Стивен Фрай – Герої (страница 7)

— Відпусти мій язик!

Острів горгон

Персей усміхнувся сам собі, поки пристібав до пояса косу та брав до рук щит. Він добре сховав зуб і очне яблуко. Сірі сестри будуть днями їх шукати. Він був упевнений, що вони й не подумають зупинити пошуки, щоб викликати якогось птаха чи морську істоту, які зможуть попередити їхніх сестер про його наближення. Навіть якщо вони і здогадаються це зробити, у нього є ця чудова зброя. Проте цей щит, егіда... Чому Афіна так наголошувала на тому, що його поверхня має завжди бути відполірована до блиску?

Він піднявся над поверхнею моря і рушив у бік узбережжя Лівії.

Місячна колісниця Селени вже була високо в небі, коли Персей летів над морем у пошуках домівки горгон. Він досить швидко натрапив на неї. Проте це було більше схоже на ряд скелястих виступів, ніж на острів; їх пов­ністю оповив туман. Він спустився досить низько, щоб обійти туман. Сюди проникали вбогі промені місячного світла. Коли він ширяв над островом, він зрозумів, що те, що він вважав за скельні утворення, насправді було реалістичними статуями: тюленів, морських птахів і... людей. Деякі з них зображували жінок та дітей. Як дивно бачити сад скульптур у такому віддаленому й похмурому місці.

Тепер він помітив горгон. Усі троє лежали колом і міцно спали, їхні руки сплелися в ніжних сестринських обіймах. Це мало не зовсім такий вигляд, як розповідала йому мати. Усі троє мали ікла замість зубів і бронзові кігті, як вона й сказала, але тільки в однієї з них замість волосся особливо дивної краси були живі змії, які звивалися. Це має бути Медуза. Вона була меншою за інших. У місячному світлі її обличчя здавалося гладеньким. Тоді як двоє інших горгон мали лускату шкіру, що звисала мішечками. Поки вона спала, очі Медузи були заплющені, й Персей не міг втриматися, щоб не подивитись на її закриті повіки, знаючи, що їм достатньо відкритися лише на одну секунду, щоб його життя закінчилося. Один єдиний погляд і...

О, який же він дурень! Статуї, що стояли навколо, не були мистецтвом, вони не були роботами якогось талановитого скульптора, це були скам’янілі фігури тих, хто зустрівся з поглядом Медузи.

Сандалі безшумно били крилами повітря, поки він ширяв над островом. Він оголив вигнутий клинок арпи й поставив перед собою щит. Що йому робити далі? Раптом він зрозумів, чому Афіна доручила йому підтримувати його відполірований стан. Щоб він міг дивитися не прямо у вічі Медузи, адже її відображення... це була зовсім інша річ.

Він простягнув щит перед собою і нахилив його так, що міг бачити сплячих сестер, які досить чітко відбивалися на поверхні блискучої бронзи.

Будь-хто, хто хоч раз пробував вищипати непокірну брову в дзеркалі у ванній кімнаті, знає, як важко з точністю виконати таке делікатне завдання у зворотному світі відображень, не щипнувши себе. Ліворуч — це праворуч, а праворуч — це ліворуч, близько — це далеко, а далеко — це близько. Персей налаштував дзеркало так, щоб він міг бачити, як він розмахує врізнобіч своєю косою.

Але там нічого не було видно! Як дзеркало могло не працювати?

Звісно! Проклинаючи себе за свою повільну роботу мозку, він зняв шапку Аїда й засунув її в торбину.

Це було нелегке завдання. З важким серпом в одній руці та з іще важчим щитом ув іншій, поки одна половина мозку думає про небезпеку розбудити горгон, а інша — про те, щоб його сандалі залишалися на потрібній висоті, він уже спітнів і важко дихав, коли заховав шапку і був готовий зосередитися на відпрацюванні своїх рухів. Тепер його було чітко видно в щиті, тож він навчився правильно розмахувати арпою у дзеркальному відображенні.

Сам того не помічаючи, він опустився трохи нижче. Звук леза розбудив гадюк на голові Медузи, і вони почали плюватися та підстрибувати. Змінивши кут щита, Персей побачив, що вони дивляться прямо на нього і голосно шиплять. Будь-якої миті Медуза прокинеться — і, можливо, її безсмертні сестри також. Він наблизився до сплячої Медузи зі зброєю напоготові. У щиті він побачив, як вона ворухнулась, а її повіки сіпнулися.

Вона розплющила очі.

Він не знав, чого очікувати, можливо, потворності й жаху, але точно не краси. Але очі Медузи, попри весь їхній блиск і лють, володіли такою привабливістю, що спонукала його відвернутися від зображення у щиті й глибоко зазирнути в них по-справжньому. Він придушив це почуття і підняв свою зброю вище.

Медуза дивилася в щит. Вона підвела свою голову, щоб подивитися просто на Персея, що дозволило йому чітко побачити її горло. Арпа пронеслася крізь повітря, і він відчув, як гостре лезо розрізало її шию. Він кинувся вниз, щоб схопити голову і заштовхати її до своєї торбини, перш ніж помираючі змії встигли б устромити в нього свої ікла.

Він спробував злетіти й рушити геть, але щось смикало його за щиколотки. Інші горгони, Стено та Евріала, прокинулись і з криками тягнули його вниз. Доклавши всіх своїх зусиль, він знову і знову дриґав ногами, подумки наказуючи сандаліям піднятися вгору. Вереск розлючених сестер усе ще дзвенів у його вухах, поки він летів крізь стелю туману до прозорого повітря, освітленого місяцем, не озираючись.

Можливо, йому варто було озирнутися. Тоді перед його очима постало б неймовірне видовище. З того самого дня, коли Посейдон зґвалтував її в храмі Афіни, Медуза носила у своєму лоні близнюків від цього союзу. Коли тіло звільнилося від її голови, вони нарешті знайшли спосіб, як їм народитися. Першим із цієї жахливої рани вийшов молодик, який тримав у руках зброю з блискучого золота. Він носив ім’я Хрісаор, що означає «Золотий меч».

Далі з розкритого горла мертвої Медузи з’явилась інша постать. Відтоді, як неймовірна Афродіта виникла з пінистого сімені та крові з відрізаних яєчок Урана, нічого настільки надзвичайно прекрасного не народжувалося з чогось настільки жахливо мерзенного. Близнюком Хрісаора виявився білий крилатий кінь, що наче сяяв зсередини. Він підкорив повітря й злетів у небо, залишивши позаду свого брата і двох верескливих сестер.

Кінь отримав ім’я Пегас.

Андромеда і Кассіопея

— Я зробив це! Я зробив це! Я зробив це! — гукнув Персей до місяця. Справді, він це зробив. З головою Медузи, надійно схованою в торбині, до якої він одразу втратив інтерес, хлопець полетів далі в стані п’янкого збудження. Він справді був настільки схвильований, настільки захоплений своїм досягненням, що повернув не в той бік. Замість того щоб повернути ліворуч, він повернув праворуч і незабаром виявив, що летить уздовж незнайомої йому берегової лінії.

Він летів кілометр за кілометром, не відчуваючи втоми, проте був дедалі більше спантеличений незнайомим берегом. І раптом, у перших променях світанку, перед його очима постало неймовірне видовище. Красива дівчина, оголена і прикута до скелі.

Він підлетів до неї.

— Що ти тут робиш?

— А на що це тобі схоже? І я буду вдячна, якщо ти будеш тримати очі на рівні мого обличчя, якщо ти не заперечуєш.

— Вибач... Я не міг не задати цього запитання... Чи можу я якось тобі допомогти? Мене звати Персей.

— Андромеда, приємно познайомитись. Як ти тримаєшся в повітрі?

— Це довга історія, давай перейдемо до більш важливої справи: чому ти прикута до цієї скелі?

— Гаразд... — Андромеда зітхнула. — Це все моя мати. Це теж довга історія, але мені все одно тут більше нічого робити, тож я можу її розповісти. Мої батьки Кефей і Кассіопея є царем і царицею.

— А де саме ми перебуваємо?

— В Ефіопії, а де ще, на твою думку, ми можемо бути?

— Пробач, продовжуй...

— Тож у всьому винна мати. Одного разу вона вголос сказала, що я прекрасніша за всіх нереїд та океанід на світі11.

11 Дві основні (і численні) родини морських німф, океаніди та нереїди, були відповідно доньками та онуками морських титанів Океана і Тетії. Таким чином вони були двоюрідними сестрами Посейдона.

— Що ж, це правда, — сказав Персей.

— Тихше. Посейдон почув це вихваляння і був ним настільки розлючений, що послав до нас жахливого морського дракона на ім’я Кит, який мав спустошувати узбережжя12. Жодне судно не могло підійти до берега, і люди почали голодувати. Розумієш, ми живемо за рахунок торгівлі. Батьки порадилися з жерцями та жрицями, і ті сказали їм, що єдиний спосіб задобрити бога та відкликати Кита — це прикувати мене голою до скель. Кит зжере мене, але королівство буде врятовано. О ні — ось і він — дивися, дивися!

12 Не плутати з Кето, матір’ю двох безсмертних горгон. Хоча ця морська богиня справді дає своє ім’я всім таким морським чудовиськам, а через них і нашим «китоподібним».

Персей озирнувся й побачив великого морського звіра, що вигинався крізь хвиль у їхньому напрямку. Не замислюючись, він пірнув у воду, щоб битися з ним.

Андромеда спостерігала за цим із почуттям захоплення та полегшення, яке повільно змінилося відчаєм, коли протягом кількох хвилин Персей так і не виринув із води. Вона не могла знати, що йому належить рекорд Серіфосу з затримки дихання під водою. Вона також не могла знати, що він володіє настільки гострим лезом, яке може розрізати навіть тверду й ороговілу луску Кита. Вона вигукнула з полегшенням, коли радісне й тріумфальне обличчя Персея нарешті визирнуло з хвиль в оточенні киплячого місива з жиру та крові. Він сором’язливо помахав Андромеді рукою, перш ніж знову підлетіти до неї.