Стивен Фрай – Герої (страница 55)

— Все правильно. Це правнук того самого сіяча зубів дракона. Чоловік цариці Іокасти, могутній цар і правитель.

— То чому ж Гера хоче покарати його?

— Що ж, розказую. Він, кажуть, зґвалтував Хрісиппа Пізанського. В усякому разі хлопець наклав на себе руки.

— Я чув цю історію. Але ж це, мабуть, було багато років тому?

— Двадцять років чи більше. Але це лише мить для богів, хіба ні?

— І тому вона послала цього Сфінктера...

— Ха! А ви кумедний. Його називають Сфінксом. Це жахлива істота, що має голову смертної жінки, але тіло лева і крила птаха. Краще з нею не зустрічатися. Вона стоїть на вершині перевалу, саме туди, куди ви прямували. І кожного подорожнього вона зупиняє своєю загадкою. Якщо вони не можуть дати їй правильну відповідь, вона скидає їх униз на гострі скелі. На її загадку ще ніхто не відповів. Ані торгівля, ані мандрівники з півночі не можуть пройти повз неї до Фів. Якщо вам потрібно туди, то краще обійдіть усю гору, щоб уникнути її.

— Я добре розбираюся в загадках, — сказав Едип.

Старий похитав головою.

— Бачите, як канюки кружляють у повітрі? Вони будуть здирати м’ясо з ваших зламаних кісток.

— Або з кісток Сфінктера.

— Сфінкса, хлопче. Це Сфінкс, і краще не забувайте про це.

Залишивши його реготати, хрипіти та гикати, Едип пішов далі.

Це була правда, що він умів добре розгадувати загадки. Він винайшов абсолютно новий вид гри у слова, в якому потрібно переставити місцями літери одного слова, щоб створити інше222. Ця ідея випадково спала йому на думку в дитинстві, коли йому розповіли історію про Піфона, великого змія, якого Гея, Мати-земля, відправила охороняти омфал, «кам’яний пуп» Греції у місті Піфо, яке тепер називається Дельфами223. Тоді Едип із захопленням указав своїй матері, що Тифон (англ. Typhon), ще один із великих синів-монстрів Геї, має у своєму імені ті ж самі літери, що й Піфон (англ. Python).

222 Грецькою це називається «анаграма».

223 Мати Зевса Рея змусила свого чоловіка Кроноса з’їсти цей камінь, підклавши його замість немовляти Зевса. Коли Кронос пізніше вирвав цей камінь, Зевс кинув його так далеко, що той приземлився у Піфо/Дельфах.

— А Гера (англ. Hera) має такі ж літери, як і її мати Рея (англ. Rhea)! — вигукнув він.

— Дуже добре, любий. Але це нічого не означає224.

224 Зазвичай, грецькими літерами імена Python і Typhon не є анаграмами, але ми удамо, що не знаємо цього.

Так, він припускав, що це нічого не означає. Але це було весело. Головоломки, загадки та коди продовжували захоп­лювати його розум, тоді як більшості людей вони здавалися нецікавими. Тепер перспектива загадки, від якої залежатиме його життя чи його смерть, вабила його інтелектуальне марнославство.

Чим вище він піднімався, тим сильніше звужувався гірський перевал. Старий мав рацію щодо канюків, вже ціла дюжина кружляла над ним, кричачи в очікуванні.

— Стій!

Він підвів погляд і побачив крилату фігуру, що присіла на виступі над ним. Вона стрибнула вниз і м’яко приземлилася на стежку перед ним, розкриваючи та закриваючи свої крила.

Людське обличчя, тіло лева, як і розповідав старий225.

225 Сфінкс зазвичай називають дитиною Єхидни та Тифона, хоча деякі джерела припускають, що вона була їхньою онукою — донькою Ортра та Химери.

— Доброго ранку, пане, — сказав Едип.

— Пане? Пане? Невже ти сліпий?

— Пробачте мене. Важко сказати. Я навіть не впевнений, де ваше обличчя, а де — ваша дупа.

— О, мені буде приємно спостерігати за тим, як ти помиратимеш, — сказала Сфінкс, а її лев’яча шерсть настовбурчилася.

— Вам доведеться довго чекати, — відповів їй Едип. — Я не планую помирати ще протягом багатьох років. А тепер, вибачте, я маю пройти.

— Не так швидко! Ніхто не пройде повз мене, якщо не зможе розгадати мою загадку.

— О, зрозуміло. І ця загадка полягає в тому, чому ваша мати не задушила вас при народженні? Чи ні?

Сфінкс, яка вважала себе надзвичайно красивою — і такою вона й була, — сплюнула від люті.

— Ти відповіси на загадку або помреш!

Вона вказала головою на високу скелю під собою. Едип поглянув униз. Там на гострих каменях були розкидані сотні об’їдених людських кісток.

— Овва. Яка гидота. Що ж, тоді загадуйте. Я не збираюся стирчати тут цілий день. До ночі треба дістатися Фів.

Сфінкс вмостилася й спробувала опанувати себе. Вона ще ніколи не зустрічала нікого, схожого на Едипа.

— Скажи мені таке, подорожній. Що ходить вранці на чотирьох ногах, опівдні на двох і ввечері на трьох?

— Гм... на чотирьох вранці, на двох опівдні, на трьох увечері?

— Просто дай мені відповідь на це питання, — промурчала Сфінкс, — і зможеш вільно пройти.

Едип утягнув повітря крізь зуби.

— Оце так, люди добрі, — сказав він, хитаючи головою, — справжня головоломка, ніяких сумнівів.

— Ха! Отже, ти не можеш її розгадати?

— Я вже її розгадав, — сказав Едип, здивовано звівши брови. — Хіба ви мене не розчули?

Сфінкс витріщилася на нього.

— Що ти маєш на увазі?

— Я щойно сказав вам. «Оце так, люди добрі», — сказав я. І «людина» — це відповідь. Коли людина народжується, то вранці свого існування вона повзає на чотирьох; у розквіті сил, опівдні свого дня, вона ходить прямо на двох ногах; а ввечері свого життя вона має третю «ногу» — палицю, що допомагає їй пересуватися.

— А-але... як?..

— Це називається «інтелект». Тепер дозвольте мені загадати вам одну. Дайте подумати... Що має обличчя відьми, тіло свиноматки, крила голуба і горошину замість мозку? Знаєте?

Сфінкс із вереском стала на дибки і, не встигнувши розкрити свої крила, чіпляючись кігтями за повітря, впала спиною з краю скелі на каміння внизу. З радісними криками туди кинулися канюки.

Едип пішов далі й почав свій власний, більш м’який, спуск із гори.

Місто Фіви розкинулося в долині внизу, пронизане водами озера Копаїда. Дорогою він зустрів пастухів, козопасів і загін солдатів, які були вражені, побачивши, що хтось спускається з гірського перевалу. Коли він досяг брами Фів, історія про його перемогу над Сфінксом поширилася по всьому місту. Його вітали щасливі містяни, які принесли його на своїх плечах до палацу, де його вже чекав їхній правитель Креонт.

— Ви позбавили нас жахливої проблеми, молодий чоловіче, — сказав Креонт. — Ця істота не тільки перекрила важливий торговельний шлях, її присутність змусила багатьох повірити у те, що на наших Фівах лежить прокляття. Інші міста та королівства відмовлялися торгувати з нами. Моя сестра, цариця Іокаста, хоче подякувати вам особисто.

Цариця Іокаста зустріла героя милою усмішкою. Едип усміхнувся їй у відповідь. Вона була старша за нього на кілька років, але надзвичайно красива.

— Ви в жалóбі, ваша величносте, — сказав він, низько вклоняючись і тримаючи її руку трохи довше, ніж це було потрібно.

— Загинув мій чоловік, цар Лай, — відповіла Іокаста. — Він потрапив у засідку та був убитий бандою грабіжників. Відтоді мій брат Креонт править містом як регент.

— Мої щирі співчуття, міледі.

«Яка дуже приваблива жінка», — подумав Едип.

«Який дуже привабливий молодий чоловік», — подумала Іокаста.

Хай живе цар!

Едип залишився в королівському палаці у Фівах як почесний гість. Він швидко довів Креонту свою безцінність. Його розуміння тонкощів торгівлі, оподаткування та управління сильно вразило літнього чоловіка. Тим часом Іокаста обож­нювала його товариство. Вони разом грали в ігри, співали пісні та складали вірші.

Одного дня Едип підійшов до Креонта і запитав, чи може поговорити з ним наодинці.

— Це щодо вашої сестри Іокасти, — сказав він. — Ми закохались одне в одного. Я знаю, що вона старша за мене, але...

— Мій любий друже! — радісно схопив його за руку Креонт. — Невже ти думаєш, що я сліпий? Я з самого початку бачив, що між вами щось є. Ерос поцілив зі свого лука у ваші серця в мить вашої зустрічі. Я такий щасливий за вас. І ще, Едипе... якщо ти збираєшся одружитися з царицею, тебе мають коронувати і зробити царем.

— Мілорде, я й не думав узурпувати вашу...