені ще кілька місяців тому.

Персей звернувся до Андромеди.

— Це правда?

— Правда, — сказала вона. — Але зі мною ніхто не порадився. Заради всіх богів, він же мій дядько14.

14 Андромеда, як і більшість смертних у наш час, виявляє огиду до інцесту. А ось боги ніколи не були такими гидливими.

— А яке це має відношення до цього? Ти моя і крапка. А ти, — прогарчав Фіней, націлюючи свій меч на Персея, — ти маєш дві хвилини, щоб залишити палац і королівство, якщо не хочеш, аби твоя голова прикрашала одвірок воріт.

Персей подивився через усю залу на Фінея. За ним мало бути, принаймні, шістдесят озброєних чоловіків. Але згадка про голови, що прикрашають ворітниці, підштовхнула Персея до ідеї, що запаморочила йому голову.

— Ні, — мовив він. — Це я даю тобі дві хвилини, щоб залишити палац, якщо ти не хочеш, щоб твоя голова та голови твоїх людей прикрасили цю залу.

Фіней надув губи зі здивованим презирством.

— А ти сміливий, не заперечую. Я дам гаманець, повний золота, тому, хто першим випустить стрілу в шию цього нахабного шмаркача.

Озброєні чоловіки заревіли від захвату й почали натягувати свої луки.

— Ті, хто зі мною, станьте позаду мене! — крикнув Персей, відкриваючи торбину і дістаючи звідти голову Медузи.

Андромеда, Кассіопея, Кефей та гості весілля за головним столом вражено заверещали, коли Фіней і його шістдесят чоловіків миттєво заціпеніли.

— Чому вони не рухаються?

— О, ваша величносте, вони ж кам’яні!

Персей поклав голову назад у торбину й повернувся до своїх майбутніх тестя й тещі.

— Сподіваюся, він вам не надто подобався.

— Мій герой... — видихнула Андромеда.

— Як ти це зробив? — заверещала Кассіопея. — Вони тепер статуї. Кам’яні статуї! Як це можливо?

— О, це дрібниці, — сказав Персей, скромно знизавши плечима. — Минулого вечора я випадково зустрів Медузу Горгону. Вона втратила голову. Ось я і подумав, що вона може стати в нагоді.

Персей приховав, що відчув неймовірне полегшення. Він аж ніяк не був упевнений у тому, що погляд мертвих очей Горгони зберіг свою магічну силу, але внутрішній голос підказав йому, що варто спробувати. Чи був цей внутрішній голос його власною інтуїцією, чи цю пораду йому прошепотіла Афіна, він ніколи не дізнається.

Кефей поклав руку на плече Персея.

— Я завжди ненавидів Фінея. Ти зробив мені велику послугу. Не знаю, як тобі віддячити.

— Рука вашої доньки у шлюбі — це вся подяка, яка мені потрібна. Сподіваюся, ви дозволите мені полетіти з нею на мій рідний острів Серіфос, аби познайомити її з моєю мамою? Ні! — Персей ляснув по руці цариці Кассіопеї, яка висунулася вперед, щоб розкрити торбину. — Це погана ідея.

— О, мамо, — зітхнула Андромеда. — Невже ти ніколи нічому не навчишся?

Повернення на Серіфос

— Це не палац, — попередив Персей Андромеду, коли вони мчали над морем до Серіфосу. — Простий котедж.

— Якщо це місце, де ти виріс, то я впевнена, що воно мені сподобається.

— Я тебе кохаю.

— Певна річ, що кохаєш.

Але коли вони приземлилися на пляжі, то побачили, що котедж Діктіса згорів дотла.

— Що тут сталося? Де всі? Що тут сталося?

Неподалік Персей знайшов гурт рибалок, які лагодили свої сіті. Вони сумно похитали головами. Даная і Діктіс були взяті в полон Полідектом.

— Кажуть, що цар улаштовує в палаці великий бенкет.

— Так. Просто зараз.

— Кажуть, що він планує зробити якесь оголошення.

Персей схопив руку Андромеди і полетів із нею до палацу. Вони прибули до задньої частини тронної зали якраз вчасно, щоб побачити, як Данаю та Діктіса, зв’язаних мотузками, тягнуть до Полідекта, що сидів на троні.

— Як ви смієте? Як ви смієте одружуватися без мого дозволу?

— Це все я зробив, — сказав Діктіс.

— Це ми зробили разом, — сказала Даная.

— Але я запропонував тобі свою руку. Ти могла стати моєю царицею! — закричав Полідект. — За цю образу ви обоє помрете.

Персей вийшов уперед і рушив до трону. Полідект поглянув через плечі Данаї та Діктіса й побачив, як той наближається. Цар широко посміхнувся.

— Так, так, так. Хіба це не хоробрий юнак Персей. Ти сказав мені, що не повернешся без голови Медузи.

— Ви сказали мені, що збираєтеся викликати Еномая на перегони колісниць, аби одружитися з Гіпподамією.

— Я змінив свою думку.

— Чому ви заарештували мою матір?

— Вона та Діктіс мають померти. Якщо хочеш, тебе можуть повісити поруч із ними.

Даная та Діктіс обернулися.

— Тікай, Персею, тікай!

— Мамо, Діктісе, якщо ви любите мене, оберніться й подивіться на Полідекта. Благаю вас! Усі, хто любить мене, подивіться зараз на царя!

Усмішка на обличчі Полідекта стала дещо менш упевненою.

— Що це за нісенітниці?

— Ви просили голову Медузи. Ось вона!