Шери Лапенья – Тут усі брешуть (страница 39)

Вона виходить із кімнати. Навколо суцільна темрява, тож їй доводиться намацувати шлях до сходів. Вона

знає, що Меріон ще не повернулась. Вона б її почула. Дійшовши до верхнього сходового майданчика, вона береться за дверну ручку, але та не піддається. Замкнено. Цього вона не очікувала. Це ще дужче її злить. Меріон її замкнула! Як вона сміє! Вона тихенько ховалась у підвалі, дотримувалась правил і гадки про це не мала. Вона знову намагається покрутити ручку. Навіщо Меріон зачинила двері? Який сенс? Може, вона вже їй не довіряє, особливо відколи Ейвері погрожувала все розповісти.

Вона розвертається і спускається вниз.

Вже майже ніч і вона не знає, де носить Меріон. Що як вона зірвалась? Що як вона не повернеться? Що як вона взяла сумочку, паспорт і не поїхала до поліції? Що як вона вже десь у літаку? Що як вона кинула її помирати тут від спраги та голоду? Вона не може звідси вибратись. Вона починає кричати, кликати на допомогу, стукати по ґратах на вікнах, але ніхто не приходить.

Нарешті вона чує, як до будинку під’їжджає авто. Відчиняються дверцята, потім зачиняються. Ейвері чекає в спальні. Її дихання поступово приходить у норму. Вона йде в крихітну ванну й умивається, аби Мері-он не побачила, що вона плакала.

Звісно ж, Меріон повернулась. Меріон не збирається її кривдити. Вона доросла. Вона про неї дбала. Вона медсестра й має допомагати людям. Вона просто припустилась ідіотської егоїстичної помилки. Цього більше не повториться.

Розділ 44

Меріон заходить у будинок. Вона насолодилась розкішним десертом у своєму улюбленому цілодобовому ресторані, а потім ще довго сиділа там й читала книжку. Було приємно ненадовго забути про гнітючу атмосферу в неї вдома.

Вона замикає за собою двері й іде на кухню. Кидає сумочку на стіл. Вже дуже пізно, майже друга ночі. Вона хотіла б піти в свою кімнату й лягти спати, але Ейвері чекає від неї звіту. Вона з відразою зиркає на двері в підвал. Нарешті тихенько їх відчиняє і дивиться вниз, даючи очам змогу звикнути до темряви.

Вона повільно спускається сходами, тримаючись за поручень і сподіваючись, що Ейвері вже спить.

— Меріон? — лунає з темряви дитячий голос.

Чорт забирай.

— Я тут.

Вона намацує двері й відчиняє. Ейвері вмикає єдину лампу, що лишилась у кімнаті. Вона сидить, спершись на узголів’я ліжка. Тьмяне світло підсвічує Ейве-рі знизу, через що та виглядає дуже моторошно, ніби лиха дитина з фільму жахів. Вона здається вередливою, розлюченою та мстивою.

— То ти їм сказала? — вимогливо питає Ейвері.

Меріон сідає на ліжко.

— Так.

Ейвері змушує її переказати кожну деталь походу в поліцейській відділок. І Меріон вигадує ці деталі. У неї це добре виходить. Вона завжди вправно брехала. Принаймні, здається, Ейвері задоволена.

— Добре, — каже Ейвері. Вона дивиться на неї своїми холодними блакитними очима. — Більше ніколи не намагайся нічого такого втнути.

— Не буду, присягаюсь, — каже Меріон щиро. Треба, щоб Ейвері поки була в хорошому настрої. Вона підводиться.

— І ще одне, Меріон, — каже Ейвері. — Більше не замикай двері.

«Дідько, — думає Меріон. — Вона намагалась вибратись. Вона знає». Меріон киває:

— Гаразд, не буду. Вибач, це просто звичка. Ну, добраніч.

Меріон підіймається нагору, вдягає піжаму й залазить у ліжко. Звісно ж, вона замкнула двері в підвал. Замок добре змащений, тож це складно почути. Тепер Ейвері знає, що вона замикала двері. Але це вже не має значення. Ейвері не зможе вибратись. Ейвері їй довірилась. Вона прийшла в її дім, сподіваючись знайти друга, але втрапила в пастку.

Ейвері припустилась жахливої помилки.

Меріон не може залишити Ейвері в живих. Майже смішно, що Ейвері досі цього не зрозуміла. Вона ж може одного дня розповісти, де була насправді. Тепер вона знає, що Меріон замикала її. Це викрадення. Вона може на довгі роки сісти за ґрати. Цього не можна допустити.

А коли Ейвері не стане, все складеться так, як хоче Меріон.

Усі й так думають, що Ейвері вже мертва. Поліція гадки не має, де вона. Вони думають, що Меріон бачила, як вона сідала в машину Раяна Бланшара. Вони повірили Меріон. Вона ніколи не відмовиться від своїх слів. Вона до останнього подиху присягатиметься, що бачила, як Ейвері сідала в машину Раяна. Залишилось лише позбутися Ейвері. А тоді вона вийде на широкий загал і розповість, що бачила. Люди вважатимуть її сміливою, коли почують історію про чоловіка-садиста.

Та правда в тому, що колишній чоловік ніколи й пальцем її не торкався. Але його все одно звинуватили в нападі. Двічі. Обидва рази вона сама завдала собі досить серйозних травм. І правоохоронні органи обидва рази їй повірили. Коли він їй сказав, що їхньому шлюбу кінець, вона захотіла його знищити й зробила це без каяття.

А Вільям навіть дивитись не зможе на Нору. Ідеальному життю Нори кінець. Може, тепер Вільям закохається в Меріон. Може, вони будуть разом. Вона уявляє, як Вільям кидає Нору, кидає дружину й по-новому дивиться на неї…

Та потім її думки повертаються до нагальніших питань. Треба позбутись Ейвері так, щоб і сліду не лишилось. Вона загорне її в пакети для сміття й посеред ночі покладе в багажник авто. Ніхто за нею не стежить. Вона не підозрювана. Вона поїде в якесь безлюдне місце й викине тіло. Вона буде в рукавичках та одязі, якого теж потім десь позбудеться.

Друга проблема — будинок. Знадобиться кілька днів, щоб вимити підвал. Треба буде випрати постільну білизну, почистити всі поверхні, кілька разів про-пилососити килим і викинути мішок від пилососа. Та й нагорі треба буде все вимити, бо минулого літа Ей-вері їла на кухні печиво, коли Меріон намагалася витягти з неї інформацію про її батька. Роботи чимало. Як переконатись, що вона про все подбала? Але ж усе одно ніхто не обшукуватиме її будинок. Навіть якщо тіло Ейвері зрештою знайдуть, навіщо поліції Меріон? Вона навіть не знала Ейвері. Вона просто побачила, як дівчинка сідала в машину.

Хай наміри Меріон здаються страшними, але вона не жорстока людина. Можливо, саме тому вона так довго тягне. Ейвері зла, агресивна. Вона точно відбиватиметься. Тож Меріон уже вирішила, що найкращий варіант — спершу її приспати. Щось підсипати у їжу. У Меріон вистачає снодійного. Дівчинка їсть як порося. Поки вона все зжере, буде вже пізно.

Вона задушить її уві сні. Потім роздягне й пропилососить тіло, щоб не лишити волосся чи ще чогось. Вона зробить це завтра. Завтра вночі, коли вже буде темно, вона позбудеться тіла. Час настав. Вона довго чекала, поки поліція перестане сновигати довкола. І вона більше не терпітиме ту малу негідницю в своєму підвалі.

Ейвері лежить із розплющеними очима, гадаючи, про що думає Меріон нагорі. Вона впевнена, що Меріон теж не спить. Вони не довіряють одна одній. Меріон її зрадила. Вона заслуговує на те, що її чекає.

Ейвері складає новий план. Коли настане час, вона не бігтиме в ліс і не з’являтиметься вдома з історією про незнайомого чоловіка. Тепер у неї нова історія. Вона скаже, що Меріон її викрала й утримувала проти волі. Скаже, що зрештою зуміла втекти. І їй повірять. А Меріон нічого не зможе вдіяти, думає Ейвері, адже тепер усе буде так, як вона вирішила.

Розділ 45

Наступного ранку Меріон розрізає кілька капсул зі снодійним і висипає вміст у склянку молока. Прибере тут пізніше. Вона трохи переживає, що Ейвері відчує присмак. Але ж вона, мабуть, питиме молоко з тостом та арахісовим маслом. Вона щоранку приносить Ей-вері один і той же сніданок, відколи вона сюди прийшла, і та завжди все з’їдала. Меріон дочекатись не може того дня, коли більше не муситиме носити маленькій мерзотниці їжу. Вона хоче знову жити сама. Хоче, щоб усе було як раніше.

Вона висипає в молоко вміст останньої капсули. Потім відмикає двері підвалу й обережно спускається вниз, тримаючи тарілку з тостом і склянку з молоком. Ногою відчиняє двері кімнати.

Якусь мить вона дивиться на Ейвері. Та здається нормальною, але Меріон знає, що це не так. А потім Меріон розуміє, що й вона не зовсім нормальна. Вони обидві кружляють в огидному смертельному вальсі.

Час із цим покінчити. Вона простягає Ейвері склянку.

Ейвері дивиться ранкові новини і снідає. Меріон одразу виходить, сказавши, що має справи.

У новинах не кажуть, що таємничий свідок змінив свою версію. Не кажуть, що Раяна Бланшара відпустили. За словами ведучої, він досі під вартою, підозрюваний у її викраденні. Чому?

Ейвері не знає, що думати. Раяна Бланшара відпустили б, якби Меріон зізналася поліції, що все вигадала. Може, вона цього не зробила. Може, Меріон учора взагалі не ходила до відділка.

Це стає абсолютно очевидним для Ейвері. Меріон не зізналась. Вона знову їй збрехала! Вона не хотіла міняти свої свідчення, і таки не зробила цього. Вона знову їй збрехала, бо хоче, щоб Раяна Бланшара звинуватили в її викраденні. Та Меріон має зрозуміти, що, коли Ейвері вийде, всі дізнаються, що вона ніколи не…

Ой. Серце Ейвері мало не зупиняється.

Вона ставить напівпорожню склянку молока. Її переповнюють підозри й раптовий страх. Вона згадує про двері на кухню. Чи відчинені вони? Вона повільно підіймається сходами й крутить ручку. Але та не повертається. Меріон знову замкнула двері. Вона не може вибратись. Ніхто не знає, що вона тут. Вона не зможе вийти, якщо тільки сама Меріон її не випустить. А вона цього не зробить. Ніколи.