Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 38)

205

 

дріб’язкових ситуаціях ти можеш знову стати капітаном свого життя й знову повернути собі свій голос і увагу. Спокійно ска-жи: «Дослухай, будь ласка, спершу мене. Я ж саме хотів/-ла щось тобі розказати!»)

На другому етапі ти намагаєшся своїми словами переказа-ти суть сказаного. Це гарантуватиме, що ти справді зрозу-мів/-ла, що має на увазі інша людина. Цей процес називають переформулюванням — тобто ти по-новому повторюєш ска-зане. Ось приклад:

Аніта: «Ну, останнім часом, я не знаю... я часто в тотальному нокауті. Вранці — робота, ввечері — діти зі своїми бажаннями. І немає нікого, хто б мені допоміг. А мій шеф постійно тисне на мене. Тоді я часто роздратована й зриваюся на дітях і на всіх, хто попадається мені на шляху. Мені просто потрібна відпустка».

Бернд: «Тобто ти справді виснажена».

Аніта: «Так, цілком».

Це переформулювання дозволяє Аніті відчувати, що її ро-зуміють і заохочують розповідати далі. Крім того, якщо Бернд неправильно її зрозумів, воно дає їй можливість повторно все пояснити. Можливо, зараз це видається тобі досить баналь-ним, але ми часто не розуміємо навіть дрібниць. Завжди май на увазі, що ми дуже швидко інтерпретуємо сказане, тож швидко помиляємося, а надто коли слухаємо вухами нашої тіньової дитини. Наприклад, якби Бернд був не добрим дру-гом чи колегою Аніти, а її партнером, то міг би сприйняти її слова як особисту критику. Можливо, тоді б він «почув»: «Я роблю для неї недостатньо!»

У кращому разі він би перевірив свою інтерпретацію, по-дружньому запитавши Аніту: «Думаєш, я маю тобі більше допомагати?» Це запитання дало б Аніті можливість або під-твердити, або виправити інтерпретацію Бернда. Однак перед-усім вона б знала, що Бернд відчуває її опосередковану критику, 206

 

і змогла б відповідно відреагувати. У гіршому разі Бернд не ви-словив би свою інтерпретацію, а відразу ж розпочав би контр-атаку, приміром перерахувавши їй, скільки всього в нього висить на голові. А тоді вже б Аніта відчула, що її критикують та ігнорують, і суперечка набрала б обертів.

Переформулювання складне і просте водночас. Просте — тому що цим, легким і зрозумілим, методом ти можеш значно покращити якість свого спілкування. Складне — тому що не-легко проникнути в суть сказаного. Інший приклад:

Яна: «Тож нещодавно Сандра написала мені на електронну пошту, бо хотіла знати, хто організував кейтеринг на моєму дні народження. Потім я запитала її, чи вона планує вечірку, на що вона дала заперечну відповідь. Сьогодні ж Петер запи-тує мене, чи я також запрошена на Сандрину літню вечірку».

Річард: «Та тебе просто обвели навкруг пальця!»

Яна: «Точно!»

Переформулювання, які точно вловлюють суть, дають мов-цю змогу зрозуміти ситуацію ще краще. Приміром, тільки по-чувши Річардовий підсумок, Яна по-справжньому зрозуміла, що через Сандрину тактику справді почувається «обдуреною». Але допомогти співрозмовнику можуть навіть неправильні пе-реформулювання. Бо в такому разі мовцю слід коротко обмір-кувати, що ж він насправді хотів сказати, а це також допоможе йому прояснити свої думки та почуття. У нього все одно виник-не відчуття, що співрозмовник справді хоче його зрозуміти.

Дуже цінний тут такий початок речення: «Чи правильно я тебе розумію...» Наприклад: «Чи правильно я тебе розу-мію, що справа XY добряче лоскоче тобі нерви?» З таким початком мовець постійно відчуватиме, що якщо його непра-вильно зрозуміли, то слухач відкритий до його виправлень. Це також посилює відчуття, що інша людина по-справжньо-му за тебе переймається.

207

 

Мабуть, ти вже неодноразово відчував/-ла, що тебе абсо-лютно неправильно зрозуміли, тому що твій співрозмовник наполягав на своєму баченні ситуації. Ймовірно, тоді ти зі шкури пнувся/-лася — хоч і даремно, — щоб пояснити йому/їй суть справи. Переформулювання, а надто те, яке починається з «Чи правильно я тебе розумію...», — це повна протилеж-ність таких вивиснажливих словесних боїв за владу.

До речі, переформулювання — це метод клієнт-центро-ваної психотерапії, засновником якої був американський психотерапевт Карл Роджерс. Я сама здобула освіту саме з клієнт-центрованої психотерапії, і значна частина моєї роботи складається з переформулювань. Ти можеш практи-кувати їх у будь-якій розмові. Щоб не роздувати обсяг книж-ки, я згадала про них лиш коротко. Якщо ж ти хочеш по-глибити свої знання з «активного слухання», то для цього є низка посібників.

 

УСТАНОВИ ЗДОРОВІ КОРДОНИ!

Люди, які прагнуть гармонії та пристосовуються до потреб оточення, часто виявляють також і велику готовність допо-могти. Але якщо вони використовують як захисну стратегію синдром помічника, то, щоб врятувати від нещастя інших, вони часто виходять далеко за межі власних душевних і фі-зичних обмежень. Іноді вони навіть нав’язують іншим свою допомогу. Їм необхідна (уявно) нужденна людина, щоб стабі-лізувати свою самооцінку. Водночас вони нехтують власними потребами. Отже, замість піклуватися про себе, вони вважа-ють за краще піклуватися про інших. У відповідь вони споді-ваються на вдячність і визнання. Їхня тіньова дитина вважає, що вона заслуговує на визнання, лише коли стає корисною.

208

 

Якщо ти вже хоч раз літав/-ла, то знаєш, що перед зльотом демонструють заходи з безпеки в разі надзвичайної ситуації. Якщо кабіна розгерметизовується, то зі стелі падають кисневі маски. А кому необхідно першому її одягти? Правильно: собі! Бо тільки якщо в тебе достатньо повітря, щоб дихати, ти змо-жеш подбати і про інших пасажирів. Людина не може брати на себе відповідальність за інших, якщо не дбає про себе.

Якщо ти страждаєш від синдрому помічника, то маєш дати зрозуміти своїй тіньовій дитині, що їй не потрібно жертвувати собою заради інших, тільки щоб підвищити свою цінність. Твій внутрішній дорослий мусить узяти на себе відповідальність за твої почуття та потреби, активно дбаючи про те, щоб їх було задоволено. Не чекай, поки твої близькі чи ті, кому ти допо-магаєш, потурбуються про тебе. Важливо приділяти більше уваги собі. Це не означає, що ти маєш стати безпощадним/-ою та егоїстичним/-ою. Звісно, твоя готовність допомогти — це також добра риса характеру. Ти спокійно можеш зберегти її. Однак що впевненішим/-ою станеш, то краще зможеш розріз-нити, хто справді потребує твоєї допомоги, а хто ні.

Знайди кращий баланс між турботою про себе та турботою про інших. На першому етапі важливо, щоб ти взагалі дозво-лив/-ла собі піклуватися про себе та самостверджуватися. Тому що багато невпевнених людей постійно сумніваються у своєму «правовому статусі». Візьми свою тіньову дитину на коліна й поясни їй, що дуже радий/-а, що вона з тобою. Скажи, що їй не потрібно боротися, щоб бути бажаною. Раз у раз пояснюй їй, що ви тепер уже дорослі й що зовнішній світ не такий, як мама і тато. Поясни їй, що внутрішній дорослий відтепер краще пік-луватиметься про неї і візьме на себе керівництво.

Імовірно, ти й сам/-а часто не знаєш, чого саме хочеш, тому що тебе завжди більше хвилювали бажання інших людей, ніж твої. Тому вчися звертати увагу на свої потреби, як я вже

209

 

описувала в підрозділі «Що можна вдіяти, якщо в мене обме-жений діапазон почуттів?» на сторінці 72. Сильніше постав у фокус свого сприйняття саме себе. Зверни увагу і на своє тіло. Багато людей з дуже невпевненою тіньовою дитиною звикли майже не відчувати себе, що також стосується і спри-йняття власного тіла. Тому ще в одному підрозділі я розповім тобі про конкретні вправи для тіла.

Контактуючи з іншими людьми, спробуй ще й цілком сві-домо відчути, як ти з ними почуваєшся. Придуши свій імпульс вгадувати бажання та потреби твого співрозмовника. І голов-не: відкрий рот і скажи, чого хочеш, а чого не хочеш! Візьми на себе відповідальність. Не очікуй, що твій співрозмовник вгадає твої думки.

Якщо ти відчуваєш себе залежним/-ою та в пастці якихось стосунків з іншою людиною, що не змінюється, як би ти не на-магався/-лася їй допомогти, то усвідом, що, очевидно, річ саме в цій людині. Вона — це екран для проєкції твоєї тіньової дитини, яка обов’язково хоче отримати її схвалення! Через цю людину тіньова дитина відчайдушно хоче довести собі, що вона все-таки чогось варта. Пам’ятай, що твою цінність не визначає поведінка твого партнера. Звільнися від «дзеркальної самооцінки», яку я описала на сторінці 36. Якщо ти вже тривалий час бігаєш за схваленням свого партнера, то перестань, врешті, сподіватися, що він/вона зміниться, і почни цінувати себе. Подумай, як мо-жеш самореалізуватися за межами ваших партнерських стосун-ків. Дуже важливо взяти власне щастя у свої руки. Розпочни нове хобі або розвивай старе. Частіше спілкуйся з друзями. Пройди підвищення професійної кваліфікації. Насолодися оздоровчими процедурами. Роби все, щоб стати щасливішим/-ою та задово-ленішим/-ою, і не чекай, поки зміниться твій партнер.

Можливо, ти страждаєш через пасивний страх перед прив’я-заністю. Це означає, що ти раз у раз шукаєш партнерів, які 210

 

насправді не прагнуть дослухатися до тебе, а якщо вони це зроблять, то ти втрачаєш до них цікавість. Тож обдумай цей аспект. Отже, сфокусуй власну енергію та увагу на собі. Так ти встановиш здорову дистанцію зі своїми нещасливими стосунка-ми й попіклуєшся про ту єдину людину, на яку в змозі безпосе-редньо вплинути. Загалом твій внутрішній дорослий просто має спрямувати свою яскраво виражену готовність допомогти на себе, тобто на свою тіньову дитину. Що краще ти подбаєш про себе, то краще зарядиш свої батарейки. Це дасть тобі змогу продемонструвати себе в цьому світі в набагато кращому світлі.