Шери Лапенья – Тут усі брешуть (страница 38)

— Приходила твоя мама, — каже вона.

Вона намагається поводитись так, ніби нічого не сталось, але Ейвері не надуриш.

— Я знаю, — байдуже каже Ейвері. — Що вона хотіла?

Здається, це трохи заспокоїло Меріон. Вона сідає на її ліжко.

— Вона ходила вулицею, намагалась дізнатись, хто сказав поліції про Раяна Бланшара. Поліція не розголошує, хто це.

Ейвері зиркає на неї.

— Я чула крики.

Меріон киває.

— Твоя мама дуже засмучена, зла на поліцію, бо ті не виконують свою роботу. Вона сама не своя від тривоги.

Ейвері переводить погляд на телевізор.

— За хвилину почнуться новини.

Вона бере пульт, вмикає телевізор, але, поки не почався випуск, вимикає звук.

— Я думала піти сьогодні, — каже вона. Ейвері хоче покарати Меріон. — Доки не почула, що це ти сказала про Раяна Бланшара. — Вона обертається до Мері-он. — Ти думала, я нічого не чула? Думала, я сиділа в кімнаті, як хороша дівчинка? — Вона відверто насміхається з неї, відчуваючи свою владу. — Я стояла за дверима і чула все. — Вона відхиляється назад. — Навіщо ти це зробила, Меріон? — Коли Меріон не відповідає, вона кричить: — Навіщо ти це зробила?

Вона хапає зі столика маленьку лампу й кидає в стіну, мало не влучивши в телевізор. Але Меріон і далі мовчить, що ще дужче її дратує.

Після тривалої паузи вона каже:

— Я хотіла помститись його матері.

— За що? — вимагає Ейвері.

— Я її ненавиджу, — каже Меріон. — Вона волонтерка в лікарні, поводиться так, ніби краща за інших. Вона навіть не медсестра. Але всі лікарі крутяться навколо її маленького пальчика.

— Чому? — Ейвері хоче дізнатись, як та жінка змушує людей робити все, що їй потрібно.

— Бо вона гарна. Це єдина причина.

— Мого батька вона теж обкрутила? — питає Ейвері.

— Особливо твого батька, — каже Меріон.

Ейвері бачить, що Меріон ревнує. Ось чому вона це зробила. Ейвері це розуміє, але їй не подобається, що Меріон втрутилась у її плани.

— Вона займається сексом з моїм батьком? — питає вона.

Меріон дивиться на неї, здивована, що дев’ятирічна дівчинка таке каже. Втім, може, їй лише дев’ять, але вона чимало розуміє. Вона знає, чим займаються дорослі.

— Так.

— Звідки ти знаєш? — наполягає Ейвері.

— Якось я застала їх за цим у лікарні. Вони мене не побачили.

Ейвері перетравлює цю інформацію. Нарешті вона каже:

— Ти забереш свої слова назад.

— Що?

— Ти підеш у поліцію та скажеш, що вигадала все про Раяна.

— Я не можу цього зробити.

— Можеш і зробиш.

Розділ 43

Меріон витріщилась на дівчинку, яка вирішила, що це вона смикає за мотузочки.

— Я не можу, — повторює Меріон.

— Ти повинна, — каже Ейвері. — Інакше нам доведеться змінити план. — Ейвері люто на неї дивиться. — Ти сказала, що допоможеш мені, Меріон. Але ти не це робиш. Ти використовуєш мене. Тож зараз ти скажеш поліції, що збрехала про Раяна, інакше я розповім їм, де була весь цей час насправді.

Меріон дивиться на неї, дивуючись, що це дев’ятирічне дівча вважає її такою дурною. Достатньо дурною, щоб віддатись на милість егоїстичної мстивої дитини.

Ейвері відвертається й вмикає звук на телевізорі. Починаються новини.

— І, звісно ж, я дізнаюсь із новин, чи ти зробила це. Бо я більше не можу тобі довіряти, чи не так? — Вона кидає на неї холодний погляд.

— Гаразд, — нарешті відповідає Меріон. — Я просто хотіла побачити її страждання. Як ти хотіла побачити страждання батька.

Але Ейвері вже зосередилась на телевізорі. Меріон не лишається дивитись новини. Вона підіймається сходами й тихенько замикає двері.

Вона не відмовлятиметься від своїх свідчень. Ані зараз, ані будь-коли. Бідолашна Ейвері.

Маленька дурепа.

Раян Бланшар чує, як наближається якийсь галас. Він нажахано дивиться в пофарбовану стіну камери.

Полісмен веде п’яного розлюченого чоловіка.

— Забери від мене свої кляті граблі! — горлає той. — Годі, — каже полісмен.

Раян боїться, що він посадить оскаженілого п’яницю в його камеру. Але він веде його далі й відчиняє сусідню. Чоловік і далі голосно лається. Раян полегшено зітхає. Але тоді усвідомлює, що це ще дрібниці. У справжній в’язниці буде набагато гірше.

У нього забрали все, навіть шнурки, щоб йому нíчим було себе вбити. Та, можливо, все ж є спосіб.

Усі думають, що він убив дитину. Він боїться, що його адвокат теж так думає. І не знає, чи вірять у це його мама й тато. Він надто наляканий, щоб плакати.

Уже пізно. Ніч безхмарна й холодна. Півмісяць висить у чорнильному небі. Ал не знає, скільки сидів у холодній машині за смітником, думаючи про вбивство своєї дружини. Він знає, як зробить це. Голими руками. Знає, що робитиме з тілом. Знає, що вона сама вдома. Вона не зможе опиратися. А коли він з нею покінчить, віднесе труп у машину, через кухню, й покладе в багажник. Машина стоятиме в зачиненому гаражі. Ці прибудовані гаражі — цікава штука, з іронією думає він. Завдяки їм дуже просто вивезти тіло так, щоб ніхто не побачив. А тоді він привезе її сюди. Але хтось може побачити, як він дістає її з багажника й кидає у смітник. Це ризик. Він навіть не збирається загортати її в простирадло. Він не знає, як потім вийти сухим із води. Так далеко він ще не думав. Та йому й байдуже.

Все й так уже пішло під три чорти. Він згадує, що сказала Нора. Вона думає, що він дітовбивця. Він би ніколи не скривдив беззахисну дитину. Але він міг би задушити дружину.

Можливо, вона бачила в ньому щось таке, про що він і сам не підозрював.

Він повертає ключ, заводить авто і виїжджає з-за смітника. Об’їжджає мотель і збирається виїжджати на шосе, щоб повертатись у Стенгоуп до своєї зрадливої дружини, але натомість різко тисне на гальма. Йому перехопило подих. Він знову паркується. Його трясе.

Він сидить в авто. Чим він думав? Він не може вбити дружину. Він втрачає глузд. Його захопили всі ці фантазії.

Він виходить із авто, йде до неонової вивіски, під якою знаходиться стійка реєстрації, і просить кімнату. Поки дістає гроші й бере ключі, його руки тремтять. Жінка за стійкою і гадки не має, що відбувається у нього в голові. Він навіть хоче її попередити. Про таких людей, як він.

Ейвері походжає туди-сюди маленькою спальнею в підвалі, роздратована й розгублена. Ховатися стільки часу виявилось складніше, ніж вона думала. Меріон давно пішла. Скільки потрібно часу, щоб сказати поліції, що ти збрехала?

Вона впивається почуттям люті та зради. Меріон, у неї за спиною, анонімно заявила на Раяна, сподіваючись, що Ейвері не дізнається.

Ейвері далі сновигає кімнатою. Вона така зла на Меріон. Може, їй таки змінити свою версію. Можливо,

варто сказати, що її тримали в цьому підвалі проти волі й вона втекла від Меріон. Зрештою, є причина, чому Меріон збрехала поліції. Вона весь цей час ненавиділа Нору Бланшар. Вона може сказати, що Меріон її викрала й замкнула в підвалі, бо хотіла звинуватити сина Нори. Можна сказати, що того дня вона прийшла до Меріон по печиво й співчуття, як не раз робила й раніше, а та заманила її в підвал, чимось ударила й тримала тут, наче полонянку. Цілком очевидно, що Меріон заздрить прекрасній Норі Бланшар. Меріон закохана в її батька. Все сходиться. Ніхто не знає, що вони з Ме-ріон знайомі. Ейвері може сказати, що Меріон давно це планувала, ціле літо запрошувала її на печиво, розпитувала про її батька, чекала зручної нагоди.

Це набагато краща історія, ніж та, що вона її збиралась розповісти.

Вона знову і знову ходить навколо ліжка.

Та що, як Меріон скаже правду й усі дізнаються, що «викрадення» — ідея Ейвері? Вона ретельно це обмірковує. Навряд їй хтось повірить. Яка дев’ятирічна дитина таке б зробила? І всі знатимуть, що Меріон збрехала про Раяна, бо вона насправді ніколи не сідала в його дурну машину. Всі повірять Ейвері, а не Ме-ріон, особливо коли Ейвері скаже, що Меріон божеволіє за її батьком і ревнує його до Нори. Вона скаже, що боялася за своє життя. Байдуже, що буде з Меріон. Вона її зрадила.

Вона могла б піти просто зараз, поки Меріон нема вдома. Може, так і варто зробити.