Стивен Фрай – Герої (страница 10)

Того ранку Амфітріон — справжній Амфітріон — повернувся з Мікен і з подивом виявив, що Алкмена вже знала кожну подробицю його тріумфальної кампанії.

— Але ж ти розповів мені все вчора ввечері, мій любий, дурний чоловіче, — сказала вона. — А потім ми з тобою кохались — і, ох, як чудово ми це робили! Ми кохалися знову і знову з такою пристрастю та силою. Давай зробимо це знову.

Амфітріон кілька днів мандрував запиленою дорогою, що лежала між Тиринфом і Фівами, і так чекав саме таких любовних радощів, що відкинув її дивні коментарі та вдячно стрибнув у ліжко.

Коли вони закінчили, Алкмена не могла не відзначити відмінність між любовними заняттями Амфітріона того ранку й попередньої ночі.

— Ти, мабуть, жартуєш, — сказав Амфітріон. — Минулої ночі я ще був у дорозі. Запитай у мого загону.

— Але ж...

Вони довго розмовляли між собою і вирішили, що тільки Тіресій був достатньо мудрим і проникливим, аби пролити світло на цю загадку. Тіресій нічого не бачив своїми очима, але все бачив своїм пророчим розумом.

Незрячий фіванський провидець вислухав їхні окремі розповіді про події останнього дня.

— Першим гостем у вашому ліжку був Небесний батько, Зевс, — сказав він Алкмені. — І зараз усередині вас відбувається дещо дивовижне.

Він був повністю правий. Переспавши з Зевсом та Амфітріоном у швидкій послідовності, вона завагітніла від кожного з них. В її лоні зароджувалися близнюки, двоє синів — один від Зевса, а інший від Амфітріона. Це явище поліспермії є досить поширеним у таких ссавців, як коти, собаки та свині, але рідко зустрічається в людей. Рідко, але все ж зустрічається. Його називають гетеропатернальною суперфекундацією19.

19 «Хоча цей звук і викликає жах», — як могли б співати Мері Поппінс і сажотрус Берт.

На горі Олімп нічого з цього не залишилося непоміченим Герою. Ніколи ще Цариця небес не була такою розлюченою через одне з захоплень її чоловіка. На її думку, його стосунки з Семелою, Ганімедом, Іо, Каллісто, Данаєю, Ледою та Європою були нічим порівняно з цією жахливою та принизливою зрадою. Можливо, це була та сама зайва зрада, хтива соломинка, яка зламала спину верблюда, можливо, вона відчула, що тут втрутилися справжні почуття Зевса, можливо, вона почувалась особливо приниженою через те, що все це сталося через сон, яким вона поділилася з ним. Тож із якоїсь своєї причини непримиренно мстива Гера спостерігала за тим, як Алкмена наближалася до пологів, і вирішила зробити все можливе, щоб знищити плід такого образливого союзу.

Гера могла покластися — звісно, могла — на те, що саме марнославство її чоловіка дасть їй першу можливість для помсти. Це сталося в ніч перед тим, як Алкмена мала народити, коли Цар богів забагато випив на горі Олімп. Зевс, будучи Зевсом, не зміг втриматися.

— Наступна дитина, народжена домом Персея, правитиме всією Арголідою, — випалив він.

— Ти справді так вважаєш, чоловіче? — швидко сказала Гера.

— Певна річ, що так.

— Присягнися перед усіма.

— Справді?

— Якщо ти так вважаєш, присягнися.

— Гаразд, — сказав Зевс, спантеличений такою серйозністю, але впевнений, що нічого не може піти не так. Адже Алкмена збиралася народити будь-якої миті. — Я проголошую перед усіма вами, — сказав він гучним, чітким голосом, — що наступна дитина, яка народиться в роду Персея, правитиме Арголідою.

Ви пам’ятаєте іншого сина Персея в Мікенах, Стенела? Гера знала, що його дружина Нікіппа також завагітніла, хоча це сталося лише сім місяців тому. Цієї обставини було б достатньо, щоб поставити в глухий кут більшість людей, але Гера не належала до більшості людей. Вона була богинею подружньої вірності, Царицею небес і, більше того, скривдженою дружиною. Поки у неї була на щось воля — а ніхто ще ніколи не мав сильнішої волі — вона знаходила спосіб.

Вона покликала свою доньку Ейлейтію20, богиню пологів, і наказала їй негайно вирушити до Фів, сісти на стілець біля спальні Алкмени, міцно схрестивши ноги, і залишатися в цій позі до подальших вказівок. Така поза богині, у такій безпосередній близькості до вагітної жінки, не дозволить Алкмені приготувати власні ноги для пологів, що, як знала Гера, мусить з часом задушити та вбити дітей, ув’язнених у її лоні. Тим часом вона вирушила до Тиринфа зі зіллям, яке мало змусити Нікіппу передчасно народити її сина від Стенела.

20 Також відома як Ілітія. Я вимовляю її ім’я, мабуть, неправильно, як шепелява людина сказала б «Алісія». Ейлейтію зображували як жінку з факелом, що символізує пекучий біль під час пологів, або із зведеними вгору руками для того, щоб привести дитину до світла. Римляни називали її Люцина або Натіо.

Складна, жорстока й неприємна схема, але водночас розумна й ефективна. Такими могутніми були сили Ейлейтії, що Алкмені, поки вона звивалася від болю, справді не вдавалося розсунути свої ноги. А в Тиринфі Нікіппа успішно народила здорового хлопчика, якого вони зі Стенелом назвали Еврістеєм21.

21 Еврістей означає «широкоплечий», що може свідчити про те, що Нікіппа відчувала сильний біль під час його народження.

Гера з тріумфом повернулася на Олімп.

— Мій дорогий чоловіче, — проспівала вона. — Приготуйся до великого щастя. Народився хлопчик, прямий нащадок Персея, не менше!

Зевс широко всміхнувся.

— Ах, так. Я передчував, що це має незабаром статися.

— Такі чудові новини, — проспівала Гера. — Я така рада за пару. Звісно, Стенел — онук Персея, але й родовід Нікіппи також є взірцевим. Прекрасний родовід. Походить не тільки від Пелопа, а й від...

— Почекай, почекай, почекай... Нікіппа? Стенел? Яке в біса вони мають до цього відношення?

— Як? Хіба я не сказала? — Гера мала здивований вигляд. — Це Нікіппа та Стенел подарували світу сина.

— А-але...

— Чи були колись такі чудові новини? І тепер, як ти присягнувся, цей хлопчик — його назвали Еврістей — син Стенела й онук Персея виросте й буде правити Арголідою.

— Але...

— Як ти й присягнувся, — повторила Гера найсолодшим тоном. — На очах у всіх. І я знаю, що ти подбаєш про те, щоб із цим хлопчиком ніколи не сталося нічого поганого. Бо твоє слово — закон, і могутній Космос скрикне, і Олімп трісне, а боги впадуть, якщо ти будеш настільки дурним, щоб піти проти свого власного слова.

— Я... я...

— Твій рот розкритий, любий, і з твоєї бороди просто на коліна тече цівка слини. Це зовсім непривабливо. Хочеш, щоб Ганімед приніс тобі серветку?

Зевса майстерно переграли. Гера знала, і він знав, що буде змушений виконати свою клятву і дозволити цьому зовсім неочікуваному онуку Персея, цьому Еврістею, правити всією Арголідою — об’єднаними землями Мікен, Коринфа, Аркадії та Аргоса. Усі плани, які Зевс плекав для свого сина від Алкмени, тепер перетворилися на ніщо. Нещасний хлопчик народиться мертвим, а Гера виграє. Ніякі ворогуючі чоловік і дружина ніколи не дозволять перемогти своїй другій половинці в битві характерів, якщо вони можуть хоч якось на це вплинути, але Зевс не міг вигадати, що йому робити далі. Він сидів на своєму троні й похмуро розмірковував.

На щастя для Зевса та для історії людства, Алкмена була не тільки красивою зовнішньо, а й мала добре серце. Хороші люди приваблюють відданих і люблячих друзів, і ніхто не був більш відданим і люблячим, ніж дві жінки, які їй прислуговували, Галантіда та Хісторіда. Сім днів і сім ночей вони спостерігали, як їхня бідолашна подруга й цариця корчилася від болю, що спричиняв зростаючий тягар усередині неї. Нарешті Хісторіда, яка була донькою Тіресія і володіла гнучким розумом, вигадала план.

За дверима покоїв цариці нерухомо, мов та статуя, сиділа Ейлейтія, міцно схрестивши свої ноги та розмірковуючи, скільки має пройти часу, перш ніж вона зможе впевнено припустити, що дитина всередині Алкмени померла, і вона зможе нарешті встати й дозволити кровообігу повернутися до її стегон.

Раптом зі спальні почувся гучний крик. Чи може це бути та новина, на яку вона чекала? Двері до кімнати Алкмени розчинились, і звідти вибігла Галантіда; вона плескала в долоні й кричала, але не від розпачу, а від радості.

— Поширюйте новини, поширюйте новини! — вигукнула вона. — Наша цариця народила! О, який це щасливий, щасливий день!

Приголомшена Ейлейтія підскочила.

— Цього не може бути! — вигукнула вона. — Покажи мені!

Надто пізно вона зрозуміла, що її обманом змусили встати й розвести ноги. Крізь відчинені двері вона побачила Алкмену, яка за допомогою Хісторіди розсунула свої ноги й тужилася. Спершу один, а потім другий хлопчик з’явилися на світ і наповнили покої здоровим галасом. Щільно загорнувшись у свій плащ, Ейлейтія втекла з місця події. Вона добре знала, яким великим буде гнів Гери.

Коли Гера дізналася про те, що сталось, її справді охопила неймовірна лють. Жорстоким помахом своєї руки вона перетворила нахабну інтриганку Галантіду на ласку22.

22 Хісторіда якимось чином уникла її гніву. Можливо, їй вистачило розуму, щоб сховатися.

Вона ще ніколи не почувалася такою обдуреною та приниженою. І в цю мить вона заприсяглась у вічній ворожнечі до сина Алкмени від Зевса.

Але який із близнюків був від Зевса, а який — від Амфітріона? Вони обидва були гарними немовлятами: енергійними, сильними і — як і слід було очікувати — через вісім днів затримки пологів — здоровенними. Люблячі батьки назвали першого близнюка з утроби матері Алкідом на честь його діда Алкея, сина Персея, іншого вони назвали Іфіклом23. Вони не могли визначити на око, хто з них був сином смертного, а хто — сином бога.