Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 44)
Однією з найбільших перешкод на шляху до формування на-шого життя та впровадження змін є лінь. Як і багато інших рис, лінь також має генетичний компонент, адже, окрім сис-теми активності, ми маємо ще й
Колись, ще студенткою, я дуже гостро відчула на собі дію цьо-го закону: почалися семестрові канікули, на які я вже довго та з нетерпінням чекала. У моєму списку справ стояли тисячі пунк-тів, за які я нарешті мала взятися після екзаменаційної сесії. Перші три тижні канікул минули в постійних клопотах, і зрештою мій перелік було майже виконано. Тепер я мала багато вільного часу. Забагато. Оскільки в мене не було жодних особливих при-чин вставати вранці з ліжка, то я приносила собі каву й годинами лежала, читаючи романи. Це зовсім не сприяло покращенню мого кровообігу. Тож до полудня я так втомлювалася від своєї повної нерухомості, що знову засинала. Коли після обіду знову прокидалася, мій кровообіг ледь жеврів. Я почувалася погано, знову пила каву, тоді збиралася із силами, щоб трохи навести порядок у квартирі — а деколи не доходило навіть до цього. Уве-чері я озиралася на абсолютно безрезультатний день і відчувала незадоволення, проте мені добре вдавалося його позбутися під
238
час вечірнього відвідування пабу чи на студентських вечірках. Що менше мені доводилося робити, то ледачішою я ставала. Напри-кінці канікул мій рівень активності так упав, що мені було заваж-ко поставити прати білизну — навіть якщо я протягом дня нічого іншого не робила. Я була неймовірно щаслива, коли почалося навчання, адже воно давало мені фіксовану щоденну структуру. Легко й просто я знову ввійшла у свій звичний ритм і навіть попри стрес, на додаток до свого звичного навантаження, могла хоч тричі на день ставити прання — і то без жодних нарікань.
Не тільки мені, а й більшості людей для нормального функ-ціонування потрібні зовнішні вимоги та фіксований розпоря-док дня. Найлегше зберігати активність, якщо її не переривати. Понеділок не тому найгірший день тижня, що висуває до нас високі вимоги, а тому що різко контрастує з вихідними. Тож щоб пережити понеділок, нам потрібно набагато більше
Тому чіткий розпорядок дня — найкраща профілактика лі-нощів. Складай собі щоденні та щотижневі плани, які містити-муть і час на твоє дозвілля. Я сама живу майже «за планом», а тому маю більше вільного часу, ніж більшість людей. Уранці, перед сніданком, я трохи займаюся спортом. Опісля працюю над книжками. Під час обідньої перерви трохи спілкуюся з дру-зями, а тоді граю на фортепіано. У другій половині дня я пра-цюю психотерапевткою. О 18:00 закінчую свою роботу. Трохи буржуазно, але ефективно. Це, так би мовити, результат мого студентського самоусвідомлення. Тож добре подумай, чого ти хочеш і що для тебе важливо, а тоді склади відповідні щоденні та тижневі плани. Вони, як і списки справ, надзвичайно допо-
239
магають навести лад. А також захищають від перевантаження, яке так само погане, як і бездіяльність. Люди, які погано керу-ють своїм часом, часто перевантажені роботою та перебувають у стані стресу. Вони багато що роблять в останню хвилину, тому постійно відчувають поспіх і тиск.
Фіксований розпорядок дня настільки для нас важливий ще й тому, що нам не потрібно постійно ухвалювати нові рішення. Сила волі та здатність ухвалювати рішення тісно пов’язані між собою, і обоє зазнають повного паралічу, якщо їх перевантажи-ти. Це доведено під час різних психологічних експериментів. У межах одного такого досліджували поведінку німецьких во-діїв, які мали на комп’ютері зібрати аксесуари для свого нового автомобіля. Колір, дизайн інтер’єру, тип мотора — що більше рішень покупцям доводилося ухвалювати, то перевантаженіші вони були та більше вдавалися до стандартних моделей, навіть якщо це коштувало їм у середньому на 1500 євро дорожче. Якщо в тебе є заздалегідь визначений графік, то ти мусиш ухвалити тільки
Часто найбільшою проблемою є знайти початок. Саме він забирає багато стартової потужності. Опісля все стає набагато легшим, а надто якщо не зупинятися й робити щось регулярно. Як то кажуть:
До речі, пристрасть — це альтернатива дисципліні. Але особисто я не знаю нікого, хто робить абсолютно все із чистої пристрасті. Навіть митці зазвичай дотримуються певних ро-бочих годин. Кожна діяльність та кожне навчання мають свої тяжкі періоди. І тоді потрібна наполегливість. Люди, яким
240
вона не притаманна, багато розпочинають, але мало завершу-ють, тому їхні навички та знання залишаються поверхневими. Ці люди не вникають у суть справи, а тому в довготерміновій перспективі цим незадоволені. У них немає діяльності, якій вони віддавалися б із головою. А відданість справі та глибоке проникнення в її суть наповнюють нас на глибинному рівні та дарують нам щастя, підвищують нашу самооцінку в здоровий спосіб. Я ще розповім про це в одному з підрозділів.
Тож якщо я хочу подолати свою лінь, то як мені збільшити свою стартову енергію та витривалість? Особливо це стосується людей, які страждають від прокрастинації, тобто постійно від-кладають необхідні справи на потім. Кому властива прокрасти-нація, той зазвичай страждає не тільки від наслідків своєї про-грами енергозбереження, а й від сильної невпевненості своєї тіньової дитини. Адже тіньова дитина прокрастинаторів часто боїться зазнати невдачі. Її несвідомий страх не впоратися із завданням, просто бути не в змозі його виконати веде до того, що завдання постійно відкладають на потім. Часто буває, що внутрішній дорослий дотримується зовсім іншої думки. Примі-ром, йому зрозуміло, що він, звичайно ж, встигне заповнити податкову декларацію або прибрати в підвалі. Але гору бере ті-ньова дитина з її невиразними страхами невдачі. Її постулати: «Мені нічого не вдасться!», «Я слабкий/-а!», «Я дурний/-а!» Тому прокрастинація — це особливий тип захисної стратегії «вте-чі та уникнення». Якщо ж тіньова дитина не задіяна в прокрасти-наційних процесах, то людина потрапляє в пастку ліні. Тут ста-нуть у пригоді поради, які я дам у наступному підрозділі.
Однак у деяких випадках тіньова дитина прокрастинаторів украй уперта. Тоді в неї виникають проблеми з очікуваннями свого оточення. Люди, які потрапили в конфлікт автономність — залежність (див. с. 31), часто не дотримуються вимог, оскільки сприймають їх як обмеження особистої свободи. Тому роблять
241
цілком протилежне до того, що від них очікують. За прокрасти-нацією може стояти й захисна стратегія «пасивна агресія». Про неї я ще розповім в одному з підрозділів. Однак спершу хочу дати тобі кілька порад, як перебороти прокрастинацію.
Вправа: сім кроків від прокрастинації
1. Запитай свою тіньову дитину, чому їй так важко розпочати роботу.
Це страх невдачі? Вона прагне зухвало бунтувати проти очікувань чи просто лінива? Визнач постулати, які тебе паралізують. Напри-клад: «Я цього ніколи не подужаю!» Або: «Забирайся!» Тоді при-слухайся до себе: що трапиться, якщо ти продовжиш піддаватися своєму паралічу та/або зухвалому опору? Усвідом, як ти почува-тимешся сьогодні ввечері, завтра, наступного тижня, наступного місяця, якщо продовжиш усе відкладати на потім. Імовірно, тебе затопить сильне почуття провини, можливо, навіть страх. Дай волю цим почуттям.
2. Свідомо відокрем тіньову дитину від внутрішнього дорослого
й працюй з обома — як ти навчився/-лася із цієї книжки. Так ти зможеш втішити свою внутрішню дитину, посилити аргументами дорослого, позбутися своїх проєкцій тощо.
3. Перетвори свої негативні постулати на позитивні — так, як ми вчили-
ся у вправі «Знайди свої позитивні постулати» на сторінці 145. Напри-клад, трансформуй свій постулат «Я цього не подужаю!» в «Я поду-жаю це!». Якщо його ще немає на шаблоні твоєї світлої дитини, то намалюй улюбленими кольорами або на окремому аркуші паперу.