Стивен Фрай – Герої (страница 60)
— То йому це вдалося?
— Що ж, Тесею, тут неможливо не захоплюватися хитрістю твого діда. Він зрозумів це пророцтво. Він чудово його зрозумів. «Опукла горловина бурдюка» означала, наскільки він зміг витлумачити, Егеєве... чоловіче достоїнство, скажімо так. Отже, пророцтво говорило Егею: «Не... ем... злучатися з жінкою, поки не повернешся до Афін».
— Злучатися? Це щось новеньке.
— Тихіше. Тоді Піттей подумав, що для мене, його доньки, було б чудово народити дитину від царя такого великого міста, як Афіни. Це б дозволило малюкові — тобі, як виявилося, — стати царем об’єднаних Афін і Тройзена. Тож дід удав, ніби думає, що пророцтво означає, що Егей мусить утримуватися від вина, доки не повернеться додому в Афіни. Тоді він покликав мене й наказав показати Егею палац і сади. Одне привело до іншого... Ми опинилися в моїй спальні й...
— ...так я був зачатий, — сказав приголомшений Тесей.
— Так, але є ще дещо, — мовила Етра, що стала багряною від збентеження. Вона завжди знала, що цей день настане, і багато разів репетирувала, як вона розповідає Тесею історію його народження, але тепер, коли цей день нарешті настав, потрібні слова, здавалося, застрягли в її горлі.
— Ще дещо?
— Тієї ночі, після того, як Егей, твій батько, він... він...
— ...послабив свій опуклий бурдюк?
— Так, це. Він повернувся на інший бік і заснув. Однак я не могла заснути. Я пішла до джерела, що розташоване внизу й присвячене Посейдону, щоб очиститись і подумати. Мій батько відправив мене переспати з незнайомцем, бо хотів пограти у велику політику. Я була розлючена, але, на свій подив, відчула, що Егей мені подобається. Він був добрим, мужнім і... пристрасним.
— Мамо, будь ласка...
— Але коли я вмилась у водах джерела, як ти думаєш, хто вийшов із його ставка?
— Хто?
— Бог Посейдон.
— Що?
— І він... він теж узяв мене.
— Він... він... він?..
— Це не смішно, Тесею...
— А я і не сміюся, мамо. Повір мені, я не сміюсь. Я просто намагаюся зрозуміти. Тільки не кажи мені, що Посейдон теж послабив свій опуклий бурдюк?
— Присягаюся тобі, це все правда. Тієї самої ночі, коли я переспала з Егеєм, Посейдон теж мене звабив.
— То хто з них мій батько?
— Обидва, я цілком у цьому впевнена. Я повернулась у спальню до Егея, і коли він прокинувся вранці, він обійняв мене й вибачився. Розумієш, він був одружений, тому навряд чи міг узяти мене з собою до Афін. Ми вийшли зі спальні, перш ніж хтось іще в палаці встиг прокинутись, і він привів мене сюди. Він закопав свій меч і свої сандалі ось тут, а тоді перекинув камінь на це місце. І сказав: «Якщо наш союз минулої ночі принесе плоди, й у тебе народиться хлопчик, дозволь йому зрушити цей камінь, коли він стане достатньо дорослим, і скажи йому, хто він такий. Тоді він зможе прибути до Афін і заявити про своє право на трон».
Як ви можете легко собі уявити, Тесей був приголомшений цією новиною. Грайливість його матері протягом багатьох років переконали його в тому, що ідея про те, що його таємничий батько міг виявитися царем або богом, була нічим іншим, як дитячою фантазією.
— Тож дідусь знав: пророцтво означало, що Егей, мій батько, зачне сина наступного разу... коли у нього буде секс? І він вирішив, що ти маєш стати матір’ю?
— Все так.
— Але пророцтво говорило, що Егей не мусить послаблювати свій опуклий бурдюк — звідки ці оракули беруть свої метафори? — до того, як він повернеться до Афін, інакше він помре з горя.
— Ну, так...
— Але він таки послабив його, перш ніж дістатись Афін. То він вже помер від горя?
— Що ж, ні, не помер, — сказала Етра.
— Оракули!
Вони розмовляли й розмовляли, поки не зійшла вечірня зоря. Мати й син ішли додому, Тесей махав мечем по високій траві. Коли вони прибули до палацу, Етра влаштувала їм негайну аудієнцію у царя Піттея.
— Отже, мій хлопчику. Тепер ти знаєш свою історію. Син Тройзена і син Афін. Лише подумай, що це означатиме для Пелопоннесу! Ми зможемо об’єднати наші флоти і керувати всією Аттикою. Коринф буде розлючений. І Спарта! Ха, вони захлинуться від заздрощів! Так, що треба зробити в першу чергу? Ми якнайшвидше підготуємо для тебе корабель, аби ти просто завтра зміг вирушити до Пірея! А чому б ні? На ньому ти зможеш прибути до афінського двору й дати про себе знати старому Егею. Він буде у захваті! Ви ж чули, що він одружився з удовою Ясона, Медеєю з Колхіди? Жахлива жінка в будь-якому смислі235. Чаклунка і вбивця своїх близьких родичів. Я пошукаю для тебе подарунок, якийсь маленький скарб, що ти його зможеш вручити їм обом від мого імені. О, як же гарно ви попрацювали тієї ночі. Як же гарно.
235 Як Медея здобула таку жахливу славу і як вона опинилася в Афінах, як ви пам’ятаєте, розповідається в історії Ясона.
Піттей обійняв доньку і грайливо вдарив онука в плече.
Але Тесей мав інші плани. Він пішов до своєї кімнати й загорнув свої нечисленні пожитки в хустку. Принц Тройзена прибуває на кораблі, тримаючи в руках якусь прикрашену дорогоцінними каменями дрібничку і махаючи срібним мечем зі словами «Привіт, тату, це я!» — наскільки це буде героїчно? Зовсім не героїчно. Хіба Геракл відрекомендувався б так, наче якийсь розпещений царевич? Ніколи. Тесей знав, що коли він увійде в афінську браму, він має ввійти туди як герой. І він вважав, що вже має ідею, як цього можна досягти.
Дістатися з Тройзена Афін можна було тільки двома способами. Морем, через води Саронічної затоки, або пішки, обійшовши її узбережжя. Другий маршрут обіцяв тривалу і важку мандрівку, але більше того, всім було добре відомо, що він також був небезпечним. Там мандрівників вичікували одні з найжорстокіших і найбезжальніших розбійників, грабіжників і вбивць в усій Греції. Тож, певна річ, це був той шлях, яким би пішов будь-який герой, який себе поважає. Якби Тесей прибув до Афін, позбавивши цю дорогу від легендарних розбійників, це було б щось грандіозне...
Тесей узув старі сандалії свого батька, пристебнув меч до свого пояса, загорнув іще кілька інших речей у дорогу й вислизнув із кімнати.
За кілька хвилин він повернувся. Він нашкрябав мамі та дідусеві записку й залишив її на ліжку.
Подвиги Тесея
1. Періфет
Його подорож тривала менше години, як Тесей помітив, що йому дорогу перегородив незграбний одноокий велетень, який ходив туди-сюди й розмахував величезною палицею. Тесей точно знав, хто це такий: Періфет, він же Корінет, або «Людина-палиця».
— О боги, о боги, — прохрипів циклоп. — Яка гарна й м’яка голівка для Дробарки, моєї палиці. Вона зроблена з бронзи, знаєш? Мій батько коваль. Коваль ковалів, мій батько.
— Так, ми всі знаємо, що ти вважаєш себе сином Гефеста, — сказав Тесей, зображуючи нудьгу. — Люди повірили твоїм словам, тому що ти потворний і кульгавий. Але я ніколи не повірю в те, що в олімпійського бога може колись народитися така дурна дитина.
— О, то я дурний?
— Неймовірно дурний. Стверджуєш, що твою палицю було зроблено з бронзи. Хто тобі її продав? Всі бачать, що це дуб.
— Я зробив її сам! — обурено вигукнув Періфет. — Вона ніякий не дуб! Хіба дубова палиця може бути такою важкою?
— Ти кажеш, що вона важка, але я бачу, як ти перекидаєш її з однієї руки в іншу так легко, ніби вона зроблена з пір’я.
— Це тому, що я дужий, кретине! Сам спробуй. Б’юсь об заклад, ти навіть не зможеш її втримати.
— Овва, так, вона важка, — сказав Тесей, беручи її у циклопа. Його рука опустилася майже до землі, наче не могла витримати її вагу. — І я відчуваю холодну твердість бронзи.
— От бачиш!
— Вона... має... гарний... баланс! — сказав Тесей, раптом піднявши її високо й замахнувшись. На слові «баланс» палиця з приємним хрускотом зустрілася зі стегновою кісткою Періфета. Велетень упав, завивши від болю.
— Думаю... що... мені... вона... дуже... подобається! — сказав Тесей, обрушивши на череп Періфета шість сильних ударів.
У скелях на узбіччі дороги Тесей знайшов схованку розбійника. Скарб із золота, срібла та викрадених цінностей був акуратно та обережно розкладений на землі ідеальним півколом навкруг височезного вівтаря з розтрощених черепів. Тесей дістав свій шкіряний мішок і наповнив його скарбами. Він також відчував, що має залишити собі цю палицю. Геракл завжди мав при собі палицю, тож тепер і він має.
2. Сініс
Далі на півночі дорога повертала на схід уздовж Коринфського перешийка. Поки Тесей ішов, насолоджуючись сонцем на своєму обличчі та морем, що сяяло праворуч од нього, він зустрів багато доброзичливих мандрівників. Тим, хто опинивсь у скрутному становищі, він роздавав монети та дорогоцінні речі зі свого мішка.
Він вже подумав, що, можливо, розмови про страхітливих розбійників на цій дорозі були перебільшені. І щойно він себе в цьому переконав, він підійшов до підвищення, де побачив чоловіка, що стояв між двома деревами.
— Що в тому мішку, хлопче?
— Це моя справа, — сказав Тесей.
— О! О, то це «твоя справа», чи не так? Гаразд, гаразд. У мене є особливий спосіб поводження з маленькими шмаркатими цуциками, як ти. Бачиш ці два дерева?
Тесей одразу зрозумів, що це, мабуть, Сініс Пітіокампт, або Сініс Соснозгинач. Історії про цього дивного й жахливого чоловіка розповідали по всьому Пелопоннесу. Він прив’язував подорожніх між двома соснами, які міг зігнути за допомогою своєї великої сили. Деякий час він мучив своїх жертв, а тоді помалу відпускав дерева, які випрямлялися, розтягуючи і розриваючи бідолашних мандрівників. Жорстока і жахлива смерть. Жорстокий і жахливий чоловік.