Шери Лапенья – Тут усі брешуть (страница 23)

— Я не хочу лишатися сам, — каже Майкл жалібно.

Вона про це думала. Надворі досі рояться журналісти, як ті комахи, а Майкл залишиться тут сам.

— Просто не відчиняй дверей. Нікому, гаразд? Навіть детективам. Я тебе зачиню. Якщо прийдуть детективи, скажи крізь двері, щоб зателефонували мені. Я візьму із собою мобільний.

Вона міцно його обіймає й цілує у маківку. Раптом він здається їй таким юним, що вона хоче лишитись. Але, подумавши про зниклу доньку, підводиться й каже:

— Я скоро повернусь, обіцяю.

Вона спускається вниз. У голові їй паморочиться. За останні пару днів вона майже не їла й не спала. Але у її жилах кипить страх і лють, а цього достатньо.

Вона глибоко вдихає, одягає куртку й відчиняє двері. Її одразу засліплюють спалахи камер і оточує вихор голосів. У неї на порозі коїться божевілля, що дивним чином відповідає її внутрішньому стану. Її це не бентежить. Вона мовчки кидає на репортерів крижаний погляд. Страждання додає їй певної гідності. Вони такі здивовані бачити її, самотню і вразливу, що замовкають, ніби чекаючи, поки заговорить вона. Та вона просто сходить із ґанку. Вони розступаються. Такий химерний момент. Але насправді все це химерно. Це ніби відбувається з кимось іншим. Вона якась відірвана від реальності. Ніби тут, а ніби й ні.

Вона йде до під’їзної доріжки. Всі відходять, щоб вона могла сісти в авто. Та вона проходить повз машину й повертає праворуч. Йде швидко, цілеспрямовано. Серце мало не вистрибує з грудей. Вони починають іти за нею, клацаючи камерами й гукаючи. Що ви робите? У вас є якісь новини? Як ви почуваєтесь, місіс Вулер? Де ваш чоловік? Але вона їх ігнорує.

Майкл чує, як мати виходить із дому. Чує, як відчиняються двері, як кричать репортери, а потім двері зачиняються і галас знову замовкає. Він хоче, аби вони дали його мамі спокій. Він біжить у кімнату батьків, її вікна виходять на вулицю. Він бачить, як мама проходить повз авто. Вона не їде в готель до батька. То куди вона зібралась? Його починає нудити. Мабуть, вона йде до Дерека через те, що він розповів. Вона повертає праворуч і минає дім Сетонів. Натовп журналістів та операторів іде за нею. Це нагадує історію про Гамельнського щуролова. Його мати — щуролов,

а репортери — пацюки, що йдуть за нею. Цікаво, чому він це згадав. А тоді він пригадує, що щуролов викрадав дітей. Мабуть, у цьому справа. І він починає плакати. Це страшні, гидкі ридання. Він би не хотів, щоб хтось це бачив. Та, попри сльози, він і далі дивиться у вікно. На його жах, мати повертає до будинку Бланшарів.

Ґаллі не зводить очей з екрана ноутбука. Спершу дрон деякий час висить над будинком Вінтерів. Потім летить на північ вулицею, в напрямку поля, де дорога повертає на Ґрінлі. Дрон кружляє над полем, на північ від будинку Вулерів, а тоді прямує до лісу вздовж річки.

Його не було біля вулиці Коннахт о 16:30, коли Ей-вері нібито сіла в машину Раяна Бланшара, і о 16:20, коли авто Вулера виїхало з гаража. Чорт забирай. Ґал-лі розчарована. Та вона й не сподівалась, що все буде так просто. Адам уже казав, що нічого не бачив.

Та все ж Ґаллі просить полісмена сісти біля Адама, щоб вони переглянули записи за попередні дні. Можливо, там буде щось пов’язане з Ейвері. Можливо, вони побачать її з Раяном чи з кимось іншим.

— Давай зробимо копію всіх записів, гаразд?

Нора чує на вулиці галас і визирає з вікна вітальні. Вона бачить жінку, в якій упізнає Ерін Вулер, хоч і зовсім інакшу на вигляд. Жінка йде до її будинку, а за нею — натовп журналістів. Її охоплює паніка. Мабуть, Ерін знає. Якось здогадалася, що це Нора — коханка Вільяма. Але ж він ще вранці присягався, що нікому не скаже. І вона йому повірила. Можливо, Ерін дізналась якось інакше? А тепер вона йде до неї

з репортерами. Цього не може бути. Їй відчайдушно хочеться сховатись. І вона сховається. Вона не відчинить. Вдасть, що її немає вдома. Хоч її машина стоїть на під’їзній доріжці.

Ерін гучно стукає в двері. Нора затуляє вуха долонями, сповзає по стіні й міцно заплющує очі. Фото Ерін, яка люто стукає в її двері, будуть скрізь. Але вона не відчинить і Ерін доведеться піти, забравши із собою репортерів.

Гупання посилюється, аж двері починають хитатись. Тепер вона ще й калатає в дзвінок. Нора чує, як підходить Раян і прибирає її руки від очей.

— Що відбувається? — стривожено питає він і якось дивно дивиться на неї.

Вона в розпачі підіймає очі. Вона забула, що він удома. Дякувати Богові, Фейт ще не прийшла зі школи. Цікаво, що він подумав, побачивши, як вона сидить на підлозі, заплющивши очі й затуливши вуха? Але відповідати йому немає часу. Вона чує, як двері відчиняються настіж. Чорт. Вони були незамкнені. Як сміє Ерін сюди вриватись? Нора підводиться на ноги, йде у вітальню й бачить Ерін Вулер у передпокої. Ерін зачиняє за собою двері.

Нора не зводить із неї очей. Ерін майже неможливо впізнати. Її привабливе обличчя зовсім виснажене. Вона ненафарбована, волосся брудне. На ній спортивні штани й старе худі з капюшоном. Здається, ніби вона з’їхала з глузду. Норі страшно. А крізь страх просочується сором за те, що вона завдала зайвого болю цій бідолашній жінці. Цієї миті Нора відчуває, що заслуговує на пекло. Можливо, вона вже там. Як і Ерін.

Нора тремтить, але Ерін майже не дивиться на неї. Вона обертається до Раяна.

— Що ви тут робите? — каже він вимогливо.

Нора бачить, що він теж наляканий.

— Де вона? — питає Ерін загрозливо. — Де моя донька?

Нору починає нудити.

— Даруйте? — бурмоче Раян.

— Її бачили в твоїй машині! — кричить Ерін із диким поглядом. Вона підходить ближче й ще голосніше кричить: — Що ти з нею зробив?

Вона агресивно штовхає його обома руками в груди. Раян хитнувся, але встояв.

— Я нічого їй не робив, — каже він. — Це брехня. Вона не сідала в мою машину. Хтось це вигадав.

Нора дивиться, як Ерін б’є Раяна кулаками. Раян починає відходити, втрачає рівновагу й падає біля сходів.

— Відчепись від нього! — кричить Нора, вийшовши зі ступору й кидаючись до сина. Вона дивиться на Ерін, яка важко дихає, ніби готова вбити. Нора бачить, що до вікон за нею прилипли журналісти, чекаючи крові. Їй до горла підступає жовч. Цього всього не може бути. Вони не можуть усе це бачити.

Вона нахиляється над Раяном. З ним усе гаразд, і він відмахується від неї. Сівши, він важко дивиться на Ерін. Але вона вже не завдасть йому шкоди, бо заходиться ридати від страшного болю. Нора теж починає плакати. І тут з’являється поліція.

Розділ 24

Ґаллі розуміє, що щось не так, коли вони зупиняються біля будинку Бланшарів і бачать репортерів, що топ-чуться по клумбі, зазираючи у велике вікно вітальні.

— Якого дідька, — каже Бледсо, швидко виходячи з авто.

Вона не відстає. Вони підбігають до будинку, вимагаючи від натовпу відійти на тротуар. Бледсо стукає в двері й одразу їх відчиняє. Зрештою, у них є ордер. Озирнувшись, Ґаллі бачить, що приїхали криміналісти. На вулиці паркується білий фургон.

Та вона не була готова побачити те, що відбувається всередині. Ерін Вулер, ледве дихаючи, ридає, а Нора Бланшар стоїть над сином, ніби захищаючи. Вона дивиться на жінок і майже відчуває їхній біль.

— Що тут коїться? — питає Бледсо.

— Вона напала на мого сина! — кричить Нора.

Ґаллі на мить заплющує очі.

— Що ви тут робите, Ерін? — питає Ґаллі лагідно.

Але Ерін не в змозі говорити.

— Я відвезу її додому, — каже Ґаллі до Бледсо. — Думаю, ви не збираєтесь висувати звинувачення? — каже вона Норі та Раяну, сподіваючись, що має рацію. Вони дивляться одне на одного, не знаючи, що робити. Скориставшись їхніми сумнівами, Ґаллі каже:

— От і добре. Ходімо, Ерін, я відвезу вас додому.

Вона хоче розрядити ситуацію.

— Хто вас викликав? — питає Нора. — Навіщо ви тут?

Бледсо показує їй документ:

— У нас є ордер на обшук.

Ґаллі бачить, як блідне обличчя Нори Бланшар. Раян має ще гірший вигляд. Вона забирає Ерін.

Ерін ніби заціпеніла.

Вона не може повірити в те, що зараз зробила. Вона повністю втратила контроль. Наче якимось чином покинула власне тіло. Її можуть звинуватити в нападі. Можуть, якщо захочуть, але у Бланшарів зараз серйозніші проблеми. Вона рада, що поліція обшукає авто Раяна і їхній будинок, як до цього обшукали її. Вони мають знайти Ейвері. Лише це має значення. Більше ніхто й ніщо її не цікавить.

Вони сідають у машину детектива. Не можна йти пішки, коли їх переслідує натовп журналістів, що вигукують запитання, роблять фото. Авжеж не після того, що зараз сталось. Вони мовчки долають коротеньку відстань до її дому. Ґаллі заводить її всередину й садить на диван.

Вона стурбовано на неї дивиться.

— Ерін, вам щось принести? Може, чаю?

Ерін хитає головою. Її дратує, що Ґаллі не розповіла їй про свідка, котрий бачив, як Ейвері сідала в машину Раяна. Вона нічого їй не каже. Ерін чхати на поліцейський протокол. Вона мати Ейвері й має право знати все, що їм відомо.

Сходами спускається схвильований Майкл. Здається, він плакав.

— Що сталось? Що ти робила у Бланшарів? — Його голос тремтить від тривоги.

Вона не хоче казати йому, що зробила. Йому зараз не потрібна неконтрольована мати. Але він має знати, що діється.

— Можливо, твоя сестра сідала в машину Раяна Бланшара. Є анонімний свідок. — Вона обертається до Ґаллі. — Правда ж? Це тому ви питали, яка у Ейвері була зачіска того дня? Це тому ви приїхали з ордером на обшук?