Стивен Фрай – Герої (страница 3)
— Коня як такого? Я не впевнений, що знаю, що таке «кінь як такий».
— У мене насправді немає більше нічого, окрім одягу, який я ношу. О, у мене ще є колекція морських мушель, що, як мені сказали, одного дня може стати дуже цінною.
— Ой леле. Ой леле. Я цілком вас розумію. Певна річ, розумію. — Співчутлива усмішка Полідекта ранила Персея глибше за будь-яку глузливу посмішку. — Я надто багато очікував від твоєї допомоги.
— Але я хочу вам допомогти! — сказав Персей дещо занадто голосно. — Я зроблю для вас усе, що тільки зможу. Тільки скажіть.
— Справді? Що ж, є одна річ, але...
— Що це?
— Ні, ні, я прошу надто багато.
— Скажіть мені, що вам потрібно...
— Я завжди сподівався, що одного дня хтось принесе мені... але я не можу просити тебе про це, ти лише хлопчик.
Персей ударив кулаком по столу.
— Що вам принести? Тільки скажіть. Я сильний. Я сміливий. Я винахідливий, я...
— ...просто трошки захмелів.
— Я знаю, що кажу... — Персей невпевнено підвівся й заговорив таким гучним голосом, що його почули всі присутні в залі. — Скажіть мені, що ви хочете, щоб вам принесли, мій царю, і я це принесу. Тільки скажіть.
— Що ж, — сказав Полідект, скрушно знизавши плечима, наче його загнали у кут. — Оскільки наш юний герой наполягає, то є одна річ, яку я завжди хотів мати. Чи не міг б ти принести мені голову Медузи?
— Без проблем, — сказав Персей. — Голова Медузи? Вона буде вашою.
— Справді? Ти справді маєш це на увазі?
— Присягаюся бородою Зевса.
За якийсь час Персей поплентався додому по пісках і побачив, що на нього чекає мати.
— Ти пізно, любий.
— Мамо, а що таке «Медуза»?
— Персею, ти пив?
— Можливо. Чашу чи дві.
— Здається, що пляшку чи дві.
— Ні, я питаю серйозно. Що таке ця Медуза?
— Що ти хочеш знати?
— Я почув це ім’я і замислився, от і все.
— Якщо ти перестанеш ходити колами, наче той лев у клітці, і сядеш поруч, я тобі розповім про неї, — сказала Даная. — Медуза, як кажуть, була красивою дівчиною, яку взяв і зґвалтував бог моря Посейдон6.
6 В описі горгон у «Міфах» опущено ідею окремого перетворення Медузи на смертну горгону. Природно, існує багато різних версій. Історія, яку Даная розповідає Персею, є, можливо, найбільш популярною з усіх.
— Зґвалтував?
— На жаль для неї, це сталося на підлозі храму, присвяченого богині Афіні. Богиня була настільки розлючена через таке святотатство, що покарала Медузу.
— Вона не покарала Посейдона?
— Боги не карають одне одного, принаймні не дуже часто. Вони карають нас.
— А як Афіна покарала Медузу?
— Вона перетворила її на горгону.
— Хай йому грець, — сказав Персей, — а що таке ця «горгона»?
— Горгона — це... Ну, горгона — це жахлива істота з кабанячими бивнями замість зубів, гострими, як бритва, мідними пазурами та отруйними зміями замість волосся.
— Та годі тобі!
— Так розповідає легенда.
— А що саме означає «зґвалтував»?
— Поводься пристойно, — сказала Даная, ляснувши його по руці. — У світі є ще двоє таких, як вона, Стено й Евріала, але вони народилися горгонами. Вони є безсмертними доньками стародавніх морських божеств, Форкія і Кето.
— А ця Медуза — вона теж безсмертна?
— Я так не думаю. Розумієш, вона ж колись була людиною...
— Так... а якщо... скажімо, наприклад... хтось би вирішив піти й уполювати її?
Даная засміялася.
— Тоді він був би дурнем. Вони живуть утрьох на далекому острові. І Медуза має одну особливу зброю, гіршу навіть за її зміїне волосся, бивні та пазурі.
— Що це за зброя?
— Один її погляд перетворить тебе на камінь.
— Що ти маєш на увазі?
— Я маю на увазі, що якби ти зустрівся з нею поглядом хоча б на одну секунду, ти б заціпенів.
— Злякався?
— Ні, «заціпенів» означає обернувся на камінь. Ти б застиг назавжди. Як статуя.
Персей почухав своє підборіддя.
— Овва. Так оце і є Медуза? Я радше сподівався, що вона може виявитися якоюсь гігантською куркою чи, можливо, свинею.
— Чому вона раптом тебе цікавить?
— Гм, я наче пообіцяв Полідекту, що принесу йому її голову.
— Що ти зробив?
— Розумієш, він хотів коня, і якось мова зайшла про цю Медузу, і я сказав, що принесу йому її голову...
— Завтра вранці, щойно ти прокинешся, ти підеш до палацу і скажеш йому, що ти не будеш цього робити.
— Але...
— Ніяких «але». Я це категорично забороняю. Про що він тільки думав? Ще ніколи такого не чула. А тепер іди і проспися після всього того вина. І в майбутньому ти питимеш не більше двох кубків за вечір, це зрозуміло?
— Так, мамо.
За її наказом Персей одразу вклавсь у ліжко, але вранці юнак прокинувся з бунтівним настроєм.
— Я залишу острів і вирушу на пошуки цієї Медузи, — заявив він за сніданком, і ніякі слова Данаї не змусили його передумати. — Я дав обіцянку перед усіма. Це справа честі. Я вже у тому віці, щоб подорожувати. Мати пригоди. Ти знаєш, який я швидкий і сильний? Який хитрий та винахідливий? Тож нема чого боятися.
— Поговори з ним, Діктісе, — сказала Даная у розпачі.
Діктіс і Персей гуляли узбережжям більшу частину ранку.