Стивен Фрай – Герої (страница 53)

— Гарно подумай! Ти моя єдина дитина. Якщо ти не вийдеш заміж і не народиш дітей, це королівство відійде стороннім людям.

Відданість Аталанти Артеміді та її довічна відмова від шлюбу не змінилися.

— Я вийду заміж лише за того чоловіка, — сказала вона, — який зможе...

Вона замислилася. Вона чудово стріляла з лука, тож можна було припустити, що на світі існує чоловік, який міг стріляти краще. Те ж саме було з її вмінням володіти списом і диском та їздити верхи на конях. У чому ж жоден чоловік ніколи не зможе її перевершити? Ага! Вона придумала.

— Я вийду заміж лише за того чоловіка, який бігає швидше за мене.

— Дуже добре. Нехай буде так.

Аталанта була в безпеці. Ніхто й ніколи не зрівняється з її швидкістю215.

215 Так і було, доки не з’явивсь Ахілл...

— О, і кожен залицяльник, який прийме виклик і зазнає невдачі, мусить померти, — додала вона.

Схеней буркнув свою згоду й розіслав гінців із цією новиною.

Великими були слава й краса Аталанти, великою була цінність королівства Схенея і великим було переконання багатьох гарних, спортивних і швидких молодих хлопців, що жодна жінка ніколи не зможе їх перевершити. Багато з них здійснили подорож до Аркадії, проте всіх їх було переможено й убито. Натовп був у захваті.

Якось серед глядачів опинився молодий чоловік на ім’я Гіппомен. Він спостерігав, як принц із Фессалії біг проти Аталанти, програв і був забраний на обезголовлення. Натовп аплодував, коли його голова покотилася по землі, але Гіппомен тоді міг думати лише про Аталанту. Про її неможливу прудкість. Про її довгі ноги, що біжать. Її розпущене волосся на вітрі. Суворий погляд на цьому прекрасному обличчі.

Він був закоханий і мав намір завоювати її. Але як він міг це зробити? Він не був гарним бігуном — принц, який щойно втратив свою голову, був набагато швидшим за нього, проте і його не було видно, коли Аталанта перетнула фінішну лінію.

Гіппомен попрямував до храму Афродіти, став навколішки перед статуєю богині й від усього серця почав їй молитися.

Здалося, що статуя ворухнулась, і він почув голос, який прошепотів йому на вухо:

— Поглянь за вівтар і візьми те, що побачиш там. Використай їх, щоб виграти забіг.

Гіппомен розплющив очі. Поруч горів запашний ладан. Невже це пасма його диму заповзли в йому голову і змусили уявити голос Афродіти? Він був сам у храмі; напевно, не буде ніякої шкоди, якщо зазирнути за вівтар.

У тінях щось блиснуло. Він простягнув туди руку і витягнув одне, два, три золоті яблука.

— Дякую вам, Афродіто, дякую вам! — прошепотів він.

Наступного дня Аталанта кинула погляд на ще одного молодика, який був достатньо дурним, аби кинути їй виклик; іще одне ягня, що прийшло на забій.

«Шкода, — подумала вона, — він досить гарний. Як молодий Аполлон. Але ж і досить дурний, аби одягти торбу через плече. Хіба він не знає, як сильно це його сповільнить? Що ж, гаразд...» — вона присіла й чекала стартового сигналу.

Гіппомен кинувся за нею так швидко, як тільки міг. Його стиль бігу був у кращому випадку невдалим, але та торба з яблуками, що розгойдувалася на його плечі, мала настільки безглуздий вигляд, що змусила натовп завивати від сміху. Містяни завили ще гучніше, коли він почав марудитися з цією торбою.

— Він тут вирішив пообідати!

Гіппомен дістав із торби одне яблуко і покотив його по землі перед собою. Воно пострибало вздовж бігової доріжки й перегнало Аталанту, яка помчала за ним і підняла його з землі.

«Яке гарне», — подумала вона, обертаючи його в руці. Золоте яблуко! Як ті яблука, що Гея подарувала Зевсу та Гері на їхньому весіллі. Яблука з Саду Гесперид. Або, можливо, воно було зі священної яблуні Афродіти на Кіпрі? Вона підняла погляд і побачила, як повз неї пробіг Гіппомен.

— Я скоро його наздожену, — пробурмотіла вона собі під ніс, знову переходячи на біг.

Справді, незабаром вона перегнала його. Вона щойно відчула вагу яблука в своїй руці, як повз неї прокотилось інше. Вона знову зупинилася, щоб підібрати його; знову Гіппомен перегнав її; і вона знову з легкістю відвоювала свою позицію перед ним.

Третє яблуко Гіппомен навмисне покотив під кутом, тож коли воно пролітало повз Аталанту, воно зійшло з треку. Аталанта побачила, як воно промайнуло повз неї, й кинулася за ним. Прокляте яблуко застрягло в кущі акації. Шипи акації подряпали її шкіру та зачепилися за її волосся, поки вона діставала його звідти. Тепер у неї було три золоті яблука. Як чудово. Але повз неї знову пробіг той клятий хлопець. Вона обернулася й помчала за ним.

Проте було вже запізно! Неймовірно, але факт. Натовп заревів, коли виснажений Гіппомен, піднявши руки вгору, перетнув фінішну лінію, і, похитуючись і спершись руками на стегна, зігнувся навпіл, схлипуючи й задихаючись від перенапруження.

Аталанта посіла гідне друге місце, що стало для неї справж­нім шоком.

Але вона була надто чесною, щоб порушити своє слово, тож незабаром вони з Гіппоменом одружилися. Ви можете сказати, що це була робота Афродіти, можете сказати, що це було кохання — хоча це одне й те ж саме, — але Аталанта відчувала, що все більше і більше захоплювалася Гіппоменом, поки не змогла з упевненістю зізнатися собі, що вона покохала його так само палко, як і він кохав її. У них народився син Партенопей, який виріс і став одним із Семи проти Фів216. Однак їхнє подружнє життя закінчилося досить дивним чином.

216 Див. історію про Едипа. Більшість джерел повідомляють, що Партенопей був довговолосим, швидким і надзвичайно красивим, як і його мати. Він є важливою героїчною постаттю в епічній поемі Стація «Фіваїда».

Схоже на те, що Гіппомен не подякував Афродіті належним чином за її допомогу в завоюванні Аталанти. Щоб покарати пару, вона наслала на подружжя велику хіть, коли вони відвідували храм, присвячений богині Кібелі217. Не в силах встояти перед своїм бажанням, вони зайнялися шаленим коханням на підлозі її храму. За це обурена Кібела перетворила пару на левів. Це може здатися не таким вже й страшним покаранням, оскільки леви є королями джунглів і перебувають на вершині харчового ланцюга; але для греків це була найгірша доля, яка тільки могла спіткати закоханих, бо вони вірили, що леви та левиці не можуть спаровуватись одні з одними. Стародавні греки вважали, що левенята з’являються виключно від союзу левів і леопардів. І тому Аталанта й Гіппомен були приречені доживати своє життя, возячи колісницю Кібели, тісно запряжені поруч одне з одним, але назавжди позбавлені задоволення від сексу.

217 Кібела була фригійським божеством, пов’язаним як із Артемідою, так і з Геєю.

Едип

Оракул промовляє

Греки вважали, що першим містом-державою, або полісом, який з’явивсь у світі, були Фіви в Беотії, вони ж перший поліс, або місто-держава. До родини їхнього героя-засновника Кадма входив єдиний олімпійський бог, у чиїх жилах текла людська кров. Ця родина була відома міжусобними династичними війнами, прокляттями та вбивствами і за катастрофічними масштабами страждань своїх поколінь зрівнялася навіть із родом Тантала та приреченим домом Атрея. Коли вони не запікали своїх дітей, вони приносили їх у жертву; тоді як ті, кому все ж пощастило досягнути повноліття, якщо не вступали в інцестуальні стосунки зі своїми батьками, то вбивали їх.

Якщо казати в біблійному стилі, то Кадм і Гармонія породили Семелу, яка вибухнула і породила Діоніса, свого сина від Зевса. Кадм і Гармонія також породили Агаву, Автоною й Іно. Агава породила Пентея, якого потім розірвали на шматки всі три сестри, включно з його матір’ю, — це влаштував бог Діоніс як покарання за те, що ці жінки зневажили його матір, їхню рідну сестру Семелу. Іно, як ми знаємо з преамбули до історії про Ясона, породила Леарха та Мелікерта, намагалася влаштувати так, аби Фрікса та Геллу принесли в жертву, і, зрештою, її було перетворено на Левкотею, білу богиню моря.

Окрім своїх чотирьох дочок, Кадм і Гармонія також породили сина Полідора, що породив Лабдака, який породив Лая, що — наче ворожого ставлення Ареса та Діоніса було недостатньо, аби відвернути всю удачу від дому Кадма, — накликав на них нове прокляття218.

218 Прокляття Ареса лежало на королівському домі Фів відтоді, як Кадм убив Ісменійського водяного дракона.

Якщо сильно не вдаватись у подробиці, то коли Лай був іще немовлям, його батька Лабдака скинули близнюки Амфіон і Зет219. Оскільки його життя було під загрозою, малюка Лая було таємно вивезено з Фів вірними прихильниками дому Кадма, які хотіли, щоб одного дня нащадок королівського роду знову посів трон.

219 Вони відповідали за завершення будівництва мурів навколо Фів та їхнього акрополя, який називався Кадмея.

Лай ріс як гість у палаці пізанського царя Пелопа220. Здається, він закохався в позашлюбного сина Пелопа Хрісиппа, навчив його керувати колісницею та вирушив із ним на Немейські ігри, де молодь брала участь у перегонах.

220 Як вже зазначалося раніше, мова йде не про італійську Пізу, а про однойменне місто-державу на Пелопоннесі (який тоді ще не отримав цю назву від Пелопа), великому півострові на південному заході від Греції, що сполучався з материком Коринфським перешийком. Його успадкував Пелоп, коли одружився з Гіпподамією. Див. історію Персея.