Стивен Фрай – Герої (страница 5)

— О, — сказав Персей, опускаючи шапку і беручи предмет, який вона йому простягнула. — Торбина?

— Можливо, вона стане тобі в нагоді.

Після літаючих сандалій і шапки-невидимки проста шкіряна торбина коричневого кольору здавалася чимось на кшталт розчарування, але Персей намагався не виказувати цього.

— Це дуже люб’язно з вашого боку, я впевнений, що вона стане в нагоді.

— Стане, — сказала Афіна, — але я маю для тебе ще дещо. Візьми ось це...

Вона передала йому зброю з коротким лезом, що було вигнуте, як у коси.

— Будь дуже обережним, це лезо дуже гостре.

— Ви не помилилися! — сказав Персей, смокчучи кров зі свого великого пальця.

— Це називається арпа, вона може розрізати будь-що.

— Вона викувана з адамантину, — додав Гермес. — Ідеальна копія великого серпа, який Гея зробила для Кроноса.

— Цей щит також не схожий на жоден інший, — сказала Афіна. — Він називається егіда. Ти маєш слідкувати, щоб його поверхня завжди мала ось такий дзеркальний блиск.

Персей затулив свої очі від яскравого відблиску сонця, що сходило, яке відбивалося від полірованої бронзи щита.

— План полягає в тому, щоб засліпити Медузу його блиском?

— Ти маєш сам визначити, як найкраще його використати проти неї, але повір мені, без цього щита ти точно зазнаєш невдачі.

— І помреш, — додав Гермес. — Що було б сумно.

Персей ледве стримував своє хвилювання. Крила над його п’ятами затріпотіли, і він помітив, що здіймається вгору. Він зробив кілька махів арпою.

— Це все просто дивовижно. Отже, що мені робити далі?

— Є межі того, наскільки ми можемо тобі допомогти. Якщо ти хочеш бути героєм, ти маєш робити свої власні кроки і приймати свої власні...

— Я герой?

— Ти можеш ним стати.

Гермес та Афіна були такими чудовими. Вони сяяли. Усе, що робили, вони робили без видимих зусиль. Вони змусили Персея почуватися напружено і незграбно.

Наче прочитавши його думки, Афіна сказала:

— Ти звикнеш до егіди, до коси, сандалій, шапки й торбини. Це просто речі. Якщо твій розум і дух спрямовані на виконання завдання, все інше настане за ними. Розслабся.

— Але зосередься, — сказав Гермес. — Розслаблення без зосередженості призводить до невдачі.

— І зосередженість без розслаблення так само вірно призводить до невдачі, — сказала Афіна.

— Тож мені потрібно сконцентруватися... — сказав Персей.

— Саме так.

— ...але залишатися при цьому спокійним?

— Сконцентруйся спокійно. Тобі все вдасться.

Персей якийсь час стояв, вдихаючи та видихаючи, як він сподівався, розслаблено, але зосереджено, сконцентровано, але спокійно.

Гермес кивнув.

— Гадаю, що цей молодик має гарні шанси на успіх.

— Але ці — просто чудові — подарунки не допоможуть мені знайти горгон. Я запитував у всіх, але ніхто не знає точно, де вони живуть. Десь на острові, далеко в морі — це й усе, що мені сказали. Але що це за острів? Що це за море?

— Ми не можемо тобі це сказати, — відповів Гермес, — але чи чув ти про форкід?

— Ніколи.

— Іноді їх називають граями, тобто «сірими», — сказала Афіна. — Як і їхні сестри, горгони Стено та Евріала, вони є доньками Форкія і Кето.

— Вони старі, — сказав Гермес. — Такі старі, що у них на всіх є лише одне око та один зуб.

— Відшукай їх, — сказала Афіна. — Вони знають усе, але нічого не кажуть.

— Якщо вони нічого не кажуть, — сказав Персей, — яка від них користь? Чи я маю погрожувати їм серпом?

— О ні, тобі доведеться придумати щось більш витончене.

— І щось набагато хитріше, — сказав Гермес.

— Але що?

— Я впевнений, що ти щось вигадаєш. Їх можна знайти в печері на диких берегах Кістени, це загальновідомий факт.

— Бажаємо тобі удачі, брате Персею, — сказала Афіна.

— Будь розслаблений, але зосереджений — це головне, — додав Гермес.

— До побачення...

— Удачі...

— Чекайте, чекайте! — вигукнув Персей, але фігури та форми богів уже почали тьмяніти в яскравому ранковому світлі й незабаром зовсім зникли. Персей стояв сам-один у гаю священних дубів.

— Принаймні цей серп справжній, — сказав Персей, дивлячись на поріз на своєму великому пальці. — Ця торбина також справжня, ці сандалі справжні. Егіда теж справжня...

— Ти намагаєшся засліпити мене?

Персей обернувся.

— Стеж за тим, куди ти блискаєш цим щитом, — почувся роздратований голос.

Здавалося, він ішов із самого серця найближчого до нього дуба.

— Тож ви, дерева, справді вмієте розмовляти, — сказав Персей.

— Певна річ, ми вміємо розмовляти.

— Просто зазвичай ми вирішуємо цього не робити.

— Є так мало речей, про які варто говорити.

Голоси тепер долинали до нього з усіх кінців лісу.

— Розумію, — сказав Персей. — Але, можливо, ви не проти вказати мені, в якому напрямку є місто Кістена?

— Кістена? Це в Еолії.

— Насправді це у Фригії, — додав інший голос.

— Я б сказав, що в Лідії.

— Що ж, це точно десь на сході.

— На північ від Іонії, але на південь від Припонтиди.

— Не зважай на них, юначе, — прогудів старший дуб, шелестячи своїм листям. — Вони не знають, про що говорять. Лети над островом Лесбос, а потім уздовж узбережжя Місії. Ти точно не зможеш пропустити печеру Сірих сестер. Вона під скелею у формі ласки.