Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 16)

Вихід із цієї дилеми важкий, бо тіньова дитина помічника вважає, нібито це її вина, що її партнер саме такий. Зрештою, проблеми партнера стосуються не тільки його самого, вони обтяжують і самі стосунки, а отже, й помічника. Зазвичай партнери погано ставляться до своїх помічників. Помічнико-ві потреби в увазі та прихильності постійно ігнорують. А це підтверджує базовий страх тіньової дитини помічника: ніби вона нічого не варта й погана. Щоб довести протилежне, вона далі бореться за свого партнера з непохитною надією, що той зміниться й нарешті ставитиметься до неї краще. Однак через цю боротьбу досі висить на гачку свого партнера.

Ушанування цієї стратегії. Ти докладаєш неймовірно ба-гато зусиль, щоб допомогти й бути доброю людиною. Це за-слуговує на повагу. Деяким людям ти справді вже допоміг чи допомогла, і вони тобі за це вдячні.

Перша допомога. Проблема твоєї стратегії полягає в тому, що ти схильний/-а вплутуватися в безперспективні проєкти. Тому знову й знову змушуй свою тіньову дитину усвідомлюва-ти, що вона зробила достатньо і цінна, навіть якщо не поспішає відразу кожному на допомогу. Нехай вона зрозуміє, що деяким людям не в змозі допомогти. Поясни їй, що не тільки ви, тобто твоя тіньова дитина і твій внутрішній дорослий, відповідальні за ваше щастя, а й інші люди. Звичайно, ти й надалі можеш 92

 

допомагати іншим, це чудова риса характеру. Але уважно ди-вися, де твоя допомога справді потрібна, а де ні. Хай твоя тіньо-ва дитина збагне, що використовує людину, якій хоче допомог-ти, як підтримку, щоб допомогти самій собі. У цій книжці я ще покажу тобі, як знайти здоровішу внутрішню підтрим-ку, замість того щоб виснажувати себе синдромом помічника.

 

ЗАХИСНА СТРАТЕГІЯ: ПРАГНЕННЯ ДО ВЛАДИ

Типові постулати: Я відданий/-а тобі на поталу! Я безпоміч-ний/-а! Мені не можна оборонятися! Я роблю недостатньо! Я не маю права на помилку! Я не можу нікому довіряти! Я мушу все тримати під контролем! Мене ігнорують!

Тіньова дитина людей із цією захисною стратегією надмір-но боїться потрапити в нижче, вразливе становище, зазнати атаки та знищення. У дитинстві постраждалі часто відчували себе відданими на поталу надмірно владним батькам. Як і в ситуації з «гармонійними», тіньова дитина тих, хто прагне до влади, проєктує потенційну вищість і домінування на сво-їх близьких. Але відповідає не пристосуванням, а спротивом. Люди із цією моделлю завжди хочуть брати гору в міжособи-стісних контактах. Із цією метою вони здебільшого (несвідо-мо) вибирають між двома стратегіями: активним і пасивним опором. Більшість використовує обидві. Однак активний і па-сивний опір — це типи поведінки, властиві не лише людям із прагненням до влади. Усі ми вдаємося до них, зокрема для захисту особистих кордонів. Проте опір відіграє особливу роль саме в поведінці людей з надмірним прагненням до влади та контролю, тому я тут особливо на них наголошую.

Щоб чинити опір, мені потрібна певна кількість агресії, тому говорять про активну чи пасивну агресію. Активну агресію

93

 

видно і так: людина наполягає на своїх правах, сперечаєть-ся, нападає.

Пасивну агресію чи пасивний опір на перший погляд роз-пізнати не так уже й легко. Людина з пасивно-агресивною поведінкою відкрито не повідомляє про свої бажання співроз-мовникові, а чинить опір через більші чи менші акти сабота-жу. Усі вони зводяться до того, що людина просто не робить того, чого від неї очікують. Вона хоч і обіцяє щось, але потім «забуває» чи просто не дотримує слова. Або ж виконує свої зобов’язання неймовірно болісно та повільно.

Типовою формою пасивного опору є так зване «замуруван-ня»: тоді ти просто дозволяєш, щоб в іншої людини «накипі-ло» — аж так, щоб не помагали жодні благання та моління. За цим стоїть тіньова дитина, яка вважає, що їй надто часто до-водиться йти на компроміси в стосунках із людиною Б. На-приклад, один із моїх клієнтів «проти своєї волі» переїхав до партнерки в Трір, хоча насправді хотів залишитися в рідному місті. На підсвідомому рівні він так гнівався на неї, що втратив сексуальний потяг. Сексуальна апатія — це поширений вияв пасивної агресії як у чоловіків, так і в жінок. До речі, цей ма-ленький приклад показує, як важливо брати відповідальність за свої рішення. Клієнт — несвідомо — зробив себе жертвою уявно домінантної партнерки, не замислюючись над тим, що його тіньова дитина добровільно підкорилася її бажанням.

Така риса характеру, як упертість, тісно пов’язана з пасив-ним опором. Люди, що вперто та безкомпромісно роблять свою справу, викликають сильну агресію у свого оточення, бо воно почувається безсилим хоч якось вплинути на саботажни-ка. Звісно, люди з активною агресією також викликають гнів в об’єктів своєї поведінки, якщо ті не відчувають перед ними страху. Проте активний нападник принаймні відразу пока-зує своє справжнє обличчя й відповідає за свої дії. А пасивно- 94

 

агресивний, навпаки, ховається під маскою зовнішнього спокою. Така поведінка може настільки розлютити співрозмовника, що зрештою саме він виявиться «винуватцем», адже накинеться на пасивного агресора в безсилому нападі люті. У психологічній термінології таких називають «ідентифікованими пацієнтами». Тобто «психом» вважають того, хто виявляє симптоми (тут: гнів та агресію), а не пасивно-агресивну людину, яка своїми підсві-домими маніпуляціями бойкотує успішне спілкування.

Люди з великим прагненням до влади створюють напружен-ня в міжособистісних взаєминах, тому що завжди хочуть бути праві, усе має відбуватися по-їхньому, або вони в пасивно-агре-сивний спосіб відмовляються від доцільної співпраці. Тут також часто доходить до так званого викривлення ролі злочинця та жертви: внутрішня дитина владної людини, яка сприймає себе як жертву (своїх батьків) і як меншовартісну особу, проєктує на свого співрозмовника уявне домінування та вищість, проти яких має оборонятися. Завдяки своїй стратегії прагнення до влади вона викликає в іншій людині саме ті відчуття безсилля, яких будь-якою ціною хотіла уникнути в себе.

До речі, навіть дуже милі люди, які насправді прагнуть гармонії у стосунках, подеколи мають «напади» шаленого прагнення до влади. Їхній тіньовій дитині часом подобається демонструвати владу, наприклад безпричинно ображаючи партнера. Одного разу одна дуже симпатична й комунікабель-на клієнтка розповіла мені, що, коли її партнер має гарний настрій та особливо приязний, у неї виникає бажання в’їдли-вим зауваженням зіпсувати йому день. Вона сама вважала таку поведінку дуже поганою і спершу не могла пояснити собі, чому так робить. Коли ми проаналізували кожну окрему си-туацію, виявилося, що її поранена тіньова дитина насолоджу-ється своєю владою над партнером. Так вона несвідомо мсти-лася своєму всесильному батькові.

95

 

Ще один тип прагнення до влади — дуже вимоглива пове-дінка. Надміру вимогливі люди носять у собі несвідомий посту-лат, який звучить так: «Мене проігнорували!» Через цей образ вони швидко доходять висновку, що їх обдурили. Для самоза-хисту їхня тіньова дитина вирішила «не дати наплювати собі в кашу». А тому досить владно домагається задоволення своїх потреб. Цікаво, що такі люди вимагають набагато більше, ніж дають. Однак самі вони бачать ситуацію інакше й через свою систему постулатів вважають себе радше жертвою. Як наслідок, спілкуючись із ними, постійно відчуваєш, що потрібно розва-жати «пані» чи «пана» та задовольняти всі примхи.

У якомусь сенсі ці люди просто дуже скупі. Вони уважно ставляться до своїх прав, поважають також і права інших, але чомусь ніколи не бувають щедрими — ні у фінансовому аспек-ті, ні на похвалу чи послугу. Вони все рахують і звіряють. Їхня тіньова дитина захищає себе, «рахуючи кожну копійку».

Ушанування цієї стратегії. Ти — сильна людина. Ти захи-щаєшся й кидаєш виклик своїм суперникам. Ти — протилеж-ність покірності та смиренності. У тебе неймовірно сильна воля до виживання й самоствердження. Вона часто захищала тебе та вела далі.

Перша допомога. Нехай твоя тіньова дитина усвідомить, що доба мами й тата вже минула. Тепер ви — внутрішній до-рослий і тіньова дитина — уже великі. Звичайно, у вас ті ж самі права, що й у інших людей, і, звісно, ви також маєте право захищатися. Проблема лише в тім, що ви часто стріляєте в го-робців із гармат. Зовнішній світ не такий злий, як ти думаєш. Розслабся і більше довіряй собі та іншим. Багато конфліктів, які ти хочеш залагодити прагненням до влади або навіть спри-чинюєш цією стратегією, абсолютно непотрібні. Доброзичли-вість та емпатія завели б тебе набагато далі, проте в набагато легший спосіб. Я ще покажу тобі, як це зробити.

96

 

ЗАХИСНА СТРАТЕГІЯ: ПРАГНЕННЯ КОНТРОЛЮ

Типові постулати: Я мушу все тримати під контролем! Я втрачаю себе! Я відданий/-а тобі на поталу! Я не можу тобі довіряти! Я роблю недостатньо! Я нічого не вартий/-а!

Різновидом прагнення до влади є надмірне прагнення контролю. Контроль, так само як і влада, допомагає закрити нашу потребу в безпеці, адже ми мусимо певною мірою кон-тролювати себе та наше оточення, щоб вільно крокувати жит-тям. Однак люди з надмірним прагненням контролю потре-бують більше певності й безпеки, ніж середньостатистична людина. За цим криється страх тіньової дитини перед хаосом і крахом власної особистості — страх перед нападом і травмою. Цей страх долають завдяки педантичному порядку, перфек-ціонізму та суворому дотриманню певних правил. Як і пер-фекціоністи, що теж у якомусь сенсі прагнуть контролю, по-страждалі схильні недоцільно перевиснажувати себе, а окрім того, через страх перед втратою контролю їм складно делегу-вати завдання.