Стивен Фрай – Герої (страница 22)

Просуваючись глибше у самісіньке пекло, Геракл побачив тінь Медузи. Обурений її жахливим виглядом і зміями, що звивалися на її голові, він вихопив свого меча. Але Гермес зупинив його руку.

— Вона лише тінь, фантом і тепер нікому не може завдати шкоди.

Далі він побачив тінь свого старого друга Мелеагра, принца, який очолював Калідонське полювання. Геракл був одним із небагатьох героїв, які не брали участі в цій епічній пригоді, тож Мелеагр розповів йому цю історію — як це полювання призвело до його сумного й болісного кінця. Як його мати, що збожеволіла від люті через його вчинки, кинула у вогонь поліно, чиє згоряння означало його власну смерть72.

72 Тривожна доля Мелеагра відкриється нам, коли ми дійдемо до історії Аталанти.

— Але твої героїчні подвиги дійшли навіть до цих сумних печер, — сказав Мелеагр. — Мені приємно знати, що у світі живих є такий герой, як ти. Якби я був живий, то запросив би тебе приєднатися до моєї родини.

— Чому б і ні? — запитав Геракл, дуже зворушений його словами. — У тебе є сестра чи донька, з якою я міг би одружитися?

— Моя сестра Деяніра — велика красуня.

— Тоді, коли я звільнюся від тягаря цих подвигів, я візьму її собі за дружину, — пообіцяв Геракл. Мелеагр усміхнувся вдячною усмішкою примари й поплив геть.

Нарешті Гермес відчинив ворота тронної зали та сповістив царя й царицю Підземного світу, що до них завітав гість.

Персефона, задобрена благочестивим підкоренням Геракла Елевсінським містеріям, радісно привітала свого зведеного брата. Її чоловік Аїд був менш гостинним.

— Чому я мушу віддавати тобі свого пса?

Геракл розвів руками.

— Еврістей послав мене за ним, могутній Плутоне73.

73 Більшість переказів про Дванадцятий подвиг використовують це пізніше ім’я Аїда. Цей Плутон згодом злився з римським богом багатства Плутоном. Дорогоцінні метали та дорогоцінні культури добувають з-під землі, тож це було природне злиття.

— Ти повернеш його?

— Щойно мене звільнять од рабства, я обіцяю це зробити. Прийміть мою урочисту клятву.

— Мені це не подобається. Мені це зовсім не подобається.

— Так, я можу вас зрозуміти, — сказав Геракл. — Гера відчуває те саме.

— Ти про що? — різко запитав Аїд.

— Це Гера поставила переді мною ці завдання. Вона хоче, щоб я зазнав невдачі.

— Ти хочеш сказати, якщо я дозволю тобі позичити мого собаку, це засмутить Геру?

— Засмутить? Та вона розлютиться, — сказав Геракл.

— Бери його, він твій.

— Ви справді не проти?

— Якщо ти обіцяєш повернути його. Звісно, спершу тобі доведеться підкорити його. І ти не можеш для цього використовувати зброю. Не тут. Ніякого меча, ніякої палиці, ніяких твоїх знаменитих отруйних стріл. Тобі зрозуміло?

Геракл вклонився на знак згоди.

— Гермес забере у тебе всю зброю, супроводжуватиме тебе і стежитиме, щоб ти грав за правилами. Можете йти.

Виходячи з зали, Гермес штовхнув його ліктем.

— А вони кажуть, що ти ідіот. Звідки ти знаєш, що вірний спосіб змусити Аїда щось зробити — це сказати йому, що Гера це зненавидить?

— Хто каже, що я ідіот?

— Не зважай, віддай свою зброю та йди за мною. «Гера розлютиться!» Почекай, поки я розповім про це Зевсу. Йому це сподобається.

Поєдинок із Кербером був дивовижною подією. Гермес плескав руками, наче зачарована дитина, і піднявся вгору на своїх тріпотливих сандалях; його так розважало видовище Геракла, щільно закутаного у шкуру Немейського лева, який стискав удушливим захватом три шиї сильно розлюченого гончака, поки увесь цей час на героя нападав зміїний хвіст пса, який кидався й жалив, намагаючись знайти відкриту ділянку шкіри, щоб проткнути її своїми гострими, як бритви, іклами.

Зрештою наполегливість Геракла окупилась, і великий пес виснажено відступив. Геракл, що як і багато грецьких героїв знав і любив собак, став біля нього на коліна й прошепотів йому на вухо:

— Ти підеш зі мною, Кербере. Усі діти Єхидни й Тифона вже загинули, за винятком тебе, бо у тебе є мета й роль, яку ти маєш грати у великій таємниці смерті. Але спершу мені потрібна твоя допомога у Верхньому світі.

Кербер висунув свої язики й провів лапою по руці Геракла.

— То ти готовий іти зі мною? Ти втомився. Тоді я понесу тебе.

Веселість Гермеса змінилася здивованим захопленням, коли він побачив, як Геракл підняв Кербера й поклав його собі на плечі.

— З таким же зусиллям, наче він звичайний вовняний шарф, — сказав до себе Гермес.

Коли Геракл увійшов до тронної зали з Кербером, який біг поруч із ним, Еврістей отримав іще одну нагоду застрибнути в кам’яний піфос.

— Відведи його назад, відведи його назад! — його нажаханий голос лунав усередині глека.

— Справді? — запитав Геракл. — Ви не хочете привітатися з ним? Побачити, як він робить свої трюки?

— Йди геть!

— Тепер я вільний від вас? Чи достатньо я зробив?

— Так.

— Гучніше, щоб почув увесь двір.

— Так, будь ти проклятий. Ти вільний. Ти зробив усе, що тебе просили. Я відпускаю тебе.

Вдаривши ногою глек, від чого в Еврістея, мабуть, дзвеніло у вухах іще цілий тиждень, Геракл пішов із палацу разом із Кербером. Вони попрощалися біля воріт пекла74.

74 Кажуть, там, де впала слина Кербера, виріс аконіт, смертельна отрута, яку іноді називають вовкобій чи вовча кара.

— Прощавай, ти, жахливий звірюко, — сказав зворушений Геракл. — Самі лише боги знають, що я тепер робитиму.

— Ні, не знають, — мовив Гермес, виходячи з тіні зі зброєю Геракла. — Це тобі вирішувати. Все, що знає наш батько Зевс, — це те, що ти зробиш багато великих справ і, можливо, навіть одного дня врятуєш Олімп.

Після подвигів: злочини й образи

Перше, що зробив Геракл, звільнившись од рабства Еврістея, — це вирушив на пошуки дружини75. До нього дійшла звістка, що цар Ехалії Евріт влаштовує змагання зі стрільби з лука, і переможець змагання отримає руку його прекрасної доньки у шлюбі. Геракл не міг бути більш задоволеним цією новиною. Евріт був тим самим чоловіком, який навчив його натягувати тятиву лука та стріляти з нього, коли він був іще дитиною, і з нього вийшов би чудовий тесть.

75 Здається, він на мить забув про свій план повернути власну дружину зі світу мертвих і про свою обіцянку взяти за дружину сестру Мелеагра Деяніру.

Він узяв участь у змаганнях і (на цей раз не використовуючи стріли з наконечником із отрутою Гідри) легко показав найкращі результати. Коли Евріт це побачив, він відсторонив Геракла від змагань.

— Але чому? — Геракл був пригнічений. — Я думав, що ви пишатиметеся своїм учнем і будете щасливі мати мене за зятя.

— Після того, що ти зробив із Мегарою та своїми власними дітьми? — сказав Евріт. — Щоб моя улюблена донька Іола вийшла заміж за дружиновбивцю? За дітовбивцю? Ніколи.

Син Евріта Іфіт захоплювався Гераклом і благав батька від імені героя, але цар не бажав це слухати. Геракл пішов геть, обіцяючи вчинити страшну помсту. Можливо, він забрав із собою частину призової худоби Евріта, а може, й ні. Приблизно в той самий час зникло безвісти дванадцять голів його стада. Іфіт вирушив до Тиринфа, щоб зустрітися з Гераклом і домовитися про їхнє повернення, але під впливом свого чергового жахливого нападу люті Геракл убив юнака, скинувши його з муру міста76.

76 Див. післямову «Напади люті Геракла», щоб дізнатися про це більше.

Боги покарали його за цей злочин проти ксенії, або «гостьової дружби», наславши на нього хворобу77. Знову перебуваючи в пошуках очищення та спокути, Геракл відвідав царя Пілоса Нелея та попросив його виконати необхідні обряди, на які мають владу помазані царі78. Але Нелей був давнім другом Евріта. Іфіт був для нього як другий син, тож він категорично відмовився очищувати Геракла від його вбивства. Наш герой залишив Пілос, заприсягнувшись помститись і Нелею.

77 Ми не знаємо, які саме боги. Це здається трохи прямолінійним для Гери, тому, можливо, це був Зевс, для якого ксенія була священною.

78 Нелей був братом царя Пелія з Іолка, що був батьком Алкести.

У Геракла з’явилися дві нові образи. Вони були додані до його старої яловичини (буквально) з Авгієм, який відмовився платити обіцяну винагороду у вигляді худоби за вичищення його брудних стаєнь; також Геракл не забув, як Лаомедонт Троянський порушив своє слово, коли він урятував його доньку Гесіону від морського чудовиська, посланого Посейдоном.

— Евріт, Нелей, Авгій і Лаомедонт, — бурмотів він собі під ніс, прямуючи до Дельф. — Вони всі заплатять.

У Дельфах він став на коліна перед оракулом.

— Мені потрібно очиститися. Скажіть мені, що я маю для цього зробити.