Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 28)
Уявні обрáзи, які насправді не образи, трапляються часто. Що невпевненіше почувається людина, то більша ймовір-ність, що вона сприймає слова та дії інших як особисту кри-тику чи відмову. Тому для дружби було б набагато корисніше, якби Сабріна заговорила. Було б навіть достатньо, якби вона просто запитала в Айше причину її оцінки. Ще на цьому етапі непорозуміння можна було б уникнути. Крім того, вар-то пам’ятати, що спілкування не буває стовідсотково доско-налим — так само як і наше оточення чи ми самі. Тому завжди є імовірність, що я ненавмисно ображу друга чи подругу. Або ж висловлю чесну осмислену критику, на яку мій співрозмовник відреагує набагато вразливіше, ніж я очіку-вав/-ла. Ми не можемо точно оцінити, які почуття викли-кають наші слова та дії в інших людей. Навіть якщо ми намагаємося бути дуже ввічливими та сповненими поваги, це зовсім не означає, що наші співрозмовники сприймуть це як належить. Проте у нашій сфері контролю — говорити відкрито, коли це доречно.
153
Отже, якщо ти впіймаєш себе на тому, що ховаєшся за однією зі своїх захисних стратегій, свідомо зупинись і спитай себе, чи справді чиниш справедливо щодо задіяних у ситуа-ції людей. Щоразу, думаючи про самозахист, запитай себе, чи
Вправа: визнач свої цінності
Тепер запрошую тебе знайти цінності, які допоможуть тобі в здоровий спосіб подолати почуття страху та меншовартості своєї тіньової ди-тини. Коли ти почнеш про це думати, тобі, ймовірно, спаде на думку багато важливих для тебе цінностей, як-от толерантність, справедли-вість, готовність допомогти.
Однак у цій вправі ми обмежимося всього лише трьома. Причина та ж, що і з постулатами: щоб якомога ефективніше працювати із цінностями в повсякденному житті, вони мають бути у швидкому доступі. Тому найкраще обмежитися тими, що є добрим антидотом від твоїх захисних стратегій. Скажімо: якщо до твоїх захисних стра-тегій, наприклад, належать відступ і прагнення до гармонії, то тобі потрібні цінності, які зміцнюють твій тил, щоб ти був/-ла здатний/-а відстояти себе (та інших) і більше боротися. Це могли б бути: щи-рість, мужність, громадянська позиція, порядність, відповідальність чи пристойність.
Якщо ж ти прагнеш досконалості і завжди хочеш робити все пра-вильно, то «еквівалентними цінностями» будуть: самовладання, жит-тєрадісність, віра в Бога, скромність або навіть смирення.
154
Якщо зараховуєш до своїх захисних стратегій надмірне прагнення до влади, то такі цінності, як довіра, співчуття та демократія, допомо-жуть тобі протидіяти цій схильності.
Тож шукай цінності, які допоможуть подолати страхи та занепоко-єння твоєї тіньової дитини.
Щоб надихнути тебе на це завдання, я склала перелік-приклад.
Перелік цінностей:
порядність, справедливість, відкритість, відважність, громадян-ська позиція, лояльність, щирість, вірність, відповідальність, автен-тичність, любов до ближнього, дружба, довіра, життєрадісність, лагідність, самовладання, уважність, щедрість, здатність до само-аналізу, дисципліна, мудрість, освіченість, співчуття, пристойність, прихильність, готовність допомогти, скромність, прозорість, демо-кратичність, толерантність, емпатія, розуміння, миролюбність, до-брозичливість, люб’язність, любов.
Намалюй, будь ласка, свої цінності яскравими кольорами відра-зу ж над головою твоєї світлої дитини. Це місце символізує, що цінності — це «справа розуму», тобто вони мають зміцнювати на-самперед твого внутрішнього дорослого (див. ілюстрацію на задньо-му форзаці книжки).
БАГАТО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАСТРОЮ
Нові постулати, вищі цінності, усвідомлення наших сильних сторін і ресурсів мають допомогти нам вилікувати тіньову дитину й оживити світлу. Обидва аспекти мають багато спіль-ного з почуттями та настроєм. Адже, зрештою, усі добрі по-стулати та вищі цінності мало що важать, коли в нас поганий
155
настрій. Щоправда, можливо ухвалювати правильні рішен-ня, керуючись суто почуттям обов’язку, але набагато легше жити, коли ти в «піднесеному настрої», як пише психолог Єнс Корссен у своїй книжці «Я та інші». Корссен доступно описує, як сильно наш настрій впливає на наші думки й оцін-ки. Коли я в піднесеному настрої, я привітніший, добріший і доброзичливіший, мій гумор смішніший. Отже, не тільки я почуваюся краще, а й ті, хто в моїй компанії. Якщо ж на-стрій у мене поганий, я охочіше реагую роздратовано, агре-сивно — або ж ховаюся у своїй шкаралупі, замуровуючись за непроникними стінами.
Здебільшого ми постійно стараємося якось утримати наш настрій у рівновазі. Це тісно пов’язано з тим, що ми хочемо якомога ефективніше уникати незадоволення й відчувати як-найбільше задоволення. Інакше кажучи, ми прагнемо щастя. Шляхи до щастя можуть різнитися, але є кілька основополож-них речей, які стосуються всіх людей. Це знали ще стародавні греки, які використовували термін «евдемонія», що букваль-но означає «пов’язаний із добрим демоном». Евдемонію за-звичай перекладають як «щастя» (хоча думки вчених розхо-дяться щодо найточнішого перекладу). Для греків евдемонія була не тим, чого досягають завдяки зовнішнім чинникам, а станом, що випливав із правильного способу життя. До пра-вильного способу життя зараховували, серед іншого, самодо-статність, дисципліну та гідність. Отже, евдемонію потрібно відрізняти від гедонізму — насолоди органів чуття, позаяк гедоністична насолода викликає тільки короткочасну ейфо-рію, тоді як «правильний спосіб життя» веде до спокійнішої, зате тривалішої форми щастя. І в цьому аспекті Платон та його колеги досягли тих вершин розуміння, на яких ми перебува-ємо й донині, адже відтоді не виникло жодних нових сенса-ційних ідей. Останні дослідження мозку тільки доводять, 156
що грецькі філософи загалом мали рацію: щастя можна на-вчитися і воно багато в чому залежить від нашого ставлення до життя. Те ж саме кажуть буддисти, хоча їхній погляд зосе-реджено не на досягненні щастя, а на тому, як усунути страж-дання. Буддисти також мають дуже чітке уявлення про пра-вильне життя, вони навчають «благородного восьмикратного шляху до просвітлення».
Щоб науково довести, що щастя можна навчитися, до-слідник мозку Річард Девідсон попросив Далай-ламу нада-ти йому для дослідницьких цілей вісім монахів із його най-ближчого оточення. Для цього їм довелося лягти у вузькі тунелі шумового магнітно-резонансного томографа (МРТ) і ввійти в стан глибокого розслаблення, що їм навіть за та-ких складних умов удалося зробити. Так дослідники спосте-рігали мозок під час медитації. Висновки навряд чи здивува-ли Далай-ламу: активна медитація змінює структуру мозку. Активність лівої лобової ділянки мозку в монахів була значно вища, ніж у контрольної групи зі 150 людей, у якій не було буддистів. Ця ділянка мозку, тобто її діяльність, відповідає за гарний настрій та оптимізм. Отже, оптимісти мають ак-тивнішу ліву лобову ділянку, ніж люди, які більшість часу почуваються нещасними. Ця частина мозку дбає про радіс-ний характер і самовладання, які притаманні щасливим людям і добре тренованим буддистам. Експеримент дав змогу зробити висновок, що щастя — це навичка і її можна натренувати, як м’яз.
У цій книжці я передам у твої руки ще багато порад та ідей, зокрема як увійти в стан піднесеного настрою і що саме сприяє «правильному способу життя». Використовуючи зо-лоті стратегії, ми не тільки знайдемо нові способи поведінки, а й завдяки нашій уяві та пам’яті тіла налаштуємо нове від-чуття у нашому житті —
157
ВИКОРИСТОВУЙ СВОЮ УЯВУ ТА ПАМ’ЯТЬ ТІЛА!
Перш ніж ми розкриємо в тобі відчуття світлої дитини, я спер-шу наведу деяку інформацію для твого внутрішнього дорос-лого. Як я вже пояснювала, наш мозок погано розрізняє ре-альність та уяву, тому уява дуже важлива помічниця на шляху до змін. Наш мозок миттєво створює асоціації: із зображен-нями, кольорами, запахами, звуками тощо — як позитивни-ми, так і негативними. Ти переживаєш це постійно: вигляд, мелодія, запах як тригери викликають у тебе цілі світи ідей і почуттів. Ми використаємо цю здатність мозку, спеціально створюючи позитивні асоціації, які допоможуть тобі швидко перейти в режим світлої дитини в повсякденному житті. А ще ми заякоримо світлу дитину у відчуттях твого тіла. Тому що тіло має значний вплив на наш настрій. Нейробіологічні дослідження довели, що не тільки настрій впливає на нашу поставу, а й навпаки. Справді, коли ми йдемо випрямившись, то почуваємося впевненіше, ніж коли ходимо зі згорбленими плечима та опущеним поглядом. Випробуй це якось. А ще ти можеш встати, витягнути над головою руки й подивитися в небо, намагаючись бути в поганому настрої. І навпаки, на-хили голову та згорб плечі, втупившись у підлогу, і намагайся почуватися по-справжньому щасливим/-ою. І те, і те дасться тобі нелегко.