Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 41)
Коли ці почуття та настрої інтенсивнішають, їх стає важко регулювати. Дослідження мозку виявили, що всі сильні стани збудження — незалежно від того, чи йдеться про добрі чи не-гативні почуття, — блокують доступ до наших знань про рішен-ня. Ось чому на якомога раннішому етапі так важливо розпі-знати, коли має втрутитися внутрішній дорослий. Хочу ще раз проілюструвати це на невеликому прикладі з моєї практики.
Сьюзі (32 роки) страждає від величезної невпевненості в собі. На одному із сеансів вона розповіла мені, що цілий вечір дивилася, як її коханий танцює з іншою. Вихідні опісля вона провела в ліжку в повній депресії. Коли її охоплює це почуття, вона не бачить «виходу», каже Сьюзі. Той факт, що коханий того вечора ігнорував її і запросив до танцю іншу, серйозно підірвав її самооцінку, що й спричинило депресію. Вона могла б уникнути цієї психічної безодні, якби відразу подбала про себе. Наприклад, якби вчасно зауважила, що потрапила в пастку своєї тіньової дитини з її постулатами: «Я винна!» та «Я заважаю!» Тоді вона б зуміла втішити цю дитину й пояснити, що її цінність абсолютно не залежить від того, з ким танцює цей чоловік. Її внутрішній дорослий пояс-нив би цій дитині, що вона перебуває в пастці «дзеркальної самооцінки» (див. с. 36). Крім того, дорослий нагадав би її дитині, що вона завжди закохується в дуже примхливих та важких чоловіків (звісно, була й передісторія) і що цей тип зовсім не вартий того, щоб псувати собі вечір. Зрештою, до-рослий подбав би або про те, щоб Сьюзі розважалася з іншими
222
танцюристами, або про те, щоб вона якнайшвидше пішла з ресторану та зробила щось інше. Можливо, тоді вона б зу-стрілася з подругою або пішла в місцевий паб, щоб відволік-тися й підбадьорити себе спілкуванням з давніми знайомими. Тож проблема полягала в тому, що Сьюзі (знову) вчасно не за-уважила, як того вечора повністю ототожнила себе зі своєю тіньовою дитиною, і просто дозволила ситуації піти своїм хо-дом, замість того щоб втрутитися та попіклуватися про себе.
Якщо ти хочеш регулювати свої почуття або ж певних уникати, тоді тобі потрібно вчасно про себе дбати. Напри-клад, якщо твоя тіньова дитина схильна відчувати покину-тість та самотність, а ти саме зараз без пари, то подбай про те, щоб уникати певних тригерів для цього почуття: напри-клад, переконайся, що в тебе достатньо планів на вихідні, щоб потім не падати в прірву самотності.
Якщо ти схильний/-а до ревнощів, то подбай про себе, свідомо розробляючи стратегії для регулювання цього по-чуття. Скажімо, якщо тебе і твого/-ю партнера/-ку запроси-ли на вечірку, заздалегідь підготуй свою тіньову дитину до ситуацій, у яких твої ревнощі можуть вибухнути. Подумай, як твій «Дорослий» зміг би головувати й надалі. Заздалегідь визнач потенційні тригери та сплануй стратегії поведінки.
Здебільшого ми впадаємо в хворобливі емоційні стани, тому що не готуємося до критичних ситуацій і/або не всти-гаємо вчасно зауважити, коли гору бере тіньова дитина. Деякі емоційні стани вдається добре регулювати, розпізнав-ши їхні тригери й уникаючи їх, наприклад: якщо я хочу позбутися певної залежності, то маю забезпечити собі міні-мальний контакт із цією речовиною. Однак для більшо-сті емоційних станів доцільніше не уникати тригерів, що часто неможливо, а розробляти стратегії боротьби з ними. Нижче я поясню це на прикладі людей із захисною стратегією
223
«Напад», оскільки вони часто схильні відчувати неконтро-льоване почуття гніву.
ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП: ІМПУЛЬСИВНА ТІНЬОВА ДИТИНА
В імпульсивних людей дуже швидкий зв’язок «стимул-реак-ція». Тобто між тригером і реакцією минає дуже мало часу. Ти ще маєш пам’ятати про Міхаеля з початку цієї книжки, який зривався через забуту ковбасу. Він — дуже типовий приклад людини з такою захисною стратегією.
Якщо ти схожий/-а на Міхаеля, то спершу визнач справж-ні тригери свого гніву. Адже проблема Міхаеля була насправ-ді не в ковбасі. Справжнім тригером його гніву була образа тіньової дитини з її постулатами «Мною нехтують» та «Мої бажання ігнорують». Отже, Міхаелів гнів породжено його інтерпретацією реальності. Коли ти схильний/-а до імпуль-сивних спалахів гніву, дуже важливо знати свої тригери, тому що саме з них потрібно починати превентивні заходи. Адже потрібно розпізнавати лють на ранніх етапах або ж зовсім не дозволяти їй виникнути. Бо коли твоя кров шумить, то шляху назад уже немає. Якщо ж ми підготуємося, вивчивши наші спускові гачки, то внутрішній дорослий має якнайкращі шанси відреагувати спокійно. Тож якщо ти знаєш, що твої батьки, колеги чи діти в підлітковому віці швидко виводять тебе з рівноваги, то можеш захиститися, пояснивши собі через внутрішнього дорослого, які спускові механізми вони по-дразнюють, і заздалегідь продумавши, як хочеш відреагува-ти. Найкращий спосіб знайти власні тригери — це повторно виконати вправу «Перевірка реальності» на сторінці 171. Усві-дом зв’язок між об’єктивними подіями та своїм суб’єктивним сприйняттям. Можливо, ти зможеш звести різні ситуації, які 224
пробуджують твій гнів, до своїх негативних постулатів або до травм своєї тіньової дитини.
Випадок із практики: у Маркуса (32 роки) було дуже важке дитинство. Обоє батьків мали алкогольну залежність та вда-валися до насильства. З огляду на ці факти було дивно, на-скільки добре він давав собі раду в житті. От тільки через свою імпульсивність він постійно потрапляв у халепи. Його тіньова дитина дуже чутливо реагувала, коли в будь-якій формі від-чувала, що до неї ставляться з недостатньою повагою. Їй ви-стачало навіть (уявно) косого погляду в пабі. Маркус одразу думав, що його провокують, і вважав, що його висміюють. Тоді він переходив до прямого словесного нападу, який часто за-кінчувався нападом фізичним. Коли Маркус познайомився зі своєю тіньовою дитиною, то визначив багато негативних по-стулатів. Один із найважливіших: «Я безсилий!» Відчуття безсилля та безпомічності підживлювали його імпульсивний гнів. До речі, це стосується багатьох людей, які схильні до стратегії «нападу». Зрештою, в історії розвитку людства агре-сія доцільна саме як звільнення із цього стану.
Щоб угамувати свій гнів, Маркусу довелося навчитися з лю-бов’ю брати за руку свою тіньову дитину й залишатися на рівних з уявним провокатором, тобто в режимі «Дорослого». У цьому йому допомогли багато вправ, про які я вже розпові-дала тобі в цій книжці. А ще дуже корисним було практику-вання так званих
225
дають люди, які відчувають, що вони в рівних умовах. Адже лють часто виникає тоді, коли все йде не так, як ми хочемо. Достатньо навіть відчути, що твій/твоя партнер/-ка непра-вильно тебе розуміє, або побачити, що він/вона не розванта-жив/-ла посудомийну машину. Гнів — це реакція на втрату контролю. Велику роль тут відіграє і нетерпіння — це, так би мовити, молодша сестричка гніву. Імпульсивні люди зазвичай нетерплячі. АЛЕ імпульсивність — це не збіг обставин, не закон природи і не удар долі. Кожен, безперечно, може вплинути на свою імпульсивність, як і самокритично визнати, що має таку схильність. Адже кожному нападові люті передує крихітний момент вільного вибору. Це також і причина, чому гарячі го-лови часто не зриваються на роботі, проте не здатні стримати-ся вдома. Одна клієнтка якось розповіла мені, що може контро-лювати свої напади гніву завдяки одному-єдиному реченню, яке я колись сказала їй (абсолютно не усвідомлюючи його при-голомшливого ефекту): «Тоді просто не зважайте на це!»
КОРОВ’ЯЧА ЙОГА
До речі, гніву ще й чудово позбуваються завдяки гумору. У цьо-му контексті я розповім тобі невеличку історію: на одному з моїх семінарів мене супроводжувала моя подруга Гелена, теж психотерапевтка, яка допомагала мені як співтренерка. Ми затишно проводили вечір, коли вона несподівано попро-сила мене глянути як корова. Я сказала: «Ні, я цього не роби-тиму!» «Ну ж бо, давай», — наполягала вона. Я погодилася й кілька секунд корчила дурнувату міну — а тоді розреготала-ся. Гелена, яка працює у Східній Фризії, потім пояснила, що іноді практикує зі своїми клієнтами
226
місцевості більше корів, аніж жителів. Коли її клієнт/-ка дивиться по-коров’ячому, Гелена просить його/її в цей мо-мент по-справжньому розлютитися. Тоді він/вона відпові-дає: «Не можу». А вона: «Саме так!» За словами Гелени, неможливо водночас дивитися коров’ячим поглядом та гні-ватися. Корови витріщаються абсолютно розслаблено й дур-нувато — і це не виходить поєднати з гнівом. Тому Гелена рекомендує щоденну десятихвилинну коров’ячу йогу клієн-там, які часто роздратовані та мають поганий настрій. А я хочу приєднатися до цієї рекомендації.