Стивен Фрай – Герої (страница 11)

23 «Іфі-» означає «сильний» або «могутній» (напр., Іфігенія, «сильнонароджена»), а «-клес» (повне закінчення імені в оригіналі) означає «гордість» або «слава». Також «іфі» є єгипетською одиницею виміру сухих речовин, знайомою грекам, яка приблизно відповідає 1-1,5 галона (4,5-6,75 літра). Можливо, його навіть охрестили «славною півпінтою».

Але вже доволі скоро вони дізнаються, хто з них був сином Зевса.

Змії в колисці

Вілла, яку цар Креонт передав для користування Амфітріону й Алкмені під час їхнього проживання у Фівах, тихо стояла в місячному світлі. Лише найбільш уважний вартовий із найкращим чуттям зміг би помітити, як висока трава по зовнішньому периметру злегка розступилася, поки дві бірюзові змії повзли газоном у напрямку тераси.

Гера не хотіла втрачати час, аби помститися зухвалому смертному немовляті, яке наважилося вчинити проти неї злочин, дозволивши собі народитися. Не замислюючись над тим, хто з близнюків був підлим нащадком її чоловіка, вона відправила на віллу двох отруйних змій, які мали вбити їх обох.

Стурбована ласка безсило спостерігала за тим, як вони ковзали терасою до кімнати зі сплячими немовлятами. Галантіда нічого не могла зробити, окрім як молитися й сподіватися на краще.

Наступного ранку Амфітріон і Алкмена прокинулися від істеричних криків Хісторіди.

— О, вставайте, вставайте! — спонукала вона їх, стягуючи ковдри з їхнього ліжка.

Стривожені, вони пішли слідом за верескливою дівчиною до кімнати близнюків, де перед ними постало неймовірне видовище. Двоє немовлят лежали у своїх колисках. Обличчя одного було перекошене від страху і червоне від крику.

Друге немовля лежало на спині, бовтаючи ногами в повітрі. У кожному маленькому кулачку малюк стискав задушену гадюку. Він глянув на своїх батьків, коли вони подивилися вниз, і помахав їм мертвими зміями, наче це були іграшки, булькаючи від задоволення24.

24 Було б приємно думати, що це були гримучі змії та що цей дивовижний випадок започаткував звичай дарувати новонародженим брязкальця, щоб вони ними махали, але, на жаль, немає ніяких доказів того, що цей вид змій колись існував за межами Америки.

— Що ж, — сказав Амфітріон, переводячи погляд із одного малюка на іншого. — Думаю, тепер ми можемо з упевненістю сказати, хто з них є сином Зевса.

— Алкід.

— Саме він.

— Це все справа рук Гери, — сказала Алкмена, взявши на руки Іфікла і заспокоюючи його перелякані ридання. — Вона послала цих змій. Вона не зупиниться ні перед чим, аби знищити моїх синів.

— Це несправедливо стосовно Іфікла, — розлютивсь Амфітріон, узявши за підборіддя свого справжнього сина. — Ми маємо ще раз порадитися з Тіресієм.

Того вечора вони вирушили до нього за порадою. Поки їх не було вдома, бог Гермес безшумно прокрався в дитячу кімнату, взяв Алкіда з його колиски, полетів із ним на Олімп і віддав його Афіні, яка вже чекала там.

Два боги прокрались у кімнату, де спала Гера. Афіна обережно опустила малюка Алкіда на її груди. Він одразу почав смоктати. Але він смоктав її цицьку з такою силою, що Гера прокинулася з криком болю. Вона подивилася вниз, відірвала Алкіда від свого соска і з огидою відкинула його від себе. Молоко розбризкалося з її соска по нічному небу великою аркою, і ці краплі перетворилися на зірки. Зірки, які з того часу стали відомі як Чумацький шлях25.

25 Звучить по-дурному, але це правда. Чумацький шлях (він же Молочний шлях) — це галактика, а слово «галактика» походить від давньогрецького слова γάλα («гала»), що означає «молоко». Від нього походять слово «галактичний» і, можливо, молочний шоколад Galaxy.

Гермес спритно зловив маля, коли Гера відкинула його вбік, і тепер він мчав назад до Фів, щоб повернути Алкіда в його колиску, перш ніж хтось помітив, що він кудись зникав.

Уся ця невдала афера була ідеєю Зевса. Він хотів, щоб його син Алкід випив молока Гери, яке зробило б його безсмертним. Його улюблені син і донька, Гермес та Афіна, зробили для цього все можливе, але Алкід проковтнув трохи більше за ковток, і ніхто з них не бажав повторювати цей трюк.

Тим часом у храмі Тіресія Алкмена та Амфітріон прислухалися до поради провидця.

— Я бачив, що Алкід буде робити дивовижні речі, — казав він їм. — Убивати жахливих монстрів. Скидати тиранів і засновувати великі династії. Він досягне такої слави, якої ще не знав жоден смертний. Інші боги допомагатимуть йому, але Гера переслідуватиме його без жалю все його життя.

— І ми нічого не можемо зробити, щоб її задобрити? — запитала Алкмена.

Тіресій на мить замислився.

— Що ж, є одна річ. Можливо, ви б могли змінити ім’я дитини.

— Змінити йому ім’я? — спитав Амфітріон. — Як це допоможе?

— Ви, наприклад, можете назвати його «слава Гери». Чи «гордість Гери».

Так і було вирішено. Відтепер Алкіда усі називатимуть Гераклом26.

26 Хоча для римлян і для багатьох із нас у повсякденному мовленні він ще нещодавно був Геркулесом, у наші дні стало заведено називати його Гераклом.

Юність та виховання героя

Юний Геракл ріс разом зі своїм зведеним братом-близнюком Іфіклом. Амфітріон і Алкмена виховували їх як рівних, але швидкість, із якою Геракл ріс і набирав вагу та мускулатуру, дуже рано розлучила двох хлопчиків у свідомості всіх, хто був із ними знайомий.

Близнюки здобули звичайну для тогочасних дітей царського роду освіту. Водіння колісниці, метання списа та диска, стрибків у довжину та бігу їх навчав Амфітріон. Евріт, цар Ехалії, він же найвідоміший лучник Греції та онук самого бога-лучника Аполлона, навчав юного Геракла правильно натягувати лук і швидко й влучно стріляти з нього стрілами. Коли йому виповнилося десять років, Геракл уже набув репутацію безстрашного бігуна, стрибуна, вершника, погонича, метальника та лучника. Проте люди відзначали, що, незважаючи на привітний і доброзичливий характер хлопця, він також мав запальний і лютий норов. Коли його очі застилав червоний туман гніву, він не слухався нікого, окрім батька.

Крім набуття фізичних здібностей, найперше значення в освіті знатних молодих греків мали риторика, математика та музика, тож серед найкращих сімей було предметом справжньої гордості знайти своїм дітям найкращих учителів. Брат Орфея Лін, який і сам був прекрасним музикантом, навчав Геракла та Іфікла, як настроювати ліру та грати на ній, як складати музику та співати пісні, як вистукувати точні ритми та як танцювати. Проте жодне з цих витончених мистецтв не давалося легко молодому Гераклу, який ненавидів те, яким дурним, незграбним і неграційним він почувався, коли намагався співати в тон або рухатися в такт. Тож настав день, коли Лін, розлючений відмовою Геракла виконувати його вказівки, підняв палицю й ударив нею по спині хлопчика. У голові Геракла спалахнула буря: з диким ревом він схопив палицю й рвонув її на себе, поставивши обличчя Ліна прямо перед своїм. Він різко кивнув, тріснувши в лоб свого вихователя, а потім підняв його й жбурнув через кімнату. Лін упав на підлогу й миттєво помер; кістки його рук, ніг та спини були повністю розтрощені.

Скандал виявився надто гучним, аби його можна було зам’яти, але зрештою Геракла пробачили. Іфікл теж був тоді у шкільній кімнаті й розповідав усім, хто хотів слухати, що його брата сильно спровокували. Після цього випадку за музичне навчання хлопців взявся Евмолп, син Автоліка. У той же час Кастор, який був близнюком Полідевка і, як і Геракл, плодом божественної гетеропатернальної суперфекундації, запропонував завершити навчання юнака поводження зі зброєю та усіх чоловічих мистецтв.

Убивство Ліна виявило, що Геракл мав дуже запальний темперамент, що в наступні роки завдасть багато страждань йому та багатьом жертвам його спалахів гніву. Решта його навчання виявила... Як це сказати по-доброму?.. Вона виявила, що хоча природа й доля27 наділили Геракла багатьма чудовими якостями, розум і мудрість, майстерність і хитрість не були першими серед них. Він був, як можна сказати сьогодні, далеко не найяскравішим пікселем на екрані. Він не був дурним, ні в якому разі він не був безмозким дурнем, але його справжня сила полягала в... його справжній силі.

27 Або, як би називали природу та долю греки, фізис і мойра.

Проте можна сказати з упевненістю та захопленням, що на той час, коли він став підлітком, Геракл був найвищим, найширшим, найсильнішим і найшвидшим юнаком у світі. Ті боги, які захищали його, тепер виступили зі знаками своєї прихильності, щоб спорядити його до життя, сповненого битвами, випробуваннями та витривалістю. Афіна подарувала йому мантію, Посейдон дав йому чудових коней, Гермес — меч, Аполлон — лук і стріли, а Гефест — найбільш дивовижний нагрудник зі щирого золота.

Зростаюча репутація парубка була зміцнена вбивством лютого лева на горі Кітерон, коли йому було тільки вісімнадцять років28. Протягом сорока дев’яти днів він вистежував цю жахливу істоту, тоді як щоночі цар Феспії, вдячний Феспій29, чиє царство найбільше страждало від цього страшного лиха, винагороджував Геракла за його героїчні зусилля, відправляючи йому щоночі одну зі своїх п’ятдесяти дочок.

28 Назва окремої гори та гірського масиву, до якого вона входить. Ця гора була священною для Діоніса, саме тут цар Пентей був розтерзаний на шматки своєю матір’ю та тітками, а Актеон — своїми собаками. Кітерон відіграє важливу роль, як ми побачимо згодом, у житті та трагічній долі Едипа.