Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 30)
Якщо ти вже готовий/-а заперечити, що тобі зовсім і не потрібно так багато близькості й що тобі найкомфортніше на відстані від інших, це означає, що ти перебуваєш у режимі захисної стратегії відступу. Тому що навіть генетично схильні до інтроверсії люди, яким справді треба набагато менше то-вариства, ніж екстравертам, для щастя потребують хоча б одну людину, з якою відчуватимуть справжню близькість. Людину, 164
якій вони подобаються або яка навіть любить їх такими, які вони є
Саме тому золоті стратегії спрямовані на покращення тво-їх стосунків, а не на те, як стати успішнішим/-ою. Хоча з їх допомогою ти справді можеш досягти більшого успіху, та це лише побічний ефект того, що ти краще пізнаєш себе та зу-мієш самоствердитися. Золоті стратегії служать не твоєму
Звертаючись до мене, більшість клієнтів шукає допомоги, бо має ті чи інші проблеми у взаєминах. Чи то з партне-ром/-кою, чи з друзями, чи в родині, чи навіть з усіма. В ос-нові цієї біди завжди лежить проблема особи в стосунках із самим/-ою собою. Це також стосується проблем, які на пер-ший погляд не мають нічого спільного зі стосунками з інши-ми, як-от депресивні настрої або панічні атаки. Навіть за ними часто стоять проблеми у взаєминах, як ми вже бачили на прикладі Бабсі у вправі «Зрозумій свою тіньову дитину».
Проблеми в стосунках — це результат постулатів нашої ті-ньової дитини та її захисних стратегій. Це завжди так, навіть якщо інша людина насправді більше винна в труднощах вза-ємин, ніж ми самі, бо вона, наприклад, нечесна та плете ін-триги. Адже тоді постає питання, чому ми в неї закохалися. Або чому не можемо від неї піти. Або чому лютуємо через неї.
165
Або чому нам не вдається краще від неї відмежуватися. У кож-них стосунках варто піддавати сумніву власний внесок, із будь-яких стосунків можна чогось навчитися. І часто найбільше вчаться у «важких» людей, тому що вони здатні довести нас до наших меж. Відомий психолог Роберт Бетц називає їх «пар-шивими ангелами» — термін, який я вважаю досить смішним і доречним. Він просто показує, що це ангели зі знаком «мі-нус»: вони допомагають знайти людині шлях до себе не до-бротою, а натиснувши на її слабкі сторони. Приміром, якщо нашою захисною стратегією є прагнення до гармонії, то зав-дяки якомусь «паршивому ангелу» ми вчимося самостверджу-ватися. Якщо ж натомість надто швидко втрачаємо терпіння, то, взаємодіючи з подразником, тренуємося зберігати спокій.
Напевно, ти вже щонайменше раз пережив/-ла ситуацію, коли «паршивий ангел» абсолютно несправедливо оцінював і неправильно сприймав тебе. Це змушує відчувати гнів і без-помічність. Якщо хтось проєктує на мене те, чого я зовсім не робила, не говорила чи не планувала, то я здебільшого стою в програшній позиції. Такі ситуації зазвичай не врегулюєш і спілкуванням, адже «винуватець», тобто «людина з викрив-леним сприйняттям», мав би розчистити свої проєкції та про-аналізувати свої дії. Однак якщо він до цього не готовий та/або не в змозі цього зробити, то я безсила. Такі ситуації завжди особливо погані, коли відчуваєш себе певною мірою залеж-ним/-ою від цієї людини з викривленим сприйняттям, бо це може бути твій керівник, твоя дружина або хтось із батьків. Що глибше ця людина заплуталась у власному викривленому сприйнятті й що менше готова піддавати сумніву свої погляди, то менша ймовірність того, що із цією людиною можливо дійти згоди. Іноді єдиним розумним рішенням є втеча від цієї людини, тобто потрібно або розірвати контакти, або, якщо це неможливо, внутрішньо ізолюватися.
166
Проте деколи ми й самі стаємо «паршивим ангелом» для іншої людини. Ми всі — як жертви, так і злочинці. Ми відчу-ваємо, що до нас ставляться дуже несправедливо, і водночас самі вчиняємо так з іншими людьми через викривлення у власному сприйнятті. Навіть якщо просто ігноруємо їхні страждання. Отже, якщо хочемо покращити наші стосунки, то маємо почати з нашого сприйняття, і передусім — спри-йняття самих себе. Адже щойно ми починаємо діяти з пози-ції нашої тіньової дитини, то перестаємо перебувати на рівні з іншими. А коли почуваємося гіршими за інших, вони швид-ко мутують у наших очах у нападників. Або в «ідіотів» — коли ми почуваємося нібито кращими. Отже, сприйняття — це ба-зова станція для суб’єктивної реальності, тому спершу обго-ворімо саме його, як уже робили із захисними стратегіями.
ЛОВИ СЕБЕ!
Основою будь-яких змін є усвідомлення наявної ситуації та прийняття її як факту. Проте цей фактичний стан я зможу проаналізувати, тільки якщо дуже від себе дистанціююся, адже інакше перебуватиму не в перспективі спостерігача, а в польовій перспективі. А з польової перспективи я бачу світ десь там ззовні, але не себе. Натомість із перспективи спосте-рігача я сприймаю ззовні вже себе. Що стосується нашої ті-ньової дитини, то ми здебільшого перебуваємо в польовій перспективі: віримо в усе, що відчуваємо, бачимо та думаємо. Ми сприймаємо наші думки та почуття як
167
відмежуватися від фільму, який нам навіює наша тіньова ди-тина? Навіть якщо ми знаємо про нашу тіньову дитину та її постулати, усе одно часто потрапляємо в пастку її реальності. Я постійно зауважую це зі своїми клієнтами: насправді вони мають усі знання, необхідні для розв’язання своїх особистих проблем, але час від часу забувають про це. На мою думку, для цього є три причини:
1. Наш внутрішній дорослий не вірить, що ситуацію з ті-
ньовою дитиною потрібно сприймати аж так серйозно.
2. Ми так звикли дивитися на світ очима наших дитячих
образів, що дуже важко повірити в будь-яку іншу правду.
3. Ми ухиляємося від відповідальності за свої почуття та
думки, чекаючи на те, що ззовні станеться щось, що звільнить нас.
Тобто ототожнення з тіньовою дитиною відбувається авто-матично, здебільшого непомітно для свідомості. Одного разу Крістін (33 роки) розповіла мені про неприємні моменти, які виникли під час передавання в суборенду її квартири. Орен-додавець найняв для цього маклера. На домовлену зустріч той запізнився на пів години, ще й привів п’ятнадцять зацікавле-них осіб. Крістін була розлючена через запізнення та стількох людей, про яких він її не попередив. Вона не очікувала такого натовпу. Зціпивши зуби, Крістін показала їм квартиру, а коли ті пішли, зчепилася з маклером у нестримній суперечці. Вона навела мені цю ситуацію як приклад того, як легко переско-чити з «гарного настрою» на «поганий», а тоді потрапити в полон почуття гніву. Хоча Крістін вже довго працювала зі своєю тіньовою дитиною на сеансах психотерапії, вона не усвідомила, що в цій ситуації лютувала саме дитина. Коли ми на сеансі проаналізували цю подію з перспективи її тіньової 168
дитини, вона вражено визнала, що та була причетна до її спалаху гніву. Те, що маклер запізнився й привів із собою без попередження п’ятнадцять людей, викликало в Крістін старе переконання, яке звучить так: «Він думає, що зі мною таке пройде..!» А за ним стояли такі постулати, як «Я неважлива» і «Я маленька». На них вона відреагувала своєю захисною стратегією
Те саме, що й із Крістін, відбувається з усіма нами: ми часто не розпізнаємо, коли потрапляємо під дію старих схем, тому що вони для нас такі типові. Нам і на думку не спадає, що можна було б сприйняти ситуацію інакше. Ще один приклад з моєї практики: Лео (24 роки) розповів мені, що знову зі-йшовся зі своєю дівчиною. Цього разу він хотів «усе зробити правильно». Я запитала його, чи він відверто поговорив із нею про проблеми, які в них були в минулому, на що він відповів запереченням: у нього склалося враження, що