Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 26)
Потенціал для радості й веселощів, як у безтурботної мале-чі, криється в кожному з нас, навіть якщо ми рідко його вико-ристовуємо. Це і є наша світла дитина. Тільки пригадай, як у дитинстві ти міг/могла бездумно гратися та голосно сміяти-ся. Згадай свою дитячу цікавість і прагнення до пригод. Нехай перед твоїми очима промайнуть спонтанність і невимуше-ність, з якою ти дивився/-лася у дитинстві на світ. Подумай, як мало ти тоді порівнював/-ла себе з іншими. Усвідом, що твої нинішні дорослі норми красивого і потворного, правиль-ного і неправильного, успіху і невдачі навряд відігравали роль у твоєму дитячому мисленні: все було так, як було. Згадай щасливі моменти зі своєю сім’єю та задоволення, яке ти діста-вав/-ла, бавлячись зі своїми друзями.
Якщо ми хочемо вийти на новий рівень і звільнитися від старих шаблонів, то недостатньо просто вирішити більше 142
не вірити в свою стару програму. Нам потрібно розуміти, у що ми хочемо вірити
Отже, ми прагнемо, щоб твоя світла дитина повністю роз-квітла. Однак тут не йдеться про те, щоб «заново придумати» тебе, тому що майже все в тобі й так уже добре і правильно. Завжди пам’ятай: ти — яскрава зірка від народження. Ми лиш хочемо позитивно змінити те ставлення та поведінку, якими ти створюєш проблеми собі, а деколи ще й своїм близьким. Проте перш ніж перейти до конкретних вправ, ще скажу кіль-ка слів про особисту відповідальність.
ТИ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ/-А ЗА СВОЄ ЩАСТЯ
Здебільшого ми живемо в ілюзії, нібито почуття в нас викли-кають інші люди, події та обставини. Приблизно так само думав і Міхаель у нашому першому прикладі: Сабіне спрово-кувала його гнів, адже саме вона забула про ковбасу. Так, як Міхаель, почуваються і думають більшість людей. Якщо в ко-гось із подружжя зранку поганий настрій — це потягне за
143
собою й іншого/-у. Якщо ми отримуємо комплімент — нас охоплює радість. Чуємо критику — ми розбиті або злі. За-стрягли в корку — роздратовані. Тобто ми часто сприймаємо свої почуття та настрій як щось, що спричинили зовнішні події — чи наші близькі, чи якісь негаразди. Це сприйняття змушує нас звинувачувати інших людей або долю в наших бідах і самопочутті. Ми вважаємо, що винен невірний парт-нер, або примхлива шефиня, або менопауза, погода, зламана машина тощо. Насправді ми самі відповідальні за свій на-стрій і, звісно, за свої рішення — зрештою, вони дуже тісно взаємозв’язані. І наостанок: саме від нас залежить, яку по-зицію і яке ставлення до подій ми розвинемо. Тож замість ображатися, можна було б зрадіти, що наш партнер насоло-джується еротичним розмаїттям. Примхливій шефині мож-на було б і поспівчувати. Менопаузу вітати як цікаву пору змін. Зламаний автомобіль — це можливість більше займа-тися спортом та/або придбати кращу машину. А ще спокійно приймати будь-яку погоду. Кожну із цих подій можна сприй-мати як вправу на терпіння та самовладання.
Можливо, це все видається тобі зараз трохи абсурдним та езотеричним: хто насправді може уявити собі гарний настрій, абсолютно незалежний від зовнішніх обставин? До речі, я теж не думаю, що це можливо. Напевно, немає жодної людини, яка здатна незворушно спостерігати за поведінкою своїх близьких або за ударами долі, байдуже, скільки хто у своєму житті займався самоаналізом чи медитував. А втім, у нас набагато більше свободи та можливостей формувати наші почуття, думки, настрій і дії, ніж ми зазвичай припускаємо.
Однак ми можемо активно впливати на наш психічний стан, тільки якщо усвідомлюємо власну відповідальність за нього. Власне, ми часто навіть не зауважуємо, що цю відпові-дальність делегуємо. Таке деколи буває з моїми клієнтами.
144
Деякі з них плекають розмиті очікування, що я зможу залаго-дити їхні проблеми. Вони вчасно приходять на кожну зустріч і сподіваються, що я зроблю щось таке, що позбавить їх горя. Але так це не працює. У психотерапії людей не лікують так само, як у медицині. Якщо клієнт очікує, що зможе вико-ристовувати психотерапію пасивно, у тому сенсі, що психо-терапевт виконуватиме роботу, а клієнт прийматиме її як вид послуги, то він не досягне прогресу. Клієнти, які не беруть відповідальність за себе, хоч іноді й мають непогані ідеї під час сеансу, але потім не реалізовують їх. Інші ж, навпаки, активно працюють над своїми проблемами між сеансами, спостерігаючи, розмірковуючи, практикуючи нову поведін-ку. Вони швидко прогресують, поки решта тупцює на місці. І це саме те, що ти можеш зробити з книжкою у твоїх руках: просто прочитати її та сподіватися, що зрештою щось покра-щиться. Або ти візьмеш на себе відповідальність за процес змін і активно працюватимеш із написаним тут.
Попрошу тебе подумати, у яких сферах життя ти делегуєш відповідальність — коли думаєш, що змінитися мав би хтось інший, щоб покращити ситуацію для тебе. Наскільки вважаєш себе залежним від зовнішніх обставин, наскільки вони керу-ють твоїм життям? Наскільки ти відданий на милість своїх примх і настроїв? Напевно, твій «Дорослий» має кілька ідей, як узяти на себе відповідальність за покращення ситуації або настрою. Скажімо, він знає, що краще змінити роботу або, якщо це неможливо, змінити до неї ставлення. А ще йому ві-домо, що немає сенсу чекати, поки зміниться твій партнер, і що було б набагато доцільніше прийняти партнера таким, який він є. Або ж йому зрозуміло, що він міг би змінити влас-не ставлення до партнера, щоб поліпшити стосунки. Однак «Дорослий» ще й знає, що було б краще розлучитися зі своїм партнером. А може, у тебе взагалі немає партнера/-ки й ти
145
сподіваєшся, що він/вона просто постукає у твої двері? Але пильнуй: це надія тіньової дитини. Внутрішній дорослий знав би, що мусить активно шукати її/його самостійно.
Отже, «Дорослий» зазвичай знає, що робити. А тіньова дитина боїться змін і тому паралізує енергію внутрішнього дорослого. Здебільшого через страх зазнати невдачі. Адже якщо я беру на себе відповідальність за свої дії, то маю також бути готовим/-ою зіткнутися з таким ризиком. А для цього мені потрібна певна толерантність до фрустрації, тобто здат-ність витримувати негативні почуття.
Як я вже згадувала на початку цієї книжки, трапляються й удари долі, за які ми не несемо відповідальності й на які вплинути не можемо. Приміром, коли помирає кохана люди-на або ми важко хворіємо. Так само і люди, які живуть у кри-зових зонах чи на територіях, де тривають війни, мають дуже обмежений вплив на своє життя. Звичайно, у таких випадках набагато важче знайти необхідний внутрішній стан, завдяки якому можна керувати своєю долею. Але навіть за найгірших життєвих обставин деяким людям вдається внутрішньо нала-штуватися так, щоб прийняти свій жереб та надати йому пев-ної форми, навіть якщо їм судилося померти.
Сподіваюся, твої проблеми не такі фатальні, як описано вище, і ти все-таки спробуєш знайти необхідну внутрішню позицію, а саме: ти відповідальний/-а за власне щастя — на 100 %. Не чекай, що інші зміняться або «щось» станеться, — візьмися за своє життя і зміни те, що хочеш змінити. Наведе-ні нижче вправи допоможуть тобі на цьому шляху.
Вправа: знайди свої позитивні постулати
Тепер ми подбаємо про твою світлу дитину. Для цієї та наступних вправ тобі потрібен новий аркуш паперу та кольорові олівці.
146
А зараз ще раз намалюй, будь ласка, дитячий силует на аркуші па-перу формату щонайменше А4. На відміну від силуету тіньової дитини, цей має бути дуже барвистий, гарний і радісний. Світла дитина — це твій цільовий стан, тож він має бути також візуально привабливим. Це мотивуватиме й сприятиме здобути новий досвід. Тож намалюй свою світлу дитину так гарно, наче хочеш виграти в конкурсі малюнків. На-малюй їй обличчя, волосся, прикрась аркуш на свій смак (див. ілюстра-цію на задньому форзаці книжки).
Тепер знайдімо твої позитивні постулати. Зробімо це двома ета-пами: спершу подивімося, які позитивні постулати ти перейняв/-ла від своїх батьків або інших близьких людей, а тоді твої головні посту-лати, які ти відкрив/-ла у своєї тіньової дитини, перетворімо на їхню позитивну протилежність.
Якщо твої стосунки з батьками настільки добрі, що ти хочеш, щоб вони були поруч із тобою на силуеті світлої дитини, то впиши маму й тата або інших близьких осіб ліворуч і праворуч від голови твого шаблону і цього разу подумай, які добрі риси вони мали, що зробили правильно. Занотуй це, будь ласка.