Стивен Фрай – Герої (страница 2)

Він запечатав бронзову кімнату від усіх можливих загарбників, але не врахував хтивості всевидючого й усехитрого Зевса, чиє око впало на Данаю, тож він навіть зараз обмірковував, як йому проникнути в цю запечатану кімнату та дістати задоволення. Він любив цікаві виклики. За свою тривалу амурну кар’єру Цар богів перетворювався на різноманітних екзотичних істот у гонитві за бажаними жінками і, час від часу, чоловіками. Він розумів, що для завоювання Данаї він мусить придумати щось краще за звичайних биків, ведмедів, кабанів, жеребців, орлів, оленів і левів. Йому потрібно було вигадати щось більш екстравагантне...

Однієї ночі крізь вузьку щілину світлового люка її підземної кімнати пустився золотий дощ, який вилився на коліна Данаї й проник у неї3. Можливо, це була й неортодоксальна форма злягання, але Даная завагітніла й у свій час, за допомогою своїх відданих помічниць, вона народила здорового смертного хлопчика, якого назвала Персей.

3 Ми не знаємо, чи сподобався Данаї цей досвід, чи ні. Кажуть, що є люди, для кого перспектива «золотого дощу» насправді є скоріше... ну... приємною.

Проте в комплекті зі смертним здоров’ям Персея йшла пара дуже сильних легенів, і, хоч як вони старались, ані Даная, ні її помічниці не змогли заглушити плач і крики немовляти, що пробиралися крізь бронзові стіни її в’язниці аж до вух її батька, який жив двома поверхами вище.

За його гнівом, коли він побачив свого онука, було страшно спостерігати.

— Хто посмів увірватися до твоєї кімнати? Скажи мені його ім’я, і я накажу його каструвати, катувати й задушити його власними кишками.

— Батьку, гадаю, що до мене прийшов сам Цар небесний.

— Ти кажеш мені — хтось, будь ласка, заткніть пельку цій дитині! — що це був Зевс?

— Батьку, я не можу брехати, це був він.

— Дуже вірогідна історія. Це був брат однієї з твоїх клятих служниць, чи не так?

— Ні, батьку, все було так, як я сказала. Це був Зевс.

— Якщо цей шмаркач не перестане кричати, я сам задушу його цією подушкою.

— Він просто голодний, — сказала Даная, прикладаючи Персея до грудей.

Акрісій люто обмірковував усе, що сталося. Незважаючи на свою погрозу подушкою, він знав, що не існує більшого злочину за вбивство кровного родича. Убивство когось із рідні спонукало б фурій піднятися з Підземного світу й переслідувати його аж до краю землі, б’ючи його своїми залізними батогами, доки вся шкіра не злізе з його тіла. Вони не залишать його у спокої, поки він не збожеволіє. Однак пророцтво оракула означало, що він не може залишити свого онука в живих. Можливо...

Наступної ночі, подалі від очей допитливих містян, Акрісій наказав зачинити доньку Данаю та немовля Персея в дерев’яній скрині. Його солдати прибили віко гвіздками і скинули скриню зі скелі в море.

— От і все, — сказав Акрісій, обтрушуючи свої руки так, ніби він хотів зняти з себе всю відповідальність. — Якщо вони загинуть, а вони точно загинуть, ніхто не зможе сказати, що я був безпосередньою причиною цього. Винні будуть море, скелі та акули. Винні будуть боги. Це не матиме нічого спільного зі мною.

З цими негідними словами, спрямованими на самозаспокоєння, цар Акрісій спостерігав, як скриня зникає з поля зору.

Дерев’яна скриня

У вирі шалених морських хвиль дерев’яний ящик підстрибував і кидався від острова до острова й від узбережжя до узбережжя, не розбиваючись об скелі та не сідаючи безпечно на м’який пісок.

У темряві скрині Даная годувала дитину і чекала, коли настане кінець. На другий день їхнього плавання, під час якого їх постійно хитало й підкидало, вона відчула сильний крен, а потім — жахливий удар. Через кілька секунд тиші вона почула, як віко скрині скрипнуло й зсунулося вбік. До них одразу увірвалося денне світло, яке супроводжували сильний запах риби та крик чайок.

— Овва, — сказав дружній голос. — Оце так улов!

Вони потрапили в тенета рибалки. Власник голосу простягнув свою сильну руку, щоб допомогти Данаї вибратися зі скрині.

— Не лякайтеся, — сказав він, хоча насправді це він був тим, хто відчував страх. Що все це могло означати? — Мене звуть Діктіс4, а це — члени моєї команди. Ми не заподіємо вам нічого лихого. — Інші рибалки товпилися навколо, сором’язливо всміхаючись, але Діктіс відштовхнув їх. — Дайте жінці подихати. Хіба ви не бачите, що вона змучена? Несіть хліб і вино.

4 Що просто означає «тенета».

Через два дні вони висадилися на Серіфосі, рідному острові Діктіса. Він повів Данаю та Персея до свого маленького будиночка за дюнами.

— Моя дружина померла, народжуючи хлопчика, тож, можливо, Посейдон послав вас замінити їх — не те, щоб я мав на увазі... — поспішно додав він зі збентеженням в голосі. — Я, звичайно, не сподіваюся на... Я не висуваю до вас ніяких вимог як до...

Даная розсміялась. Атмосфера непідробної доброти й простоти була саме тим, що їй було потрібно для виховання дитини. У її житті не вистачало щирої турботи.

— Ви надто добрий, — сказала вона. — Ми приймаємо вашу пропозицію, чи не так, Персею?

— Так, мамо, як скажеш.

Ні, це не диво немовляти, яке розмовляє. На Серіфосі минуло сімнадцять років. За цей час Персей виріс у прекрасного, сильного юнака. А завдяки своєму прийомному батькові Діктісу він став упевненим і вправним рибалкою. Стоячи в човні у хвилюючому морі, він міг протнути списом вертку рибу-меч, а також вихопити пальцями форель зі швидких вод струмка. Він бігав швидше, кидав далі та стрибав вище, ніж будь-який інший юнак на Серіфосі. Він займався боротьбою, їздив верхи на диких ослах, міг подоїти корову та приборкати бика. Він був імпульсивним, а іноді, можливо, навіть трохи хвалькуватим, але його мати Даная мала повне право пишатися ним і вважати його найкращим і найсміливішим хлопцем на острові.

Простота дому Діктіса здалася Данаї ще більш дивовижною, коли вона дізналася, що цей скромний рибалка був братом царя Серіфосу Полідекта. Правитель острова був цілковитою протилежністю Діктіса — він був пихатим, жорстоким, нечесним, жадібним, хтивим, екстравагантним і вимогливим. Спершу він не звернув особливої уваги на гостю Діктіса. Однак протягом останніх кількох років його чорне серце дедалі дужче збурював потяг до прекрасної матері того хлопця, того зухвалого хлопця.

Персей мав інстинктивну манеру ставати між своєю матір’ю та царем, що сильно його дратувало. Полідект мав звичку заходити у гості, коли знав, що його брата не буде вдома, але щоразу, коли він це робив, поруч був нахабний Персей:

— Мамо, мамо, ти бачила мої сандалі для бігу?

— Мамо, мамо! Підійди до кам’яного басейну та заміряй час, поки я буду затримувати під водою дихання.

Це дуже сильно його розлючувало.

Нарешті Полідект знайшов спосіб відіслати Персея подалі.

Для цього він вирішив використати марнославство, гордість і пихатість юнака.

Усім молодим чоловікам острова було надіслано запрошення до палацу, де мав відбутися святковий бенкет з приводу рішення Полідекта одружитися з Гіпподамією, донькою короля Пізи Еномая5. Це був сміливий і несподіваний крок. Подібно до того, як оракул передрік, що царя Аргоса Акрісія вб’є його онук, так само він сказав Еномаю, що його вб’є його зять. Аби запобігти одруженню своєї доньки, цар викликав усіх претендентів на її руку для змагання на колісницях, і того, хто програвав, позбавляли життя. Еномай був найкращим візником у країні, тож дерев’яні кілки, що огороджували поле для перегонів, прикрашали голови вже понад дюжини колись сповнених надії молодих чоловіків. Але Гіпподамія була дуже красивою, а Піза — дуже багатою, тож женихи продовжували свататися до неї.

5 Не італійська Піза з Пізанською вежею, а місто-держава на північному заході Пелопоннесу. Перегони за руку і серце Гіпподамії мали тривалі наслідки, які звучали аж до кінця міфічної ери та завершення Троянської війни. Але їхні подробиці розповім іншим разом.

Даная була рада почути, що Полідект нарешті наважився на шлюб. Вона вже тривалий час почувалася некомфортно в його присутності, тож неочікувана новина про те, що його серце належить іншій, принесла їй велике полегшення. І як це було люб’язно з його боку запросити її сина на бенкет та продемонструвати, що між ними немає образ.

— Бути запрошеним на бенкет до царя — це велика честь, — сказала вона Персею. — Не забудь чемно подякувати йому. Не пий надто багато і старайся не говорити з повним ротом.

Полідект посадив юного Персея на почесне місце одесную від себе і постійно наповнював його чашу міцним вином. Він зловив юнака у свої сіті так само, як сам Персей зловив би рибу.

— Так, ці перегони на колісницях, безперечно, будуть викликом, — сказав він. — Але кожна з найкращих родин Серіфосу пообіцяла мені коня для моєї команди. Чи можу я подивитися на коней, які є у вас і вашої матері?..

Персей почервонів. Його бідність завжди була для хлопця джерелом приниження. Всі юнаки, з якими він грав у спортивні ігри, боровся, полював і бігав за дівчатами, мали слуг і стайні. А він усе ще жив у кам’яному будиночку рибалки за дюнами. У його друга Пірро був раб, який махав над його ліжком віялом, коли ночі були надто спекотними. Персей спав на піску, і скоріше за все його міг розбудити укус краба, аніж дівчина-служниця з кухликом свіжого молока.

— У мене насправді немає коня як такого, — сказав Персей.