Стивен Фрай – Герої (страница 18)
Жерці та оракули Трої сказали Лаомедонту, що єдиний спосіб урятувати Трою від хвороб, голоду та лиха — це прикувати його доньку Гесіону голою до скелі посеред затопленої рівнини, щоб морське чудовисько поласувало нею52.
52 Ідентична доля до тієї, яку зазнала Андромеда. Образ безпорадної дівчини, прив’язаної до скелі, яка чекає на свою смерть від якогось дракона, широко поширений не лише в грецьких міфах та мистецтві. Наважуся сказати, що ми всі можемо пропонувати його різні тлумачення відповідно до нашої прихильності до різних шкіл психології, гендерної політики тощо.
Такою була ситуація, коли до Трої прибув Геракл. Він пообіцяв звільнити Гесіону, якщо натомість отримає коней, виведених із тих, які Зевс колись подарував Тросу53. Лаомедонт погодивсь, і Геракл негайно вбив чудовисько та врятував Гесіону. Проте Лаомедонт знову порушив угоду. Він відмовився виконувати її умови та віддавати своїх коней.
53 Двома поколіннями раніше Зевс забрав Ганімеда, прекрасного троянського принца, щоб той став його коханцем та чашником. Натомість він послав Тросу чарівних коней як компенсацію.
У Геракла не було часу, щоб із цим розбиратися. Його рік майже добігав кінця, тож йому потрібно було повернутися до Еврістея та вирушити виконувати його десяте завдання. Присягнувшись повернутися й помститися Лаомедонту, він вирушив до Мікен.
10. Худоба Геріона
— Ось! — Геракл кинув пояс до ніг Адмети. — Сподіваюся, він принесе тобі удачу54. А тепер, могутній царю, оголосіть мій десятий і останній квест, будьте такі ласкаві.
54 Пояс Іпполіти успішно розкопав доктор Генрі Волтон «Індіана» Джонс-молодший — головний герой кінофраншизи «Індіана Джонс», якого грає Гаррісон Форд — на руїнах храму Гери в Мікенах, але наразі він зберігається у скрині, захованій на величезному урядовому складі США разом із Ковчегом заповіту та копією настільної гри «Джуманджі».
Еврістей незручно вертівся на своєму троні. Він був упевнений, що багато придворних посміялися подумки над епітетом «могутній цар».
— Гаразд, Геракле, — сказав він. — Ти вирушиш до Ерітії і привезеш мені худобу Геріона. Усе стадо55.
55 Часта поява биків, корів, вепрів, свиноматок, баранів, овець, оленів, ланей і коней, які фігурують у героїчних пригодах, звісно, є відображенням важливості цих тварин у економічному, соціальному та сільськогосподарському житті Стародавньої Греції. Їхнє місце у сільському господарстві, торгівлі та цивілізації контрастує із загрозою, яку несуть цим елементам життя дракони, кентаври та інші монстри. Можна сказати, що клас мутованих або жорстоких вепрів і биків являє проміжний стан між прирученими та дикими тваринами. Також можна сказати, що змії, особливо священні для Афіни та Гери, існують як окремий клас. Вони можуть бути смертельними, вони можуть бути пророчими, але їх неможливо приручити.
Ви, мабуть, пам’ятаєте, що коли Персей відрізав голову Медузи Горгони, двоє ненароджених хлопчиків від її зв’язку з Посейдоном вилетіли з тієї розкритої рани. Один із них був летючим конем на ім’я Пегас, другий — Хрісаор, юнак із золотим мечем. Хрісаор (через свій союз із Калліроєю, «солодкотекучою» донькою морських титанів Океана і Тетії) породив триголового Геріона, найжахливішого монстра, який люто захищав величезне стадо червоної худоби на західному острові Ерітія56. Допомагали йому охороняти цю рідкісну й цінну породу гігант Еврітіон, син Ареса, та лютий двоголовий пес Ортр, брат Кербера.
56 «Ерітія» означає «червоний» або «червонуватий», тому що коли сонце рухалося так далеко на захід, воно було близьке до свого червоного, призахíдного кольору. Деякі грецькі та пізніше римські автори вважали, що Ерітія розташована була десь на Балеарських островах. Можливо, це була Ібіца. Інші розміщували цей острів далі на захід; можливо, це був вулканічний острів Мадейра. Враховуючи присутність легендарного пса Ортра, можливо, це був один із Канарських островів — слово «канарські», певна річ, походить не від назви пташки, а від латинського слова canus, що означає «собака». Лансароте був би найкращим кандидатом, оскільки rote у його назві означає «червоний»; хоча нудні, одержимі фактами історики скажуть вам, що це лише збіг.
Ерітія лежала так далеко в незвіданих західних куточках світу, що Гераклові довелося вирушити далі, ніж він коли-небудь мандрував, аби її дістатися. Він так розпалився й розлютився, коли переходив через Лівійську пустелю, що кричав від люті на яскраве сонце та погрожував збити Геліоса з його колісниці своїми стрілами. Геліос, можливо, й належав до безсмертної раси титанів, але він усе ще боявся, що стріли Геракла можуть завдати йому жахливої шкоди.
— Не стріляй, Геракле, сину Зевса, — закричав він у паніці.
— Тоді допоможи мені! — крикнув у відповідь Геракл.
Геліос погодився не підлітати так близько до землі, якщо тільки герой пообіцяє не стріляти в нього. Більше того, щоб полегшити подорож героя на захід, він запропонував позичити Гераклові свою величезну чашу. Щодня Геліос їхав небом на своїй сонячній колісниці з країн далекого сходу57, доки не зупинявся в далекому королівстві Океана58. Там він проводив ніч, відпочиваючи у своєму західному палаці, перш ніж знову вирушати на схід у величезній чаші чи мисці, яку несла швидка течія Океана. Ця «річка Океана», що тече навколо землі, повертала Геліоса до його східного палацу, де він міг підготувати своїх коней і вирушити на сонячній колісниці в новий день.
57 Більшість джерел погоджуються, що це Індія.
58 Ірландія? Британія? Португалія? Є багато теорій.
Геракл із удячністю прийняв у своє розпорядження цю чашу, мореплавну миску59, в якій він сидів, піднявши коліна, і в повному комфорті наближався до Ерітії. Одного разу води, що несли його, стали неспокійними, і він почав погрожувати, що випустить свої стріли в Океана. Думаю, справа не в тому, що Геракл був зарозумілим, припускаючи, що він може перемогти бога, а в тому, що він вважав усіх живих істот, божественних чи смертних, рівними собі. У будь-якому разі ця погроза стривожила Океана, який, так само злякавшись цих жахливих стріл, як і його племінник Геліос, вгамував свої води. Незабаром Геракл прибув на острів Ерітія цілим і неушкодженим.
59 Можливо, західний палац Геліоса був розташований в Уельсі, а коракли у формі чаші, це невеликі традиційні човни у Вельсі, які використовують валлійські рибалки, й є нащадками чаші Геліоса.
На березі його зустрів дикий гавкіт двоголового пса Ортра.
— Ортре! — вигукнув Геракл. — Ти, як і багато інших найпотворніших істот на світі, є сином Тифона та Єхидни. Хіба ти не знаєш, що час твого виду минув? Я вже вбив твою сестру Лернейську гідру і твого сина Немейського лева. Тепер твоя черга бути стертим з лиця землі.
З ревінням із кожного свого горла істота кинулася на Геракла, який підняв свою палицю й опустив її на одну з голів пса. Друга обернулася з переляканим вереском, щоб подивитися на свою знищену супутницю, яка тепер бездиханно звисала зі спільної шиї. Не встигла друга голова оплакати свою втрату, як палиця знову опустилась, обірвавши життя собаки.
Пастух Еврітіон почув гамір і наблизився, розмахуючи своєю власною могутньою палицею.
— Ти заплатиш за це, — прогарчав він. — Я любив цього пса.
— Тоді приєднайся до нього! — вигукнув Геракл, випускаючи стрілу йому в горло. Отрута Гідри зробила свою справу, і Еврітіон був мертвий іще до того, як його тіло впало на землю.
Тепер Геракл намагався зібрати вперту худобу. Невдовзі на горизонті з’явився сам Геріон.
Геріона бачили так мало смертних, які дожили до того, щоб розповісти про це, що відомості про його зовнішній вигляд сильно різняться. Проте всі погоджувалися, що цей син Хрісаора та Каллірої мав три голови. Більшість казали, що він також мав три різні тулуби, хоча одне джерело стверджує, що його три голови росли з однієї шиї та одного тулуба. Найсильніша розбіжність у свідченнях полягає в тому, як ці торси були з’єднані з землею. Дехто стверджував, що вони звужувалися до однієї талії, тож гігант мав одну пару ніг; інші, однак, були впевнені, що він мав три пари ніг. Мені більше подобається варіант із двома ногами, але з трьома тулубами та головами. Що не викликає сумнівів, так це те, що Геріон був величезним, триголовим і мав злий норов.
— Хто насмілився красти мою худобу? — заревіла ліва голова гіганта.
— Геракл насмілився.
— Тоді Геракл помре, — сказала середня голова.
— Повільно і в агонії, — додала права голова.
— Коли ти помреш, — відповів Геракл, — це буде втричі болісніше, ніж будь-яка інша смерть, яку раніше бачив світ.
З цими словами він випустив стрілу прямо в пупок Геріона. Отрута Гідри потрапила спершу в кожен тулуб, тоді у три шиї і у три голови, обпікаючи й роз’їдаючи плоть гіганта.
— Воно горить!
— Воно горить!
— Воно горить!
Крики були жахливі.
Достеменно невідомо, як Геракл переправив худобу через море. Можемо припустити, що він переправляв стільки, скільки могло вміститися з ним у чаші Геліоса, плаваючи туди-сюди, поки все стадо не опинилося на березі Північної Африки. На згадку про свою велику подорож він спорудив два величезні стовпи з каменю: один — на північному, іберійському боці протоки, що є виходом із Середземного моря в Атлантику, інший — на південному, марокканському боці. Донині Геркулесові стовпи зустрічають мандрівників, які проходять через цю протоку. Африканський стовп називається Сеута60, а іберійський відомий як Гібралтарська скеля.