Стивен Фрай – Герої (страница 36)

— Ця земля належить тобі по праву, Ясоне, звісно, що так воно і є. Я правив замість тебе, але тепер, коли ти тут, я з задоволенням відійду вбік, тільки... — Він трохи розгублено замовк.

— Тільки що? — запитав Ясон.

— Тільки ця земля... проклята!

— Проклята?

— О, так, проклята. Хіба це не так, люди?

Ті громадяни Іолка, які юрмилися навколо, щоб краще роздивитися цього вражаючого та екзотично одягненого незнайомця, дуже добре знали, як тлумачити бажання Пелія. Тож якщо він хотів, щоб вони погодилися з тим, що він говорив, їм краще погодитись. І зробити це від щирого серця. Ані словом, ані знаком вони не виявили свого повного незнання про існування такого прокляття. Натомість вони рішуче кивали головами й енергійно викрикували слова згоди.

— О так, проклята...

— Страшне прокляття.

— Прокляття на землі.

— Руїна, прокляття...

— На землі.

— На землі? По всій землі, скоріше...

— Але що це за прокляття? — запитав Ясон.

— Ах, що ж, — Пелій іще ніколи не відчував такого натхнення. В його голові сформувався ідеальний план. — Ти, напевно, чув про мого племінника — твого двоюрідного брата — Фрікса, сина твого дядька Атаманта та богині хмар Нефели?

— Хто ж не чув про Фрікса?

— Він нещодавно помер у далекій Колхіді. З того часу на нас упало це прокляття.

— На нашу землю! — сказав один громадянин.

— Зганьбили, прокляли і зневажили нашу землю, — пробурмотів інший.

— Але чому? — запитав Ясон.

— Я хотів знати відповідь на це саме запитання, — відповів Пелій, — і тому звернувся до оракула. Хіба не так все було, люди?

— Певна річ, що так, мілорде.

— Хто каже, що ні? Вони точно брешуть!

— Ми це добре пам’ятаємо. Цар звернувся до оракула, так все і було.

— Ніколи до нього ще так не зверталися.

— Гаразд, гаразд. Справа в тому, — вів далі Пелій, — що оракул ясно сказав, що це королівство ніколи не буде знати миру чи процвітання, якщо тільки його цар не відправиться до Колхіди й не привезе Золоте руно сюди, в Іолк, де воно має знайти свій новий дім на віки вічні. Ось що проголосив оракул. Чи не так, люди?

— Так, так!

— Саме так. Слово в слово.

— А оскільки ти, як ти кажеш, законний цар Іолка, то ти, Ясоне, маєш бути тим, хто... принесе нам Золоте руно та зніме це прокляття. Хіба я не правий?

— Так, ваша величносте, так! — вигукували жителі міста. Вони не були впевнені, що саме вони святкують чи з чим погоджуються, але вони бачили тріумф і задоволення в очах Пелія, і цього було достатньо, щоб змусити їх енергійно радіти.

Пелій вітав себе з тим, що розробив такий хитрий план, який насправді був результатом роботи Гери, що побачила в Ясоні героїчне знаряддя, яке зможе — з невеликою божественною допомогою, де це буде необхідно, — виконати два її бажання одночасно. Він зможе скинути тирана Пелія, який так відверто зганьбив її храм. А також він зможе повернути Золоте руно додому, на материкову Грецію, де воно могло б стати центральною композицією нового прекрасного храму, що буде присвячений Гері й лише Гері. Варто пам’ятати, що золотий баран належав Нефелі, що як довірена особа створена за подобою Гери, була знаряддям її порятунку від насильства з боку розпусного Іксіона. Тож Руно було священним для Цариці неба, і їй не подобалася думка про те, що воно перебуває у пастці в Гаю Ареса на далекому східному краю цивілізованого світу.

Гера добре вміла обирати своїх чемпіонів. Навряд чи багато інших смертних наважилися б на такий небезпечний і революційний квест, як цей. Адже було відомо, що Золоте руно охороняє лютий змій, який ніколи не спав і не заплющував свої очі. Цар Еет та його солдати, безсумнівно, з роками ще більше посилили захист цього місця. Цю подорож треба було здійснити морем, а такої тривалої мандрівки через настільки небезпечні води ще ніхто й ніколи не здійснював.

Але Ясон був легковажним, безстрашним і мав той найвищий рівень самовпевненості, яку Хірон визнавав у характері свого учня і привабливою чеснотою, і менш привабливою вадою. І з того часу, як Беллерофонт і Пегас відвідали печеру Хірона, коли він був іще хлопчиком, Ясон мріяв про пригоду чи квест, який би підтвердив його мужність і довів, що він гідний звання Герой.

— Золоте руно, га? — Він широко посміхнувся. — Яка чудова ідея, дядьку. Все буде зроблено.

«Арго»

Мапа покаже вам, яка відстань морем від Іолка в Еолії до Колхіди на березі Чорного моря. Проте вона не може детально показати всі природні й неприродні перешкоди, які зробили таку подорож надзвичайно небезпечною.

Першою вимогою Ясона було збудувати для подорожі досить витривале та добре обладнане судно. Він обрав своїм кораблебудівником Аргоса134, і унікальне судно, яке він побудував, стало відоме як «Арго» на честь свого творця. Кажуть, що сама богиня Афіна, яка, як і Гера, прихильно ставилася до квесту Ясона, допомагала Аргосу під час будівництва цього корабля. «Арго» був обладнаний гребним покладом, як звичайна галера, але ще жодне морське судно до нього не було оснащене більш ніж однією щоглою і таким складним і майстерним розташуванням вітрил і такелажу. Для будівництва корабля Афіна принесла дуб зі священного гаю в Додоні (один із тих, що розмовляли з Персеєм і допомогли йому на шляху до грай). Цю деревину використали для створення носа, або дзьоба, корабля; на ньому було висічено зображення жіночої голови — дехто казав, що це сама Гера, — наділеної даром пророцтва та мови. Також членом екіпажу зробили смертного провидця: Ідмон, син Аполлона, погодився вирушити у цей квест, незважаючи на те, що він передбачив, що пошуки Золотого руна принесуть йому не тільки славу, але й смерть на початку подорожі135.

134 Не той Аргус (Аргос) Панопт, якого Гера колись перетворила на павича (див. «Міфи»), а аргосець Аргос із Аргоса. Його батько Данай був царем Аргоса і (згідно з Аполлодором) володарем першого корабля, який коли-небудь вирушав у море.

135 Ідмон справді помер, як ми дізнаємося згодом. Але він також здобув передбачену ним самим славу — бо ось я, тисячі років по тому, пишу про нього.

Аргос призначив своїм стерновим Тіфія, який узяв на облавок свого родича Авгія (він пізніше прославився жахливим станом своїх стаєнь) та Анкея, царя Самосу, який і сам був вправним стерновим. Афіна навчила Тіфія і Анкея так користуватися вітрилами, щоб «Арго» міг розвивати велику швидкість. Проте в джерелах не вказується, чи навчала їх Афіна шляхом внутрішнього натхнення, чи через прямий вияв. Тіфій також придумав ідею зі шкіряними подушками для сидінь веслярів, але не для їхнього комфорту, а щоб дозволити веслярам ковзати на своїх лавах назад і вперед; це додавало до кожного гребка силу їхніх ніг, а також силу їхніх спин. Хоча про це ще ніхто не знав, це нововведення згодом виявиться життєво важливим для експедиції.

Тим часом Ясон поширював новину. Навколо всієї Греції та її островів облетіла чутка про те, що організовується нове плавання, амбіційний квест безпрецедентних мас­штабів. Для нього збирали групу героїв, яка була потрібна, щоб укомплектувати команду корабля, яка допоможе всім учасникам здобути вічну славу. Будучи моряками на «Арго», вони стали відомі як аргонавти, і їхня місія полягала в тому, щоб допливти до Колхіди під командуванням Ясона та припровадити Золоте руно додому на материкову частину Греції.

Струмок бажаючих, які прибували до Іолка, незабаром перетворився на величезну течію. Спершу жменька, потім дюжини, а потім сотні кандидатів прибули до міста, прагнучи взяти участь у пригоді, яка неодмінно додасть блиску їхнім іменам і забезпечить процвітання їхніх родів. Якщо Пелій і почувався пригніченим чи відстороненим через очевидне захоплення людей сміливістю та впевненістю Ясона, не кажучи вже про загальне прийняття того, що його молодий племінник є законним царем Іолка, він був достатньо мудрим, аби це приховати. На людях Пелій демонстративно запропонував свою підтримку цій затії та з великою гостинністю й щедрістю ставився до всіх, хто прибував до Іолка, щоб отримати місце на облавку «Арго». Весь цей час він був щасливо переконаний, що ця місія буде самогубною і що Ясон ніколи не повернеться, щоб забрати свій трон.

Крім багатьох героїв, чиї імена запам’яталися тільки через їхню появу в списках аргонавтів, які передавалися нащадкам136, в їхні лави було зараховано деяких із найвідоміших постатей грецького світу — героїв, чия слава вже передувала їм або почала швидко зростати відразу після їхньої участі у цій пригоді. Такі герої, як Нестор із Пілоса, наприклад.

136 Вважається, що в історичній Давній Греції багато великих родів із Афін, Спарти, Коринфу, Фів та й узагалі з усього грецького світу заявляли, що хтось із їхніх предків був аргонавтом. Протягом багатьох поколінь поетам та історикам платили за те, щоб вони включали цих предків у «остаточні» описи подорожі «Арго», що надавало престижу родоводам багатих і могутніх. Із цієї причини не існує єдиного, авторитетного та загальновизнаного списку екіпажу чи маніфесту «Арго».

Він вижив і став безцінним радником грецького керівниц­тва в Троянській війні, де його ім’я завжди асоціювалося з мудрою порадою.

Пелей із Егіни (не плутати з Пелієм із Іолка, злим дядьком Ясона) зголосився взяти участь у квесті разом зі своїм братом Теламоном. Кожен із них стане батьком героїв. Синами Теламона були Тевкр, легендарний стрілець із лука, і Аякс (Великий); вони обидва відіграють ключові ролі в облозі Трої. А єдиним нащадком Пелея від його шлюбу з морською німфою Фетідою, якому вдасться вижити, буде Ахілл — можливо, найславетніший і найдосконаліший із усіх героїв137.