Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 42)

Пам’ятка для твого внутрішнього дорослого: наша постава й вираз обличчя впливають на наш настрій. Повністю роз-слаблений вираз обличчя (коров’ячий погляд) навіть фізіоло-гічно неможливо поєднати з гнівом.

Вправа: невеликий урок почуття гумору

Якщо коров’яча йога тобі ще не вдається так віртуозно, що ти, глибоко розслабившись, здатний/-а легко відбивати від себе кожну атаку, тоді зберігати суверенність тобі допоможуть стратегії реагу-вання. Ідеться про заздалегідь підготовані відповіді, які підходять мало не до кожної ситуації. Матіас Ньольке у своїй книжці «Гострий язик» розповідає про так звані швидкорозчинні речення за аналогом до швидкорозчинних супів або швидкорозчинної кави. Речення — наперед готове, отож його можна відразу використовувати, а розу-мові зусилля зведено майже до нуля. Адже поки ти придумуєш до-тепну відповідь, момент зазвичай уже втрачено.

Загалом є два типи ситуацій, під час яких потрібно мати напого-тові кмітливу відповідь:

1. Дрібні, але незлобливі підколки серед друзів і колег. Вони нешкід-

ливі, і їх можна відбити навіть сміхом.

227

 

2. Відкриті чи приховані агресивні атаки, які дратують та/або обра-

жають значно більше.

Завдяки наведеним нижче швидкорозчинним реченням можливо протистояти майже всім реальним та уявним нахабствам:

• Ти щойно щось сказав/-ла?

• Повтори це ще раз, але з кінця.

• Я залюбки підлаштуюся до свого оточення.

• Якщо я захочу почути твою думку, то повідомлю тобі.

• О, правильний/-а заговорив/-ла!

• Це надто кругле для моєї квадратної голови.

За словами Ньольке, остання відповідь — це одне з так званих нонсенс-речень. Це відповіді без сенсу, які чудово вибивають землю з-під ніг нападника. Адже тоді потрібно якусь мить подумати, щоб зрозуміти, що тебе щойно висміяли. Те саме стосується і так званих нульових речень. У контексті розмови вони позбавлені сенсу, а отже, доводять атаку до абсурду. Ньольке говорить також і про театр аб-сурду. Тоді важливо залишатися цілком серйозним/-ою, виразом обличчя і тоном голосу умовно реагувати на сказане, а потім видава-ти щось абсолютно абсурдне, наприклад: «Навесні фермери збирають спаржу!» Або: «На бороді дурного цирульник вчиться голитися». Останнє — одна з тих безглуздих фраз, які можна підбирати сотнями. Як варіант згодиться й варіація на тему вживаних прислів’їв, напри-клад: «Перейшов і Крим, і Рим, а замість розуму — лиш дим». Такі речення збентежують і здатні розірвати звичну спіраль нападу-контр-атаки. У найкращому разі обоє розсміються.

Ефективний прийом, щоб пом’якшити напад і додати в ситуацію трохи гумору, — це перебільшити сказане. Тож якщо тобі дорікають, що ти дурний/-а, то відповісти треба: «Я можу стати ще дурнішим/-ою» або: «А ще я вмію погано готувати».

228

 

Уявляй собі ситуації, з якими тобі важко впоратися, і спокійно про-думуй готові відповіді, які ти потім зможеш витягнути з капелюха. Знання того, що в разі сумніву в тебе вже є готова правильна відповідь, допоможе почуватися впевненіше та зменшить невизначеність.

До речі, ще одне чудове швидкорозчинне речення звучить так: «Маєш рацію!» Воно підходить і для реагування на образи, адже тоді нападник розуміє, що ти мегавпевнений/-а в собі. Настільки впевнений/-а, що зовсім не сприймаєш цей напад серйозно.

 

РОЗЧАРОВУВАТИ МОЖНА!

Якщо однією із захисних стратегій є бажання залишатися ди-тиною, тоді люди не наважуються брати на себе відповідальність за свої рішення. Занепокоєння зробити щось не так у найкращо-му разі йде пліч-о-пліч із туманним уявленням про істинні ба-жання. Такі люди ціле своє життя вчилися пристосовуватися й не розвинули автономних навичок, які передбачають свободу віль-ного вибору. Як наслідок, вони не навчилися стояти на власних ногах. Їхня тіньова дитина вважає, що потребує сильної руки, щоб вести її життєвим шляхом. Їхній «Дорослий» не має достат-нього права голосу й потребує зміцнення своїх можливостей. Тіньова дитина дуже залежить від схвалення батьків та інших людей. Вона дуже хоче виправдати всі очікування. Боїться роз-чаровувати. Але є рішення: я маю право розчарувати!

Щоб відірватися від батьків, потрібні власні критерії оціню-вання правильного й неправильного. Необхідно наважуватися ухвалювати власні рішення та відстоювати їх. Але це також означає і брати відповідальність за помилку. Щоб це витрима-ти, потрібна певна толерантність до фрустрації, про яку я вже писала в підрозділі «Довіряй собі та життю». Ідеться про вміння витримувати невдачі. Це ціна свободи вибору. Якщо я делегую

229

 

свої рішення батькам або партнеру/-ці через постійний страх потенційної невдачі, то залишаюся залежним/-ою.

Якщо це тебе стосується, то поясни, будь ласка, своїй тіньо-вій дитині, що вона переживе невдачу й негативні почуття також минуться. Невдачі — це частина життя. Нехай вона зрозуміє, що досягнути успіху на життєвому шляху — набага-то ймовірніше. Єдина справжня невдача — це нічого не нама-гатися зробити й залишатися залежним/-ою. Візьми свою тіньову дитину до себе на коліна та скажи їй, що помилятися можна. Помилки — наші найкращі вчителі. Адже ми розви-ваємося тільки тоді, коли зазнаємо бодай дещиці страждань. Поки все йде добре, немає причин думати про себе та щось змінювати. До речі, за допомогою свого «Дорослого» зрозу-мій, що більшість рішень ще й можна скасовувати. Якщо твоє рішення виявиться хибним, то ти маєш право його змінити. Тут також важливе питання: що може трапитися в найгіршо-му разі? Можливо, у пригоді стане міркування, що тобі зно-ву ж таки доведеться пережити багато негативних почуттів, якщо ти залишишся там, де зараз є.

А ще поясни своїй тіньовій дитині, що їй дозволено розча-ровувати. Скажи, що її батьки вже дорослі й здатні самостійно подбати про себе. Вона має право відокремитися від них. Це не означає, що ти більше не любитимеш своїх батьків — ти просто формуватимеш своє життя відповідно до власних уяв-лень. Так само ти маєш право розійтися з партнером/-кою, якщо вважаєш це доцільним.

Як я вже писала в підрозділі «Я залишуся дитиною», деякі люди ще й страждають від того, що їхні батьки та/або парт-нер/-ка постійно хочуть контролювати їхні дії, деколи навіть методом шантажу. Якщо з тобою теж так учиняють, то при-пини, будь ласка, прикрашати стан справ. Не ігноруй серйоз-ність ситуації. Можливо, ти живеш у постійному сподіванні, 230

 

що твої батьки чи партнер/-ка колись зміняться? Застосував-ши режим свого внутрішнього дорослого, тверезо оціни ситуацію і реалістично спрогнозуй шанси на покращення. Мабуть, ти ще й сумніваєшся, чи сам/-а часом не винний/-а у таких складних стосунках зі своєю близькою людиною? Імо-вірно, тому, що вона так постійно стверджує? Отже, вико-ристовуючи аргументи, перевір свої погляди. У пригоді тут стануть підрозділи про здатність до залагодження конфлік-тів — починаючи зі сторінки 191.

А ще тобі не потрібно проходити всі кроки відразу. Важ-ливо, щоб ти став/-ла на власний шлях до незалежності. Наприклад, перш ніж радикально порвати зі своїм партне-ром, спершу можеш потренуватися частіше йому суперечити й відстоювати власну позицію. Можливо, це допоможе тобі ухвалювати спершу невеликі рішення, які, втім, будуть саме твої і за які ти самостійно відповідатимеш.

 

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП: ЗОЛОТІ СТРАТЕГІЇ ВІД ЗАЛЕЖНОСТІ

Ми вже знаємо, що звичні моделі мислення та поведінки створюють нейронні зв’язки, через які ми часто діємо автома-тично й несвідомо. Ця автоматизація сама собою дуже корис-на та економна. Інакше мозок постійно потребував би нашої цілковитої уваги та присутності для багатьох повсякденних дій, як-от чищення зубів, водіння автомобіля чи телефонні дзвінки. Тоді наше життя було б дуже виснажливим. Недолі-ком цього механізму є те, що шкідливі звички також глибоко закарбовуються в нашому мозку. А коли звичка стає необхід-ністю, ми говоримо про залежність.

Залежність — це дуже широка тема, і є численні та деталь-ні посібники про кожен з її типів та про те, як їх позбутися.

231

 

Ось чому тут я обмежуся кількома золотими стратегіями, які тобі допоможуть.

Залежності так добре контролюють нас, тому що визначають наші почуття. Скажімо, вживання наркотиків або певний тип поведінки, що викликає залежність, передусім дарує нам задо-волення. Або ж запобігає сильному незадоволенню, яке виникає, наприклад, через синдром скасування. Якщо до сильного задо-волення часто залучена світла дитина з її схильністю до підне-сеного настрою та надмірностей, то почуття незадоволення переважно локалізовані в тіньової дитини. Навіть ідея не вжи-вати певний наркотик викликає страх, принаймні підсвідомо. Без свого наркотику тіньова дитина боїться втратити внутріш-ню стійкість. Насамперед оральні залежності, як-от алкоголізм, куріння та їжа, мають багато спільного з прагненням тіньової дитини відчувати захищеність та безпеку. Оральні наркотики на підсвідомому та глибокому рівні пов’язані з відчуттям сито-сті та людської прихильності. Тіньова дитина потребує розради та любові. Наркотик на короткий час полегшує її біль.

Однак на розвиток залежностей впливає не тільки тіньова дитина, а й метаболічна схильність. Дофаміновий ланцюг в одних людей схильніший до залежності, ніж в інших. Крім того, нещодавно встановлено, що організми людей по-різно-му розщеплюють нікотин: деякі — швидко, інші — повільно. Перші значно залежніші від цигарок, ніж другі. Отже, нарко-манія — це не лише проблема сумних тіньових дітей, вона також пов’язана з багатьма іншими чинниками. До них ще й належать можливості та звички.