Стивен Фрай – Герої (страница 64)

— Взагалі я можу придумати дещо, що він міг би зробити для нас, якщо він — вибачте, вас звати Тесей, так? Яке незвичайне ім’я — якщо Тесей це розгляне... — Вона нахилилася й прошепотіла щось Егею на вухо. Цар радісно кивнув.

— Так, так. Наша цариця, як завжди, мудра. Шукаєте пригод, юначе? Хотіли б допомогти Афінам?

Тесей нетерпляче кивнув.

— Селяни, що живуть поблизу Марафону, скаржилися на якогось жахливого бика, що лютує на рівнині. Жахливий бик, кажуть, що він із Криту. Це робить торгові та громадянські збори в регіоні майже неможливими. Якщо те, що говорять про вас і ту свиню в Кромміоні, правда... Чи не бажаєте ви?..

— Більше ні слова, володарю, — сказав Тесей. Із найбільш шанобливим поклоном він вирушив назустріч своїй новій місії.

— Яка гарна ідея, Медеє, люба, — мовив Егей. — Мені не сподобався вигляд цього молодого чоловіка. І така популярність небезпечна. Ти чула, як натовп аплодував йому?

— Це небезпечний юнак, жодних сумнівів.

— Що ж, ми бачили його востаннє. Той бик дихає вогнем зі своїх ніздрів. Його неможливо приборкати. Я в цьому впевнений.

— А ось я не дуже впевнена, — сказала Медея. — Я розведу вогонь і зазирну в полум’я. Щось є в цьому парубку...

Марафонський бик

Звістка про те, що Егей послав Тесея вбити бика біля Марафону, сколихнула Аттику. Бо раніше правитель уже посилав юнака в таку саму місію, що мала жахливі наслідки. Він прийняв принца Андрогея, сина критського царя Міноса, як свого гостя й через дурість послав його з тим самим дорученням — позбавити Афіни жахливого бика, який спустошує сільську місцевість. Бик миттєво вбив Андрогея, і в покарання за такий кричущий гріх проти законів гостинності Мінос вдерся до Аттики та погрожував зрівняти місто з землею, якщо не... Що ж, ми скоро до цього дійдемо. Наразі всі задавалися питанням, як Егей міг знову припуститися такої самої згубної помилки, адже це був той самий згубний бик.

Ми вперше зіткнулися з цим надзвичайно великим звіром, коли він іще був відомий як Критський бик, той самий, якого Гераклу наказали схопити для його Сьомого подвигу243. Як ви можете пам’ятати, після того як він відпустив його, бик утік із Мікен і зрештою опинивсь у Марафоні, де відтоді тероризував місцевих жителів.

243 Див. історію Геракла. Але не надто замислюйтесь про часові рамки та відносний вік Тесея та Геракла, інакше ми всі збожеволіємо.

Тесей вирушив до Марафону і ще раз продемонстрував відмінність між своїм героїзмом і героїзмом Геракла, який, якщо ви пам’ятаєте, сів на землю і дозволив бику напасти на нього, а тоді схопив його за роги та використав чисту фізичну силу, щоб підкорити його. Тесей підійшов до проблеми по-своєму. Він деякий час спостерігав за биком. Він не побачив полум’я, що б’є з його ніздрів, але побачив величезну силу та жахливу первісну дикість у його лютому пирханні, ревінні та битті ратицею об землю. Спустошена сільська місцевість, забита худоба та зрівняні з землею будинки — усе це казало йому про величезну силу тварини та її вбивчий інстинкт.

— Але насправді він не страшніший за Керкіона, якого я повалив на землю і кинув на скелі, — сказав він собі.

Тож вирішивши застосовувати те саме витончене мистец­тво повернення сили супротивника проти нього самого, Тесей виснажив бика. Тесей був занадто гнучким, спритним і швидким для цього звіра. Кожного разу, коли бик налітав на нього, Тесей підстрибував угору, і здивована тварина мчала крізь порожній простір під ним244.

244 Тут Тесей винайшов мистецтво стрибків через бика. Це може звучати смішно, але було знайдено багато археологічних доказів, які свідчать про існування такої суміші спорту та розваг. Це мистецтво можна вважати попередником сучасної кориди. Обидві форми бою биків покладаються на спритність і правильний розрахунок часу та мають на меті втомити бика, а не вступати з ним у прямий бій. Дорогий, чесний Геракл мав зовсім інший підхід.

— Ти не дихаєш вогнем, — сказав Тесей, перестрибуючи через нього вдесяте, — але у тебе гаряче дихання.

Нарешті великий звір виявився надто втомленим, щоб чинити подальший опір. Тесей запряг його і зорав ним Марафонську рівнину245. Це продемонструвало його майстерність у приборканні звіра й показало радісним селянам, що відтепер вони можуть безпечно вирощувати врожай і обробляти свою землю.

245 На тій самій Марафонській рівнині 490 року до Р. Х. солдати Афін здобули гучну перемогу над мідійцями та персами. Кажуть, що грецький воїн Фідіппід пробіг приблизно 40 кіломет­рів від Марафону до Афін, аби повідомити новину про перемогу. Він вигукнув слово Νενικήκαμεν! («Ненікікамен!»), тобто «Ми перемогли!», а тоді впав і помер від виснаження через те, що пробіг перший в історії «марафон».

Тесей із тріумфом повернувся до Афін разом із биком, якого він приніс у жертву Аполлону на агорі.

Цариця отрут

План Егея не міг призвести до ще більш вражаючих протилежних результатів. Він не тільки не позбувся цієї загрози своєму миру та безпеці, а й підняв Тесея до ще більших висот популярності та визнання. Усі Афіни були в захваті від процесії, коли Тесей вів вулицями міста великого бика, колись такого лютого, а тепер спокійного й слухняного, наче кастрований віл, і приніс шляхетну й скромну жертву Аполлону. Народ іще ніколи не бачив такого героя. Егей мав улаш­тувати бенкет на його честь, і коли він похмуро одягався для цієї події, Медея увійшла до його кімнати.

— Цей молодик не віщує нам нічого, окрім лиха, мій чоловіче.

— Я знаю про це.

— Ось подивися на це... — Медея показала йому маленький кришталевий флакон. — Тут є трошки вовкобою...

— Його ще називають царицею отрут, чи не так?

— У нього є багато назв, — холодно сказала Медея. — Блакитна ракета, диявольський шолом, леопардовий вогонь, аконіт246. Достатньо знати, що він убиває. Я кидаю вміст флакона у чашу принца-папуги, і все! Ми позбулися проблеми. Буде здаватися, наче в нього стався припадок, буря в голові, так усім і скажемо. Скажемо, що Аїд сильно жадав, аби така велика душа прийшла до Підземного світу, тож він послав Танатоса, Володаря смерті, щоб провести Тесея до його вічного спочинку в раю.

246 Ця трава з’явилась у тому місці, де слина Кербера впала на землю, коли Геракл брав його з собою у Верхній світ.

— Моя ж ти розумниця, — сказав Егей, полоскотавши її підборіддя.

— Ніколи більше так не роби.

— Так, Медеє, люба.

Він не бачив, як Медея підсипала отруту до чаші Тесея за столом, але вона дала знак, який підтверджував, що їй удалося це зробити. Ні, вона не зайшла настільки далеко, щоб постукати пальцем по носі й підморгнути, але повільний і багатозначний кивок, яким вона нагородила Егея, запевнив його, що все готово.

— А тепер, мій народе, — сказав Егей, підводячись із кубком у руці. — Я пропоную тост за нашого гостя, цього принца з Тройзена, цього вбивцю бандитів і приборкувача биків, нашого нового друга й захисника. Випиймо за здоров’я лорда Тесея, бо тепер я так його називаю.

Залою пробіг захоплений схвальний шепіт, поки гості випивали за Тесея, який сидів і скромно кивав на усі боки на знак вдячності.

— А тепер наш гість має відповісти, — проголосила Медея.

— Що ж, гаразд... — Тесей підвівся на ноги, нервово тримаючи свій келих. — Я не дуже балакуча людина. Я знаю, що тут, в Афінах, високо цінують ораторське мистецтво, і я сподіваюся, що колись навчуся цього. Здебільшого я дозволяв своєму мечу говорити за себе... — він трохи розкрив свій плащ і поклав руку на руків’я свого меча. Залою прокотилася доброзичлива й захоплена хвиля сміху. — Але я п’ю за...

— Ні!

На подив усіх присутніх, цар Егей раптово нахилився вперед і різко вибив чашу з рук Тесея.

— Цей меч, — сказав він, вказуючи на бік Тесея. — Я закопав цей самий меч у землю, щоб його знайшов мій син.

— А ще ці гнилі старі сандалії, — зі сміхом додав Тесей, стягуючи одну з них зі своєї ноги. — Як же я проклинав їх, коли був у дорозі.

Батько і син впали в обійми один одного. Минула мить, перш ніж Егей згадав про Медею.

— А що стосується тебе, чарівнице, відьмо і...

Але вона вже зникла. Вона покинула Афіни, щоб ніколи не повернутися. Дехто присягався, що бачив, як вона летить через небо у колісниці, запряженій драконами, а поруч із нею — її син Медей247.

247 Подібно до того, як син Персея Перс дав нам Персію та персів, так Медей дав нам мідійців. Мідійці та перси, у свою чергу, намагалися кілька разів помститися місту Тесея Афінам через багато-багато поколінь, коли вони розпочали вторгнення під проводом Дарія Великого, а потім під проводом Ксеркса. Як зау­важила Дороті Паркер, мідієць для одного є персом для іншого. Щодо Медеї, то про неї потім мало згадували, а шкода. Існувала легенда, згідно з якою вона в загробному житті вийшла заміж за Ахілла на Асфоделевих луках.

Розповідь про данину

Наступним вчинком Егея було оголошення про те, що одного дня він незабаром зречеться свого престолу на користь Тесея, і жителі Афін сприйняли цю новину з великою радістю. Егей не був непопулярним, але всі погоджувалися з тим, що він був слабким правителем. Проте п’ятдесят сильних і розлючених чоловіків заперечували право Тесея на трон — Паллантиди, п’ятдесят синів мертвого брата Егея Палланта. Вони оголосили відкриту війну своєму небажаному двоюрідному братові. У світі грецької міфології вважається аксіомою те, що герой ніколи не знає спокою, тож Тесей із витонченістю та здоровою жвавістю мав тепер вести війну проти п’ятдесяти кузенів.