Шери Лапенья – Тут усі брешуть (страница 24)

Ґаллі питає:

— Де ви це почули?

Ерін втомлено каже:

— Мені сказав Вільям. Звідки він знав? Ви ж йому не казали?

Ґаллі хитає головою.

— Ні.

— Хто ще знав? — питає Ерін.

Ґаллі не відповідає. Раптом до Ерін доходить:

— Бланшари знали. — Вона важко зітхає, ніби її вдарили в живіт. — Господи. Це Нора Бланшар, чи не так? Це з нею він зустрічався.

Пополудні в четвер Ал Бланшар працює, коли йому телефонує перелякана дружина.

— Тут поліція, — майже не дихає вона. — Їдь додому. Я сама не впораюсь. — Здається, вона ледь тримається.

— Почекай, що? Навіщо вони приїхали?

Його пульс прискорюється, коли він думає про сина. Він згадує, як минулої ночі той повернувся з

поліцейського відділка й заперечував будь-який зв’язок із Ейвері Вулер. Та якась маленька частинка Ала тоді насторожилась. Ніби він знову переживав увесь той жах із наркотиками. Страх, розгубленість. Він боїться, що вже не знає свого сина. Не довіряє йому. Не вірить йому. Він знає, що його дружина брехуха. І він знає, що його власні думки останнім часом дуже тривожні. Думки, якими він ні з ким не поділиться. Можливо, Раян усіх їх надурив.

— У них є ордер на обшук, — каже Нора.

Він падає в крісло, ніби з нього вибили дух. Йому теж важко дихати. Отже, мабуть, вони знайшли свідка. Хто б казав таке про їхнього сина, якби це була брехня? Навіщо комусь таке вигадувати? Що, як Раян дійсно повіз кудись дівчинку, щось із нею зробив, а тоді побоявся, що вона розповість, і запанікував? А потім, звісно ж, усе заперечував. Вдав, що нічого не робив, як із наркотиками. Тоді він теж усе заперечував, поки міг.

— Ти приїдеш? — каже його дружина.

— Так. Зараз приїду. — Дивно, що його голос такий спокійний.

Дорогою додому його думки шаленіють. Він намагається уявити, хто міг мати причину так нашкодити його сину. Його приятелі-наркомани? Але це безглуздо, адже Раян їх не видав, не сказав, у кого взяв наркотики. Може, хтось хоче нашкодити не Раяну, а йому? Чи його дружині? А як краще завдати комусь болю, ніж заявити, що їхня дитина — збоченець і вбивця? Але в Ала немає ворогів, як і у його дружини. Це маячня. Вони звичайні нормальні люди. У них немає ворогів.

Якби ж він знав, хто це. Хто каже, що бачив, як його син викрав Ейвері Вулер.

Коли він під’їжджає, його тривога посилюється. Надворі зібрались журналісти, які кидаються до його машини, щойно його побачивши. Він біжить у дім, закривши руками обличчя від спалахів камер. Дружина та син у вітальні. Його зустрічають двоє знайомих детективів. Бледсо та Ґаллі.

Бледсо каже:

— Ми хочемо, щоб ви всі поїхали з нами до відділка та відповіли на кілька запитань, якщо ви не проти.

Страх явно читається в очах його дружини. Але вираз обличчя Раяна вражає ще сильніше. Він абсолютно нажаханий.

Вільям Вулер зачинився в своєму номері. Він сидить на ліжку з мобільним у руці й читає новини. Оскільки поліція забрала його попередній телефон і ноутбук, уранці після дзвінка Норі йому довелося прослизнути в крамницю й купити новий. Він дивиться кадри, на яких його дружина, схожа на божевільну, йде до будинку Бланшарів. Потім усередині сталась якась сварка. Це його провина. Не треба було розповідати їй про анонімного свідка, який нібито бачив, як Ейвері сідала в машину Раяна. Це він накоїв. Його дружина з’їхала з глузду.

Утім, уже не має значення, що він сказав. Зараз він бачить по телевізору, як репортерка стоїть біля будинку Бланшарів і пояснює, що поліція прийшла з ордером на обшук.

Вона каже:

— Поліція повідомила, що має анонімного свідка, котрий стверджує, ніби бачив, як зникла дівчинка сідала в машину Раяна Бланшара приблизно о четвертій тридцять того дня.

Отже, мабуть, це правда, думає Вільям. Мабуть, хтось дійсно бачив, як Ейвері сідала в машину Раяна. Вільям падає на подушки. Як таке може бути? Як міг син Нори викрасти його доньку?

Розділ 25

Ґаллі та Бледсо розділили родину Бланшарів. Кожен чекає на допит в окремій кімнаті. Власне, вони зайняли всі передбачені для цього кімнати. Відділок не дуже великий. Мати домовилась, щоб їхню доньку забрали батьки її подруги. З Раяном адвокат, Олівер Фуллер. Вони поки говорять наодинці. Тим часом Ґаллі та Бледсо поспілкуються з батьками. Машину Раяна відвезли в криміналістичну лабораторію.

Вони починають із матері, Нори Бланшар. Звісно ж, вона розгублена, тож Бледсо намагається її заспокоїти.

— Я знаю, вам зараз важко, — каже він.

Вона дивиться на нього так, ніби хоче сказати, що він уявлення про це не має. Тут Ґаллі з нею згодна. У Бледсо навіть немає дітей. Він не розуміє, як їй зараз.

— Ми ще раз хочемо спитати, де ваш син був того дня.

— Я вже казала, — відповідає вона. — Він був удома. Його зміну скасували. Ми вдвох були вдома, потім я поїхала у справах, десь о другій.

— І куди ви поїхали? — питає Бледсо.

Ґаллі помічає, що, здається, від цього питання Норі стає некомфортно. Буде зовсім не дивно, якщо вона виявиться коханкою Вільяма Вулера. Дуже на це схоже. Звідки б ще Вільям дізнався про свідка, якщо не

від Нори? Вона приваблива жінка. Вони з Вільямом були б гарною парою.

Нора каже:

— Я ходила по крамницях, мала справи.

— О котрій ви повернулись? — питає Бледсо.

— Десь о четвертій сорок п’ять. Я прийшла раніше за Фейт, а вона повертається з тренування о п’ятій. Десь так. Я вам це вже казала.

— І Раяна вже не було вдома?

Нора хитає головою.

— Його авто було на місці?

— Ні. Він уже казав вам, що поїхав на ньому десь о четвертій тридцять. — Їй уривається терпець.

— О котрій він повернувся?

— Після шостої. Ближче до шостої тридцять.

Хтось стукає в двері.

— Заходьте, — гукає Бледсо, озираючись через плече. Його кличе полісмен в уніформі, що насторожує Ґаллі. За кілька секунд Бледсо повертається. — Вгадайте, що щойно знайшли у вас вдома? — каже він.

Нора Бланшар застигла.

— Передоплачений телефон, схований у вентиляції у вашій спільні. Що ви на це скажете?

Ґаллі бачить вираз обличчя Нори й не може їй не співчувати.

Нора вже не в змозі триматись. Стільки всього сталось. Ерін напала на Раяна, журналісти все це зняли через вікно, поліція отримала ордер на обшук, їх знову привезли до відділка, наче злочинців. Через усе це вона зовсім забула про той телефон. Яка ж вона

дурепа. Треба було його позбутись, але вона не хотіла втрачати зв’язок із Вільямом. Тепер вони знають. І підозри Ала скоро підтвердяться. Її публічно осоромлять, адже навряд це триматимуть у таємниці. Який неочікуваний поворот. Батько зниклої дівчинки й мати головного підозрюваного — коханці. Журналістам це сподобається!

Вона дивиться на детективів, які чекають, поки вона щось скаже.

— Це мій, — нарешті говорить вона.

— Ми знаємо. У Вільяма Вулера теж такий є. І єдиний номер, на який він дзвонив — номер телефона, що ми знайшли у вашому домі. — Він робить паузу. — У вас із ним роман.

— Так, — визнає вона, втупившись у стіл, переможена, осоромлена. — Я з ним порвала.

— Який тісний світ, — каже Бледсо.

Вона мовчить.

— Як ставився ваш син, Раян, до того, що ви спите з Вільямом Вулером?

Вона підіймає голову.

— Він про це не знав.