Шери Лапенья – Тут усі брешуть (страница 40)

Ґаллі наливає собі ще одну чашку кави. Щось не дає їй спокою, не відпускає її. Ніби вона впустила якусь ниточку й не може згадати яку. В чому справа?

Вона повертається за свій стіл і падає на стілець… а тоді розуміє. Вона присувається ближче до монітора комп’ютера. Як вона могла раніше цього не помітити? Меріон, надійний свідок, яка боїться свого чоловіка. Те, що вона його боїться, цілком вірогідно. На ньому два звинувачення в нападі та заборонний ордер. Але зараз Ґаллі дивиться на інформацію, на яку до цього

не звертала уваги. Меріон прожила весь свій шлюб у Бостоні. Але вона виросла в Стенгоупі. Тут її батьки. Якщо Меріон не хотіла, аби її знайшли, чому вона повернулась у рідне місто, де мешкають її батьки? Якби колишній чоловік хотів її знайти, це було б зовсім не складно. Вона не змінювала ім’я. То чому ж не назвалась, коли зателефонувала на гарячу лінію? Це все брехня? Вони тримають у камері хлопця лише на підставі її свідчень. А що, як вона все вигадала? Вона йде до Бледсо й ділиться своїми здогадами. Він киває, насупивши брови.

— Поїдь до неї, — каже він. — Дізнайся, в чому справа.

Меріон порається по дому, чекаючи, поки подіють пігулки. Потім сідає за кухонний стіл, зиркаючи то на двері підвалу, то на годинник на плиті. Скільки треба часу, щоб Ейвері відключилась? Меріон не хоче спуститись зарано. Вона дістала з гаража мотузку й дивиться на неї. Мотузки теж треба буде позбутись.

Мабуть, уже час перевірити. Меріон збирається із силами й відмикає двері.

Відчиняє, стає на сходовий майданчик, тягнеться до вимикача, а тоді раптом відчуває сильний поштовх, який збиває її з ніг.

Меріон падає сходами. Все відбувається ніби в сповільненій зйомці, в тумані, та все ж вона здатна ясно мислити. Ейвері її обдурила. Вона шокована, розлючена, безпорадна. Її голова та кінцівки б’ються об сходи. Меріон усвідомлює, що двері за нею відчинені. Як вона цього не передбачила? Вона сильно б’ється

головою об стовпчик біля підніжжя сходів і розпластується на підлозі, приголомшена від нестерпного болю. Вона ошелешено підіймає очі до стелі, нажахана, що Ейвері зараз утече.

Але Ейвері не тікає одразу. Вона схилилась над нею. Вона усміхається Меріон своєю жахливою усмішкою. І тоді Меріон розуміє, що Ейвері дійсно страшна, що у неї немає жодних моральних меж. Тепер Меріон знає, що Ейвері здатна на все. Вона має цей холодний егоїзм психопата. У цьому вони схожі. У свої останні секунди, поки кров стікає її шиєю, Меріон розуміє, що Ейвері перемогла.

Ейвері насолоджується моментом тріумфу, жахом у згасаючих очах Меріон. Вона захоплено дивиться, як навколо її голови розтікається калюжа крові. Вона ще ніколи не бачила, як помирає людина. Ейвері стоїть над нею, доки та не перестає дихати. Очі Меріон розплющені, але вже нічого не бачать. Вона мертва.

Ейвері помічає мотузку, що випала з рук Меріон. Отже, вона мала рацію. Меріон збиралась її вбити. Їй досі важко в це повірити.

Але тепер усе ідеально. Меріон померла, впавши зі сходів, коли Ейвері намагалась утекти. Тепер вона може з криком вибігти з дому. Її не звинуватять у вбивстві. То був самозахист. Їй дев’ять років, і її викрали. Усі будуть на її боці.

Вона востаннє роззирається, нічого не чіпає і біжить сходами до відчинених дверей. Опиняється на знайомій кухні. Вона бачить порожню пачку снодійного на столі.

Так, чудово. Всі вважатимуть, що її тримали тут силоміць, що накачували препаратами, що Меріон збиралася її вбити. Бо це правда. Вона зупиняється біля вхідних дверей та уважно роздивляється себе в дзеркалі. Вона виглядає нормально. Так не годиться.

Вона намагається зобразити вираз страху, абсолютного жаху. Потім відчиняє двері й бачить, як до будинку прямує жінка. Та різко зупиняється й завмирає, ніби побачила привида.

Розділ 46

Ґаллі приголомшена. Вона впізнає Ейвері Вулер, бачить, що та от-от зомліє, і підбігає, щоб упіймати. Серце вистрибує їй із грудей. Вона кидає погляд на відчинені двері за спиною Ейвері. Що тут сталось? Де Меріон? Чи є тут ще хтось? Вона хапає рацію і викликає підкріплення та швидку. Потім телефонує Бледсо. Ейвері насилу розплющує очі й дивиться на неї.

— Ейвері, — каже Ґаллі, підтримуючи рукою маленьке тільце дівчинки. — В будинку ще хтось є?

Ледве чутно Ейвері каже:

— Я штовхнула її зі сходів. — Її очі знову заплющуються.

Біля будинку різко зупиняється поліцейський поза-шляховик і карета швидкої. Думки Ґаллі шаленіють. Мабуть, Ейвері весь цей час тримали в цьому домі, на її вулиці, а вони не здогадувались. Ґаллі охоплює огидне відчуття провалу. Вона підвела цю дівчинку. Але вона жива й тепер у безпеці, хоч і не завдяки їм.

Підбігають поліцейські в уніформі, й Ґаллі наказує їм обшукати будинок. Тим часом приїжджають інші машини. Лікарі швидкої схиляються над Ейвері, й Ґал-лі відходить. Поліцейські повертаються на ґанок і доповідають, що знайшли в підвалі труп жінки.

Приїжджає Бледсо й каже одному з полісменів привести Ерін Вулер. Потім просить іншого привезти Ві-льяма Вулера. Все відбувається так швидко, але Ґаллі

здається, ніби світ навколо сповільнився. У неї таке відчуття, наче поруч стався вибух. Вона приголомшена, дезорієнтована, все якесь приглушене.

З’являються Ерін та Майкл. Лікарі оглядають Ейве-рі, але Ерін проштовхується повз них. Ридаючи, вона кидається до доньки.

— Ейвері, Ейвері! — кричить вона, міцно обіймаючи дитину, ніби більше ніколи її не відпустить.

Майкл стоїть осторонь. Його блідим обличчям котяться сльози.

Ґаллі відчуває, як сльози навертаються й на її очі. Вона бачить, що Бледсо та інші полісмени теж переповнені емоціями. Дівчинки не було чотири дні. Багато хто думав, що вона мертва. Лише Богу відомо, що їй довелось пережити. Але все скінчилось добре. Вона повернулась.

Потім з’являється Вільям і нахиляється поруч із дружиною, плачучи й роздивляючись свою доньку. Здається, батьки досі не вірять, що вона жива.

Нарешті Бледсо підходить ближче й питає їх, чи може поговорити з Ейвері. Вони кивають на знак згоди й відходять. Ейвері не хоче випускати маму з обіймів.

— Ейвері, — каже Бледсо, присівши біля неї. — Можеш нам розповісти, що сталося?

Ґаллі підходить ближче, щоб послухати.

Ейвері киває. Вони допомагають їй сісти. Здається, їй складно говорити. Коли вона нарешті починає, її голос звучить істерично.

— Вона замкнула мене в підвалі. Вона хотіла мене вбити, але я зіштовхнула її зі сходів! — Тепер дівчинка прискорено дихає.

— Все гаразд, Ейвері. Вона тебе більше не скривдить, — каже Ґаллі. — Вона мертва.

Ґаллі підіймає очі на батьків. Вони явно шоковані. Вона каже:

— Це була Меріон Кук.

Вільям ледве стримує нудоту. Це зробила Меріон Кук. Його донька весь цей час була у Меріон Кук. В голові не вкладається. Як вона могла виявитись таким чудовиськом?

Він дивиться на свою доньку. Меріон мертва. Здається, вона загинула, впавши зі сходів. Не просто таке прийняти. Маленька дівчинка вбила людину. Він навіть уявляти цього не хоче. Каже собі, що її життя було в небезпеці, а це все виправдовує.

Ерін не може відвести очей від доньки. Смерть Меріон зовсім не псує її щастя. Ейвері зіштовхнула її зі сходів, і та загинула. Ерін пригадує, як напередодні приходила в цей дім. Мабуть, Ейвері тоді сиділа в підвалі. Здається, її зараз знудить.

Ейвері зробила те, що мусила. Її донька вижила. Вона не здалась. У цьому вона схожа на свою матір. Але Ерін не розуміє, навіщо Меріон Кук узагалі викрала її доньку.

Ґаллі дивиться, як Ейвері саджають у карету швидкої. На вулиці збирається натовп. Преса, перехожі. Всі дуже заінтриговані. Вони з Бледсо допитають Ейвері, коли її як слід оглянуть у лікарні, а поки у них є інша робота. Бледсо дістає мобільний і викликає групу криміналістів.

Вона розвертається і з важким серцем іде в будинок. Як вона це прогледіла? Вони всі прогледіли. Це стане найбільшим провалом у її кар’єрі. Чому вони не придивились до Меріон Кук? Вона здавалась дуже надійним свідком, коли казала, що бачила, як Ейвері сідала в машину Раяна Бланшара. А Ейвері весь цей час була заручницею в її підвалі. І все могло скластись зовсім інакше, якби Ґаллі приїхала на кілька хвилин пізніше.

Вони припускали сексуальний мотив, адже у більшості подібних справ саме такий підтекст. Чоловік викрадає маленьку дівчинку, а тоді вбиває. Ніхто й не подумав, що її могла викрасти Меріон Кук.

Вони з Бледсо одягають латексні рукавички.

Ґаллі гадає, як це відобразиться на Ейвері. Викрадення, вбивство людини, щоб вижити. До її діагнозів доведеться дописати ще й посттравматичний синдром.

У вітальні, здається, все гаразд, і вони йдуть на кухню. Бледсо одразу помічає порожню упаковку від снодійного на столі.

— Поглянь.

— Вона накачала її, — каже Ґаллі.

Бледсо киває і роздивляється кухню. Вони бачать відчинені двері в підвал. Бачать тіло біля підніжжя сходів. Вони повільно спускаються і мовчки стоять над Меріон Кук, не підходячи надто близько, щоб не скомпрометувати місце злочину.

— Господи, — каже Бледсо.

Ґаллі роззирається, бачить мотузку на підлозі.

— Здається, Меріон підсипала їй снодійне й хотіла задушити.

Згори чути гамір. Приїхали криміналісти.

Розділ 47

Ерін Вулер у лікарні. У тій, де працює її чоловік, де працювала Меріон Кук. Вона чекає, поки лікар та медсестра оглянуть її доньку.