Стивен Фрай – Герої (страница 37)

137 Хоча всі герої, звісно, недосконалі.

У розквіті своєї молодості, не підозрюючи про долю своїх майбутніх дітей, Пелей і Теламон прийшли за пригодами. Вони привели з собою найсильнішого чоловіка тієї епохи Геракла, який перебував між подвигами і взяв із собою свого коханого молодого пажа Гіла. До цієї милої пари приєднався шваґер Геракла Поліфем138.

138 Не плутати з однойменним циклопом, якого зустрів Одіссей, повертаючись додому з Троянської війни. Цей Поліфем був одружений зі зведеною сестрою Геракла Лаоменою. Він був лапітом і допоміг Тесею та Піріфою перемогти кентаврів (див. історію Тесея).

Мелеагр, син Ойнея, також був присутній на облавку. Він стане одним із головних учасників полювання на Калідонського вепра, в якому візьме участь багато аргонавтів139. Двоюрідних братів Мелеагра Кастора та Полідевка — вони ж Діоскури — також зазвичай включають у цей маніфест, як і ще двох братів, Калаїда і Зета. Оскільки вони були синами Борея, Північного вітру, їх часто називали Бореадами. Батькові гени наділили їх здатністю здійматися в повітря й літати.

139 Див. історію Аталанти.

Кажуть, що відома мисливиця Аталанта, чия історія згодом буде тісно переплетена з історією Мелеагра, подала заявку на участь у квесті, але дістала відмову від Ясона, який вважав, що присутність жінки на облавку корабля принесе нещастя140. Якщо така кричуща дискримінація звучить різко для наших вух, то принаймні для справжнього грецького героя більш характерним є те, що Ясон мав залишити місце для музики у своєму списку екіпажу. Орфея, найвеличнішого з усіх співаків, поетів і композиторів радісно привітали на облавку корабля. Чарівна сила його ліри виявиться безцінною у цьому квесті.

140 Інші версії або посилання на пошуки Золотого руна говорять про те, що Аталанта відігравала активну роль у цьому квесті та його додаткових пригодах, але основне джерело, на яке покладаюсь я та більшість міфографів («Аргонавтика» Аполлонія Родоського), каже, що її відправили геть.

Піріфой, цар лапітів, також був там141. Мабуть, у нього була особлива причина приєднатися до команди, оскільки він був нащадком Іксіона, чия недоречне плотське поводження з Герою, як ви пам’ятаєте, було в першу чергу головною причиною створення Нефели, виклику золотого барана і його втечі до Колхіди з Фріксом і Геллою. Тут варто згадати ще двох аргонавтів: Філоктета, який мав одіграти вирішальні ролі в історії Геракла та в Троянській війні, та Евфема, сина Посейдона, який міг ходити по воді. Всього ж до команди корабля увійшло близько п’ятдесяти чоловіків... звичайний екіпаж «пентеконтери».

141 У деяких переказах його супроводжував Тесей, але це надто сильно порушує хронологію, як покаже кінець історії Ясона.

Фух! Це багато інформації для обробки. Всі ці герої, всі ці персонажі походять від багатьох царів і цариць, а також від багатьох богів, богинь і другорядних божеств. У багатьох смислах подорож «Арго» можна розглядати як своєрідну генеральну репетицію епічної облоги Трої та, навіть більше, її наслідків: Одіссеї та падіння дому Атрея142. Втручання, захист і ворожнеча олімпійців; зрада одних героїв і самовіддана жертовність інших; кмітливість і хитрість, жахлива жорстокість, витривалість, терпіння, віра та рішучість воїнів на противагу тому, що кидали в їхній бік вітер, погода, фатум, випадок і зради, — все це було такими ж характерними особливостями подорожі «Арго», як і легендарної експедиції до Трої та після неї.

142 Під час його початку й завершення сестри Діоскурів — Єлена Спартанська та Клітемнестра, дружина Агамемнона, — відіграють вирішальні ролі.

Острів Лемнос

Пелій і громадяни Іолка зібрались у гавані, щоб приєднатися до святкування та благословення подорожі «Арго». Кози верещали під ножами жерців, а дим від їхнього спаленого м’яса піднімався до богів. На воду кидали квіти і сіяли жмені зерна; зграї випущених голубів злетіли в небо; хори дітей співали; собаки гавкали, гризлись і спаровувалися. На облавку «Арго» веселих юнаків-зайців витягли з їхніх схованок і викинули на причал в обійми їхніх п’яних друзів, які голосно кричали. Мати й батько Ясона, Есон і Алкімеда, вже звільнені з ув’язнення явно розкаяним Пелієм, стояли й махали руками з гавані, поки всередині них боролися почуття гордості й тривоги. Їхній молодший син Промах також був там; він тупав ногами і ридав, бо його вважали надто малим, аби дозволити йому приєднатися до екіпажу.

— Мені скоро тринадцять! Я вже досить дорослий, аби вирушити в подорож.

Ясон пошарпав його волосся.

— Коли я повернуся, то дозволю тобі вирушити зі мною в мою наступну подорож. А доти твоє завдання — наглядати за нашими матір’ю та батьком. Я хочу, щоб ви всі були в безпеці тут, в Іолку.

Ці слова одного дня будуть переслідувати Ясона.

Коли Орфей став на носі й заспівав гімн, граючи на своїй лірі, запала благоговійна тиша. Брати Калаїд і Зет звернулися до свого батька Борея, Північного вітру, і до Еола, хранителя всіх вітрів.

На передній частині покладу Ясон, поки яскраві промені ранкового сонця, здавалося, запалювали його волосся, стояв, узявшись у боки, і вигукував накази відшвартуватися й відпливти. Троє дівчат у натовпі зітхнули та знепритомніли. Матроси підняли такелаж, і люди ахнули від подиву, побачивши, як вітрила «Арго» розгортаються зі своїх двох щогл і натягуються, щоб зловити вітер. Вони радісно закричали, коли Ясон зіскочив і крикнув Тіфію, щоб той підняв якірний камінь і відпустив швартові канати.

«Арго» спершу трохи занурився, ніби нахиляючись, аби намочити свій дзьоб, а потім вирівнявся й спокійно понісся вперед, хвилі розбивалися, зустрічаючись із розфарбованою фігурою на носі. Ніколи ще не бачили такого корабля. Ані крену, ані никання, ані скрипу деревини. Такий стійкий і такий міцний, такий швидкий, прямий, гарний і надійний.

Жителі Іолка дивилися йому вслід, поки він не став крихітною цяткою на горизонті. Пелій забравсь у свій паланкін, кинувши погляд на Есона та Алкімеду, які тепер самі стояли на набережній, тримаючись за руки.

«Вони можуть чекати тут, поки не згниють від старості», — сказав він собі подумки, — «їхній дорогоцінний син не повернеться».

Пелій добре усвідомлював усі небезпеки, що чекали на аргонавтів. Він погладив свою бороду.

«Цікаво, куди вони зайдуть спершу? Мабуть, це буде Лемнос. О, я сподіваюся, що це Лемнос».

Його підступним сподіванням судилося здійснитись. Міріна на острові Лемнос справді була найпершим портом, куди планував зайти Ясон. «Арго» відплив від Іолка на схід без ніяких пригод. Корабель був саме таким, як сподівавсь Ясон, навіть кращим. Ніколи ще не існувало на світі настільки добре збудованого чи настільки добре забезпеченого судна, яке б виходило у відкрите море. Моральний дух був високий; дельфіни стрибали на носових хвилях, а високо над ними кружляли мирні орлани. У них була музика Орфея, яка піднімала їм настрій, і усвідомлення того, що всі вони є членами найкращої команди людей, яка коли-небудь вирушала у квест.

— Лемнос буде за годину, пане, — сказав Тіфій Ясону, мружачись на сонце й виконуючи свої розрахунки.

— Збирайтесь усі в коло, — наказав Ясон. — Для тих, хто не знає, дозвольте мені розповісти вам про Лемнос. — Тепер він був вдячний за те, що здебільшого був уважним під час тих довгих уроків, коли його наставник Хірон терпляче знайомив його з історією та звичаями племен, народів, провінцій, островів і королівств відомого світу. — Я впевнений, що більшість із вас дізналася, сидячи на колінах своїх матерів, що Лемнос — це місце, де виховували немовля Гефеста після того, як його мати, Цариця неба, скинула його з Олімпу. — Ясон торкнувся пальцями правої руки своїх губ і звів їх до неба, вітаючи свою божественну захисницю Геру. — Але відтоді Лемнос спіткали важкі часи. На острові зовсім немає чоловіків, тільки жінки.

Залунали вигуки, сміх та грубі вирази радощів з боку екіпажу.

— Так, так. Але слухайте далі. Багато поколінь тому жінки острова почали нехтувати Афродітою. Ми всі знаємо, як богиня ставиться до тих, хто її ображає, але те, що вона зробила з лемнійськими жінками, було надто жахливим навіть для Леді Кіпру. Вона зробила так, щоб місцеві жінки мали такий прогірклий, огидний і мерзенний запах, що чоловіче населення острова не могло до них наблизитися. Тож чоловіки почали плавати на материк і привозити з собою фракійських жінок і дівчат. Лемнійські дружини вирішили не терпіти таке ставлення, тому вони повбивали своїх чоловіків у їхніх ліжках одного за одним, залишивши острів тільки для жінок. Ними править цариця Гіпсіпіла, і коли ми зійдемо на берег, ви маєте дати мені час, щоб я наніс їй візит і переконався, що нас там приймуть.

— А вони все ще смердять, ці жінки?

— Що? — перепитав Ясон, спрямовуючи запитання до фігури на носі корабля. Незважаючи на те, що вона була вирізьблена за образом і подобою Гери, її голос та манери більше нагадували ті дуби з Додони, що вміли розмовляти, з деревини яких вона була створена. — Це ти розмовляєш зі мною?

— Жінки Лемносу. Вони все ще прокляті тим неприємним смородом?

— Що ж, нам доведеться дізнаватися про це самим, чи не так?

Коли вони причалили до маленької гавані, Ясона та його команду зустріла група суворих жінок, од яких не йшло ніякого помітного запаху. Та й цариця Гіпсіпіла, яка прийняла Ясона з теплотою і шаною, влаштувала виключно дружній прийом. Усі аргонавти вирішили, що прокляття Афродіти було знято, бо незабаром жінки не виражали в товаристві чоловіків нічого іншого, крім захоплення.