Скотт Линч – Лукавства Лока Ламори (страница 18)

Лок дуже уважно спостерігав за реакцією сімейства Сальвара; його новини з Емберлена були напрочуд свіжими й детальними, але дон міг мати джерела розвідки, яких Шляхетні Шельми не помітили протягом тижнів спостереження та підготовки. Частини про Чорний стіл і громадянську війну, що насувається на Емберлен, були ґрунтовними й обдуманими гіпотезами; уривок про раптове закриття порту та домашні арешти був чистим вигаданим гімном на паличці. За оцінками Лока, справжній безлад в Емберлені почнеться хіба за кілька місяців. Якби дон про це знав, їхня партія зійшла б на пси й Конте спробував би пришпилити Лока до столу своїми кинджалами всього за якісь секунди. А потім Жан витягнув би сокири, які сховав під камзолом на спині, і всім у компанійці під шовковим балдахіном стало б дуже, дуже невесело — зірвана партія рідко закінчувалася добре.

Але Сальвари мовчали й просто дивилися на нього очима, які явно запрошували продовжити. Підбадьорений, він провадив далі:

— Ця ситуація нестерпна. Ми не будемо ані заручниками справи, яку навряд чи визнаємо, ані жертвами помсти графа після його неминучого повернення. Ми вибираємо... дещо ризиковану альтернативу. Таку, яка вимагала б значної допомоги від якогось вельможі Каморра. Від вас, доне Сальваро, якщо у вас є така можливість.

Дон із дружиною зціпили під столом руки, й чоловік схвильовано махнув Локу вільною рукою.

— Ми можемо відмовитися від своїх грошей і так викроїмо собі більше часу для дій. І ми цілком упевнені, що заміна цих коштів буде лише питанням часу та зусиль. Ми навіть можемо покинути, — Лок зціпив зуби, — ми навіть можемо покинути наші виноградники. Самі їх повністю спалимо, нікому нічого не залишивши. Зрештою, ми самотужки покращуємо ґрунт, алхімічним шляхом. І секрет цього вдосконалення зберігається лише в серцях наших садівничих майстрів.

— Остершалінський процес, — видихнула Софія. Її видало наростаюче хвилювання.

— Звісно, ви про нього чули. Так-от у будь-який момент часу існує три садівничих майстри. І процес такий складний, що просто дослідити ці ґрунти — навіть комусь із таким талантом, як ваш, міледі, — не можна. Багато сполук, які використовують наші алхіміки, інертні й призначені лише, щоб заплутати. Маємо, що маємо. Єдине, від чого ми не можемо відмовитися, це від запасу купажів, які ще витримуються; розлиті по бочках за останні шість років. І певні рідкісні врожаї та особливі експерименти. Ми зберігаємо остершалінське бренді в бочках по тридцять два галони; таких бочок у нас майже шість тисяч. Ми повинні забрати їх з Емберлена і то протягом наступних кількох тижнів, до того, як Чорний стіл запровадить жорсткіші заходи контролю й до того, як граф почне облогу свого кантону. А тепер наші кораблі під вартою, а всі власні кошти недоторкані.

— Ви хочете... ви хочете забрати всі ці бочки з Емберлена? Усі? — Дон голосно зглитнув.

— Якомога більше, — сказав Лок.

— І як для цього ви хотіли б залучити нас? — Донна Софія м’яла пальці.

— Кораблі під прапором Емберлена більше не можуть виходити з порту або зайти в нього, якби захотіли втекти. Але невелика флотилія суден під прапором Каморра з каморрськими екіпажами, фінансована вельможею Каморра... — Лок поставив келих і розвів руки.

— Ви хочете, щоб я організував... морську експедицію?

— Двох або трьох ваших найбільших галеонів може вистачити. Ми розглядаємо тисячу тонн вантажу. Мінімальний екіпаж, скажімо, п’ятдесят чи шістдесят осіб на корабель. Ми можемо вибрати доки і взяти тверезих, надійних капітанів. Шість або сім днів дороги на північ, плюс скільки часу потрібно, щоб зібрати команди та кораблі. Думаю, менше як тиждень. Ви згодні?

— Тиждень... так, але... ви просите мене профінансувати все це?

— Запевняю вас: в обмін на щедру винагороду.

— За умови, що все буде добре, так, і ми згодом перейдемо до питання винагороди. Але просто швидке придбання двох галеонів, пошук хороших капітанів і надійних екіпажів...

— Крім того, — сказав Лок, — ще треба забити трюм хоч якимсь провіантом для подорожі на північ. Дешевим зерном, сушеним сиром, низькосортними фруктами. Нічого особливого. Але незабаром Емберлен опиниться в облозі; Чорний стіл буде радий додатковим припасам. Становище Емберлена занадто слабке, щоб не поважати суверенного нейтралітету Каморра, — ось на що розраховують мої господарі, щоб гарантувати, що кораблі зайдуть і безпечно вийдуть з Емберлена. Але додаткова запорука не зашкодить.

— Так, — сказав дон Лоренцо, смикаючи нижню губу. — Два галеони, команда, офіцери, дешевий вантаж. Невеликий екіпаж найманців, десять-дванадцять на корабель. У цю пору завжди хтось такий швендяє неподалік. Я хотів би, щоб на кожному кораблі були озброєні люди, щоби не було... ускладнень.

Лок кивнув.

— Отже, як саме ми будемо витягувати... бочки з ваших льохів для витримування і транспортування їх до доків?

— Дуже проста хитрість, — сказав Лок. — Ми маємо декілька броварень та складів пива; це стороння справа, свого роду хобі для деяких наших майстрів купажу. Наше пиво зберігається в барилах, і місце розташування цих складів загальновідоме. Поки ми з Ґрау пливли на південь, мої майстри потихеньку обережно переносили бочки з-під остершалінського бренді до пивних складів і перемарковували їх. І робитимуть це далі, поки ми тут готуємося, і поки наші кораблі не з’являться в гавані Емберлена.

— Тож ви не будете таємно завантажувати бренді. — Донна Софія сплеснула руками. — А будете відкрито завантажувати пиво!

— Точно так, міледі. Навіть великий експорт пива не буде таким підозрілим, як переміщення невитриманого бренді. Це буде розглядатися як комерційний переворот; ми першими ухилимося від заборони суден під прапором Емберлена. Ми привеземо купу припасів для майбутньої облоги й отримаємо собі непоганий зиск. Потім, щойно завантажимо весь бренді, ми вирушимо в море й візьмемо шістдесят або сімдесят людей із сім’ї бель Остер і робітників, щоб сформувати ядро нашого нового підприємства в Каморрі. Після того, навіть якщо нас розкусять, це вже буде для нас несуттєво.

— Все це потрібно зібрати разом за короткий термін, — промовив дон Лоренцо у глибокій задумі. — П’ятнадцять тисяч крон, я сказав би. Можливо, двадцять.

— Я згоден, мілорде. Розраховуйте на додаткові п’ять тисяч або близько того, на хабарі та інші домовленості. — Лок знизав плечима. — Деяким людям доведеться поглянути в інший бік, щоб ми виконали свою роботу, коли дістанемося Емберлена.

— Значить, двадцять п’ять тисяч крон. — Лоренцо випив останні краплі бренді, поставив склянку і склав руки на столі перед собою. — Ви просите в мене більше ніж половину моїх статків. Ви мені подобаєтеся, Лукасе, але настав час обговорити іншу сторону пропозиції.

— Звичайно. — Лукас замовк, щоб запропонувати дону ще одну порцію підробки «невитриманого»; дон почав було відмахуватися від нього, але смакові рецептори взяли гору над розсудливістю, і він підставив йому келих. Донна Софія також простягнула свій, і Жан поспішив передати його Локу. Поки доливав Сальварам, Лок щедро хлюпнув і у власний келих. — По-перше, ви повинні зрозуміти, що Дім бель Остер пропонує, а чого не пропонує. У вас ніколи не буде остершалінського процесу. Він і надалі передаватиметься усно й виключно в межах Дому. Ми не можемо запропонувати вам нерухомість як заставу чи оплату; ми очікуємо втратити їх після втечі з Емберлена. Збереження виноградників у майбутньому — наша власна проблема. Будь-які спроби з вашого боку втягнутися в остершалінський процес, підкупити будь-кого з учасників будуть розглядатися як абсолютне порушення довіри. — Лок сьорбнув бренді. — Я гадки не маю, які конкретні санкції ми могли б застосувати, щоб висловити своє невдоволення, але воно буде виражене. Мені доручили говорити абсолютно чітко в цьому питанні.

— І так ви й робите. — Донна Софія поклала одну руку на ліве плече чоловіка. — Але ці обмеження ще не є пропозицією.

— Перепрошую, милостива пані Софіє, що так з вами розмовляю. Але ви повинні розуміти — це найважливіше, що коли-небудь задумував Дім бель Остер. Ми з Грау тримаємо майбутнє нашого об’єднання у своїх досить вразливих руках. Зараз я не можу говорити з вами просто як ваш гість Лукас Фервайт. Я — Дім бель Остер. Ви маєте усвідомити, що про деякі речі говорити не випадає, навіть натяками.

Сальвари кивнули як один, Софія лише трохи повільніше, ніж Лоренцо.

— Отже, розгляньмо ситуацію. Емберлен на порозі війни. Наші виноградники та володіння, вважайте, втрачені. А без цих виноградників не буде остершаліну, який уже виробляють, хіба самим Основам відомо, скільки часу. Десяток років? Покоління? Навіть коли ми повернемо виноградники, на відновлення ґрунту підуть роки. Так уже було раніше, тричі. Протягом багатьох-багатьох років єдиний новий доступний остершалін буде виготовлятися з тих шести тисяч бочок, які ми зможемо дістати з Емберлена, як злодії вночі. Уявіть собі попит. Ріст цін.

Дон безгучно ворушив губами, рахуючи в умі, а донна Софія дивилася вдалину, наморщивши чоло. Остершалінське бренді було найкращим і найпопулярнішим алкоголем; навіть алхімічні вина Тал Веррара, сотні найвигадливіших сортів, не могли дорівнятися до нього в ціні. Одна півгалонна пляшка наймолодшого доступного остершаліну коштувала тридцять повних крон у роздріб; ціна різко зростала з витримкою. А з цим несподіваним дефіцитом, обмеженим запасом і без нового врожаю винограду?