Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 25)
перейди в стан внутрішнього дорослого. Щоб «витрусити» свою тіньову дитину, можеш постукати по тілу руками або пострибати. У режимі внутрішнього дорослого ти пересідаєш на інший стілець. Із цієї позиції ти дивишся на тіньову дитину, яка щойно сиділа навпроти, і аналізуєш проблему своїм критичним розумом.
Приклад: Бабсі страждає від панічних атак. Вона боїться сама ходи-ти пішки або їздити від пункту А до пункту Б. Боїться втратити контроль і знепритомніти. Я прошу її повністю злитися з почуттями своєї тіньової дитини і з такої перспективи описати мені свою проблему.
Тіньова дитина: «Коли я уявляю, що виходжу надвір сама, мене від-разу охоплює паніка. Я почуваюся маленькою і безпомічною. Я боюся впасти. Мені тоді було б так соромно. Можливо, я могла б і померти. Ніхто не допоможе мені. Я хочу, щоб прийшла моя мама й була поруч зі мною. Самостійно я цього не подужаю!»
Тепер я прошу Бабсі змінити стільці й повністю ідентифікувати себе з «Дорослим».
137
«Дорослий»: «Я бачу маленьку дівчинку, яка не наважується стати на власні ноги. Об’єктивно з нею нічого не може трапитися: навіть якби вона знепритомніла, що зовсім малоймовірно, перехожі неодмінно б про неї подбали. Ні, я думаю, її справжня проблема полягає в тому, що маленька думає, що вона не дасть собі ради без мами. Тепер мені стає зрозуміло, що вона досі не розірвала зв’язку зі своїми батьками. Вона хоче, щоб хтось піклувався про неї і брав за неї відповідальність. Вона не почувається самостійною — а отже, думає, що зовсім не готова до життя. Думаю, мені потрібно більше про неї дбати. Більше прислуха-тися до того, як вона насправді почувається...»
Завдяки діалогу зі стільцем Бабсі розуміє, що за її страхом самостій-но покинути поріг оселі приховано старі дитячі страхи. Так вона усві-домлює, що колись витіснила зі свідомості свою тіньову дитину, яка прагне уваги та підтримки. Збагнувши це, вона вже здатна проаналізу-вати, чому їй не вдалося відокремитися від батьків та активно працю-вати над тим, щоб стати самостійнішою та більше повірити в себе.
Більшості людей важко по-справжньому відокремити свою внутріш-ню дитину від внутрішнього дорослого. Приміром, з позиції дитини вони говорять мовою дорослих і кажуть речі, яких маленька дитина ніколи б не сказала, і навпаки. Так само було спершу з Бабсі: наведений вище діалог стільців я попередньо підчистила та підсумувала. Скажімо, в режимі тіньової дитини Бабсі казала: «Я знаю, що мої страхи пере-більшені». Однак ця розумна оцінка прийшла від її дорослої особисто-сті. Натомість з позиції дорослого вона казала: «Я просто хочу зарити-ся вдома у свою нірку» — бажання, яке вже йде від тіньової дитини. Можливо, тепер ти спитаєш: а чому ж доросла Бабсі не має відчувати бажання сховатися в нірці? А тому, що воно випливає зі страху її тіньо-вої дитини не дати собі ради у великому світі. Адже доросла Бабсі охоче спілкувалася б з людьми, якби її не охоплював страх.
Насправді зовсім не легко чітко розрізнити, де дитяча частина осо-бистості, а де доросла. Тому, коли перебуватимеш у режимі дитини, переконайся, що справді розмовляєш як дитина й відповідно почуваєшся.
138
А в режимі «Дорослого» пильнуй, щоб аналізувати свою проблему дуже тверезо та беземоційно.
Звісно, цю вправу можна виконати й письмово, так деколи легше розрізнити ці дві частини особистості.
Вправа: три позиції сприйняття
Ця вправа тісно пов’язана з попередньою. Хоч насправді слід спри-ймати її не як «вправу», а як допомогу, щоб структурувати свою ре-альність. Три позиції сприйняття — це, так би мовити, твердий ґрунт, на якому ти здатний/-а давати раду своїм проблемам і регулювати свої почуття. Спершу можеш практикувати їх, фізично змінюючи своє положення в просторі, а тоді поступово перенеси їх у свою голову, щоб завжди та скрізь повертатися до них.
Уяви, будь ласка, типовий конфлікт із людиною, з якою часто перетинаєшся. Наприклад, ти вважаєш, що твій партнер насправді тебе не бачить і не сприймає серйозно. Або шеф постійно завалює тебе завданнями. Або колега завжди просить поради, навіть коли ти по вуха в роботі, або, або...
1. Знайди місце в кімнаті (стоячи). Заглибся у свою тіньову дитину.
Поглянь на проблему з особою XY суто з перспективи тіньової дитини. Свідомо зрозумій, як вона відчуває цю проблему і які тут діють постулати.
2. «Струсни» свою тіньову дитину, поплескавши себе або постри-
бавши, а тоді перемістися на іншу позицію в приміщенні та вві йди в режим свого співрозмовника. Глянь на себе й ситуацію його/її очима. Як він чи вона почувається з тобою?
3. Перейди на третю позицію в кімнаті та поглянь на вас обох ззов-
ні. Тобто перемкнися в режим «Дорослого» й проаналізуй ситу-ацію ззовні. Сприйми себе та свого партнера як акторів на сцені. Подумай, що ти міг/могла б порадити своїй тіньовій дитині.
139
Тобі потрібно дуже добре усвідомлювати, що тіньова дитина швидко опускається з рівня очей. Якщо вона потрапляє в пастку цієї перспективи, то співрозмовник негайно перетворюється на ворога. З перспективи тіньової дитини потрібно:
Ось іще один приклад із моєї практики: Герман (69 років) уже кілька років у стосунках з Мірандою (65 років). У його тіньової дитини закарбовано такі постулати: «Мені не можна оборонятися!», «Я мушу до тебе пристосуватися!», «Я не маю бути собою!» Тому як захисна стратегія у нього розвинулося величезне бажання втекти, щоб знову стати вільним. Інакше кажучи: Герман страждає від страху перед прив’я-заністю. Під час одного із сеансів він розповів мені, що Міранда його (знову) роздратувала: попередньо він збирався в неділю ввечері по-вернутися додому після короткої поїздки з друзями, але потім його дорослий син Мануель попросив відвідати його (Герман якраз був поруч), що батько спонтанно й зробив. Він зателефонував Міранді та повідомив їй, що приїде на день пізніше. У понеділок приїхав його інший син Бернд, і вони обоє знову ж таки попросили Германа зали-шитися ще на вечір. Ця ідея йому також сподобалася, і він повідомив Міранді, що залишиться ще на одну ніч. Саме тоді Міранда почала «вередувати». Це його так рознервувало, що він хотів (учергове) розірвати з нею стосунки.
З Германом я розробила всі три позиції:
Позиція I. Тіньова дитина: «І чого вона має мені щось указувати? Невже я не можу робити те, що хочу? Чому я маю танцювати під її дудку? Невже я не можу жити за вільним графіком? Я справді злий!»
Позиція II. Герман ставить себе на місце Міранди: «Я розчарована, я з нетерпінням чекала на нього в неділю ввечері, а тоді в понеділок увечері, а він нарешті приїжджає аж у вівторок. Він завжди робить те, що хоче. І я не маю права голосу. Він завжди
140
Позиція III. Дорослий Герман: «Ой, та це ж не Міранда все вирішує, у наших стосунках доміную
Послідовно розділяючи ці три позиції сприйняття, Герман зміг глянути на свою проблему під абсолютно новим і набагато відповід-нішим кутом. У повсякденному житті він зазвичай стоїть на першій позиції, тобто повністю ототожнює себе зі своєю тіньовою дитиною. З першої позиції він не бачить далі свого носа. Тут він має лише спів-чуття до себе й жодної емпатії до Міранди. З позиції тіньової дитини він почувається бідною жертвою. На другій і третій позиціях він здат-ний розпізнати свою роль у ситуації та усвідомити, що саме він має прагнення до влади, а не його партнерка. Це розуміння змінює його почуття, а отже, і модель поведінки. У його випадку: відтепер слід набагато частіше йти з Мірандою на компроміси. Щоб перенести цю вправу в повсякденне життя, він домовився з партнеркою, що в кри-тичних ситуаціях братиме невелику перерву.
Герман належить до тих, хто захищає свою тіньову дитину, від-межовуючись від уявних претензій своїх близьких і розриваючи кон-такти. Тому він часто перебуває на першій позиції. Натомість люди, які захищають свою тіньову дитину, прагнучи до гармонії та присто-совуючись, часто навпаки не можуть достатньо добре відмежуватися: вони перебувають на другій позиції сприйняття, тобто занадто добре відчувають, чого хочуть і очікують від них інші. Ці люди мають навчи-тися набагато краще відчувати, чого самі насправді хочуть і що для них важливо. Тобто їм потрібно навчитися краще відмежовуватися. У цій книжці багато пропозицій, як цього досягти.
ПІЗНАЙ СВОЮ СВІТЛУ ДИТИНУ
Світла дитина — це внутрішній емоційний стан, який ми всі любимо! Але із чого саме вона складається? Передусім це вміння жити тут і тепер. Світла дитина любить веселощі та дурощі, вона допитлива й спонтанна. Вона не роздумує над своїми вчинками й любить себе такою, якою є. Також вона не порівнює себе з іншими дітьми, бо її погляд спрямований не на себе, а на навколишній світ. Оскільки світла дитина не спостерігає за собою 24/7, то її не хвилює те враження, яке вона справляє на інших дітей. Вона може спонтанно голосно сміятися, підстрибувати, співати, стрибати та насолоджувати-ся життям, проте також самозаглиблено працювати та вчитися.